Рішення

від 18.03.2014 по справі 910/23482/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23482/13 18.03.14

За позовом дочірнього підприємства "Водограй"

до Київської міської ради

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

про внесення змін до договору оренди та тлумачення його змісту

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників процесу:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

від третьої особи Кадієвський І.І. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Водограй" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 р. та тлумачення його змісту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що частина земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:397:0069) загальною площею 0,0734, за яку позивач сплачує орендну плату, згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.06.2005 р. позивачем фактично не використовується, зайнята парковими насадженнями, знаходиться у вільному доступі (користуванні) місцевої громади.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд внести зміни до п. 2.1. договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 р. шляхом викладення абзацу третього згаданого пункту в редакції "Розмір - 0.0734 (нуль цілих сімсот тридцять чотири десятитисячних) га" та розтлумачити п.п. 4.3, 4.7, 11.1 договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 р., а саме форми волевиявлення Київради під час внесення змін та/або доповнень до вказаного вище договору, обов'язковості дотримання стадії прийняття рішення Київрадою у випадках внесення змін та/або доповнень до вказаного договору та переліку випадків, коли прийняття Київрадою рішення для внесення змін та/або доповнень до договору не вимагається.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/23482/13 та призначено її до розгляду на 09.01.2014 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

У судове засідання з'явився представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представником Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано усні пояснення по справі.

Суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 р. було залучено до участі у справі вказану вище третю особу та відкладено розгляд справи на 21.01.2014 р.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, вимогу ухвали суду не виконали. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Через канцелярію суду 21.01.2014 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представником третьої особи було надано суду письмові пояснення, в яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Так, земельна ділянка площею 0,2041 га розташована на Броварському проспекті, 16, яка перебуває в оренді позивача, є сформованою і має кадастровий номер 63:397:0069. У той же час, земельна ділянка площею 0,0734 га не сформована у встановленому законодавством порядку.

Крім того, представник третьої особи зазначив, що інформація щодо прийняття Київською міською радою рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відсутня.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником позивача надано додаткові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.

Представники позивача та третьої особи надали суду усні пояснення по справі.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання про продовження строку вирішення спору судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. розгляд справи було відкладено на 18.02.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відрядженні, справу № 910/23482/13 було передано судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. справу № 910/23482/13 було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.03.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. справу № 910/23482/13 передано судді Удаловій О.Г. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. справу № 910/23482/13 було прийнято до провадження.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.06.2005 р. між дочірнім підприємством "Водограй" (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір).

Відповідно до п. 1 орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004 р. за № 612/2022, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Згідно з п. 2.1. об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місцезнаходження - Броварський проспект, 16 (шістнадцять) у Дніпровському районі м. Києва; розмір 0,2041 (нуль цілих і дві тисячі сорок одна десятитисячна) га; цільове призначення будівництво, експлуатація та обслуговування закладу громадського харчування; кадастровий номер 8000000000:63:397:0069.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-32860/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 04.04.2005 р. за № 240 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 491 044,51 грн. (п. 2.2.).

Відповідно до п. 3.1. Договір укладено на 5 (п'ять) років.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої і п'яти десятих) відсотка від нормативної грошової оцінки (п. 4.2.).

Відповідно до п. 4.3. розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік (п. 4.7.).

Згідно з п. 6.1. передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору (п. 6.2.).

Відповідно до п. 8.1. орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором, вимагати дотримання місцевих правил забудови, вимагати своєчасного внесення орендної плати, вимагати дострокового розірвання цього Договору, вимагати відшкодування понесених збитків, в тому числі неотриманих доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього Договору.

Згідно з п. 8.4. орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору.

Крім того, після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього Договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п. 8.3.).

Відповідно до п. 11.1. всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 11.7. після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 22.06.2005 р. та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 431. Крім того, даний Договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25.06.2005 р. за № 66-6-00276 у книзі записів державної реєстрації договорів.

10.05.2007 р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано дочірньому підприємству "Водограй" свідоцтво про право власності на комплекс будівель загальною площею 571,20 кв. м. по Броварському пр. 16 у Дніпровському районі міста Києва.

До вказаного комплексу будівель входить: будівля кафе "Лімпопо" (Літера Б) площею 494,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера В) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера Д) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера Г) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера Є) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера Ж) площею 11,80 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера З) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера И) площею 6,90 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера К) площею 11,30 кв. м., будівля літнього майданчику (Літера Л) площею 11,80 кв. м.

25.05.2010 р. між дочірнім підприємством "Водограй" та Київською міською радою укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. № 66-6-00276, відповідно до якої сторони визначили цільове призначення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування та погодили термін дії вищевказаного договору на 25 років.

25.05.2010 р. вказану угоду посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 374.

28.05.2010 р. угоду зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів держаної реєстрації договорів за № 66-6-00570.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство "Водограй" зверталось до заступника міського голови - секретаря Київської міської ради з листом № 09-718 від 24.10.2013 р. про перегляд загальної площі об'єкта оренди відповідно до фактичного її використання, що загалом становить 0,0734 га, та прийняття рішення про внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2005 р. № 66-6-00276.

Листом № 05704-25994 від 11.12.2013 р. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про розгляд його листа № 09-718 від 24.10.2013 р. за дорученням Заступника міського голови - секретаря Київської міської ради.

Зокрема, у листі № 05704-25994 від 11.12.2013 р. зазначається, що формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач стверджує, що відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0,0734 га по Броварському пр. 16 у Дніпровському районі міста Києва, в той час як решта земельної ділянки, переданої дочірньому підприємству "Водограй" за договором № 66-6-00276, знаходиться у вільному доступі (користуванні) місцевої громади та позивачем не використовується, в той час як дочірнє підприємство "Водограй" продовжує сплачувати орендну плату, виходячи з площі усієї земельної ділянки.

При цьому, позивач зазначає, що положення договору № 66-6-00276 не містять чіткого визначення щодо порядку перегляду розміру орендної плати, внаслідок чого сторони неоднозначно тлумачать умови вказаного договору.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", а також норми ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), а також орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, випливає, що підставою користування земельною ділянкою комунальної власності на умовах оренди є відповідний договір, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування та, при цьому, нормами чинного законодавства України визначено певний порядок та підстави внесення змін до такого договору.

У той же час, суд відзначає, що за приписами Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, розпорядження землями комунальної власності належить до виключної компетенції відповідних органів місцевого самоврядування шляхом прийняття останніми рішень на своїх пленарних засіданнях.

Як встановлено судом, Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, до повноважень якої віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва, не приймала рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. № 66-6-00276.

Щодо посилань позивача на звернення до Київської міської ради з листом від 24.10.2013 р. з наміром відмовитись від права користування частиною земельної ділянки в порядку ст. 141, ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України та внесення у зв'язку з цим змін у договір оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. № 66-6-00276, суд відзначає наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Виходячи з загальних принципів земельного законодавства України, припинення права користування земельною ділянкою здійснюється за заявою землекористувача, адресованою органу, до компетенції якого віднесено розпорядження землями комунальної власності, шляхом прийняття таким органом відповідного рішення.

У той же час, лист дочірнього підприємства "Водограй" № 09-718 від 24.10.2013 р., у якому позивач пропонував Київській міській раді розглянути пропозицію про перегляд загальної площі об'єкта оренди за договором № 66-6-00276, не є добровільною відмовою позивача від права користування земельною ділянкою в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність встановлених нормами закону підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. № 66-6-00276 у судовому порядку, у зв'язку з чим відмовляє у позові в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про тлумачення змісту п.п. 4.3., 4.7. та 11.1. договору оренди земельної ділянки № 66-6-00276 від 25.06.2005 р., суд відзначає, що згідно зі 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, вищевказаною нормою передбачено можливість сторін самостійно на власний розсуд встановлювати умови договору у разі, якщо вони погоджені ними та не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Статтею 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, виходячи зі змісту 213 Цивільного кодексу України, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

При цьому, тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору.

Крім того, відповідно до змісту статей 213, 637 Цивільного кодексу України тлумаченню підлягає саме зміст правочину без зміни його умов, а не його конкретні терміни в окремих пунктах.

У той же час, позивачем не доведено наявності між сторонами спору щодо тлумачення положень п.п. 4.3., 4.7. та 11.1. договору оренди земельної ділянки № 66-6-00276 від 25.06.2005 р. та не додано доказів, які б підтверджували, що сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони стосовно вказаних пунктів.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова