Ухвала

від 31.03.2014 по справі 22-ц/796/4366/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа№22-ц/796/4915/2014року Доповідач: Чобіток А.О.

Ухвала

Іменем України

31 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - судді Чобіток А.О..

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та відшкодування шкоди ,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року позивач пред»явила позов до відповідача про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.11.2006 року,яка розташована за адресою АДРЕСА_1, як такий що укладений внаслідок обману відповідачем позивача та стягнути на її користь з відповідача збитки у подвійному розмірі в сумі 115572,18 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.. В подальшому виклала позов в новій редакції та просила визнати недійсним вищевказаний договір оренди та вчиненим внаслідок обману відповідачем позивача. Стягнути з Київської міської ради на її користь матеріальні збитки у подвійному розмірі в сумі 209330,18 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн..

Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, в зв»язку з чим останньою подано апеляційну скаргу, за якою відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 27.03.2014 року.

27.03.2014 року розгляд справи відкладено на 10.04.2014 року.

27.03.2014 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, яка передана судді-доповідачу 31.03.2014 року.

В зазначеній заяві ОСОБА_1 просить постановити ухвалу, якою забезпечити позов шляхом заборони до набрання чинності рішенням в даній цивільній справі Державній податковій інспекції Солом»янського району Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві вчиняти дії по нарахуванню та стягненню орендної плати та пені за договором оренди земельної ділянки від 10.11.2006 року .

Вказує, що вказаний вид забезпечення позову не тільки прямо пов»язаний з основною позовною вимогою, а є її матеріально-правовим наслідком, що повинен настати в разі її задоволення. Адже недійсність договору позбавляє відповідача та органи, що також вчиняють дії за договором, формальних юридичних підстав для стягнення з неї грошей за не надану послугу. Саме цей захід є адекватним і співмірним основній позовній вимозі, витікає з її суті та предмету позову. Невжиття цього заходу унеможливить реальне настання правових наслідків та фактичне виконання судового рішення в частині задоволення основної позовної вимоги.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з позову ОСОБА_1, то остання просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2006 року, укладений між нею та Київською міською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що якщо сторони здійснили певні дії на виконання недійсного правочину, кожен з учасників правочину вправі вимагати повернення того, що він передав на виконання такого правочину і такий правочин вважається недійсним з моменту його укладення.

Тобто, у разі можливого задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як за вимогою позивача, так і за ініціативою суду можливе застосування ст. 216 ЦК України - реституція.

Таким чином, забезпечення позову в означений позивачем спосіб, а саме : до набрання рішенням законної сили , в даному випадку не відповідає суті позовним вимогам , оскільки з визнанням договору недійсним права та обов»язки сторін за договором не створюють для них юридичних наслідків з моменту його укладення, а не з моменту ухвалення рішення .

Також не встановлено і обставин за яких виконання можливого рішення суду може бути утруднене або взагалі неможливе.

На підстав викладеного правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаний нею спосіб, відсутні.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та відшкодування шкоди відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -