Ухвала

від 13.03.2014 по справі 2а-2171/10/7/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/9991/5732/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-2171/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агропромінвест») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АРК) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 26.06.2009 №5952/23-7/316117.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009: №0008942301/0, яким було визначено податкове зобов'язання у розмірі 44046,00 грн., у т.ч. податок на прибуток у розмірі 29364,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14682,00 грн.;№ 0008952301/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44046,00 грн., у т.ч. 29364,00 грн. - податок на додану вартість та 14682,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У ході адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишені без розгляду та були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.09.2009 №0008942301/1 про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 44046,00 грн., у т.ч. податок на прибуток у розмірі 29364,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14682,00 грн.; від 03.12.2009 №0008942301/2 про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 44046,00 грн., у т.ч. податок на прибуток у розмірі 29364,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14682,00 грн.; від 09.02.2010 №0008942301/3 про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 44046,00 грн., у т.ч. податок на прибуток у розмірі 29364,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14682,00 грн.; від 17.09.2009 №0008952301/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34126,00 грн., у т.ч. 22751,00 грн. - податок на додану вартість та 11375,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 03.12.2009 №0008952301/2 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34126,00 грн., у т.ч. 22751,00 грн. - податок на додану вартість та 11375,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 09.02.2010 №0008952301/3 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34126,00 грн., у т.ч. 22751,00 грн. - податок на додану вартість та 11375,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами купівлі-продажу укладеними з ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» , з тих підстав, зокрема, що до перевірки не були надані всі підтверджуючі первинні бухгалтерські документи.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: договорами; актами приймання-передачі товарів по договорам; платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними, тощо.

Судами встановлена обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та суми сплачені за товари до валових витрат, які не визнала податкова інспекція, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» знаходилося в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)Т.М. Шипуліна