Ухвала

від 26.03.2014 по справі 2а-1800/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/56700/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Титенко М.П.,

представника позивача Краглевича В.В.,

представник відповідача Гаджиєва Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року

у справі № 2а-1800/12/2670

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрзакордонгеологія» (далі - позивач, ВАТ «Укрзакордонгеологія»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболнському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Укрзакордонгеологія» звернулось у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2012 року №0000112302, №0000132302 та №0000122302

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року скасована, прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийнято з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України позивач у справі - відкрите акціонерне товариство «Укрзакордонгеологія» підлягає заміні його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Укрзакордонгеологія».

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Укрзакордонгеологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6/23-2/30407311 від 04.01.2012 року, яким встановлено порушення: п. 1.32 ст. 1 , пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , п. 6.1. ст. 6 , пп. 7.6.1, пп. 7.6.2. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 36, п. 37.1 ст. 37, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, абз.3 п. 153.8 ст. 158, п. 1, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК України) ; ст. 92 , ст. 202 , ч. 1 та ч. 5 ст. 203 , ч. 1 та ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 234 , ст. 626 , ст. 627 , ч. 1 ст. 628 , ст. 629 , ст. 632 , ст. 638 ст. 655 , ст. 656 , ст. 658 , ст. 662 , ч. 2 ст. 689 , ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ; ст. 4 , ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» ; п. 2 ст. 3 , ст. 4 , ст. 8 , ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

В результаті ВАТ «Укрзакордонгеологія», на думку відповідача, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування, занижено податок на прибуток в розмірі 7 256 656,00 гривень.

На підставі встановлених порушень відповідачем 03.02.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 464 462,00 гривні, в тому числі 7 256 656,00 гривень - основний платіж та 3 207 806,00 гривень - штрафні санкції; № 0000132302, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік - 4 736 341,00 гривня, за 1 квартал 2011 року - 6 371 221,00 гривня, 2-3 квартали 2011 року - 2 438 529,00 гривень; № 0000112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5 997 455,50 гривень, в тому числі 4 586 000,00 гривень -основний платіж та 1 391 455,50 гривень - штрафні санкції.

Також, судами встановлено, що з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року на користь позивача перераховані кошти за раніше укладеними договорами купівлі-продажу векселів, а саме: Договір купівлі-продажу векселів № Б-10-397/1 від 02.07.2010 року, який укладено між позивачем та представлене ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Міжгалузева Машинобудівна Корпорація. Отримані кошти переважно ВАТ «Укрзакордонгеологія» використовувалися в рахунок погашення кредиту (нарахованих відсотків) згідно укладеного кредитного договору від 01.07.2010 року № 1322-10 із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та погашення вексельної заборгованості перед ЗАТ «Укренергозбут».

Також було укладено Договір купівлі-продажу векселів № Б-10-180/1 від 08.04.2010 року. При укладенні договорів були дотримані вимоги законодавства що до форми та змісту договорів, векселі мають всі необхідні реквізити.

Вирішуючи по суті існуючий спір та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач отримав суму безповоротної фінансової допомоги, так як договори купівлі-продажу векселів і є оплатними, передбачають перехід права власності на векселі до покупця, а останній зобов'язується сплатити за них кошти.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0264, яка порушена відносно голови правління ЗАТ «Укренергозбут» за ознаками складу злочину, передбаченого cт. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології» за ознаками складу злочину, передбаченого cт. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з наступного.

Під час апеляційного розгляду позивачем у судовому засіданні були надані належним чином завірені постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року та ухвала апеляційного суду м. Києві від 15.06.2012 року, відповідно до яких скасовано постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології» за ознаками складу злочину, передбаченого cт. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Крім того, судами встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 01.09.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АЛЕКС-АЛТД»в частині дотримання вимог, податкового законодавства, відповідно до якого було встановлено порушення: п. 2.1 ст. 2 , пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ; п. 49.18 ст. 49 , ст. 180 , п. 187.1 ст. 187 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 ПК України , п. 1.1, п. 2.2, пп. 2.6.1 п. 2.6, п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166 ; п. 1.4.4. Методичних рекомендацій що до взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 ; п. 1, п. 2 ст. 215 , ст. 228 ЦК України .

В ході проведення перевірки було встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ВАТ «Укрзакордонгеологія» із постачальником ТОВ «АЛЕКС-А ЛТД», а саме було укладено ряд договорів купівлі-продажу природного газу.

Виконання договору № 22/09/02-ПГ від 22.09.2010 року про передачу газу підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними. Походження останнього підтверджено листом ОДУ ДК «Укртрансгаз», а саме, системою трубопроводів України.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно договорів від 02.02.2011 року № 02/02/01-ПГ та від 21.02.2011 року № 02/6ПГ було оформлено та підтверджено передачу газу, сума податку на додану вартість включено до податкового кредиту за лютий 2011 року, сума природного газу віднесено до валових витрат у лютому 2011 року.

Тобто, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Укрзакордонгеологія» виходив з того, що висновки податкового органу є необґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасним та таким, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо;

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено правочини між позивачем та контрагентами, не було в повному обсязі досліджено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем та контрагентами та всіх первинних документів, пов'язаних з його виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Також, слід зазначити, що судами обох інстанцій не досліджено питання реальності укладання правочинів щодо купівлі-продажу (прийому-передачі) векселів, не з'ясовано питання, чи міг позивач усвідомлювати, що векселі,емітентом яких виступає ТОВ «Хімічні Технології», не мають юридичної сили простого векселя та не несуть юридичної сили первинних документів у зв'язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулися.

Стосовно посилання податкового органу на нікчемність правочинів, судам слід звернути увагу на те, що необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити сторону у справі - відкрите акціонерне товариство «Укрзакордонгеологія» його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Укрзакордонгеологія».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі № 2а-1800/12/2670 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько