Постанова

від 31.03.2014 по справі 910/21063/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 910/21063/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Анніна К.К.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Фільм Дистриб'юшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Саламандра-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТОП Фільм Дистриб'юшн"

про стягнення 231 885,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року по справі №910/21063/13 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Фільм Дистриб'юшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саламандра-Україна" 227848,08 - основного боргу; 4035,80 - 3% річних; 4637,25 - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Саламандра-Україна" з Дежавного бюджету України 400, 00 судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. А саме - неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 31.03.2014 року.

В судове засідання 31.03.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 108), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договори на виконання робіт по виготовленню кінокопій № 03/04/13 від 03.04.2013 року та № 08/04/13 від 08.04.2013 року (далі - Договіри).

Відповідно до п. 1.1 договору № 03/04/13 від 03.04.2013 року виконавець зобов'язується виконати та передати замовнику згідно з Законом України "Про кінематографію", роботи і послуги з виробництва, в т.ч. тиражуванню фільмів на території України, відповідно до вимог та вихідних матеріалів замовника. В свою чергу, замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору кінокопії художнього фільма "Мільйон для чайників" в кількості 16 штук на плівці 35 мм, озвучених на російській, субтитрованих на українську мову.

Згідно з п. 1.1 договору № 08/04/13 від 08.04.2013 року виконавець зобов'язується виконати та передати замовнику, згідно з Законом України "Про кінематографію", роботи та послуги з виробництва, в т.ч. тиражуванню фільмів на території України, відповідно до вимог та вихідних матеріалів замовника. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору кінокопії художнього фільма "Клін кліном" в кількості 4 штук на плівці 35 мм, озвучених на російській, субтитрованих на українську мову.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів, позивач виконав та передав кінокопії художнього фільму «Мільйон для чайників» та художнього фільму «Клін кліном» на загальну суму 270855,08 грн., що підтверджується актами приймання-передачі кінокопій від 03.04.2013 року та 08.04.2013 року.

Відповідач свої зобов'язання за Договорами № 03/04/13, 08/04/13 належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату послуг на загальну суму 43000 грн. в результаті чого виникла заборгованість в сумі 227848,08 грн. З них 167922,76 грн. за договором № 03/04/13 та 59925,32 грн. за договором № 08/04/13.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що акти приймання-передачі кінокопій від 03.04.2013 року та 08.04.2013 року підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 227848,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 3124,04 за договором № 03/04/13 та 913,65 грн. за договором № 08/04/13.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних, який складено арифметично, правильно прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Фільм Дистриб'юшн" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Фільм Дистриб'юшн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року по справі №910/21063/13 - без змін.

Матеріали справи №910/21063/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2014 року.