Постанова

від 20.03.2014 по справі 803/332/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 803/332/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Толстого Ю.А.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (далі - ТзОВ «Аргос СП», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року № 0000312201, № 0000382201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Аргос СП» щодо показників задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2013 року та з податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, про що складено акт № 1567/22.1/37204376 від 28.11.2013 року. Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (ПК України) позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1100965,00 грн.; на порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 267117,00 грн. На вказаний акт перевірки були подані заперечення, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань, що становлять предмет заперечень.

Луцькою ОДПІ проведена перевірка ТзОВ «Аргос СП» з питань, що становлять предмет заперечень, про що складено акт № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року, та якою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 637285,00 грн., на порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України позивачем занижено ПДВ на загальну суму 267117,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 17.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 400675,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - 267117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 133558,50 грн., та № 0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 949494,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 637285,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 312209,00 грн., та які були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.02.2014 року № 841/10/10/4-06 первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Так, перевіркою встановлено завищення позивачем показників у рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1693771,00 грн. на підставі кредитових оборотів по бухгалтерському рахунку 28 «Товари». Проте, перевіркою не досліджувалися питання обліку собівартості реалізації товарів, який позивач веде на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», перевіркою не вимагалися і не досліджувалися обороти по вказаному рахунку, тому висновок щодо завищення собівартості не базується на даних бухгалтерського обліку товариства.

Крім того, ТзОВ «Аргос СП» не підтверджено фінансово-господарські відносини із ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Епро-Дівайс», ТзОВ «Інфомаркет» та зроблено висновок про завищення товариством по операціях з виконання ремонтних робіт і послуг по вивезенню снігу з АЗС податкового кредиту у вересні, листопаді, грудні 2012 року на загальну суму 267117,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 1335590,00 грн. Проте, господарські операції позивача із зазначеними контрагентами проведені реально, оформлені належним чином складеними первинними документами, а позивач не може нести відповідальність за можливі неправомірні дії його контрагентів.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17.01.2014 року № 0000312201, № 0000382201.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 27.02.2014 року № 17/10/10-007 (а. с. 95-99) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що за результатами позапланової виїзної перевірки «Аргос СП» не підтверджено фінансово-господарські відносини із ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Епро-Дівайс», ТзОВ «Інфомаркет», встановлено завищення собівартості реалізованих товарів (рядок 05.1 декларацій) на 169771,00 грн., відтак, у зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Аргос СП» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 642601 (а. с. 92), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 14.09.2011 року № 1169 (а. с. 94), зареєстроване платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 100298514 від 19.08.2010 року (а. с. 93). При цьому, як слідує із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 642601 (а. с. 92), до видів діяльності позивача відноситься: «46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

Луцькою ОДПІ, на підставі наказів від 04.11.2013 року № 971, від 18.11.2013 року № 1053 (а. с. 15-16), проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Аргос СП» щодо показників задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2013 року та з податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, про що складено акт № 1567/22.1/37204376 від 28.11.2013 року (а. с. 17-32). Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1100965,00 грн.; на порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України позивачем занижено ПДВ на загальну суму 267117,00 грн.

На вказаний акт перевірки платником податків були подані заперечення від 04.12.2013 року № 193, від 05.12.2013 року № 194 (а. с. 33-38), у зв'язку з чим Луцькою ОДПІ було прийнято наказ № 1228 від 11.12.2013 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань, що становлять предмет заперечення (а. с. 39), термін якої був продовжений згідно із наказом № 1293 від 18.12.2013 року (а. с. 40).

Луцькою ОДПІ проведена перевірка ТзОВ «Аргос СП» з питань, що становлять предмет заперечень, про що складено акт № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року, та якою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 637285,00 грн. (в т. ч.: ІV кв. 2011 року - 12867,00 грн., І кв. 2012 року - 19935,00 грн., ІІ кв. 2012 року - 140584,00 грн., ІІІ кв. 2012 року - 247330,00 грн., ІV кв. 2012 року - 189569,00 грн.), та на порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України позивачем занижено ПДВ на загальну суму 267117,00 грн. (в т. ч.: за вересень 2012 року в сумі 2641,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 141761,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 23633,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 99082,00 грн. (а. с. 41-46).

ТзОВ «Аргос СП» подало заперечення від 17.01.2014 року № 5 до вказаного акту перевірки (а. с. 47-51), на яке листом від 21.01.2014 року № 583/10/22.1-14 Луцька ОДПІ повідомила, що висновки акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року є відповіддю на вказані заперечення, які не підлягають розгляду (а. с. 52).

На підставі вказаного акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року Луцькою ОДПІ 17.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 400675,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - 267117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 133558,50 грн. (а. с. 53), та № 0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 949494,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 637285,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 312209,00 грн. (а. с. 54), та які були оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 29.01.2014 року № 4 (а. с. 55-57). Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.02.2014 року № 841/10/10/4-06 первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (а. с. 59-62).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

В розділі 3.1 «Стосовно формування собівартості придбаних та реалізованих товарів на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунку 28 «Товари» акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року зазначено, що позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, підпункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого завищено показники, відображені в рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1693771,00 грн., в т. ч. за ІV кв. 2011 року - 55492,00 грн., І кв. 2012 року - 94929,00 грн., ІІ кв. 2012 року - 669449,00 грн., ІІІ кв. 2012 року - 584320,00 грн., ІV кв. 2012 року - 289131,00 грн. (а. с. 42). Згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій за вказаним порушенням податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2014 року № 0000382201 позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 535216,50 грн. (в т. ч.: 356811,00 грн. основного платежу, 178405,50 грн. штрафних санкцій) (а. с. 214).

На думку суду, вказане порушення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.6 статті 138 цього ж Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як слідує із розділу 3.1 акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року та пояснень представників відповідача, що брали участь у судових засіданнях у цій справі, відповідачем зроблено висновок про завищення показників в рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1693771,00 грн. виключно на підставі кредитових оборотів по бухгалтерському рахунку 28 «Товари».

Разом з тим, представники позивача в судовому засіданні пояснили, що мали місце збої в програмі по зазначеному рахунку. При цьому, перевіркою не досліджувалися питання обліку собівартості реалізації товарів, який позивач веде на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», перевіркою не вимагалися і не досліджувалися обороти по вказаному рахунку.

Судом встановлено, що на акт перевірки № 1567/22.1/37204376 від 28.11.2013 року платником податків були подані заперечення від 04.12.2013 року № 193, від 05.12.2013 року № 194 (а. с. 33-38), де містилося обґрунтування незгоди із порушенням щодо завищення витрат у рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Проте, перевіркою ТзОВ «Аргос СП» з питань, що становлять предмет заперечень, оформленою актом № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року, доводи платника податків залишилися поза увагою, податковий орган їх не спростував.

Суд вважає, що висновок про завищення позивачем показників в рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1693771,00 грн. не може бути зроблений виключно на підставі кредитових оборотів по бухгалтерському рахунку 28 «Товари», без урахування аналізів по рахунках 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 902 «Собівартість реалізованих товарів» та без дослідження первинних документів.

Суд не бере до уваги акти ненадання документів від 16.12.2013 року, від 17.12.2013 року, від 19.12.2013 року, від 20.12.2013 року, у яких йдеться про відмову платника податків надати на усну вимогу обороно-сальдові відомості, аналіз рахунків 28 «Товари», 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі» та ін. (а. с. 126-129), оскільки вказані акти складені з порушенням пункту 85.6 статті 85 ПК України, тобто, акти не підписані платником податків або його законним представником.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів вказане у розділі 3.1 акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України щодо завищення показників, відображених в рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1693771,00 грн.

Крім того, в розділі 3.2 «Стосовно взаємовідносин з ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Епро-Дівайс» та ТзОВ «Інфомаркет» акту перевірки № 1/22.1/37204376 від 08.01.2014 року вказано про те, що перевіркою не підтверджено фінансово-господарські відносини ТзОВ «Аргос СП» із ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Епро-Дівайс», ТзОВ «Інфомаркет» та зроблено висновок про завищення товариством по операціях з виконання ремонтних робіт і послуг по вивезенню снігу з АЗС податкового кредиту у вересні, листопаді, грудні 2012 року на загальну суму 267117,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 1335590,00 грн. (а. с. 42 зворот - 45). При цьому, в розрізі вказаних контрагентів оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції згідно із розрахунком (а. с. 115).

На думку суду, вказані порушення також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, виходячи з наступного.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Аргос СП» (замовник) уклало договір підряду № 8 від 20.09.2012 року з ТзОВ «БК «Підземшляхбуд» (підрядник), відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати: ремонтні роботи на АЗС, заміну бруківки, прибирання території, зварювально-монтажні роботи (а. с. 63-64). Виконання умов вказаного договору оформлене актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними (а. с. 140-162).

01.12.2012 року між ТзОВ «Аргос СП» (замовник) та ТзОВ «БК «Підземшляхбуд» (виконавець) укладено договір № 34 надання послуг по вивезенню снігу з території АЗС (а. с. 66-67), виконання якого оформлене актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними (а. с. 163-176).

29.11.2012 року ТзОВ «Аргос СП» (замовник) уклало договір підряду № 41 з ТзОВ «Інфомаркет» (підрядник), відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати роботи з ремонту даху на АЗС № 3 (а. с. 65), а виконання цього договору оформлене актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними (а. с. 179-181).

Крім того, 10.12.2012 року між ТзОВ «Аргос СП» (замовник) та ТзОВ «Епро-Дівайс» (виконавець) укладено договір № 41 надання послуг по вивезенню снігу з території АЗС (а. с. 68-69), виконання якого оформлене актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними (а. с. 177-178).

Як слідує із довідки ТзОВ «Аргос СП» від 20.03.2014 року № 46, позивачем проведено часткову оплату за вказаними вище договорами: за договором № 8 від 20.09.2012 року (контрагент ТзОВ «БК «Підземшляхбуд») - 341248,00 грн., за договором № 34 від 01.12.2012 року (контрагент ТзОВ «БК «Підземшляхбуд») - 552035,00 грн., за договором № 41 від 29.11.2012 року (контрагент ТзОВ «Інфомаркет») - 10635,00 грн., за договором № 41 від 10.12.2012 року (контрагент ТзОВ «Епро-Дівайс») - 3184,00 грн. (а. с. 226), та підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 227-243).

Суд приходить до висновку, що виконання умов зазначених вище договорів, укладених позивачем з ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Епро-Дівайс» та ТзОВ «Інфомаркет», підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, послуги ТзОВ «Агрос СП» були отримані в межах здійснення господарської діяльності.

При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, зокрема, акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 27.05.2013 року № 72/221/37892442 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «Підземшляхбуд» при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року (а. с. 100-104) та акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 23.05.2013 року № 41/22-00/37896740 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень-грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року (а. с. 105-114), оскільки предметом таких перевірок були взаємовідносини відповідно між ТзОВ «БК «Підземшляхбуд» та ТзОВ «Престиж Строй 2012», ПП «Воз'єднання» та між ТзОВ «Епро-Дівайс» та «Престиж Строй 2012», тобто, господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не досліджувалися. Крім того, із вказаних актів слідує, що на момент проведення господарських операцій із позивачем ТзОВ «БК «Підземшляхбуд» та ТзОВ «Епро-Дівайс» були діючими підприємствами, платниками ПДВ, звітували перед податковими органами.

Суд також враховує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року у справі № 810/2570/13-а за позовом ТзОВ «Епро-Дівайс» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС щодо вжиття заходів з метою проведення зустрічної звірки ТзОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року, результати яких оформлені актом від 23.05.2013 року № 41/22-00/37896740 про неможливість зустрічної звірки, визнано протиправними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС щодо коригування в інформаційних базах даних показників податкової звітності ТзОВ «Епро-Дівайс» з податку на додану вартість жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року, зобов'язано ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС поновити в інформаційних базах даних показники податкової звітності ТзОВ «Епро-Дівайс» з податку на додану вартість жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року (а. с. 81-84). Вказана постанова суду набрала законної сили 05.02.2014 року, що підтверджується листом Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року № 01-18/1915/14 (а. с. 209).

Крім того, суд при вирішенні спору також враховує, що листом Українського гідрометеорологічного центру від 13.03.2013 року № 01-20/337 надано інформацію про погодні умови на території Волинської області з 03.12.2012 року по 29.12.2012 року, а саме: 3-15.12 - випадав невеликий та помірний сніг, утворився сніговий покрив висотою 9-19 см., 15-17.12 - сильні снігопади, висота снігового покриву збільшилася за дві доби на 4-22 см., 18-23.12 - висота снігового покриву становила 13-26 см., 23-29.12 - висота снігового покриву становила 1-16 см. (а. с. 221-222). З цього слідує, що в період виконання договору № 34 надання послуг по вивезенню снігу з території АЗС від 01.12.2012 року, укладеного між ТзОВ «Аргос СП» та ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», та договору № 41 надання послуг по вивезенню снігу з території АЗС від 10.12.2012 року, укладеного між ТзОВ «Аргос СП» та ТзОВ «Епро-Дівайс», на території Волинської області склалися такі погодні умови, при яких випадав сніг, що потребувало позивачу замовляти послуги з вивезення снігу з території належних йому АЗС.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача про те, що акти виконаних будівельних робіт не були надані до перевірки за типовими формами КБ-2в та КБ-3, відтак, не можуть свідчити про реальність виконаних робіт (а. с. 45), оскільки згідно із листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.05.2010 року № 2/12-20/4993 зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності, тоді як позивач та його контрагенти, які виконували будівельні роботи (ТзОВ «БК «Підземшляхбуд», ТзОВ «Інфомаркет») не є підприємствами, установами чи організаціями державної форми власності, а виконання таких робіт не здійснювалося за рахунок бюджетних коштів.

На думку суду, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 17.01.2014 року № 0000312201, № 0000382201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений платіжним дорученням № 198 від 19.02.2014 року (а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 січня 2014 року № 0000312201, № 0000382201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (43000 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 25, ідентифікаційний код 37204376) судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх