Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/1186/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 15:00 № 826/1186/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2013 р. та від 28.11.2013 р.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.09.2013 р. № 0004322201, № 0004312201, № 0004302201, від 28.11.2013 р. № 0007032201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Срібний Струмок» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.08.2013 р. № 677/2201/33790979, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.138.1.1. п.138.1. ст.138, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 164 940,00 грн., в т.ч. 2012 рік на суму 164 940,00 грн.;

п.44.1., п.44.6. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 157086,00 грн. в т.ч. по періодам: квітень 2012 року - 77574,00 грн., червень 2012 року - 47036,00 грн., вересень 2012 року - 32476,00 грн., що призвело до порушення п.200.1., п.200.2., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 610,00 грн. в т.ч. по періодам: за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ - 77 574,00 грн., за червень 2012 року на загальну суму ПДВ - 47 036,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 32 476,00 грн. за вересень 2012 року.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

Зазначені порушення обґрунтовані, з боку відповідача, наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємства-постачальника позивача - ТОВ «Срібний Струмок», викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Срібний Струмок», код ЄДРПОУ 36225657, щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «ІНТЕХМАШ» (код 37263473) за період березень 2011 р., ТОВ «БОНТОН» (код 35324776) за період липень, вересень 2012 р.

Так, зазначеним актом перевірки контрагента позивача зафіксовано наступне.

Операції здійснені контрагентами-постачальниками ТОВ «Срібний Струмок» - ТОВ «БОНТОН» та ТОВ «ІНТЕХМАШ» ймовірно не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Срібний Струмок» операцій по ланцюгу постачання (ТОВ «Бонтон» - постачальник та ТОВ «Срібний Струмок» - покупець; ТОВ «Срібний Струмок» - постачальник та позивач - кінцевий споживач меблів), що свідчить про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також про те, що такі взаємовідносини документально не підтверджені.

Таким чином, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 20.08.2013 р. № 677/2201/33790979, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 09.09.2013 р. № 0004322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32 476,00 грн.;

від 09.09.2013 р. № 0004312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 610,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 153,00 грн.

від 09.09.2013 р. № 0004302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 164 940,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 235,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 06.11.2013 р. № 6167/10/26-15-10-04 залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2013 р. №№ 0004302201, 0004322201, 0004312201 та донараховано штрафну санкцію (фінансову) з податку на додану вартість у розмірі 31 153,00 грн.

Враховуючи рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 06.11.2013 р. № 6167/10/26-15-10-04, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 р. № 0007032201, яким позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в розмірі 31 153,00 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 10.01.2014 р. № 164/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2013 р. № 0004322201, № 0004312201, № 0004302201 та від 28.11.2013 р. № 0007032201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки позивача, взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договорі поставки від 09.05.2012 р. № 0086/Д-03.01, згідно умов якого контрагент як постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені строки у власність позивача як покупця товар - меблі, а також здійснити монтажні роботи по установці товару, передбачені умовами даного договору, а покупець, у свою чергу, прийняти і оплатити товар за ціною, визначеною п 2.1. договору.

Згідно п.2.1. Договору, ціна договору складається з вартості партії товару, що поставляється в рамках даного договору та зазначається в специфікації і вартість робіт по розвантаженню, доставці та установці товару в номера. Вартість партії товару розрахована виходячи з фіксованої вартості товару в доларах США з урахуванням курсу НБУ + 1,5 % на день укладення договору складає 1 427 500,41 грн., крім того ПДВ - 285 500,08 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи:

акти приймання-передачі

№ 1 від 17.09.2012 р. на суму 856 096,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 142 682,62 грн.),

№ 2 від 17.09.2012 р. на суму 513 650,21 грн. (у т.ч. ПДВ - 85 608,37 грн.),

№ 3 від 17.09.2012 р. на суму 343 815,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 57 302,60 грн.),

податкові накладні

№ 1 від 10.04.2012 р. на суму 856 096,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 142 682,62 грн.),

№ 1 від 07.06.2012 р. на суму 507 574,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 84 595,69 грн.),

№ 2 від 11.06.2012 р. на суму 6 079,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 013,18 грн.),

№ 1 від 17.09.2012 р. на суму 343 815,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 57 302,60 грн.),

Розрахунки за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом також приймається до уваги те, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, позивачем надані суду докази подальшої реалізації придбаного у нього контрагента товару іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «КРОНОС».

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Срібний Струмок» не мав можливості на виконання господарських зобов'язань по договору поставки від 09.05.2012 р. № 0086/Д-03.01 або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданої позивачем копії договору поставки від 09.05.2012 р. № 0086/Д-03.01 та доданих до них первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Срібний Струмок» судом встановлено, що договір містить всі істотні умови, тобто є укладеним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «Срібний Струмок», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, сформовані відповідачем в акті перевірки позивача, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, отже сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

При цьому, слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Срібний Струмок» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Срібний Струмок», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором, який не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

Отже, операції позивача з ТОВ «Срібний Струмок» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Срібний Струмок».

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта перевірки ТОВ «Срібний Струмок», оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем також не надано суду доказів отримання відповідного акту перевірки контрагента законних шляхом, отже він не береться судом до уваги.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

За результатом системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.09.2013 р. № 0004322201, № 0004312201, № 0004302201, від 28.11.2013 р. № 0007032201.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 09.09.2013 р. №№ 0004322201, 0004312201, 0004302201 та від 28.11.2013 р. № 0007032201.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій