Ухвала

від 04.09.2014 по справі 826/1186/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1186/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В. Кучми А.Ю.,

при секретарі: Таран А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві , в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0004322201, № 0004312201, № 0004302201 та від 28.11.2013 року № 0007032201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Срібний Струмок» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2013 року №677/2201/33790979.

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пп.138.1.1. п.138.1. ст.138, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 164 940,00 грн., в т.ч. 2012 рік на суму 164 940,00 грн. та п.44.1., п.44.6. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 157086,00 грн. в т.ч. по періодам: квітень 2012 року - 77574,00 грн., червень 2012 року - 47036,00 грн., вересень 2012 року - 32476,00 грн., що призвело до порушення п.200.1., п.200.2., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 610,00 грн. в т.ч. по періодам: за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ - 77 574,00 грн., за червень 2012 року на загальну суму ПДВ - 47 036,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 32 476,00 грн. за вересень 2012 року.

Так, податковим органом зроблені висновки, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

На підставі акта перевірки позивача від 20.08.2013 р. № 677/2201/33790979, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2013 р. № 0004322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32 476,00 грн.; від 09.09.2013 р. № 0004312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 610,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 153,00 грн. та від 09.09.2013 р. № 0004302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 164 940,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 235,00 грн.

Внаслідок оскарження позивачем в адміністративному порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 06.11.2013 року № 6167/10/26-15-10-04, яким залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2013 року №№ 0004302201, 0004322201, 0004312201 та донараховано штрафну санкцію (фінансову) з податку на додану вартість у розмірі 31 153,00 грн.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 року № 6167/10/26-15-10-04 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року № 0007032201, яким позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в розмірі 31 153,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані позивачу у зв'язку з господарськими відносинами з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Срібний Струмок».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у квітні 2012 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Срібний Струмок» (постачальник) укладено договір від 09.04.2012 року №0086/Д-03.01, згідно з яким постачальник зобов'язується передати в установлені строки у власність покупця товар (меблі), а також провести монтажні роботи по встановленню товару, передбачені умовами даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар і роботи в порядку, передбаченому даним договором і оплатити надані послуги.

На виконання умов вказаного договору постачальник здійснив поставку визначеного в договорі товару та провів монтажні роботи. На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору контрагентом були виписані позивачу: акти приймання-передачі: № 1 від 17.09.2012 року на суму 856 096,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 142 682,62 грн.), № 2 від 17.09.2012 р. на суму 513 650,21 грн. (у т.ч. ПДВ - 85 608,37 грн.), № 3 від 17.09.2012 р. на суму 343 815,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 57 302,60 грн.); податкові накладні: № 1 від 10.04.2012 р. на суму 856 096,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 142 682,62 грн.), № 1 від 07.06.2012 р. на суму 507 574,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 84 595,69 грн.), № 2 від 11.06.2012 р. на суму 6 079,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 013,18 грн.), № 1 від 17.09.2012 р. на суму 343 815,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 57 302,60 грн.).

Факт оплати, наданих за договором від 09.04.2012 року №0086/Д-03.01 товарів та послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, позивачем надані суду докази подальшої реалізації придбаного у нього контрагента товару іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «КРОНОС».

Отже, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Судова колегія також зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «Срібний Струмок», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлено 09 вересня 2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.