Ухвала

від 31.03.2014 по справі 0670/6236/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/800/35596/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013

у справі № 0670/6236/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кон Бріо"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №000070222, №000069222, №0001532302, №0001522302 від 27.06.2012 та №0000133222 від 05.09.2012.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, складено акт від 12.06.2012 №1286/222/35021349/0110, в якому зафіксовано порушення вимог: пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2, п.138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України; вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. №1776-III; вимог п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №000070222 від 27.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89169 грн., з яких 75909 грн. - основний платіж та 13260 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №000069222 від 27.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 112609 грн., з яких 98880 грн. - основний платіж та 13729 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0001532302 від 27.06.2012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16660 грн.;

- №0001522302 від 27.06.2012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 80130 грн.;

- №0000133222 від 05.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9114 грн., з яких 7291 грн. - основний платіж та 1823 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій позивачем з TOB "Києво-Могилянська Бізнес Школа", TOB "МК-Сервіс", TOB "Сушия" на виконання інформаційно-консультаційних послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами здачі-приймання наданих послуг, сертифікатами, податковими накладними, банківськими виписками

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з TOB "Києво-Могилянська Бізнес Школа", TOB "МК-Сервіс", TOB "Сушия", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, позивачем виконано всі зазначені вище формальні умови для формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з TOB "Києво-Могилянська Бізнес Школа", TOB "МК-Сервіс", TOB "Сушия", зокрема, в ході перевірки надано первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій з вказаними контрагентами, в тому числі податкові накладні.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно спростовані висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", беручи до уваги наступне.

Згідно з пунктом 9 статі 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг", суб'єкти, підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Так, як було вірно встановлено судами, TOB "Кон Бріо" забезпечило зберігання фіскальних звітних чеків № 1487 (КОРО №0625007866 "Р"/6), № 1907, №1942, №2003 (КОРО №0625007866 "Р"/7), що підтверджується наявністю даних звітних чеків у книгах обліку розрахункових операцій №0625007866 "Р"/6 та №0625007866 "Р"/7.

Крім того, відповідно до наявних наказів "Про встановлення режиму роботи", заклади громадського харчування товариства, розташовані за адресами: м.Житомир, вул.І.Кочерги,3; м.Житомир, вул.Київська,77; м.Житомир, вул.Кибальчича,9, розрахункові операції в яких обліковуються у наступних КОРО №0625010176 "Р"/1, КОРО №625010635 "Р" /1, КОРО №0625008371 "Р"4, КОРО №0625008356 "Р"/6, КОРО №0625008372 "Р"/6, у періоди з 23.11.2011 по 27.11.2011, з 06.04.2011 по 18.04.2011, з 01.05.2011 по 17.05.2011, з 05.07.2011 по 12.07.2011, 11.07.2011 по 12.07.2011, працювали без обслуговування клієнтів.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80130 грн., оскільки, податковим органом не враховано, що вказані у акті перевірці дні, коли не були роздруковані Z-звіти на реєстраторах розрахункових операцій, на даних РРО товариства не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Вказані реєстратори взагалі не вмикалися.

Крім того, згідно акта перевірки від 12.06.201, підприємством у книзі обліку розрахункових операцій №0625007866 "Р"/6, відповідно до контрольних стрічок та фіскальних звітних чеків №1642 від 06.06.2011 та № 1798 від 05.09.2011, не оприбутковано готівкову виручку в повній сумі, а саме 6577 грн. за 06.06.2011 та 9449 грн. за 05.09.2011.

Однак, судами встановлено, що готівкові кошти у повному обсязі отримані від продажу товарів та послуг 05.06.2011 та 04.09.2011, були оприбутковані до каси підприємства, що підтверджується Z-звітами, доданими до матеріалів справи та внесенні як виручка від продажу товарів на розрахунковий рахунок підприємства, про що свідчить витяг з касової книги TOB "Кон Бріо" за 06.06.2011, прибуткові касові ордери та Х-звіти за відповідні календарні дні.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також, нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а відтак - протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль