Постанова

від 27.03.2014 по справі 809/769/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № 809/769/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю представника позивача - Малиневич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Росім" про стягнення заборгованості в сумі 1 021 392,28 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Росім" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 1 021 392,28 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 553 008,54 гривень та податку на додану вартість в розмірі 468 383,74 гривень. Всього відповідачем утворено 1 021 392,28 гривень податкового боргу, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак в поданому на адресу суду клопотанні, в тому числі, просив проводити розгляд справи без участі представника ПП «Росім».

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

Оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Росім" є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податків та зборів.

Відповідно до даних обліку Калуської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг відповідача перед бюджетом за період з 11.10.2013 року по 16.12.2013 року становить 1 021 392,28 гривень в тому числі по платежах:

- з податку на прибуток в сумі 553 008,54 гривень, який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях за №0000982301/0 від 09.04.2010 року на суму 447260,00 гривень (а.с.13) та №0000992301/0 від 09.04.2010 року на суму 111997,00 гривень (а.с.14) - прийнятих на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.03.2010 року №893/2301/32754217 (а.с. 10-12);

- з податку на додану вартість в сумі 468383,74 гривень в тому числі пеня 64,31 грн. суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань визначені:

податковими деклараціями з податку на додану вартість поданими відповідачем за вересень, жовтень 2013 року, уточнюючим розрахунком з ПДВ за липень 2012 року та податковими повідомленнями-рішеннями за №0001002301/0 від 09.04.2010 року на суму 375039,00 гривень (а.с.15) та №0001012301/0 від 09.04.2010 року на суму 95465,00 гривень (а.с.16), прийнятими на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.03.2010 року №893/2301/32754217.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання відповідних декларацій та за умови узгоджених податкових зобов'язань та штрафних санкцій визначених відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом встановлено, що відповідач не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, якими йому було визначено зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, стягнення яких, в тому числі, є предмет розгляду даної справи, оскаржив їх у судовому порядку.

Так, відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі 2а-1529/10/0970 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції за №0000982301/0 від 09.04.2010 року, №0000992301/0 від 09.04.2010 року, №0001002301/0 від 09.04.2010 року та №0001012301/0 від 09.04.2010 року, якими ПП «Росім» донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року, яка набрала законної сили, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі 2а-1529/10/0970 та відмовлено у задоволенні позову.

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено правомірність прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А отже, та обставина, що сума податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені податковими повідомленнями-рішеннями за №0000982301/0 від 09.04.2010 року, №0000992301/0 від 09.04.2010 року, №0001002301/0 від 09.04.2010 року та №0001012301/0 від 09.04.2010 року є узгодженими, доказуванню не підлягає.

Так, на даний час відповідачем не сплачено податок на прибуток в розмірі 553 008,54 гривень та податок на додану вартість в розмірі 468 383,74 гривень до державного бюджету в строки визначені нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем 15.10.2013 року надіслано відповідачу податкову вимогу №53-22 на суму 1 021 327,97 грн., яка відповідачем залишена без виконання (а.с.17).

Таким чином, податок на прибуток в розмірі 553 008,54 гривень та податок на додану вартість в розмірі 468 383,74 гривень утворюють податковий борг відповідача в розмірі 1 021 392,28 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Приватного підприємства "Росім" (код ЄДРПОУ 32754217) в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 1 021 392 (один мільйон двадцять одна тисяча триста дев'яносто дві) гривень 28 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 01.04.2014 року.