Ухвала

від 16.02.2015 по справі 809/769/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/4213/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Росім" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі за позовом Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Росім" про стягнення заборгованості з рахунків платника податків, який має податковий борг, -

в с т а н о в и в :

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Росім" про стягнення податкового боргу в розмірі 1021392,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 553008,54 грн. та податку на додану вартість в розмірі 468383,74 грн до державного бюджету в строки визначені нормою Податкового кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року адміністративний позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ПП "Росім" подало апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом в супереч норм матеріального права та без повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт стверджує, що ним оскаржено в касаційному порядку постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року, якою відмовлено у задоволенні позову стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції за №0000982301/0 від 09.04.2010 року, №0000992301/0 від 09.04.2010 року, №0001002301/0 від 09.04.2010 року та №0001012301/0 від 09.04.2010 року, якими ПП «Росім» донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 20.1.34. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Росім" є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податків та зборів.

Відповідно до даних обліку Калуської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг відповідача перед бюджетом за період з 11.10.2013 року по 16.12.2013 року становить 1021392,28 грн. в тому числі по платежах з податку на прибуток в сумі 553008,54 грн. та з податку на додану вартість в сумі 468383,74 грн.

Вказані суми являються узгодженими, оскільки визначені внаслідок несплати грошових зобов'язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях з податку на прибуток за №0000982301/0 від 09.04.2010 року на суму 447260 грн та №0000992301/0 від 09.04.2010 року на суму 111997 грн, а також з податку на додану вартість за №0001002301/0 від 09.04.2010 року на суму 375039 грн та №0001012301/0 від 09.04.2010 року на суму 95465 грн.

Підприємство не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями Калуської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, якими йому було визначено зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, стягнення яких, в тому числі, є предмет розгляду даної справи, оскаржив їх у судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року, яка набрала законної сили, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі 2а-1529/10/0970 та відмовлено у задоволенні позову.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями ст. 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання відповідних декларацій та за умови узгоджених податкових зобов'язань та штрафних санкцій визначених відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому за рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року встановлено, що сума податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені податковими повідомленнями-рішеннями за №0000982301/0 від 09.04.2010 року, №0000992301/0 від 09.04.2010 року, №0001002301/0 від 09.04.2010 року та №0001012301/0 від 09.04.2010 року є узгодженими, доказуванню не підлягає.

Також не потребує доказуванню та обставини, що на даний час відповідачем не сплачено податок на прибуток в розмірі 553008,54 грн. та податок на додану вартість в розмірі 468383,74 грн. до державного бюджету в строки визначені нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Відповідно п.п. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п. 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено і цього не заперечує сторона відповідача, що позивачем 15.10.2013 року надіслано відповідачу податкову вимогу №53-22 на суму 1021 327,97 грн, яка відповідачем залишена без виконання.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За приписами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що недоречними є покликання апелянта на ухвалу касаційного суду від 11.10.2013 року щодо відкриття касаційного провадження стосовно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року, яка набрала законної сили.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Росім" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі № 809/769/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Р.В. Кухтей

І.М. Обрізко