Постанова

від 20.03.2014 по справі 826/296/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2014 року 08 год. 15 хв. № 826/296/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2013 року № 0001852208 і № 0001862208, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Анкора Трейд») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2013 року № 0001852208 і № 0001862208.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2013р. № 65/1-22-80-33737428 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Анкора Трейд» та його контрагентом - ТОВ «Бі енд Бі Соларс» носять нереальний характер, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість за серпень-вересень 2012 року та податку на прибуток підприємства за IІІ-ий квартал 2012 року, є протиправними і ґрунтуються на неналежних доказах.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 05.02.2014р. № 4/15/9/26-50-10. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Анкора-Трейд» (ідентифікаційний код 33737428) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. були встановлені порушення позивачем вимог норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року на суму 32 356, 00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суму коштів у розмірі 154 075, 00 грн., та податок на додану вартість за періоди серпень-вересень 2012 року на загальну суму 30 815, 00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту аналогічної суму цього податку по податковим накладним, виписаним контрагентом ТОВ «Бі енд Бі Соларс», які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що належними доказами (Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013р. № 1390/22.9/36677236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс», код за ЄДРПОУ 36677236 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 - 31.01.2013 року») не підтверджується реальність здійснення ТОВ «ТОВ «Бі енд Бі Соларс»» господарських операцій з придбання та продажу товарів (послуг) за перевіряємий період, в т.ч. на користь ТОВ «Анкора-Трейд», що свідчить про відсутність у позивача права на формування сум валових витрат і податкового кредиту.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 лютого 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 12.07.2013р. по 15.07.2013р. працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 11.07.2013р. № 241 та направлення на перевірку від 12.07.2013р. № 1818/22-80 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Анкора Трейд» (ідентифікаційний код 33737428) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт від 25.07.2013р. № 65/1-22-80-33737428 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів, що були використані працівником податкової інспекції при проведенні перевірки наведені на стор. 3 - 4 Акт перевірки.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлені фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Анкора Трейд» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236), а саме: між ним був укладений договір перевезення вантажу від 01.08.2012р. № 482, згідно якого Виконавець (ТОВ «Анкора Трейд») зобов'язувався за дорученням Замовника (ТОВ «Бі енд Бі Соларс») надавати на користь останнього послуги з організації перевезень вантажу автотранспортом на території України. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат суму витрат у розмір 154 075, 00 грн., а до складу податкового кредиту за серпень - вересень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 30 815, 00 грн.

При цьому до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013р. № 1390/22.9/36677236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс», код за ЄДРПОУ 36677236 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 - 31.01.2013 року», копія якого наявна в матеріалах справи. Зокрема, в тексті цього Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013р. № 1390/22.9/36677236 зазначено наступне: «Згідно отриманих матеріалів від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме пояснення директора Куцого Тараса Ігоровича, було зазначено, що:

- договори між ТОВ «Бі енд Бі Соларс» та підприємствами - контрагентами укладались через мережу Інтернет менеджерами підприємства;

- розрахунки здійснювались шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Бі енд Бі Соларс»;

- зняття коштів з розрахункового рахунку ТОВ «Бі енд Бі Соларс» відбувалося через банківську установу, шляхом надання чеку для отримання готівки, як на моє ім'я, так і на ім'я співробітників підприємства.

Лист № 11683/22-412 від 27.03.2013 року ДПІ у м. Черкасах, стосовно розбіжностей між сумами податкового зобов'язання ТОВ «Техноімпекс» код за ЄДРПОУ 24415326 та податкового кредиту ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», код за ЄДРПОУ 36677236, де було повідомлено, що на запит про надання інформації та її документального підтвердження ТОВ «Техноімпекс» надано лист відповідь (вх. від 15.03.2013 року №1181/10), в якому було повідомлено: «... що ТОВ «Техноімпекс» не отримувало переплат на свій розрахунковий рахунок та не відвантажувало продукцію цьому підприємству, а також не перебуває у договірних відносинах з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» - ні в жовтні 2012 року ні у теперішній час».

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Бі енд Бі Соларс» за період з 01.06.2012 по 31.01.2013 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Бі енд Бі Соларс» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Бі енд Бі Соларс» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Бі енд Бі Соларс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи те, що у ТОВ «Бі енд Бі Соларс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ "Бі енд Бі Соларс" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями: господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.».

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача в свою чергу прийшов до висновку, що правочин між ТОВ «Анкора Трейд» і названим підприємством є нікчемним, а тому надані до перевірки первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт) не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ТОВ «Анкора Трейд» сум валових витрат і податкового кредиту.

В розд. 4 «Висновок» Акта перевірки від 25.07.2013р . № 65/1-22-80-33737428 працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС встановлено порушення ТОВ «Анкора Трейд» вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року на суму 32 356, 00 грн. та податку на додану вартість за звітні періоди серпень-вересень 2012 року на загальну суму 30 815, 00 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року на суму 15 281, 00 грн., за вересень 2012 року - 15 534, 00 грн.).

07 серпня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта від 25.07.2013р . № 65/1-22-80-33737428 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001852208 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Анкора Трейд» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 40 445, 00 грн., в т.ч. 32 356, 00 грн. - основного платежу, 8 089, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001862208 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Анкора Трейд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 519, 00 грн., в т.ч. 30 815, 00 грн. - основний платіж, 7 704, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)«витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду також було встановлено, що 01 серпня 2012 року між ТОВ «Анкора Трейд» (Замовник), в особі директора Сауленка В.І., і ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (Виконавець), в особі директора Куцого Т.І., був укладений договір перевезення вантажу за № 482. За умовами цього Договору Виконавець за дорученням Замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується надавати послуги з організації перевезень вантажу автотранспортом по території України. Також Виконавець в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням операції: пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням (п. 1.1 і п. 1.2 цього Договору).

Відповідно до п. 2 зазначеного Договору Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі письмових або усних заявок, що подаються Замовником не менше, ніж за 3 години до моменту подання автомашини в пункт завантаження при здійсненні міських і приміських перевезень. При цьому Виконавець вправі залучати третіх осіб та організації для виконання своїх зобов'язань за цим Договором. Зокрема, за дорученням Замовника і відповідно до його замовлень Виконавець: організовує перевезення вантажу автотранспортом; проводить розрахунки з транспортними організаціями за перевезення; забезпечує із залученням відповідних транспортних підприємств і організацій збереження вантажу під час перевезення; надає у встановленому порядку транспортним організаціям заявки на перевезення вантажу; бере участь у складанні актів у випадках, передбачених діючим законодавством; вирішує з транспортними організаціями претензійні питання.

Обов'язки Сторін за цим Договором передбачені у п. 3 зазначеного Договору. Так, згідно п. 3.1 і п. 3.2 цього Договору Виконавець, зокрема, зобов'язаний: належним чином виконати прийняту від Замовника заявку; точно дотримуватися вказівок Замовника. Якщо вказівка Замовника заважає економічній і безпечній доставці вантажу, виконавець повинен негайно звернути на це увагу Замовника; подавати під завантаження справжній автомобільний транспорт, у стані, придатному для перевезення даного виду вантажу і що відповідає санітарним вимогам, у строки, встановлені цим Договором; своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

Замовник зобов'язаний: здійснювати своїми силами й засобами з дотримання вимог безпеки руху та забезпечення збереження вантажів і рухомого складу завантаження на автомобілі на своїх складах, а також забезпечити розвантаження в пунктах призначення, не допускаючи простою автомобілів під завантаженням понад установлені граничні норми; до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (підготувати супровідні документи, а також пропуски на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажів тощо); перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого Виконавцем, для перевезення даного вантажу; повідомити Виконавцю всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження супровідні документи, за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу; утримувати під'їзні шляхи в пунктах завантаження і вивантаження у справному стані, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух і вільне маневрування рухомого складу для здійснення перевезень; мати пристрої для освітлення робочих місць і під'їзних шляхів до них при роботі у вечірній і нічний час, а також необхідні для завантаження вантажів пристосування і допоміжні матеріали.

Згідно п. 4.1 - 4.3 цього Договору розмір платні за виконання послуг пов'язаних із організацією та здійсненням перевезення операцій, визначаються за взаємною згодою сторін та відображається в Акті приймання-передачі виконаних робіт та послуг. Розмір платні визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортних послуг і цін на паливно-мастильні матеріали. За домовленістю Сторін Замовник може виконувати передплату за послуги Виконавця.

Остаточний розрахунок за платежами за надані послуги проводиться Замовником на підставі рахунка-фактури Виконавця й Акта про виконання робіт та послуг.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року (п. 9.1 Договору).

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (Вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (Вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в тексті його позовної заяви, ТОВ «Анкора Трейд» є імпортером кріпильних засобів. З метою залучення клієнтів Товариством здійснюється реалізація імпортованого продукту з наданням послуги по його доставці. З покупцями укладаються договори поставки кріпильних виробів та зазначаються умови щодо його доставки на склад покупця.

При цьому, оскільки на балансі ТОВ «Анкора Трейд» не обліковуються автомобілі, за допомогою яких має здійснюватися доставка товарів на реалізації, на виконання своїх зобов'язань за договорами поставки товарів на адреси контрагентів-покупців позивачем був укладений договір перевезення вантажу від 01.08.2012 № 482 з ТОВ «Бі енд Бі Соларс».

Відповідно до умов Договору перевезення від 01.08.2012р. завантаження товару зі складу позивача на поданий вантажний транспорт здійснювалося за допомогою навантажувача марки Mitsubishi FB 15, який знаходиться на балансі ТОВ «Анкора Трейд» за відповідним інвентарним номером (на підтвердження цього була надана лише письмова довідка від 03.02.2014р. б/н без надання бухгалтерської та іншої документації щодо інвентарного обліку такого основного засобу на ТОВ «Анкора Трейд»).

На підтвердження фактів отримання транспортних послуг від ТОВ «Бі енд Бі Соларс», позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору перевезення вантажу від 01.08.2012р. № 482 ;

- актів приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.08.2012р. № 75 на суму 46 846, 00 грн. (з ПДВ), від 31.08.2012р. № 76 на суму 44 840, 00 грн. (з ПДВ), від 20.09.2012р. № 20 на суму 54 690, 00 грн. (з ПДВ), від 28.09.2012р. № 75 на суму 38 514, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на користь позивача послуг - «організація послуг вантажного перевезення у серпні 2012 року/вересні 2012 року»;

- товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), датованих серпнем-вереснем 2012 року, в яких в якості Автопідприємства значиться ТОВ «Бі енд Бі Соларс», Замовника послуг (платника) і Вантажовідправника - ТОВ «Анкора Трейд», а в якості Вантажоодержувача - суб'єкти господарської діяльності (контрагенти-покупці позивача). При цьому відомості про тип, марку та державний номер автомобіля, П.І.П. водія в таких ТТН взагалі не заповненні, що викликає сумніви щодо реальної участі ТОВ «Бі енд Бі Соларс» в процесі надання вказаних послуг;

- рахунків-фактур від 31.08.2012р., від 20.09.2012р. та від 28.09.2012р., виставлених Виконавцем (ТОВ «Бі енд Бі Соларс») Замовнику (позивач) в оплату за організацію послуг вантажного перевезення;

- виписок Відділення ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» (МФО 300852) за 20.09.2012р. та 16.10.2012р. по розрахунковому рахунку позивача № 260073010746. В даній виписці містяться відомості про перерахування ТОВ «Анкора Трейд» коштів на загальну суму 184 890, 00 грн. (з ПДВ) за транспортні послуги згідно договору від 25.07.2012р. № 25/03 . При цьому жодних документальних доказів понесення позивачем витрат по договору вантажного перевезення від 01.08.2012р. № 482 ;

- податкових накладних від 31.08.2012р. № 75 на суму 46 846, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 807, 67 грн.) та від 31.08.2012р. № 76 на суму 44 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 473,33 грн.) з номенклатурою постачання товарів/послуг продавця - «транспортні послуги вантажного перевезення у серпні 2012р.». Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2012 року в повному обсязі;

- податкових накладних від 20.09.2012р. № 58 на суму 54 690, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 115, 00 грн.) та від 28.09.2012р. № 75 на суму 38 517, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 419, 00 грн.) з номенклатурою постачання товарів/послуг продавця - «організація послуг вантажного перевезення у вересні 2012р.». Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період вересень 2012 року в повному обсязі.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договору від 01.08.2012р. № 482, зокрема: заявок на перевезення вантажів, обов'язкова наявність яких передбачено прямо в тексті Договору; актів приймання-передачі вантажу для перевезення; належним чином оформлених ТТН, а також документальних доказів перерахування на користь ТОВ «Бі енд Бі Соларс» коштів за надані транспортні послуги (послуги з організації вантажних перевезень), позивач суду не надав.

Натомість позивач надав суду копії інших документів: свого Статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Анкора Трейд»; наказів ТОВ «Анкора Трейд» про прийняття осіб на посади завідуючого складу і комірника, менеджера із збуту та ін. посади; договору від 31.01.2012р. № 01/12 щодо оренди ТОВ «Анкора Трейд» нежитлових приміщень (складського приміщення, рампи) у іншого суб'єкта господарювання, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до цього Договору та виписки банку з розрахункового рахунку з відомостями про сплату орендних платежів; сертифікату про присвоєння ТОВ «Анкора Трейд» званні «Імпортер року 2013»; вантажних митних декларацій та інвойсів, що засвідчують факт придбання позивачем товарів у контрагентів-постачальників; договорів, листів-підтверджень, видаткових накладних і довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей - на підтвердження здійснення позивачем поставок товарів на користь контрагентів-покупців.

Дослідивши перелічені вище документи позивача, суд переконався, що такими документами не підтверджується в дійсності факт реального придбання ТОВ «Анкора Трейд» транспортних послуг у ТОВ «Бі енд Бі Соларс».

Крім того, з метою всебічного з'ясування всіх обставин справи № 826/296/14 судом на адресу контрагента позивача - ТОВ «Бі енд Бі Соларс» був направлений судовий запит від 27.01.2014р. № 826/296/14 з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з позивачем. Даний судовий запит повернувся до суду 04 лютого 2014 року разом з поштовим відправленням з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, розрахункові, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на адресу позивача транспортних послуг, передбачених Договорами від 01.08.2012р. № 482.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з транспортних послуг від контрагента належними первинними і розрахунковими документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю формування валових витрат та податкового кредиту є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова