Ухвала

від 05.06.2014 по справі 826/296/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/296/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001852208, № 0001862208 від 07 серпня 2013 року. .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 12 липня 2013 року по 15 липня 2013 року працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 241 від 11 липня 2013 року та направлення на перевірку № 1818/22-80 від 12 липня 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Анкора Трейд» (ідентифікаційний код 33737428) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 65/1-22-80-33737428 від 25 липня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року на суму 32 356,00 грн. та податку на додану вартість за звітні періоди серпень-вересень 2012 року на загальну суму 30 815,00 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року на суму 15 281,00 грн., за вересень 2012 року - 15 534,00 грн.).

07 серпня 2013 року відповідачем на підставі висновків акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001852208 (форми «Р»), за яким ТОВ «Анкора Трейд» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 40 445,00 грн., в т.ч. 32 356,00 грн. - основного платежу, 8 089,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001862208 (форми «Р»), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 519,00 грн., в т.ч. 30 815,00 грн. - основний платіж, 7 704,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2012 року між ТОВ «Анкора Трейд» (замовник) та ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (виконавець) укладено договір перевезення вантажу № 482, за умовами якого виконавець за дорученням замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується надавати послуги з організації перевезень вантажу автотранспортом по території України. Виконавець в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням операції: пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

За змістом п. 2 укладеного договору, виконавець організовує перевезення вантажів на підставі письмових або усних заявок, що подаються замовником не менше, ніж за 3 години до моменту подання автомашини в пункт завантаження при здійсненні міських і приміських перевезень. Виконавець вправі залучати третіх осіб та організації для виконання своїх зобов'язань за цим договором. За дорученням замовника і відповідно до його замовлень виконавець: організовує перевезення вантажу автотранспортом; проводить розрахунки з транспортними організаціями за перевезення; забезпечує із залученням відповідних транспортних підприємств і організацій збереження вантажу під час перевезення; надає у встановленому порядку транспортним організаціям заявки на перевезення вантажу; бере участь у складанні актів у випадках, передбачених діючим законодавством; вирішує з транспортними організаціями претензійні питання.

Згідно з п. 3 укладеного договору, передбачені наступні обов'язки сторін: виконавець, зокрема, зобов'язаний: належним чином виконати прийняту від замовника заявку; точно дотримуватися вказівок замовника. Якщо вказівка замовника заважає економічній і безпечній доставці вантажу, виконавець повинен негайно звернути на це увагу замовника; подавати під завантаження справжній автомобільний транспорт, у стані, придатному для перевезення даного виду вантажу і що відповідає санітарним вимогам, у строки, встановлені цим договором; своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

Замовник зобов'язаний: здійснювати своїми силами й засобами з дотримання вимог безпеки руху та забезпечення збереження вантажів і рухомого складу завантаження на автомобілі на своїх складах, а також забезпечити розвантаження в пунктах призначення, не допускаючи простою автомобілів під завантаженням понад установлені граничні норми; до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (підготувати супровідні документи, а також пропуски на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажів тощо); перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого виконавцем, для перевезення даного вантажу; повідомити виконавцю всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження супровідні документи, за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу; утримувати під'їзні шляхи в пунктах завантаження і вивантаження у справному стані, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух і вільне маневрування рухомого складу для здійснення перевезень; мати пристрої для освітлення робочих місць і під'їзних шляхів до них при роботі у вечірній і нічний час, а також необхідні для завантаження вантажів пристосування і допоміжні матеріали.

За змістом п.п. 4.1 - 4.3 укладеного договору передбачено, що розмір платні за виконання послуг, пов'язаних із організацією та здійсненням перевезення операцій, визначаються за взаємною згодою сторін та відображається в акті приймання-передачі виконаних робіт та послуг. Розмір платні визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортних послуг і цін на паливно-мастильні матеріали. За домовленістю сторін замовник може виконувати передплату за послуги виконавця.

Остаточний розрахунок за платежами за надані послуги проводиться замовником на підставі рахунка-фактури виконавця та акта про виконання робіт та послуг.

На підтвердження факту отримання транспортних послуг від ТОВ «Бі енд Бі Соларс» позивачем надано копії наступних первинних документів: актів приймання-передачі робіт (надання послуг) щодо надання ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на користь позивача послуг - «організація послуг вантажного перевезення у серпні 2012 року/вересні 2012 року»; товарно-транспортних накладних за серпень-вересень 2012 року, в яких відсутні відомості про тип, марку та державний номер автомобіля, П.І.П. водія; рахунків-фактур; банківських виписок Відділення ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» по розрахунковому рахунку позивача № 260073010746, де відображені відомості про перерахування ТОВ «Анкора Трейд» коштів на загальну суму 184 890,00 грн. (з ПДВ) за транспортні послуги згідно з договором № 25/03 від 25 липня 2012року, а не договором перевезення вантажу № 482 від 01 серпня 2012 року; податкових накладних за серпень та вересень 2012 року.

Проте, в матеріалах справи відсутні необхідні первинні та розрахункові документи, оформлені на підставі договору № 482 від 01 серпня 2012 року, зокрема: акти приймання-передачі вантажу для перевезення; належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, а також документальні докази перерахування на користь ТОВ «Бі енд Бі Соларс» коштів за надані транспортні послуги (послуги з організації вантажних перевезень).

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивача, до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1390/22.9/36677236 від 17 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс», код за ЄДРПОУ 36677236, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 червня 2012 року - 31 січня 2013 року», в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Бі енд Бі Соларс» за період з 01 червня 2012 року по 31 січня 2013 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Бі енд Бі Соларс» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи те, що у ТОВ «Бі енд Бі Соларс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «Бі енд Бі Соларс» не є господарською діяльністю підприємства.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29 грудня 1995 року.

Відповідно до п. 2 зазначеного Наказу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту поставки товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентом, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з перевезення вантажу фактично не мали реального характеру, перевезення вантажу оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення № 0001852208, № 0001862208 від 07 серпня 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкора Трейд» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.