Ухвала

від 26.03.2014 по справі 815/4225/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4225/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій-Черноус К.І.

за участю представника апелянта - Лакотош Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малва" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малва" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Малва" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на хибність та невідповідність дійсності висновків акту перевірки, посилаючись на відсутність порушень приписів п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст.198, 201.1 ст.201 ПК України з огляду наступного. Єдиною підставою для висновків про не підтвердження підприємством здійснення господарських операцій з поставки товарів та робіт від контрагентів та порушення ними приписів податкового законодавства є неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, наявність податкової інформації, яка свідчить, що діяльністю цих підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, та акти ДПІ, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів. Господарські операції з контрагентами позивача носять реальний характер та пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, докази зворотнього у податківців відсутні. Фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Малва» та ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25» підтверджується відповідними первинними документами. Висновки, викладені в акті перевірки, є суб'єктивною думкою державного податкового інспектора. Визнання правочинів нікчемними не відноситься до компетенції податкових органів. Посилання перевіряючого на норми ЦК України є безпідставними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малва" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 02.04.2013р. по 08.04.2013р. посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка платника податків TOB «Малва» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків TOB «Соло-25» за квітень 2012р., TOB «ТК «Смарт» за травень-червень 2012р., ПП «Дана Даблью» за листопад-грудень 2010р., лютий-березень 2011р., ПП «Квантор Плюс» за грудень 2010р., березень 2011р., TOB «Сатєра» за серпень-листопад 2010р., ПП «Кліпертон» за жовтень 2010р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт № 2400/22-1/13898391 від 15.04.2013р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки платника податків TOB «Малва», код ЄДРПОУ 13898391, щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків TOB «Соло-25» (код ЄДРПОУ 30399950) за податкові періоди квітень 2012 року, TOB «ТК «Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018) за податкові періоди травень-червень 2012 року, ПП «Дана Даблью» (код ЄДРПОУ 37351889) за період листопад-грудень 2010, лютий-березень 2011, ПП «Квантор Плюс» (код ЄДРПОУ 36110146 за період грудень 2010, березень 2011, TOB «Сатєра» (код ЄДРПОУ 34873689) за періоди серпень-листопад 2010, ПП «Кліпертон» (код ЄДРПОУ 37114639 за період жовтень 2010».

Перевіркою встановлено порушення підприємством у вигляді TOB «Малва» пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого TOB «Малва» занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 60878грн., у зв'язку з завищенням суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 60878 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: серпень 2010р. в розмірі 4193 грн.; вересень 2010р. в розмірі 5362 грн.; жовтень 2010р. в розмірі 11020 грн.; листопад 2010р. в розмірі 7434 грн.; грудень 2010р. в розмірі 6532грн.; лютий 2011р. в розмірі 4299 грн.; березень 2011р. в розмірі 9572 грн.; квітень 2012р. в розмірі 6948 грн.; травень 2012р. в розмірі 3137 грн.; червень 2012р. в розмірі 2381 грн.

На підставі акту перевірки від 15.04.2013р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001312210 від 26.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 72632грн. (60878грн. - за основним платежем, 11754грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.1.3 та 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проте податкова лише накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що охоплювався перевіркою ТОВ «Малва» були оформлені документи на отримання від ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25» послуг, робіт, товарів без укладання господарських договорів у письмовій формі.

Постачальниками виставлялися на ім'я позивача рахунки на оплату послуг, робіт, товарів, за якими здійснювалася оплата в безготівковій формі, в підтвердження чого ТОВ «Малва» надані копії рахунків та платіжних доручень в матеріалах справи. В підтвердження отримання послуг, робіт, товарів сторонами складалися акти виконаних робіт (послуг), акти про виконання робіт та видаткові накладні. У зв'язку із поставкою послуг, робіт, товарів та їх оплатою позивачем ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25» були виписані податкові накладні.

Однак, доказів в підтвердження реального придбання послуг, робіт, товарів з метою використання у власній господарській діяльності суду позивачем не надано.

Зокрема, суду не представлені будь-які ґрунтовні пояснення та підтверджуючі їх доказами стосовно господарської мети придбання робіт (послуг) від ТОВ «Сатєра» з «гидравлического испытания балонов», «испытания пожарных рукавов», підготовки балонів до цих робіт, фарбування балонів, перевірки та тестування плоту, тощо.

Не надано також і доказів набуття права власності, або господарського відання, або іншого речового права на майно (балони, плоти), яке потребувало проведення цих робіт.

З наданих ТОВ «Малва» доказів суд не вбачає наявність законних підстав для формування спірної суми податкового кредиту ТОВ «Малва» у зв'язку із оформленням господарських операцій з контрагентами ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25».

Також, копії накладних та актів виконаних робіт не містять прізвищ та посад осіб, які прийняли товар, передали та прийняли роботи, що є порушенням вимог ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи не можуть бути доказами реальності настання господарських операцій.

Зокрема, ТОВ «Малва» не надано документальних доказів, які б доводили реальність отримання робіт, послуг, товару від ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25», письмових доказів, які б свідчили про те, що покупцем отримані товари, роботи, послуги були використані у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях, або ТОВ «Малва» придбало їх саме з такою метою.

Таким чином, в сукупності із викладеними в акті перевірки ТОВ «Малва» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагентів ПП «Кліпертон», TOB «ТК «Смарт», ПП «Дана Даблью», ПП «Квантор Плюс», TOB «Сатєра», TOB «Соло-25» свідчить про непідтвердженість фактичного здійснення операцій із придбання позивачем товарів, робіт, послуг, реального руху ТМЦ від продавців до покупця, та придбання їх з метою наступного використання в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

Виходячи з того, що платник податку повинен довести наявність встановлених законом підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при перевірці правильності визначення його податкових зобов'язань, тобто спростувати сумніви контролюючого органу в дійсності, повноті та об'єктивності відтворення господарських операцій в податковому обліку, які ґрунтуються на доказах, що досліджувались податковим органом в ході перевірки, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ТОВ «Малва».

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малва" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.03.2014 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.