Постанова

від 28.03.2014 по справі 2а-2006/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2014 року 13 год. 29 хв. № 2а-2006/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до за участі 1. Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, 2. Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, Прокуратури Солом'янського району міста Києва, - про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2009 року № 0000214110/0, № 0000224110/0, - В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2009 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач, ДП «НЕК «Укренерго») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 1, СДПІ) та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач 2, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2009 року № 0000214110/0, № 0000224110/0 (з урахуванням заяви позивача зміну позовних вимог від 05.03.2009р. № 03/01-1/1284).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірних податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009р. № 0000214110/0 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 935 943, 76 грн. та податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009р. № 0000224110/0 на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 163 363, 24 грн., оскільки вони були винесені на підставі Акта ДПІ у м. Сімферополі АРК від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки Кримської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго» (ідентифікаційний код 23451484) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з МПП «Ассо» (ідентифіка-ційний код 30342684) за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. Зокрема, позивач наголошує на реальності та легітимності правочинів укладених між його структурним підрозділом - Кримською електроенергетичною системою та МЧП «Ассо» щодо поставки певного обладнання (договори поставки від 13.03.2006р. № 101/21, від 13.04.2006р. № 148/14, від 14.04.2006р. № 149/21, від 14.04.2006р. № 150/14 та від 16.10.2006р. № 527/21). При цьому той факт, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008 року по справі № 2-16/3018-2008 визнані недійсними статут МПП «Ассо» з 1999 року, його свідоцтво платника податку на додану вартість - з часу внесення до Реєстру платника податку на додану вартість, та первинні бухгалтерські і фінансово-господарські документи з реквізитами такого підприємства, не впливає на чинність господарських операцій з постачання обладнання на користь Кримської електроенергетичної системи. Більш того на час укладення та виконання спірних правочинів Кримська електроенергетична система не була та не могла бути обізнана про обставини, що стали підставою для прийняття вказаного рішення господарського суду.

Відповідачі проти позову заперечували, надавши суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування своїх заперечень органи державної податкової служби посилалися на правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009р. та висновків Акта ДПІ у м. Сімферополі АРК від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки Кримської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго» (ідентифікаційний код 23451484) по взаємовідносинам з МПП «Ассо» (ідентифікаційний код 30342684) за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. Документальною перевіркою встановлено, що Кримською електроенергетичною системою порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення структурним підрозділом ДП «НЕК «Укренерго» валових витрат за 2006 рік на загальну суму 3 871 887, 50 грн. та завищення податкового кредиту за звітні періоди березень-липень, жовтень-грудень 2006 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 775 575, 49 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2006/09/2670-6/312 (головуючий суддя Добрянська Я.І.)

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції до участі справі було залучено Прокуратуру Солом'янського району м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року у справі № 2а-2006/09/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року, в задоволенні позову ДП «НЕК «Укренерго» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року (№ К-22696/10) ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2009 року по справі № 2а-2006/09/2670 скасовано, а вказану справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Зокрема, в своїй ухвалі від 28 жовтня 2013 року суд касаційної інстанції вказав на те, що: «Судами не досліджено обставин щодо реального характеру господарських операцій з придбання обладнання, не оцінено первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення господарських операцій, доводів позивача, залишено поза увагою, що зафіксовані в рамках кримінальної та господарської справ обставини щодо фіктивного підприємництва засновника МПП «Ассо» стосувалися періоду з листопада 1999 року по 31.12.2005, тоді як спірні валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем протягом 2006 року.».

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року справу № 2а-2006/09/2670 прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В. та призначено до судового розгляду на 15 липня 2013 року.

15 липня 2013 року судовому засіданні протокольною ухвалою суду здійснено заміну відповідача 1 його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року у справі № 2а-2006/09/2670 призначено судово-економічну експертизу та відповідно провадження у даній справі зупинялося до проведення такої експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до канцелярії суду висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи, та справу призначено до судового розгляду на 19 лютого 2014 року.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача 1 та прокуратури у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача 2 у призначене судове засідання не з'явився, належним повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

19 лютого 2014 року судом було ухвалено про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження на підстав ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що у листопаді 2008 року працівником ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена документальна невиїзна перевірка Кримської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго» (ідентифікаційний код 23451484) по взаємовідносинам з МПП «Ассо» (ідентифікаційний код 30342684) за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., за результатами якої складений Акт від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584 (далі - Акт перевірки).

За даними Акта перевірки Кримська електроенергетична система ДП НЕК «Укренерго» являється структурним підрозділом ДП «НЕК «Укренерго» та взято на податковий облік в ДПІ у м. Сімферополі АРК з 17 травня 1995 року як платник прибуткового податку, місцевих податків, ресурсних та неподаткових платежів. При цьому податок на прибуток та податок на додану вартість сплачуються консолідовано вищестоящою організацією - ДП «НЕК «Укренерго». Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35481107 видано СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві 01 червня 2002 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 001002226654.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини з Кримською електроенергетичною системою ДП «НЕК «Укренерго» з суб'єктом господарської діяльності МПП «Ассо» (ідентифікаційний код 30342684) з реалізації енергетичного обладнання на користь структурного підрозділу ДП НЕК «Укренерго». Розрахунки між сторонами були проведені в безготівковій формі та в повному обсязі, всього на загальну суму 4 653 453, 00 грн.

Перелік первинних та інших документів, які були предметом дослідження під час документальної перевірки наведені на стор. 5 - 7 Акта перевірки.

За результатами таких господарських операцій Кримська електроенергетична система ДП НЕК «Укренерго» віднесла до складу валових витрат в 2006 році суму витрат у розмірі 3 871 887, 50 грн., в т.ч. у 2-му кварталі 2006 року - 220 937, 50 грн., у 3-му кварталі 2006 року - 1 087 170, 00грн., у 4-му кварталі 2006 року - 2 563 780, 00 грн. До складу податкового кредиту віднесло суму податку на додану вартість 775 575, 49 грн.

При цьому працівником відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача було враховане рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року по справі № 2-16/3018-2008, яким визнані недійсними статут МПП «Ассо» (ідентифікаційний код 30342684) - з 1999 року, свідоцтво платника податку на додану вартість МПП «Ассо» - з часу внесення в реєстр платника податку на додану вартість, а також первинні бухгалтерські та фінансово-господарські документи з реквізитами МПП «Ассо». Дане Рішення господарського суду набрало законної сили з 10 червня 2008 року.

На підставі вищевикладеного, працівник ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим прийшов до висновку, що всі первинні бухгалтерські та податкові накладні, що були надані Кримською електроенергетичною системою ДП НЕК «Укренерго» до перевірки по взаємовідносинам з МПП «Ассо», - не мають юридичної сили, а тому не можуть бути підставами для формування сум валових витрат і податкового кредиту.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584 перевіряючий встановив порушення Кримською електроенергетичною системою ДП НЕК «Укренерго» наступних норм податкового законодавства України: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення структурним підрозділом позивача валових витрат в 2006 році на загальну суму 3 871 887, 50 грн. (в т.ч. у 2-му кварталі 2006 року - 220 937, 50 грн., у 3-му кварталі 2006 року - 1 087 170, 00грн., у 4-му кварталі 2006 року - 2 563 780, 00 грн.) та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 775 575, 49 грн. (в т.ч. за березень 2006 року на суму 22 093, 75 грн., за квітень 2006 року - 109 315, 99 грн., за травень 2006 року - 243 320, 00 грн., за червень 2006 року - 22 093, 75 грн., за липень 2006 року - 109 316, 00 грн., за жовтень 2006 року - 202 378, 00 грн., за листопад 2006 року - 54 000, 00 грн., за грудень 2006 року - 13 058, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 17 листопада 2006 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 20.11.2008р. № 64092/10/232 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення Кримської електроенергетичної системи - без задоволення.

06 лютого 2009 року Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі Акта перевірки від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000214110/0, яким відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, визначило ДП «НЕК «Укренерго» суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності (код платежу 11020100) у розмірі 5 807 831, 25 грн., в т.ч. 3 871 887, 50 грн. - основний платіж, 1 935 943, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000224110/0, яким відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно пп. 17.1.3 і пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, за порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, визначило ДП «НЕК «Укренерго» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг (код платежу 14010100) у розмірі 1 551 150, 98 грн., в т.ч. 775 575, 49 грн. - основний платіж, 775 575, 49 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

23 лютого 2006 року на адресу ДП «НЕК «Укренерго» надійшов лист СДПІ від 23.02.2009р. № 2217/10/41-111, в якому податкова інспекція повідомила підприємство про помилкове направлення податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009р. № 0000214110/0 і № 0000224110/0 із сумами податкових зобов'язань у розмірі 5 807 831, 25 грн. та 1 551 150, 98 грн., та одночасно додала податкові повідомлення-рішення з аналогічними датами та реєстраційними номерами, аналогічного змісту, але зі зменшеними сумами податкових зобов'язань, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009р. № 0000214110/0 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 935 943, 76 грн. (в т.ч. 967 971, 88 грн. - за основним платежем, 967 971, 88 грн. - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009р. № 0000224110/0 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 163 363, 24 грн. (в т.ч. 775 575, 49 грн. - за основним платежем, 387 787, 75 грн. - штрафні санкції).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 2006 році між Кримською електроенергетичною системою ДП «НЕК «Укренерго» (Замовник), в особі директора Плакіди В.Т., і суб'єктом господарської діяльності - Малим приватним підприємством «Ассо» (Постачальник), в особі директора Лазніка С.Д., були укладені аналогічні за змістом письмові договори поставок, а саме:

- договір від 13.03.2006р. № 101/21 щодо поставки дизельної електростанції Olympian GEH275-1500 об/хв, 50Гц, 380/220 В, 250 кВА/200 кВТ в режимі тривалого джерела живлення (далі - електростанція), 2006 року випуску. Вартість електростанції (в комплекті з додатковим обладнанням та супутніми роботами і послугами) становить 265 125, 00 грн., в т.ч. ПДВ 44 187, 50 грн.;

- договір від 13.04.2006р. № 148/14 щодо поставки дев'яти обмежувачів перенапруг типу PEXLIM P198-XH245 з електронними лічильниками спрацювання з дистанційним зчитуванням типу Excount II фірми АВВ (далі - продукція), 2006 року виписку. Вартість продукції становить 358 344, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 59 724, 00 грн.;

- договір від 14.04.2006р. № 149/21 щодо поставки чотирьох батарей статичних конденсаторів типу QPlus фірми АВВ, 30 МВар, 35 кВ в комплекті з портативним ємкісним мостом СВ 10 та катушками індуктивності (далі - продукція)(з урахуванням додаткової угоди від 18.10.2006р. № 534/21), 2006 року виписку. Вартість продукції становить 2 919 840, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 486 640, 00 грн.;

- договір від 14.04.2006р. № 150/14 щодо поставки п'ятнадцяти обмежувачів перенапруг типу PEXLIM P288-XV362 з електронними лічильниками спрацювання з дистанційним зчитуванням типу Excount II, з приладами дистанційного зчитування типу Excount II та персональним комп'ютером зі спеціальним програмним забезпеченням для пристрою Excount II (повна версія) фірми АВВ (далі - продукція), 2006 року виписку. Вартість продукції становить 953 448, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 158 908, 00 грн.;

- договір від 16.10.2006р. № 527/21 щодо поставки пристроїв захисту батарей статичних конденсаторів типу REF541AB118AAAA виробництва фірми АВВ, 30 МВар, 35 кВ в комплекті з портативним ємкісним мостом СВ 10 та катушками індуктивності (далі - продукція)(з урахуванням додаткової угоди від 18.10.2006р. № 534/21), 2006 року виписку. Вартість продукції становить 156 696, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 116, 00 грн.

За умовами цих Договорів Постачальник доставляє обладнання Замовнику на ПС «Джанкой»/ПС «Бахчисарай»/ПС «Сімферопіль»/ПС «Феодосія» власним транспортом. Разом з обладнанням передається технічна документація заводу-виробника. Приймання обладнання здійснюється шляхом оформлення акта приймання-передачі та товарної і податкової накладних.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за спірними правочинами (поставка товарів і відповідно оплата вартості таких товарів) за вказаними Договорами поставки позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору поставки від 13.03.2006р. № 101/21 та специфікації № 1 до нього, накладної від 30.06.2006р. № 641 на суму 265 125, 00 грн. (з ПДВ); договору поставки від 13.04.2006р. № 148/14 та специфікацій № 1 і № 2 до нього, накладної від 20.07.2006р. № 642 на суму 358 344, 00 грн. (з ПДВ), акта про прийняття устаткування від 20.07.2006р. № 44; договору поставки від 14.04.2006р. № 149/21 та специфікацій № 1 і № 2 до нього, додаткової угоди від 18.10.2006р. № 534/21 до цього договору, витратних накладних, датованих жовтнем і листопадом 2006 року, на загальну суму 2 919 840, 00 грн. (з ПДВ), актів про приймання устаткування, датованих жовтнем і листопадом 2006 року; договір поставки від 14.04.2006р. № 150/14 та специфікацій № 1 і № 2 до нього, накладної від 20.07.2006р. № 643 на суму 953 448, 00 грн. (з ПДВ); договору від 16.10.2006р. № 527/21 та специфікації № 1 до нього; витратних накладних, датованих груднем 2006 року, на загальну суму 156 696, 00 грн. (з ПДВ), актів про приймання устаткування, датованих груднем 2006 року; платіжних доручень Кримської ЕС, датованих березнем, квітнем, травнем, червнем, липнем, жовтнем, листопадом і груднем 2006 року з відомостями про здійснення переказу сум коштів на рахунок МПП «Ассо» за поставлені товари (вартість товарів з ПДВ), всього в сумі 4 653 453, 00 грн. (з ПДВ), та з відмітками банку про здійснення вказаних платежів.

Крім того, за результатами поставки товарів МПП «Ассо» виписало на користь ГП НЕК «Укренерго» Кримська ЕС (в порядку встановленому договорами) наступні податкові накладні: від 17.03.2006р. № 158 на суму 132 562, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 093, 75 грн.), від 30.06.2006р. № 196 на суму 132 562, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 093, 75 грн.), від 27.04.2006р. № 192 на суму 179 172, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 862, 00 грн.), від 20.07.2006р. № 198 на суму 179 172, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 862, 00 грн.), від 15.05.2006р. № 194 на суму 1 459 920, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 243 320, 00 грн.), від 13.10.2006р. № 200 на суму 567 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 94 660, 00 грн.), від 13.10.2006р. № 201 на суму 283 980, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 330, 00 грн.), від 13.10.2006р. № 202 на суму 283 980, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 330, 00 грн.), від 02.11.2006р. № 203 на суму 81 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 500, 00 грн.), від 02.11.2006р. № 204 на суму 243 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 40 500, 00 грн.), від 27.04.2006р. № 193 на суму 476 723, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 453, 99 грн.), від 20.07.2006р. № 199 на суму 476 724, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 454, 00 грн.), від 17.10.2006р. № 202/1 на суму 78 348, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 058, 00 грн.), від 08.12.2006р. № 205 на суму 19 587, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 264, 50 грн.) та від 08.12.2006р. № 206 на суму 58 761, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 793, 50 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 775 575, 49 грн., які підписані керівником Товариства Лазніком С.Д. та скріплені печатками цього підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закон № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані МПП «Ассо» на адресу позивача за результатами здійснення поставок товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, 06 лютого 2014 року до канцелярії суду надійшов висновок експертів Київського науково-дослідного інститут судових експертиз від 30.01.2014рп. № 10919/10920/13-45, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року по справі № 2а-2006/09/2670 судово-економічної експертизи. На думку експертів, висновки Акта перевірки від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451484 про допущені Кримською ЕС порушення податкового законодавства документально не підтверджуються.

Відповідно до письмових пояснень ДП «НЕК «Укрнерго» б/н і б/д, наданих до канцелярії суду 15 липня 2013 року, та наявних в матеріалах справи письмових довідок Кримської ЕС від 24.07.2009р. № 25/1792 та від 17.06.2010р. № 91-06/25, придбане у МПП «Ассо» обладнання було введено в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 21.11.2006р., затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.12.2006р. № 501, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27.12.2006р. № 163, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.12.2006р. № 2518-р, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27.12.2006р. № 162. Згідно актів приймання-передачі основних засобів (форми № ОЗ-1) обладнанню були присвоєні інвентарні номери 002495, 001260, 001258, 0000380, 001237, 001200, 001523, 002485. В подальшому таке придбане обладнання було змонтоване при будівництві об'єктів позивача - ПС 220 кВ «Феодосійська», ПС 220 кВ «Бахчисарай», ПС 330 220 кВ «Сімферопольська», ПС 330 кВ «Джанкой». Після установки обладнання відповідно була збільшена початкова вартість основних засобів та надалі здійснюється нарахування амортизації.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ДП «НЕК «Укрнерго» надало суду наступні документи: копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2006р., фотозображень спірного придбаного обладнання, введеного в експлуатацію позивачем; актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єктів позивача, датованих листопадом і груднем 2006 року.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента Кримської ЕС (МПП «Ассо») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договорів поставки (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень-липень, жовтень-грудень 2006 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 7 Закону України № 168/94-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази на підтвердження фактів підписання спірних правочинів між Кримською ЕС і підприємством МПП «Ассо» неуповноваженими на те особами, та обізнаності посадових осіб структурного підрозділу позивача та/або самого позивача про такі обставини.

Зокрема, згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно МПП «Ассо» станом на 13 березня 2006 року, державна реєстрація вказаної юридичної особи чинна, а керівником підприємства значиться Лазнік Д.С.

Крім того, в Акті перевірки від 17.11.2008р. № 8350/23-2/23451584 також відсутні посилання на ухиляння МПП «Ассо» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду даної справи жодним із відповідачів не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам Кримської ЕС ДП «НЕК «Укренерго» або його контрагента - МПП «Ассо», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання договорів поставки обладнання, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідачів на рішення Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 10 червня 2008 року по справі № 2-16/3018-2008 за позовом Прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Феодосії до МПП «Ассо» про визнання недійсними установчих та бухгалтерських документів, свідоцтва платника ПДВ та припинення державної реєстрації у зв'язку з наступним.

З тексту цього рішення Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 10 червня 2008 року вбачається, що в ході розгляду справи судом встановлено: « 23.11.2007р. слідчим відділом податкової міліції ДПІ у м. Феодосія була порушена кримінальна справа за № 10708190002/2 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України "фіктивне підприємництво". В ході розслідування якої встановлено, що засновник підприємства ОСОБА_3 у період з листопада 1999 р. по 31.12.2005 р., шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) (МПП «Ассо») з метою прикриття незаконної діяльності конвертації грошових коштів, скоїв дії по фіктивному підприємництву.

У вказаний період ОСОБА_3, маючи умисел на здійснення фіктивного підприємництва МПП «Ассо», яке ним було придбане для прикриття незаконної діяльності по непідтвердженій реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами конвертації грошових коштів по розрахункових рахунках підприємства щодо переведення грошових коштів у готівку, ніякої господарської діяльності не вів, що суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 24.12.2007р. визнано, що

вказаними діями ОСОБА_3 здійснив фіктивне підприємництво, тобто придбання

юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності, однак, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3, карна справа від 23.11.2007р. за № 10708190002/2 була закрита.

Крім того, МПП «Ассо» за юридичною адресою не знаходиться, місце встановлення платника податків не встановлено».

За результатами розгляду справи № 2-16/3018-2008 Господарським судом Автономної Республіки Крим винесено рішення від 10 червня 2008 року, якою позов задоволено, а саме: визнано недійсним статут МПП «Ассо» від 1999 року, свідоцтво платника податку на додану вартість - з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість, та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами МПП «Ассо».

Згодом, постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2009 року по справі № 2-16/3018-2008 зазначене рішення господарського суду від 10 червня 2008 року було скасовано з підстав допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, а справу направлено до суду першої інстанції.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що обставини щодо фінансово-господарської діяльності МПП «Ассо» з іншими суб'єктами господарювання протягом 2006 року в судовому порядку в межах кримінального чи іншого судочинства предметом розгляду не були, та відповідно не спростовані як такі, що мали місце (в т.ч. на день розгляду справи № 2а-2006/09/2670 судом).

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства і податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій, та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, від 06 лютого 2009 року № 0000214110/0 та № 0000224110/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова