Рішення

від 26.05.2007 по справі 7/127-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/127-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.07р.

Справа № 7/127-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ 

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс-продукт", м. Дніпропетровськ  

Про визнання недійсним договору

Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт 1 категорії Набоков А.М., дов. № 01 від 10.01.2005р.;

від відповідача: не з'явився. 

                                                               СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Дніпропрес" (м. Дніпропетровськ) просить визнати недійсним, як такий, що суперечить законодавству, договір фінансового лізингу № 112 від 08.05.1998р., укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс-продукт" (м. Дніпропетровськ), з моменту його укладення.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що за названим договором об'єктом лізингу є нерухоме майно –будівля, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мануільського (молочна кухня), інвентарний номер 015004, корисною площею 260 кв.м, що включає в себе технічне підпілля, вентиляційну камеру, для використання в якості виробничих та складських приміщень при виробництві продуктів харчування і товарів народного вжитку. Позивач вважає, що на час укладення договору фінансового лізингу зазначене нерухоме майно перебувало в державній власності, а тому, згідно ч.2 ст. 2 Закону України „Про лізинг”, в редакції, що діяв на час укладення договору, могло бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідне погодження у Міністерства промислової політики України, як органу, що здійснював управління цим майном, не отримане. За таких обставин позивач вважає, що договір фінансового лізингу укладено з порушенням вимог Закону. Також, Закон містить вимоги щодо обов'язкової реєстрації договору, якщо об'єктом лізингу є державне майно. Укладений договір не був зареєстрований. Крім того, позивач вважає, що при укладенні договору не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах: по предмету договору (об'єкт лізингу не ідентифікований номером будинку по вул. Мануільського), умовам страхування, умовам реєстрації об'єкту лізингу.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в позові та є адресою державної реєстрації відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 11.04.2007р. на 25.04.2007р., з 25.04.2007р. на 16.05.2007р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.1998р. Відкрите акціонерне товариство "Завод "Дніпропрес" (м. Дніпропетровськ), як лізингодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс-продукт" (м. Дніпропетровськ), як лізингоодержувач, уклали договір фінансового лізингу № 112 (надалі –Договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у фінансовий лізинг будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мануільського (молочна кухня), інвентарний номер 015004, корисна площа 260 кв.м, включаючи  технічне підпілля та вентиляційну камеру, для використання в якості виробничих та складських приміщень при виробництві продуктів харчування та товарів народного споживання.

Загальна балансова вартість приміщення, що передається в фінансовий лізинг,  станом на 01.05.1998р. становить 61 973, 00 грн. (п.1.1. Договору).

12.05.1998р. сторонами Договору складено акт приймання-передачі будівлі „Молочна кухня” в фінансовий лізинг.

Згідно п.1.2. Договору строк фінансового лізингу встановлено на 30 років –з 01.07.1998р. по 01.07.2028р.

По закінченні строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викупається ним по залишковій вартості (п.1.3. Договору).

Згідно ч.2 ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції, що діяв на час укладення Договору, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України.

Стаття 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначає істотні умови договору лізингу, серед яких: об'єкт лізингу (склад і вартість майна), розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору.

Пунктом 1.1. Договору сторони визначили об'єкт лізингу, як будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мануільського (молочна кухня), інвентарний номер 015004, корисна площа 260 кв.м, включаючи  технічне підпілля та вентиляційну камеру.

Договір не визначає точну адресу об'єкта лізингу, а саме: номер будинку, що унеможливлює його ідентифікацію.

Згідно п.4.1. Договору лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлюються на підставі підписаного сторонами Протоколу узгодження лізингових платежів, на підставі якого лізингодавець пред'являє лізингоодержувачу рахунки.

Згідно п.4.2. Договору за взаємним погодженням сторін лізингові платежі встановлюються:

-          на перші три роки лізингу в об'ємі 3% від вартості об'єкта лізингу на період підписання „Протоколу узгодження лізингових платежів”;

-          в подальшому –5% від вартості об'єкта лізингу на період підписання „Протоколу узгодження лізингових платежів”.

Протокол узгодження лізингових платежів переузгоджується щорічно на перше квітня відповідно до зміненої остаточної вартості об'єму лізингу (п.4.4. Договору).

Згідно п.4.5. Договору сума лізингових платежів може бути змінена на вимогу лізингодавця в разі зміни тарифів та рівня цін, зміни методики розрахунку лізингових платежів, індексації основних засобів та збільшення в зв'язку з цим амортизаційних відрахувань, змін в оподаткуванні та введенні нових податків та платежів.

Додатком № 2 до Договору є Протокол узгодження лізингових платежів на період з 01.05.1998р. по 01.04.1999р. при залишковій балансовій вартості об'єкта лізингу станом на 01.05.1998р. 61 973, 00 грн., яким визначені лізингові платежі за період з 01.07.1998р. по 01.04.1999р. та складають 1 394, 40 грн.:

-        3-ий квартал 1998р. –464, 80 грн., строк оплати 15.10.1998р.;

     -          4-ий квартал 1998р. –464, 80 грн., строк оплати 15.01.1999р.;

     -          1-ий квартал 1999р. –464, 80 грн., строк оплати 15.04.1999р.

В подальшому, сторони Договору склали ще один Протокол узгодження лізингових платежів на період з 01.04.1999р. по 01.04.2000р. при залишковій балансовій вартості об'єкта  лізингу станом на 01.04.1999р. 58 337, 00 грн., яким визначені лізингові платежі за період з 01.04.1999р. по 01.04.2000р. та складають 1 750, 11 грн.:

- 2-ий квартал 1999р. –437, 53 грн., строк оплати 15.07.1999р.;

- 3-ий квартал 1999р. –437, 53 грн., строк оплати 15.10.1999р.;

- 4-ий квартал 1999р. –437, 53 грн., строк оплати 15.01.1999р.;

- 1-ий квартал 2000р. - 437, 53 грн., строк оплати 01.04.2000р.

За подальший період сума лізингових платежів та строки їх оплати сторонами не узгоджувалися.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною. Згідно ч.3 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю  сторін  відповідно до вимог цього Закону та законодавства України.

Договір, додатки до Договору не встановлюють на весь строк лізингу величину періоду, за який вноситься лізинговий платіж, відповідно, розмір лізингових платежів на весь строк лізингу, строки їх внесення. Сторони не обумовили графік сплати лізингових платежів на весь строк лізингу.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингові платежі включають:

  суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

    суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

    платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

   відшкодування страхових  платежів  за  договором  страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

    інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Укладений Договір не визначає склад лізингових платежів, які підлягають сплаті.

Визначаючи балансову вартість об'єкта лізингу станом на 01.05.1998р., договір не встановлює умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України.

Згідно з п.5.2. Договору всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, несе лізингоодержувач. Між тим, відсутня домовленість сторін щодо умов страхування об'єкта лізингу, які є істотними умовами договору фінансового лізингу.

Не визначає також Договір умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору.

Згідно п.1.3. Договору по закінченні строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викупається ним по балансовій вартості.

Названим пунктом встановлена альтернатива щодо подальшої долі об'єкта лізингу. Зазначена альтернатива: перехід у власність або викуп містить взаємно виключаючи  поняття та свідчить про відсутність договірної домовленості щодо подальшої долі об'єкта лізингу.

Відсутність домовленості сторін з приводу подальшої долі об'єкта лізингу підтверджують також п.2.2. Договору (після закінчення лізингу лізингодавець зобов'язаний передати об'єкт лізингу у власність лізингоодержувача), п.2.7. Договору (лізингодавець зобов'язаний прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача, якщо об'єкт не буде викуплений лізингоодержувачем).

Між тим, фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна  включати не менше 60 відсотків вартості  об'єкта  лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Зважаючи, що Договір не містить ні розміру, ні складу лізингових платежів на весь строк лізингу, з умов Договору неможливо дійти висновку, як сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу співвідноситься у відсотковому виразі з вартістю об'єкта лізингу, визначеною в день укладення договору, та, відповідно, чи за 30 років буде амортизовано 100% вартості об'єкта лізингу, чи менший відсоток.

З відповідними умовами договору мала б узгоджуватися і подальша доля об'єкта лізингу: передача у власність чи викуп.

За викладених вище обставин, суд вважає, що в Договорі сторони не обумовили всі істотні умови для такого договору, встановлені Законом України „Про фінансовий лізинг”.

Згідно ст. 153 ЦК УРСР в редакції, що діяв на час укладення Договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в  потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Оскільки Договір не містить всіх істотних умов, необхідних для договору лізингу, визначених Законом, Договір є неукладеним та відсутні підстави для визнання його недійсним. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За викладеного, суд відхиляє доводи позивача, приведені в обґрунтування вимог про визнання Договору недійсним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Суддя                                                                                              Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 25.05.2007р.