Ухвала

від 31.03.2014 по справі 2а-10179/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 49691/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕКОПРОДУКТ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕКОПРОДУКТ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

08.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2010 року № 0000032302/0/607, яким позивачу визначено зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 12309 грн., та № 0000022302/0/606, яким позивачу визначено зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 44561,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, щодо податку на прибуток, висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат є надуманим та не відповідає фактичним обставинам справи. А щодо несплати податку на додану вартість, то позивач вважає, що фінансово-господарські операцїї з ПП «Техно-бренд», ПП «Ільвест плюс» та ПП «Комфорт АБС» проведені належним чином, відображені в бухгалтерському та податковому обліках на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що неправомірно прийнято до уваги обставини, які не існували на момент вчинення відповідних господарських операцій, а виникли лише згодом. Це також стосується внесення інформації про їхніх контрагентів до «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Також неправомірно прийнято до уваги покликання про фіктивність укладених ними договорів з ПП «Техно-бренд», ПП «Ільвест плюс» та ПП «Комфорт АБС».

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми податку на додану вартість в сумі є порушенням вимог п.п.7.4.1.,п.п. 7.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію, Статуту , довідки з ЄДРПОУ ТзОВ «СК ЕКОПРОДУКТ» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Львівської міської ради 18.09.2007 року, і йому присвоєно код ЄДРПОУ 35444007.

23.12.2009 р.ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.09.2007 р. 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2007р. по 30.06.2009р.

За результатами проведення перевірки було складено Акт № 3174\23-2\35444007 , з якого вбачається, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення п.п.5.3.9.п.5.3.. п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді,що перевірявся,на загальну суму 29707,50 грн., у тому числі за 1 кв.2008 року в сумі 466,66 грн., у 2 кв. 2008 р. в сумі 6145,83 грн.,у 3 кв. 2008 р. в сумі 875 грн., у 4 кв. 2008 р. в сумі 13545 грн.,у 1 кв.2009 р. у сумі 3750 грн.,у 2 кв.2009 р. в сумі 4925 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1.,п.п.7.2.3. п.7.2.,п.п.7.4.5. п.7..4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон №168)в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді,що перевірявся ,на загальну суму 8206 грн. в тому числі за березень 2008 р. , в сумі 373,33 грн.,за липень 2008 р. в сумі 3482,67 грн.,за серпень 2008 р. в сумі 1434 грн.,за листопад 2008 р. в сумі 2916 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 14 січня 2010 року № 0000032302\0\607 ,яким позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12309 грн.,в т.ч. 8206 грн. - за основним платежем та 4103 грн. - штрафних санкцій ,від 14 січня 2010 року № 0000022302\0\606,яким позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 44561,25 грн., в тому числі 29707,60 грн. - за основним платежем ,14853,75 грн. - штрафних санкцій.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон №283/97-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закон №283/97-ВР виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88 і зареєстрованого в Міністерстві юстицїї України 05.06.1995 р. за № 168\704 первинні документи-це письмові свідоцтва,що фіксують та підтверджують господарські операцїї, включаючи розпорядження та дозволи адміністрацїї (власника) на їх проведення.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивач вважає,що ним надано перевіряючим всі первинні документів підтвердження здійснення фінансово-господарської операцїї, а саме договори, акти виконаних робіт,податкові накладні та інші документи, однак колегія суддів зазначає, що підстав для включення вартості даних послуг до складу валових витрат позивач не мав.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивачем не представлено договір купівлі-продажу або поставки між підприємствами,а також докази про те яким чином означений товар доставлявся з м.Кіровоград (місцезнаходження ПП «Ільвест плюс») до м.Львова або до іншого місце призначення. Зокрема, позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128/2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками,вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку. В зв'язку з наведеним суд не може визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача витрати на придбання цукру у ПП «Ільвест Плюс» відсутні.

Щодо зваєморозрахунків позивача з ПП «Комфорт АВС», то придбання позивачем у ПП «Комфорт АБС» борошна фасованого на суму 2240 грн. у т.ч. ПДВ 373,33 грн. підтверджується накладною №РН-1110001 від 01.01.2008 р.,податковою накладною від 10.01.2008 року.

Колегія суддів зазначає, що ці докази є обов'язковими, але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту ,віднесення означених сум до складу валових витрат. Позивачем не представлено договір купівлі-продажу або поставки між підприємствами,а також докази про те яким чином означений товар доставлявся з м.Кіровоград / місцезнаходження ПП «Комфорт АВС»/ до м.Львова або до іншого місцепризначення. Зокрема, позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку.

В зв'язку з наведеним суд не може визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача витрати на придбання позивачем у ПП «Комфорт АБС» борошна фасованого відсутні.

Тому суд вважає що підстав для включення вартості даних послуг до складу валових витрат позивач не мав.

Колегія суддів зазначає, що наявні у справі докази спростовують покликання позивача щодо правомірності формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається ,виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін,у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги),та складається із сум податків ,нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,встановленою п.6.1. ст.6 та ст.8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того ,чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях,а також від того ,чи здійснював платник податку оподатковувані операцїї протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої подїї або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак наявність у покупця належно оформлених документів,які відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту,не є безумовною підставою для формування податкового кредиту в випадку,коли перевіркою встановлюються обставини,що підтверджують нікчемність правочинів,укладених між покупцем і продавцем,а також,що дїї покупця спрямовані на зменшення бази оподаткування по податку на додану вартість

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Позивач не довів, що за укладеними з зазначеними контрагентами договорами відбулися реальні дїї.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що віднесення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми податку на додану вартість в сумі є порушенням вимог п.п.7.4.1.,п.п. 7.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕКОПРОДУКТ» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі №2а-10179/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний