Рішення

від 03.04.2014 по справі 253/4998/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 253/4998/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1493/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі Баранчикові Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Шахта Комсомолець» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 09 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта Комсомолець» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

22.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ДП «Шахта Комсомолець» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, який в подальшому уточнив позовні вимоги. В обґрунтування позову зазначив, що з 25.02.2008 року працював в ДП «Шахта «Комсомолець», 01.07.2009 року його призначено на посаду гірничого майстра дільниці ВТБ. Наказом №59к від 04.04.2013 року його звільнено га підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення 01.04.2013 року прогулу без поважної причини. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки 01.04.2013 року він був на робочому місці, йому видано наряд на виконання робіт за маршрутом №2. Робочий час у першій зміні починається з 7.00 до 13.00 години. О 6.30 він був в нарядній кімнаті разом з іншими працівниками дільниці ВТБ, отримав пропуск на вхід у шахту, жетон, необхідний інвентар для виконання роботи та приблизно о 7.30 годині ранку підійшов до ствола №4 шахти, де побачив, що вентилятор головного провітрювання шахти не працював, тому спуск в шахту відповідно до приписів законодавства було заборонений. Решту часу, що залишилась до кінця робочої зміни, він провів на території шахти, чекаючи, коли запрацює вентилятор, який так і не запрацював.

ОСОБА_1 просив поновити його на роботі на попередній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., зобов'язати відповідача зробити відповідні записи у трудовій книжці у зв'язку з поновленням на роботі на посаді гірничого майстра та анулювати запис про звільнення за прогули без поважної причини.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора ДП «Шахта Комсомолець» код 35626746 №59к від 04 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади гірничого майстра дільниці ВТБ ДП «Шахта Комсомолець» за вчинений прогул без поважної причини 01 квітня 2013 року; позивача поновлено на посаді гірничого майстра дільниці ВТБ ДП «Шахта Комсомолець»; стягнуто з ДП «Шахта Комсомолець» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2013 року по 09 грудня 2013 року в розмірі 39613 грн. 40 коп. за вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів; у відшкодування моральної шкоди стягнуто 500 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №59к від 04.04.2013 року про звільнення позивача був виданий в.о. директора шахти ОСОБА_2 з перевищенням наданих йому повноважень, тому виданий ним наказ про звільнення є незаконним, порушені права позивача підлягають захисту.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Шахта Комсомолець», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що наказом №770 від 03.10.2012 року ОСОБА_2 призначений В.О. директора ДП «Шахта «Комсомолець» та головою ліквідаційної комісії, що визначає його права як керівника. Крім того, згідно протоколу зборів ліквідаційної комісії №1 від 12.03.2013 року в.о. директора ДП «Шахта Комсомолець» ОСОБА_2 надано повноваження щодо управління персоналом шахти, що передбачає прийом-звільнення працівників.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач та його представник просять рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду у справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що наказом міністра Вугільної промисловості України №598 від 09.08.2012 р. була припинена діяльність ДП «Шахта «Комсомолець» шляхом його ліквідації і створена комісія з ліквідації шахти, на яку відповідно до чинного законодавства покладено управління підприємством. Наказ №59к від 04.04.2013 р., яким позивача було звільнено з роботи, виданий в.о. директора ОСОБА_2 з перевищенням його повноважень. Суд першої інстанції виходив з того, що в стадії ліквідації підприємства колегіальним органом управління є ліквідаційна комісія , а особисто ОСОБА_2 не наділений повноваженнями колегіального органу. При цьому суд першої інстанції послався на ст.. 105 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд при застосуванні ст.. 105 ЦК України допустив невірне тлумачення її приписів.

Судом першої інстанції вірно встановлено і не оспорюється сторонами, що згідно з наказом міністра Вугільної промисловості України №598 від 09.08.2012 р. припинена діяльність ДП «Шахта «Комсомолець» шляхом його ліквідації, створено ліквідаційну комісію складом 5 осіб : в.о. директора, голова комісії, ведучого юрисконсульта, в.о. головного бухгалтера, заступника директора, ведучого бухгалтера. ( а.с. 33).

Згідно наказу №770 від 03.10.2012 року в.о. директора шахти та головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2 ( а.с. 36)

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Вказана норма закону містить припис про те, що саме голова ліквідаційної комісії, яким згідно наказу №770 від 03.10.2012 р. є ОСОБА_2, представляє юридичну особу - ДП «Шахта «Комсомолець» у правовідносинах, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Висновок суду першої інстанції про те, що питання щодо звільнення працівника повинно вирішуватися колегіальним органом ( складом ліквідаційної комісії) та наказ про звільнення працівника повинен видаватися також колегіальним органом ( складом ліквідаційної комісії) є помилковим.

Суд першої інстанції не врахував, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи і до часу внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності підприємство, що ліквідується , здійснює свої повноваження у стосунках із працівниками на загальних підставах. Ліквідаційна комісія, яка утворена наказом міністерства вугільної промисловості України 09.08.2012 року, за своїм статусом не є ні юридичною, ані фізичною особою , від імені останньої з підстав, передбачених частиною четвертою статті 105 ЦК України, виступає її голова.

Встановлено, що виконуючим обов»язки директора шахти та головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2, якому за загальними правилами як першому керівнику підприємства, належить право підпису документів та права першого керівника у стосунках з працівниками підприємства.

Згідно статуту ДП «Шахта «Комсомолець» п.6.1 управління підприємством здійснює його керівник.

Згідно протоколу №1 засідання ліквідаційної комісії ДП «Шахта «Комсомолець» від 12.03.2013 р. в.о. директора шахти по управлінню підприємством в межах Статуту ДП та посадової інструкції передані ОСОБА_2 з правом підпису фінансових документів.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не мав прав видачу наказу про звільнення робітника.

Видача наказу про звільнення особою ( ОСОБА_2), яка не мала на це повноважень, була єдиною підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. Апеляційним судом встановлено, що вказаний висновок суду є помилковим, інших підстав для поновлення позивача на роботі судом першої інстанції не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року працював у 1 зміну, період якої з 7-00 до 13-00. У визначений час ОСОБА_1 прибув на роботу, отримав наряд на виконання робіт за маршрутом №2, отримав пропуск на вхід у шахту, табельний жетон. У зв»язку з проведенням 01.04.2013 р. профілактичних робіт вентилятора головного провітрювання в період з 8-00 до 9-00 , які проводяться за відсутності людей у шахті, спуск робітників у шахту у 7-30 год. не проводився. Проте, після запуску вентилятора о 9-00 позивач у шахту разом з іншими працівниками о 9-10 год. не спустився та до роботи не став.

Позивач не оспорює той факт, що 1.04.2013 року він до виконання отриманого завдання не приступав, у шахту не спускався. При цьому позивач посилається на те, що він не став до роботи через порушення правил безпеки, оскільки не працював головний вентилятор. Такі доводи позивача є надуманими, оскільки об»єктивно спростовуються сукупністю наданих доказів.

З журналу обліку роботи вентиляційних установок вбачається, що зупинка ВГП для проведення ремонтних робіт 1.04.2013 р. з 8-00 до 9-00 була плановою, ВГП було запущено о 9-00, ВГП працював всю зміну, відхилень не має, що підтверджено підписом головного механіка та записами, зробленими у журналі о 9-10, 10-00,12-00, 14-00 та далі протягом доби ( а.с. 52). Доводи позивача про те, що весь робочий час до 13-00 він перебув біля вентилятора в очікування його запуску також є неспроможними, оскільки встановлено, вентилятор було запущено о 9-00 год., про що зроблено відповідний запис. Крім того. згідно доповідної начальника дільниці ВТБ ОСОБА_4 01.04.2012 року ОСОБА_1 за нарядом не працював, згідно наказу №66 протягом зміни жодного разу гірничого диспетчера про стан не інформував, місцезнаходження ОСОБА_1 на поверхні не могли встановити. Виникла необхідність виклику підрозділу 1 -го ВГСВ для його пошуку. На докладі після зміни ОСОБА_1 не надав пояснень де перебував протягом зміни.( а.с. 73)

Згідно доповідної самого ОСОБА_1 про зупинку ВГП він заявив у кінці зміни, тобто після встановлення факту його відсутності на робочому місці. ( а.с. 79) При цьому порушень, на які посилався позивач , фактично не існувало.

Про факт порушення позивачем трудової дисципліни складено рапорт ( а.с. 49). Згідно доповідної лампового ОСОБА_5 ОСОБА_1 о 7-00 год отримав світильник, саморятівник, прилад ШІ, у спецодяг не переодягався. 0 13-30 год прилади здав, був без спецодягу.

Доводи позивача про те, що 01.04.2013 року він не став до роботи через порушення відповідачем правил безпеки є неспроможними.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення врегульований ст..149 КЗпП України, яка відповідачем дотримана. Вбачається, що позивач відмовився дати будь-які пояснення з приводу відсутності на роботі 01.04.2013 року, про що складено акт за підписом 9 осіб ( а.с.66)

Оскільки ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації, то питання про порушення трудової дисципліни було розглянуто на засіданні постійно діючої комісії з охорони праці 04.04.2013 року, яке відбулося з участю ОСОБА_1 Позивач визнавав те, що 01.04.2013 року не працював, при цьому посилався на причини, які є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи. Комісія дійшла висновку визнати відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом робочого часу прогулом без поважних причин, за вчинення прогулу - звільнити. ( а.с. 58,64)

Питання про звільнення позивача було також розглянуто на засіданні ліквідаційної комісії підприємства 04.04.2013 року, яка дійшла висновку про звільнення ОСОБА_1 за вчинення прогулу 01.04.2013 року без поважних причин ( а.с. 106).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 01.04.2013 року вчинив прогул без поважних причин; питання про його звільнення розглянуто ліквідаційною комісією 04.04.2013 року та комісією з охорони праці; звільнення здійснено з дотриманням приписів ст.. 147- 149 КЗпП України; наказ виданий в.о. директора ОСОБА_2, який також є головою ліквідаційної комісії, що у сукупності свідчить про дотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні працівника.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові за вказаних вище підстав.

Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, то підстав для задоволення цієї частини позовних вимог також не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта Комсомолець» задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 09 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта Комсомолець» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді :