Постанова

від 01.04.2014 по справі 904/9282/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 року Справа № 904/9282/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участі представників сторін:

від позивача: Матяш С.В., представник, довіреність б/н від 25.11.2013р.

представник скаржника у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі № 904/9282/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссистема", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", м. Дніпропетровськ

про: стягнення 137 247,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссистема" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" про стягнення з останнього, з урахуванням заяви вих. № 07/01 від 21.01.14р. про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості у сумі 137 247,90 грн., з яких: 130 589,32 грн. - сума основного боргу за невиконання договору; 1 197,39 грн. - інфляційні втрати за період прострочення; 4 437,21 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання; 1 023,98 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі № 904/9282/13 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено у повному обсягу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 10; ідентифікаційний код 33515715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссистема" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; ідентифікаційний код 30631175) - 130 589 (сто тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. основного боргу, 4 437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн. 21 коп. пені, 1 197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1 023 (одна тисяча двадцять три) грн. 98 коп. 3% річних, 2 744 (дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссистема" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; ідентифікаційний код 30631175) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,04 (нуль грн. 04 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 1600 від 20.01.2014 року, оригінал якого заходиться в матеріалах справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі № 904/9282/13 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсягу.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи, а саме прийняття рішення у справі без участі представника відповідача та без повідомлення останнього про час та місце судового засідання у справі, що на думку скаржника є підставою для скасування судового рішення та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 01.04.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною. При цьому позивач посилається на те, що розгляд справи у місцевому господарському суді декілька разів відкладався, але представник відповідача не був присутнім у жодному судовому засіданні, хоча відповідач належним чином був повідомлений судом про їх призначення. Не надавалися відповідачем суду і витребувані матеріали.

Скаржник наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Натомість представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника відповідача.

Беручи до уваги, що неявка представника скаржника не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, а також обставини розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду апеляційної скарги, отже вважає за можливе переглянути справу по суті у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссистема", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", як орендарем, було укладено договір оренди рухомого складу № ТС-20/06/13 (далі - договір оренди).

Згідно п. 2.1. договору оренди, орендодавець передає орендареві у строкове, платне користування (оренду), вагони у строки і на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість вагонів, які передаються в оренду в порядку, передбаченому в розділі 3 цього договору, вказується в додатках до договору. Вагони передаються в оренду окремими партіями, при цьому кількість переданих в оренду вагонів у кожній партії зазначається у відповідному акті прийому-передачі кожної окремої партії вагонів.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, кількість вагонів у кожній окремій партії та строк їх передачі в оренду визначаються згідно з актами приймання-передачі до даного договору. Зазначені акти надсилаються орендарю за допомогою електронної пошти, з подальшою відправкою оригіналів у двох примірниках поштою або доставляються нарочно протягом 5 (п'яти) робочих днів передачі. Орендар зобов'язаний надати орендодавцю один примірник акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою орендаря протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання.

Пунктом 3.3. договору оренди встановлено, що орендар здійснює повернення вагонів з оренди орендодавцеві на умовах - станція повернення. Документом, підтверджуючим передачу вагонів орендарем і їх прийом орендодавцем, є підписаний сторонами акт прийому-передачі вагонів (повернення з оренди). Датою передачі вагона (ів) з оренди є дата прибуття вагона (ів) на станції повернення, що відповідає даним ГІОЦ "Укрзалізниці" і вказується сторонами в акті приймання-передачі. Всі витрати, пов'язані з поверненням вагонів на узгоджену сторонами станцію повернення на території України, здійснюються за рахунок орендаря.

Згідно п. 5.1. договору оренди, плата за один вагон, переданий в оренду, встановлюється у розмірі 108,35 грн., крім того ПДВ 20% - 21,67 грн., всього 130,02 грн. з ПДВ за одну добу оренди чотиривісного вагона. Розмір орендної плати за цим договором може бути переглянутий сторонами не частіше, ніж один раз у два місяці, в залежності від кон'юнктури ринкових цін. Орендна плата проводиться в гривнях України.

Плата за оренду нараховується, починаючи з моменту передачі вагонів орендодавцем орендарю, згідно з п. 3.2. цього договору, і, за винятком випадків, передбачених п. 5.4. договору, до повернення вагонів орендарем орендодавцю, відповідно до п. 3.3. цього договору (п. 5.3. договору оренди).

За п. 5.6. договору оренди, оплата по договору здійснюється орендарем по факту виконаних робот на підставі рахунку, наданого орендодавцем, не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань між сторонами. Цей договір може бути продовжено на період наступного календарного року, якщо жодна із сторін не направить протягом 30 днів до закінчення терміну дії договору письмового повідомлення про його припинення. Договір може бути розірваний будь-якою зі сторін в односторонньому порядку за умови попередження про це протилежного боку письмовим повідомленням за 30 днів (п.п. 9.1. - 9.3. договору оренди).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в оренду вагони, про це свідчать наступні документи, які підписані з обох сторін:

Акт прийому-передачі № 1 від 01.07.2013р., акт прийому-передачі № 2 від 13.07.2013р., акт прийому-передачі № 3 від 19.07.2013р., акт прийому-передачі № 4 від 26.07.2013р., акт прийому-передачі № 5 від 27.07.2013р., акт прийому-передачі № 6 від 31.07.2013р., акт прийому-передачі № 7 від 09.08.2013р., акт прийому-передачі № 8 від 10.08.2013р., акт прийому-передачі № 9 від 14.08.2013р., акт прийому-передачі № 10 від 15.08.2013р., акт прийому-передачі № 11 від 17.08.2013р., акт прийому-передачі № 12 від 26.08.2013р., акт прийому-передачі № 13 від 01.09.2013р., акт прийому-передачі № 14 від 15.09.2013р., копії яких додаються до позовної заяви (а.с. 19 - 32).

Акт виконаних робіт № 1/13 від 31.07.2013р., акт виконаних робіт № 2/13 від 31.08.2013р., акт виконаних робіт № 3/13 від 30.09.2013р., акт виконаних робіт № 4/13 від 31.10.2013р., копії актів знаходяться в матеріалах справи (а.с. 33 - 36).

Акт повернення № 1 від 25.09.2013р., акт повернення № 2 від 30.09.2013р., акт повернення № 3 від 07.10.2013р., акт повернення № 4 від 08.10.2013р., акт повернення № 5 від 10.10.2013р., акт повернення № 6 від 12.10.2013р., акт повернення № 7 від 13.10.2013р., акт повернення № 8 від 15.10.2013р., акт повернення № 9 від 19.10.2013р., акт повернення № 10 від 22.10.2013р., акт повернення № 11 від 24.10.2013р., акт повернення № 12 від 27.10.2013р. (а.с. 37 - 48).

Отже матеріалами справи підтверджується, що орендодавець свої зобов'язання за договором перед орендарем виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме, ним було частково сплачено грошові кошти за оренду вагонів.

Так, на виконання умов договору відповідач повинен був сплатити позивачу 236 896,44 грн., а сплатив лише 106 307,12 грн., що підтверджується виписками із банку та актом звірки взаєморозрахунків від 29.10.2013р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 17).

Таким чином, відповідач порушив умови договору і не виконав свої зобов'язання у повному обсязі у зв'язку з чим, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість по сплаті оренди за користування вагонами у сумі 130 589,32 грн., доказів сплати якої відповідачем не надано, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

У відповідності із ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення основного боргу у загальному розмірі 130589,32 грн.

Обгрунтованим є і рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Так, відповідно до п. 6.3.2. договору оренди, у разі несвоєчасної оплати за оренду вагонів, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, нарахованих останнім на суму заборгованості за договором оренди пені у сумі 4 437,21 грн., інфляційних втрат у сумі 1 197,39 грн. та 3% річних у сумі 1 023,98 грн.

Спростовуються матеріалами справи і доводи скаржника щодо прийняття рішення у справі без повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у справі.

Так, матеріали справи свідчать, що господарським судом було проведено чотири судових засідання у справі, на жодне з яких представник відповідача не з'явився, хоча про їх призначення відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу 10.12.2013р. ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 19.12.2013р. (а.с. 71), поштовим повідомленням про вручення відповідачу 27.12.2013р. ухвали про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання на 14.01.2014р. (а.с. 77), а також ухвалами господарського суду від 03.12.2013р., 19.12.2013р., 14.01.2014р. та 28.01.2014р. зі штампами канцелярії суду про розсилку згідно з п. 2.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013р. та погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013р.за № 01-17/315/384/13.

Окрім цього, до матеріалів справи долучено поштове повідомлення про вручення відповідачу 18.02.2014р. ухвали суду від 28.01.2014р. про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання на 17.02.2014р. (а.с. 103), яке надійшло до суду вже після прийняття рішення у справі, а саме 20.02.2014р., та з якого вбачається про відправлення цього поштового повідомлення 08.02.2014р.

Отже, місцевим господарським судом належним чином та завчасно було повідомлено відповідача про час та місце судових засідань у справі, в т.ч. і призначеного на 17.02.2014р., а несвоєчасне одержання відповідачем відповідної ухвали про призначення судового засідання у справі на 17.02.2014р. відбулось з незалежних від господарського суду причин. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачу було відомо про розгляд справи господарським судом, відтак відповідач мав можливість з'ясувати в суді дату та час наступного судового засідання по справі.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, під час розгляду даної справи, щодо не повідомлення відповідача про час та місце судових засідань у справі.

Також, апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України господарський суд обмежений двомісячним строком розгляду спору, який за клопотанням сторони може бути продовжений судом на п'ятнадцять днів. Тобто розгляд справи та відкладення її розгляду можуть мати місце лише в межах строків, встановлених ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 02.12.2013р. Ухвалою господарського суду від 28.01.2014р. строк вирішення спору було продовжено до 17.02.2014р., який і є останнім днем вирішення спору у справі. Під час розгляду справи місцевим господарським судом двічі задовольнялись клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника, однак за весь час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав письмових заперечень на позов та в жодне з чотирьох судових засідань не забезпечив явку представника.

Таким чином, обставини які-б перешкоджали прийняттю господарським судом рішення у справі були відсутні, які і правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи. Натомість в діях відповідача щодо участі у розгляді даної справи апеляційний суд вбачає зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та створення штучних умов для оскарження судового рішення у справі.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. відсутні.

Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.49, ст.99 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі № 904/9282/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі № 904/9282/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.04.2014 року.