Рішення

від 21.05.2009 по справі 32/149пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/149пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.05.09 р.                                                                                                       Справа № 32/149пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача – Паскарь Г.А.

від відповідача – Оверченко М.І.

від третіх осіб – не з”явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом   Комунальної установи “Лікувально-профілактичний заклад Центральна міська клінічна лікарня № 24 м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторговельної фірми “АРНІКА” м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління комунальних ресурсів Донецької міської Ради,  м.Донецьк

за участю третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Донецька міська рада, м.Донецьк

про визнання права оперативного управління

та позову Донецької міської Ради, м.Донецьк

до  Товраиства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторговельної фірми “АРНІКА” м.Донецьк

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

  Комунальна установа “Лікувально-профілактичний заклад Центральна міська клінічна лікарня № 24 м.Донецьк звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторговельної фірми “АРНІКА” м.Донецьк  та просила суд визнати право власності на самочинне будівництво -  приміщення у розмірі 35 кв.м., яке прибудоване до поліклініки № 1 Центральної міської клінічної лікарні № 24 м. Донецька по пр. Семашко, 3 “А “ за Територіальною громадою міста Донецька в особі Донецької міської Ради.

   В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право оперативного управління  на самочинне будівництво - приміщення у розмірі 35 кв.м. яке прибудоване до поліклініки № 1 Центральної міської клінічної лікарні № 24,  м. Донецька,  по пр. Семашко, 3 “А”

   В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що відповідачем під час оренди комунального майна  було зроблено спірну прибудову без наявності згоди на це з боку власника.  

  Відповідач проти задоволення позову не заперечував.

   В свою чергу,  Донецька міська Рада звернулася до суду з позовом про визнання  за територіальною громадою міста Донецька в особі Донецької міської ради , право власності на самочинне збудоване приміщення загальною площею 35 кв.м., прибудову до будівлі поліклініки № 1 Центральної міської клінічної лікарні № 24 розташованої за адресою:  м. Донецьк,  пр. Семашко, 3 А.

  Ухвалою суду від 23.09.2008 року вказаний позов було прийнято судом.

  В обгрунтування своїх позовних вимог третя особа з самостійними вимогами на предмет спору посилалася на ст. 376 ЦК України.

   Під час розгляду справи призначалася будівельно- технічна експертиза. На час проведення експертизи провадження по справі зупинялося.    Після проведення експертизи провадження по справі було поновлено. Висновки експерта прийнято судом до уваги.

   Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

   25.12.2006 року між комунальною установою “Лікувально-профілактичним закладом Центральна міська клінічна лікарня № 24 м.Донецька та ТОВ зовнішньоторгівельна фірма “АРНІКА” на підставі розпорядження Донецького міського голови від 11.12.2006 року № 1353 був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 378 площею 18 кв.м. під розміщення аптечного пункту у коридорі на першому поверсі поліклініки-1 терміном на 11 місяців, тобто до 25.11.20007 року.

    В період дії вищезазначеного договору оренди, відповідач прибудував приміщення площею 35 кв.м., до орендованого. Вказана прибудова була виконана без згоди   Донецької міської ради, як власника орендованих приміщень відповідно до Переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 31 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною ( республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць ( комунальною власністю).

    Відповідно до  п. 6.2. Статут позивача, лікарня є комунальною установою та здійснює оперативне управління майном.

    Згідно пояснення представників позивача та відповідача, відповідач дозвіл на проведення будівельних робіт не отримав і цей факт не заперечує. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що не заперечує проти визнання права власності на прибудоване приміщення за територіальною громадою.    

   До теперешнього часу Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію самовільно прибудованого приміщення у розмірі 35 кв.м. до поліклініки № 1 лікарні не затверджений. Спірний об”єкт в експлуатацію не прийнято.

   Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи за № 5061/23 виконаного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз,  спірний об”єкт має не розривний зв”язок з земельною ділянкою, тобто є об”єктом нерухомості та може використовуватися за призначенням. Відхилення від вимог діючих будівельних норм та правил не встановлено.      

 Як зазначалося вище Донецька міська рада просить суд визнати право власності на спірне майно саме за територіальною громадою.

  Вказана позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

  Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред”явити позов щодо визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

  Відповідно до п.2 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

   Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

   Стаття  41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

   Згідно  до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

   Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.  ( ст. 319 ЦК України)

   Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

    Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

    Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.   ( п.1 ст. 376 ЦК України)

    Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    На час звернення до суду, Донецька міська Рада є власником земельної ділянки та  власником майна, яке було передано в оренду відповідача і до якого він здійснив прибудову спірного об”єкту.

   Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами під час розгляду справи  не було доведено, що  визнання права власності на спірне майно за Донецькою міською Радою порушує права та законні інтереси відповідача чи позивача по справі.

    Доводи  відносно необхідності прийняття спірного об'єкту до експлуатації, не можуть бути прийняти судом до уваги,  виходячи з наступного.

    Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна.  Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

    Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття  в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не  врегульовано жодним нормативним актом.

   Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно пригодно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

   Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації спірного майна за своїм призначенням.

    Стаття 321 ЦК України закріплює, що  особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

     На цей час,  право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

    Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти,  користуватися  та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

    Стаття 376 ЦК України,  передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна  саме в судовому порядку.

    Відповідно до ст.ст. 15,  16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України,  кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

  За таких обставин позовні Донецької міської ради є такими, що підлягають задоволенню.

  З огляду на приписи ст. 137 Господарського кодексу України позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права оперативного управління на прибудоване приміщення, є такими, що підлягають задоволенню.

 Судові витрати покладаються на позивача та третю особу яка  заявляє самостійні вимоги  на предмет спору.

  На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                  ВИРІШИВ

   Позов  Донецької міської ради задовольнити

   Визнати за   територіальною громадою міста Донецька в особі Донецької міської ради право власності на самочинне збудоване приміщення загальною площею 35 кв.м., прибудову до будівлі поліклініки    № 1 Центральної міської клінічної лікарні  № 24,         розташованої    за адресою:    м.Донецьк,    пр. Семашко, 3 А.

  Позов Комунальної установи “Лікувально-профілактичний заклад Центральна міська клінічна лікарня № 24 м. Донецьк задовольнити

  Визнати за  Комунальною установою “Лікувально-профілактичний заклад Центральна міська клінічна лікарня № 24 м. Донецьк ( м. Донецьк,  пр. Семашко 3  А, ЄДРПОУ 01990105) право оперативного управління  на самочинне будівництво - приміщення у розмірі 35 кв.м.,  яке прибудоване до поліклініки № 1 Центральної міської клінічної      лікарні         № 24,  м. Донецька,  по пр. Семашко, 3 А, та є власністю  територіальної громади міста Донецька.

               Суддя                                                                                                            Склярук О.І.