Рішення

від 31.03.2009 по справі 28/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/44

31.03.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Електростандарт”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „БВК Електро-Партнер”, м. Київ

про стягнення 103 514,9 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Зікрата М.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бондар А.В., предст., дов. № б\н від 18.11.2008 року

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Електростандарт” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „БВК Електро-Партнер” про стягнення 103 514,9 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „БВК Електро-Партнер” своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Електростандарт” товару в повному обсязі.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 102 828,62 грн., а також з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем грошового зобов‘язання 3% річних в розмірі 686,28 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 351 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2009 року порушено провадження у справі призначено розгляд справи на 20.01.2009.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.03.2009 року за згодою представника позивача  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2007 року між товариством обмеженою відповідальністю „Електростандарт”(надалі по тексту ТОВ „Електростандарт” (Постачальник)  та товариством з обмеженою відповідальністю „БВК Електро-Партнер” (надалі по тексту ТОВ „БВК електро-Партнер”) (Покупець)  укладено Договір №48, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п.1.2 Договору №48 предметом постачання є електротехнічне обладнання.

Відповідно до п.2.1 Договору №48 асортимент товару передбачається у специфікації (формі-замовленні, товарній накладній, рахунку-фактурі тощо), яка додається до даного Договору.

Пункт 6.1 Договору №48 встановлює, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у специфікації (рахунок-фактура, товарна накладна тощо), яка додається до цього Договору.

У відповідності до умов Договору №48 позивачем протягом червня –липня 2008 роки на підставі видаткових накладних № 385 від 09.06.2008 року, № 392 від 10.06.2008 року, № 393 від 10.06.2008 року, № 421 від 23.06.2008 року, № 492 від 17.07.2008 року, № 492 від 17.07.2008 року, № 499 від 21.07.2008 року, № 507 від 24.07.2008 року поставлено відповідачеві товар на загальну суму 106 525,25 грн. Видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача.(належним чином засвідчені копії накладних в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБК № 706436 від 02.06.2008 року, серія НБК № 706277 від 23.06.2008року, серія ЯПЗ  № 079679 від 16.07.2008 року. Зазначені довіреності видані відповідачем,  за формою відповідають вимогам законодавства України та містять підписи посадових осіб відповідача та скріплені печатками підприємства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково  на загальну суму 3 696,63 грн. Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем за поставлений товар у розмірі 102 828,62 грн.

27.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №24/10 від 24.10.2008 року з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 102 828,62 грн. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованості не погасив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено матеріалами справи між сторонами було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно з п.7.1 Договору №48 розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах відстрочки платежу. Термін відстрочки складає 45 календарних днів.

Пункт 7.2 Договору № 48 визначає порядок оплати, зокрема встановлено,  що Покупець перераховує суму коштів вказану в рахунку до сплати, що надає Продавець.

В даному випадку, на думку суду, сторонами при укладанні договору  визначено порядок оплати, встановлено термін відстрочки платежу, однак не визначено конкретної дати від якої така відстрочка повинна відраховуватись. Також в договорі немає вказівки на якусь подію, що має настати та відповідно від якої необхідно вираховувати 45 календарних днів для проведення оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивачем 27.10.2008 року було направлено на адресу позивача претензію № 24/10 від 24.10.2008 року, в якій позивач вимагав погашення заборгованості. Разом з претензією позивач направив на адресу відповідача рахунки –фактури № 1019/4, 1097/4, 1098/4, 1173/4, 1338/4, 1347/4,1361/4, 1403/4.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач на претензію не відповів, заборгованості не погасив.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 102 828,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, 27.10.2008 року позивач направив на адресу реєстрації відповідача претензію  з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 102 828,62 грн.

Відтак, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Крім того, в даному випадку суд враховує і положення п. 7.2 Договору, згідно якого Покупець перераховує суму коштів вказану в рахунку, що надає Продавець. Жодних доказів направлення на адресу відповідача рахунків для оплати раніше ніж зазначені рахунки були направлені разом з претензією від 24.10.2008 року позивачем не додано.

Матеріали справи не містять доказів отримання претензії відповідачем, однак, враховуючи той факт, що претензія була направлена на адресу реєстрації відповідача, за якою він зобов'язаний отримувати поштову кореспонденцію,  господарський суд приходить до висновку щодо доцільності розрахунку суми 3 % річних після семи днів з дати коли відповідач повинен був отримати претензію позивача.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, а також Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 №1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650), господарський суд приходить до висновку, щодо доцільності розрахунку суми 3% річних з 08.11.2008 року. На момент відкриття провадження у справі відповідач заборгованість за отриманий товар не погасив.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, зокрема визначено період в якому таке нарахування є безпідставним, а саме з 09.06.2008 року по 05.11.2008 року, суд приходить до висновку щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині. Однак, відмова в позові в цій частині не позбавляє позивача права на нарахування та стягнення 3 % річних в подальшому при визначенні вірного періоду нарахування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 351 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір № 0711/08 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.11.2008 року, укладений між позивачем та адвокатом Спасібуховою О.Л. Акт приймання-передачі послуг від 15.12.2008 року та видатковий касовий ордер № 329 від 18.11.2008 року.  

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору № 0711/08 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.11.2008 року виконавець бере на себе зобов‘язання, щодо надання (виконання) замовнику правової допомоги, зокрема підготовки матеріалів і подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва, представництво інтересів Замовника в суді з приводу стягнення заборгованості в розмірі 103 514,90 грн. та збитків з ТОВ „БВК „ЕЛЕКТРО-ПАРТНЕР”, тощо.

Крім того, згідно п. 2.2.2  Договору № 0711/08 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.11.2008 року замовник надав виконавцю повноваження пред‘являти позовні заяви, заяви, скарги до суду; брати участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції; знайомитись з матеріалами справи, тощо.

Згідно акту приймання-передачі послуг підписаним сторонами адвокатом надавались позивачу усні та письмові консультації, робився аналіз судової документації, складались процесуальні документи, проводилась експертиза договору поставки.

При цьому, позивачем суду не додано доказів на підтвердження обґрунтованості, доцільності та фактичного надання всіх передбачених актом послуг, зокрема актом визначено, що адвокатом надавались послуги щодо досудового врегулювання спору, однак, як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 24.10.2008 року (направлена відповідачу 27.10.2008 року), тоді як договір з адвокатом укладений лише 07.11.2008 року. Крім того, в акті від 15.12.2008 року зазначено про здійснення адвокатом аналізу судової документації, при цьому згідно матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду тільки 15.12.2008 року, а ухвала про порушення судом провадження по справі прийнята судом лише 22.12.2008 року, тобто значно пізніше ніж сторони підтвердили надання відповідних послуг. Також судом враховується, що адвокат Списібухова жодного разу не брала участі в судових засіданнях, не знайомилась з матеріалами справи, не подавала по справі доказів, не заявляла клопотань, тощо.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 3 500 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача в повному обсязі не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БВК Електро-Партнер” (04053, м. київ, вул. Артема, 21, р/р 2600832438 в АКБ”Діамант” м. Київ, МФО 320984 код ЗКПО 34430166 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Електростандарт” (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 34/2, р/р 26007027244291 у Шевченківському відділенні УСБ м. Києва МФО 322012, код ЗКПО 30265364) основний борг в розмірі в сумі 102 828,62 грн. ( сто дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень шістдесят дві копійки), а також витрати на сплату державного мита в сумі 1 028,29 (одна тисяча двадцять вісім гривень двадцять дев‘ять копійок) грн. та 117,22 (сто сімнадцять гривень двадцять дві копійки) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3 500 (три тисячі п‘ятсот) грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

  Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова