Рішення

від 14.05.2009 по справі 2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/20

14.05.09

За позовом   Комунального підприємства з утримання та експлуатації

                      житлового фонду спеціального призначення  «Спецжитлофонд»

до                      Благодійної організації «Ліга підтримки вітчизняного виробника»

про                       стягнення 79 740,70 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

від позивачів         не з'явився

від відповідача   Леонтьев Г.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Благодійної організації «Ліга підтримки вітчизняного виробника», відповідача у справі, неустойки за користування нежитловим приміщенням поза строком дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. порушено провадження у справі.

Судові засідання, призначені на 17.02.09р. та на 03.03.09р. не відбулись, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 01.02.09р. по 13.03.09р. включно перебувала на лікарняному.

Після виходу судді з лікарняного справа була повторно призначена до розгляду по суті.

Від позивача 11.03.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог збільшилась та становить 94 030,56 грн.

В судовому засіданні 14.04.09р. позивачем було подано другу Заяву про збільшення позовних вимог, відповідно позивач зробив новий перерахунок суми позовний вимог, та сума позовних вимог збільшилась і становить 94 658,66 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити повністю, з врахуванням заяв про їх збільшення.

Представник Відповідача подав відзив на позов, у судових засіданнях проти позову заперечував та просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.  Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники позивача в призначене судове засідання 14.05.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Позивач був завчасно повідомлений про призначення судом засідання на 14.05.09р. –а саме суддею в судовому засіданні 21.04.09р. усно оголошувалось представникам сторін на яку дату та на який час суд оголошує перерву в судовому засіданні –на 14.05.09р. о 14 год. 50 хв., про що зроблено відповідну відмітку і протоколі судового засідання.

Позивачем не надано доказів, що позивач був позбавлений можливості направити повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника.

Крім того, в судовому засіданні 21.04.09р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 14.05.09р. для оголошення, за згодою сторін, вступної та резолютивної частин рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —         

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація", було створено КП "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»будинок № 48-Б по вул. Горького (сучасна назва Антоновича) закріплено як будинок маневреного за фонду за КП «Спецжитлофонд».

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (Позивач) та Благодійна організація «Ліга підтримки вітчизняного виробника»(Відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 07.07.2005 № 127 (Договір).

Договір було укладено на строк з 07.07.2005 до 06.07.2006 (364 дні).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Юридичний факт припинення строку дії Договору встановлено постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 по справі № 36/486 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Благодійної організації «Ліга підтримки вітчизняного виробника».

Позивач просить стягнути з відповідача 94 658,66 грн. неустойки за період з 07.07.07р. по 31.10.08р. за не виконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю).

Відповідач у відзиві зазначає, що заперечує проти позову, оскільки весь період, за який позивачем заявлено стягнення неустойки, Відповідач продовжував сплачувати орендну плату за користування приміщенням, а позивач приймав платежі.

Відповідач зазначає, що про виконання ним договірних зобов'язань свідчать платіжні документи з липня 2007 року по листопад 2008 року.

Також Відповідач зазначає, що після звернення 06.06.08р. з касаційною скаргою до ВГСУ, суд 04.07.08р. виніс ухвалу, де п. 4 зупиняв виконання рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.08р., яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.08р. залишено без змін, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідач зазначає, що про те, що касаційна скарга була залишена без задоволення, Відповідач дізнався з Розпорядження державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ від 24.10.08р., де Відповідачу пропонувалось добровільно звільнити займане приміщення до 13.11.08р., Відповідач зазначає, що після цього приміщення до 13.11.08р. він звільнив.

Також Відповідач зазначає, що Договір не передбачає ніяких санкцій щодо несвоєчасного вселення чи звільнення Орендарем (Відповідачем) займаного приміщення, як і щодо несвоєчасного надання Орендодавцем (Позивачем) нежилого приміщення в користування.

Зважаючи на всі вищенаведені у відзиву заперечення, Відповідач вважає, що у нього не було наміру зловмисно порушувати умови договору, і ніяких збитків Позивачу нанесено не було і боргів по сплаті за оренду Відповідач не має, а тому Відповідач просить в позові у задоволенні позову відмовити.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі -Закон) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

За умовою п. 7.5. Договору після закінчення строку дії Договору орендоване приміщення повинно бути передано Орендодавцю за актом приймання - передачі.

В силу ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Цивільним кодексом України, статтею 785, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору, всупереч постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2008 по справі № 36/486, вимогам закону та умовам Договору, Відповідач нежитлове приміщення не звільняв та Позивачу не повертав.

Судом також відхиляються посилання Відповідача на те, що оскільки неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення орендодавцеві не передбачена в Договорі, то вона не може бути застосована.

Як зазначалось вище, згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Законом, а саме Цивільним кодексом України прямо передбачено спеціальний вид неустойки, що застосовується до правовідносин з оренди, і як встановлено в ст. 785 ЦК України підставою застосування даного виду неустойки є невиконання орендарем (наймачем) за договором оренди свого обов'язку щодо повернення речі, переданої в найм (оренду).

Також, Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 07.07.07р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю).

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним, а також таким, що складений у відповідності до встановлених індексів інфляції (що діяли в період за який нараховується неустойка) наданий Позивачем розрахунок неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 07.07.07р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю), відповідно якого сума неустойки, яку повинен був сплатити Відповідач, становить 94 658,66 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу вищенаведеної суми неустойки, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України за період з 07.07.07р. по 31.10.08р. за невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди Позивачу (орендодавцю), в розмірі 94 658,66 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита (946,59 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (118 грн.) за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; Позивачу з Державного бюджету України повертаються 9,91 грн. надлишково сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації «Ліга підтримки вітчизняного виробника»(м. Київ, просп. Повітрофлотський, 92; код ЄДРПОУ 26267098) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 94 658 (дев'яносто чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 66 коп. неустойки, 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 59 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 9 (дев'ять) грн. 91 коп. державного мита з державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –03.06.2009р.