Постанова

від 25.03.2014 по справі 805/3010/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р. Справа №805/3010/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Аржанові К.С.

за участю:

представника позивача Беседи Г.В.,

представників відповідача Булиги В.П., Бирке Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сфера» з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Дніпрокомунсервіс» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» показники податкової звітності ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622. Позивач вважає висновки, викладені у вищевказаному акті перевірки такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Також позивач вказує на те, що всі первинні документи були надані ним податковому органу для перевірки. Разом з тим, відповідачем безпідставно зроблені висновки, які призвели до зміни у АІС «Податковий блок» підсистеми «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за рахунок того, що на думку податкового органу позивач є недобросовісним платником податків, укладені договори не виконані та порушують публічний порядок. Відповідач під час проведення перевірки керувався лише даними бази даних АІС RPP, АІС Податковий блок підсистема «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АРМ «Звіт» та актами перевірок інших податкових органів.

Самостійна заміна відповідачем в АІС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» показників на підставі актів перевірки без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

Таким чином задекларовані платником податків показники податкового кредиту та податкових зобов'язань в АІС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» повинні співпадати з показниками у податкових деклараціях платника податку, оскільки вони фактично формують податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняють реальні зміни майнового стану такого платника.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправними дії щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сфера» з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Дніпрокомунсервіс» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, зобов'язати відновити в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» показники податкової звітності ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надали заперечення згідно яких вказали, що в ході проведення перевірки позивача не встановлено факту придбання товару для здійснення охоронних послуг по ланцюгу контрагентів у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів відповідно до актів інших податкових органів. Отже, підприємства здійснювали обмін податковими накладними без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку на додану вартість. Також в ході проведення перевірки встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання контрагентів не було, відповідно надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З урахуванням не підтвердження факту придбання товарів позивачем у контрагентів, які нібито використовувались для подальшого здійснення господарської діяльності, а саме надання охоронних послуг на користь замовників, господарська діяльність не могла відбуватись, а документування операцій проводилось з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 29 грудня 2002 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 32270622, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №654079, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 28.01.2003 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Судом встановлено, що у період з 05 лютого 2014 року по 10 лютого 2014 року відповідачем здійснено позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП «Фірма «Укрпромтрейд» (ЄДРПОУ 34734302) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, з ТОВ «Дніпротрейдсервіс» (ЄДРПОУ 38113594) за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Дніпрокомунсервіс плюс» (ЄДРПОУ 36095448) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Нікос» (ЄДРПОУ 32098089) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.185.1 ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 53512,00 грн., у тому числі у січні 2013 року на суму 14252,00 грн., у лютому 2013 року на суму 14252,00 грн., у березні 2013 року на суму 25008,00 грн.; завищено податкові зобов'язання на загальну суму 53512,00 грн., у тому числі у січні 2013 року на суму 14252,00 грн., у лютому 2013 року на суму 14252,00 грн., у березні 2013 року на суму 25008,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивачем оскаржуються дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту перевірки від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622.

З урахуванням того, що коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень, лютий, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» відбулося за наслідками висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вбачається з акту №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні, між товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера», яке є покупцем, та його контрагентами: приватним підприємством «Фірма «Укрпромтрейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротрейдсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомунсервіс Плюс», приватним підприємством «Нікос», які є постачальниками, були укладені усні угоди на постачання товару.

За вищезазначеними угодами були складені податкові накладні за січень - березень 2013 року, на підставі чого був сформований податковий кредит.

Як вже зазначалось судом раніше, податковий орган здійснив коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень - березень 2013 року в Аналітичній системі «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП «Фірма «Укрпромтрейд» (ЄДРПОУ 34734302) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, з ТОВ «Дніпротрейдсервіс» (ЄДРПОУ 38113594) за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Дніпрокомунсервіс плюс» (ЄДРПОУ 36095448) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Нікос» (ЄДРПОУ 32098089) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, на підставі висновків зазначеного акту перевірки, зокрема того, що у ході проведення перевірки не встановлено факту здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання: ТОВ «Сфера», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпротрейдсервіс», ТОВ «Дніпрокомунсервіс плюс», ПП «Нікос».

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи рахунки - фактура, податкові накладні, видаткові накладні, акти списання, платіжні доручення, акти списання товарів, акти надання послуг, реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 53-158).

На момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам статті 201 Податкового кодексу України. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг). Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні, тобто, в період взаємовідносин з позивачем (з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року) контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначене спростовує доводи відповідача про безпідставність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності здійснення господарських операцій з його контрагентами, зокрема з ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпротрейдсервіс», ТОВ «Дніпрокомунсервіс плюс», ПП «Нікос».

Судом встановлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій в період з січня - березня 2013 року були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Слід зазначити, що жодним законодавчим актом не передбачено право податкового органу визнавати договори (правочини) недійсними та/або нікчемними. Крім цього, суд зауважує, що податковий орган не може заміняти (підміняти) відповідні державні органи, яким відповідно до закону надані повноваження визнавати угоди нікчемними, зокрема судові органи.

Щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень відповідача, податковим органом на підставі акту позапланової виїзної перевірки №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року до Аналітичної системи «Податковий Блок» підсистеми «Податковий аудит» були внесені коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Сфера» за січень - березень 2013 року.

Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до приписів п. 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому, податкове повідомлення-рішення повинно містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

Всупереч цьому, податкове повідомлення - рішення не винесено. Податковим органом до облікової картки платника податків ТОВ «Сфера» зміни не вносились.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця. Згідно п.п.1.3.1 п.1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів".

Відповідно до вимог податкового законодавства платники податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку декларує в відповідній податковій декларації. Прийняття податкової декларації є прямим обов'язком податкового органу, що в свою чергу кореспондується з обов'язком платника податків подати таку декларацію.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу позивача полягає у необхідності встановлення відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства, а також спростування висновків вищевказаної довідки, яка є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використана для аналогічних коригувань податкової звітності контрагентів позивача, що потягне негативні наслідки для нього у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

З огляду на вищевикладене, суд визнає інтерес позивача законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту. Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями прав та законних інтересів позивача.

З аналізу положень зазначеного Порядку та норм Податкового кодексу України вбачається, що жодним нормативним актом не передбачено такого наслідку проведення перевірок, як коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в базах даних Державної податкової служби на підставі висновків акту перевірки.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені саме податковим повідомленням-рішенням, які прийняті на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно були скореговані показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з січень - березень 2013 року, тобто дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Податковий Блок» підсистеми «Податковий аудит» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість є протиправними і саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Слід зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Крім того слід зазначити, що самостійна зміна органом ДПС в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, факт порушення прав платника податків, полягає у тому, що дії контролюючого органу полягають у невчиненні жодної з передбачених законом дій за результатами перевірки, а саме у неприйнятті ані рішення, ані довідки, що ставить суб'єкта господарювання у правову невизначеність. Такі дії контролюючого органу не лише зачіпають законні інтереси платника податку, але й позбавляють його можливості оскаржити акт чи визнати його незаконним. З вчинених дій (невинесення податкового повідомлення-рішення) можна зробити висновок, що контролюючий орган, визначаючи суми податкових зобов'язань платника податків, порушив його право на самостійне їх декларування.

З урахуванням викладеного, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за січень - березень 2013 року, а тому ці показники податкової звітності позивача за вказаний період підлягають відновленню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сфера» з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ «Дніпрокомунсервіс» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» показники податкової звітності ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Сфера» за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25.03.2014 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 28.03.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.