Ухвала

від 21.05.2014 по справі 805/3010/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №805/3010/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.,

при секретарі судового засідання - Турко І.Б.

за участю:

представника позивача - Беседи Г.В. за довіреністю

представника відповідача - Руднєвої Н.Ф. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 805/3010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС "Податковий блок" підсистемі "Податковий аудит" на підставі акту від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622, зобов'язання відновити в АІС "Податковий блок" підсистемі "Податковий аудит" показники податкової звітності ТОВ "Сфера" за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ "Сфера" за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року.

Позивні вимоги вмотивовано невідповідністю висновків, що викладені у вищевказаному акті перевірки нормам чинного законодавства та такими, що призвели до зміни у АІС "Податковий блок" підсистеми "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за рахунок того, що на думку податкового органу позивач є недобросовісним платником податків, укладені договори не виконані та порушують публічний порядок. Відповідач під час проведення перевірки керувався лише даними бази даних АІС RPP, АІС Податковий блок підсистема "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", АРМ "Звіт" та актами перевірок інших податкових органів.

Самостійна заміна відповідачем в АІС "Податковий блок" підсистема "Податковий аудит" показників на підставі актів перевірки без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов задоволено .

В апеляційній скарзі відповідач, а під час апеляційного розгляду справи представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зареєстрований як юридична особа 29 грудня 2002 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 32270622, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №654079, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 28.01.2003 року.

В період з 05 лютого 2014 року по 10 лютого 2014 року відповідачем здійснено позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП "Фірма "Укрпромтрейд" (ЄДРПОУ 34734302) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, з ТОВ "Дніпротрейдсервіс" (ЄДРПОУ 38113594) за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, з ТОВ "Дніпрокомунсервіс плюс" (ЄДРПОУ 36095448) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП "Нікос" (ЄДРПОУ 32098089) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені порушення позивачем: п.185.1 ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 53512,00 грн., у тому числі у січні 2013 року на суму 14252,00 грн., у лютому 2013 року на суму 14252,00 грн., у березні 2013 року на суму 25008,00 грн.; завищено податкові зобов'язання на загальну суму 53512,00 грн., у тому числі у січні 2013 року на суму 14252,00 грн., у лютому 2013 року на суму 14252,00 грн., у березні 2013 року на суму 25008,00 грн.

Позивачем оскаржуються дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в АІС "Податковий блок" підсистемі "Податковий аудит" на підставі акту перевірки від 17.02.2014 року №136/05-69-22-0/32270622.

Як вбачається з акту №136/05-69-22-0/32270622 від 17.02.2014 року , між товариством з обмеженою відповідальністю "Сфера", яке є покупцем, та його контрагентами: приватним підприємством "Фірма "Укрпромтрейд", товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротрейдсервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунсервіс Плюс", приватним підприємством "Нікос", які є постачальниками, були укладені усні угоди на постачання товару.

За вищезазначеними угодами були складені податкові накладні за січень - березень 2013 року, на підставі чого був сформований податковий кредит.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи рахунки - фактура, податкові накладні, видаткові накладні, акти списання, платіжні доручення, акти списання товарів, акти надання послуг, реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 53-158).

На момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні, тобто, в період взаємовідносин з позивачем (з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року) контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо дійсності здійснення господарських операцій з його контрагентами, зокрема з ПП "Фірма "Укрпромтрейд", ТОВ "Дніпротрейдсервіс", ТОВ "Дніпрокомунсервіс плюс", ПП "Нікос".

Судом встановлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій в період з січня - березня 2013 року були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до приписів п. 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому, податкове повідомлення-рішення повинно містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

За наслідками перевірки податкове повідомлення - рішення не винесено. Податковим органом до облікової картки платника податків ТОВ "Сфера" зміни не вносились.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця" затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця. Згідно п.п.1.3.1 п.1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів".

Відповідно до вимог податкового законодавства платники податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку декларує в відповідній податковій декларації. Прийняття податкової декларації є прямим обов'язком податкового органу, що в свою чергу кореспондується з обов'язком платника податків подати таку декларацію.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу позивача полягає у необхідності встановлення відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства, а також спростування висновків вищевказаної довідки, яка є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використана для аналогічних коригувань податкової звітності контрагентів позивача, що потягне негативні наслідки для нього у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

З аналізу положень зазначеного Порядку та норм Податкового кодексу України вбачається, що жодним нормативним актом не передбачено такого наслідку проведення перевірок, як коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в базах даних Державної податкової служби на підставі висновків акту перевірки.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені саме податковим повідомленням-рішенням, які прийняті на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно були скореговані показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з січень - березень 2013 року, тобто дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи "Податковий Блок" підсистеми "Податковий аудит" в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість є протиправними і саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Слід зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Крім того слід зазначити, що самостійна зміна органом ДПС в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, факт порушення прав платника податків, полягає у тому, що дії контролюючого органу полягають у невчиненні жодної з передбачених законом дій за результатами перевірки, а саме у неприйнятті ані рішення, ані довідки, що ставить суб'єкта господарювання у правову невизначеність. Такі дії контролюючого органу не лише зачіпають законні інтереси платника податку, але й позбавляють його можливості оскаржити акт чи визнати його незаконним. З вчинених дій (невинесення податкового повідомлення-рішення) можна зробити висновок, що контролюючий орган, визначаючи суми податкових зобов'язань платника податків, порушив його право на самостійне їх декларування.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а потому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 805/3010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 805/3010/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 22 травня 2014 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська