Рішення

від 25.03.2014 по справі 922/230/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р.Справа № 922/230/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виват-Тур", м. Донецьк до Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова, м. Харків, 3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 933741,71 грн. за участю представників сторін:

представники позивача: Бормотов С.А. за дов. №26 від 15.01.14року, Дмитрієв О.Д. за дов. №25 від 15.01.14року;

представник відповідача: Сокуренко І.О. за дов. №243/12-30 від 24.01.2014 року;

представник 3-ї особи: Герман А.В. за дов. №01/240 від 10.02.2014року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виват-Тур", м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова, м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових зобов"язань в сумі 933741,71 грн., з яких: прострочені грошові зобов"язання в сумі 857767, 49 грн., 7% штрафу в сумі 60043,72 грн., пеня в сумі 12969,44 грн., 3% річних в сумі 2961,06 грн. та судові витрати в сумі 18674,84 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2014р. (суддя Жельне С.Ч.) прийнято вказану заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.02.2014р. о 10:30 год. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, м. Харків.

У судовому засіданні 19.02.2014р. оголошувалась перерва до 03.03.2014р. о 12:00 год. До матеріалів справи справи долучені клопотання відповідача про припинення провадження у справі (вх. 5464), в зв"язку з тим, що дана справа не підсудна господарському суду, та додаткові письмові докази по справі (вх. №№ 5874, 5877, 5878, 5879), які надані представником позивача.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 03.03.2014р., у зв'язку із хворобою судді Жельне С.Ч., справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення", в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У судовому засіданні 03.03.2014р. оголошувалась перерва до 25.03.2014р. об 11:45 год.

У призначеному судовому засіданні 25.03.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав заперечення на відзив відповідача (вх. № 6971), який судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2014р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 5465), поясненнях до відзиву (вх. № 10076), які надані через канцелярію суду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні 25.03.2014р. проти позову заперечував, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №7165), які суд долучає до матеріалів справи.

Присутні у судовому засіданні представники сторін та третьої особи пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін та третьої особи, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виват-тур" (далі - Позивач) було відкрито поточний рахунок з встановленням програми "Клієнт-Банк" в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ".

29.07.2013 року з розрахункового рахунку ТОВ "Виват-тур" №26002001000365 шляхом несанкціонованого доступу до програми Клієнт-Банк з невідомого ІР-адреса невідомими особами перераховано 940000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача №26002000199792, відкритого в ПАТ «Фідобанк», МФО 300175.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2013р. по справі № 922/3869/13 стягнуто з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-тур» безпідставно отримані кошти у розмірі 940000,00 грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано наказ суду від 15.10.2013р.

На підставі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2013р., постановою заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сокуренко І.О. від 17.10.2013 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 922/3869/13 від 15.10.2013р. про стягнення з Приватного підприємства "ТЗП "Латуре" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виват-Тур" безпідставно отриманих коштів у розмірі 940000,00 грн. та 18800,00 грн. судового збору, на загальну суму 958800,00 грн.

20.11.2013р. з розрахункового рахунку "ТЗП "Латуре" в ПУАТ "ФІДОБАНК" було примусово стягнуто частину безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 943619,36 ггн. на депозитний рахунок № 37319001004542 в ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011 на користь Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ.

11.12.2013р. Фрунзенськоим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, по виконавчому провадженню №40291040 від 17.10.13р., було здійснено перерозподіл коштів відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження".

Так, з загальної суми було вилучено 85776,75 грн. виконавчого збору, 75,12 грн. інших пов'язаних витрат. На суму 857767,49 грн. складено платіжне доручення № 1773 від 11.12.2013р. для перерахування стягнутих грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (стягувача за виконавчим провадженням).

11.12.2013р. начальником Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпенко В.О. підписано реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 11.12.2013 р. (що згідно штампу 12.12.2013р. отримано Управлінням державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова (відповідач).

У переліку платіжних доручень, отриманих управлінням державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова значиться платіжне доручення №1773 на суму 857767,49 грн., перерахованих на користь позивача.

10.01.2014р. позивач звернувся до Управління державної казначейської служби Фрунзенського району м. Харкова з вимогою (вих. №1) щодо вжиття невідкладних заходів для виконання платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013р. щодо перерахування коштів в сумі 857767,49 грн. на рахунок ТОВ "Виват-Тур" за вказаними реквізитами. НАправлена вимога залишилась відповідачем без відповідного реагування.

На час складання позову грошові кошти у сумі 857767,49 грн., які за рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/3869/13 від 02.10.2013р. стягнуті на користь позивача, незаконно утримуються Управлінням державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова.

Враховуючи прострочення більш ніж на 30 діб виконання грошового зобов"язання за платіжним дорученням №1773 від 11.12.2013р. щодо перерахування коштів в сумі 857767,49 грн. на рахунок ТОВ "Виват-Тур", позивачем було нараховано відповідачеві: штраф в сумі 7% від загальної суми грошового зобов"язання в сумі 60043,72 грн., пеню в сумі 12969,44 грн., 3% річних в сумі 2961,06 грн. Таким чином, загальна сума позову складає 933741,71 грн.

Як зазначає позивач в позові, відповідачем свідомо порушено право власності позивача гарантоване ст. 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами у судових засіданнях, рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2013 року у справі № 922/3869/13 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-Тур» (позивача у даній справі) безпідставно отримані кошти у розмірі 940000,00 грн. та 18800,00 грн. судового збору.

На виконання даного рішення 15.10.2013 року господарським судом Харківської області був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, не потребують доказування.

Набрання судовим рішенням законної сили означає те, що наявність чи відсутність прав і фактів, які лежать в їх основі, встановлене судом остаточно і ці встановлені судом права підлягають безперечному здійсненню за вимогою уповноважених осіб.

Ст.1 Закону України „Про державну виконавчу службу" передбачає, що завданням державної виконавчої служби є здійснення виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 5 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця надіслати копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як свідчать матеріали справи, Постановою заступника начальника Фрунзенського відділу Виконавчої служби Харківського міського управляння юстиції Сокуренко І.О. від 17.10.2013 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 922/3869/13 від 15.10.2013 року господарського суду Харківської області про стягнення з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре» (боржника) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-Тур» (стягувача) безпідставно отриманих коштів у розмірі 940000,00 грн. та 18800,00 грн. судового збору та було надано боржнику семиденний строк щодо добровільного виконання рішення суду.

25.10.2013 року Постановою заступника начальника Фрунзенського відділу Виконавчої служби Харківського міського управляння юстиції Сокуренко І.О. був накладений арешт на кошти боржника, які знаходились на розрахункових рахунках ПУАТ «ФІДОБАНК». 20.11.2013 року з розрахункового рахунку боржника було стягнуто частину безпідставно отриманих коштів у сумі 943619,36 грн. Дані гроші були перераховані на депозитний рахунок № 37319001004542 Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управляння , який відкрито в Управлінні Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі договору № 12 про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 03.01.2013 року .

25.10.2013 року Постановою заступника начальника Фрунзенського відділу Виконавчої служби Харківського міського управляння юстиції Сокуренко І.О. стягнуто з боржника 95880,00 грн. виконавчого збору.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 затверджено «Інструкцію з організації примусового виконання» (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.1 Загальних положень, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Облік депозитних сум здійснюється згідно з розділом ХІІ Інструкції.

Відповідно до приписів даного розділу Інструкції, органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС.

В органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі - книга) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру. Книга ведеться автоматизованим (комп'ютерним) способом. Запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для книги. Процедура ведення книги полягає у щомісячному (до п'ятого числа) роздрукуванні облікових даних і включенні їх до відповідної справи за номенклатурою.

Роздрукована книга до десятого числа наступного місяця повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального органу ДВС (для територіальних органів ДВС, відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС) та печаткою ДВС України (для відділу примусового виконання рішень ДВС України). Розпорядчим документом начальника органу ДВС визначається особа, відповідальна за ведення книги за кожним рахунком, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

Особа, відповідальна за ведення книги, щомісяця до 10 числа наступного місяця розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця. При цьому не допускається об'єднання в одну суму коштів, що надійшли від одного боржника. У книзі залишки переносяться в графу "залишок коштів на початок місяця". Нумерація за порядком перенесеного залишку на початок місяця починається з порядкового номера "один". Після виведення підсумку за залишками на перше число кожного місяця особа, що веде депозитний рахунок, засвідчує записи своїм підписом. Не допускається наявність незаповнених граф. Нумерація за порядком надходження коштів протягом місяця починається з порядкового номера "один" після підпису особи, що здійснює ведення книги обліку депозитних сум. Перенесення залишків на кожний новий місяць здійснюється з нового аркуша.

Щомісяця після виведення підсумку за залишками на кінець кожного відповідного місяця книга обліку депозитних сум перевіряється начальником органу ДВС шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та перераховані, з випискою із відповідного рахунку органу ДВС, у результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунку.

Після перевірки оборотів депозитних сум на кінець звітного періоду (залишок коштів на перше число місяця та суми, які надійшли протягом місяця) дані книги засвідчуються підписом відповідальної особи, після чого начальник органу ДВС до п'ятого числа наступного місяця робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом, скріплює печаткою органу ДВС із зазначенням дати перевірки.

Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунку, переносяться в нову книгу з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить, номером виконавчого провадження, датою зарахування, назвою платежу і вносяться в графу "залишки коштів на початок місяця". Не допускається об'єднання декількох сум, які надійшли від одного боржника на користь одного стягувача, в одну суму.

У міру надходження з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу негайно вносяться записи.

При надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

У разі, якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.

Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

Кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання складається розрахунок, який затверджується начальником органу ДВС та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця, а перераховуються на підставі розпорядження).

При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою керівник відповідного органу ДВС підписує платіжне доручення, до якого додається реєстр стягувачів із зазначенням їхніх адрес та сум переказів. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу ДВС.

Державний виконавець складає розрахунок про розподіл грошових коштів і здійснює їх перерахування у міру їх стягнення. Розрахунок про розподіл грошових коштів долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій складається розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, що залишилась після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 44 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок затверджується начальником відділу та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Кошти, які внесені на депозитний рахунок органу ДВС та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України.

Авансовий внесок, який не підлягає поверненню стягувачу або який не витребувано стягувачем протягом року з моменту виникнення права на його повернення, перераховується до Державного бюджету України.

Особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, у передостанній день строку зберігання коштів на рахунку письмово повідомляє про це начальника органу ДВС, який не пізніше наступного дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням заступника начальника Фрунзенського відділу Виконавчої служби Харківського міського управляння юстиції Сокуренко І.О. від 17.12.2013 року, затвердженого начальником відповідного відділу Виконавчої служби В.О. Карпенко, в порядку ст.ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження» було здійснено розподіл коштів та визначено спосіб їх перерахування, зокрема, 85776,75 грн. виконавчого збору на рахунок УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова, 75,12 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на рахунок Головного управління юстиції у Харківської області, , та 857767,49 грн. на рахунок стягувача на примусове виконання наказу № 922/3869/13 від 15.10.2013 року господарського суду Харківської області.

11.12.2013 року до УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова були направлені платіжні доручення з метою здійснення зазначених сум на рахунки відповідних одержувачів .

Натомість, зазначені платіжні доручення ФВ ДВС ХМУЮ залишені без виконання, у зв'язку з відсутність відповідного фінансування Державною казначейською службою України та забезпечення в першочерговому порядку виконання захищених видатків, перелік яких визначений ст. 55 Бюджетного кодексу України.

При цьому, слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення), згідно з п.1-2 якого, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

Пунктом 4 Положення визначено, що казначейство України відповідно до покладених завдань, серед іншого, здійснює, зокрема, через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка; за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам; здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон), згідно з яким функції щодо виконання рішень суду про стягнення коштів боржниками за якими є державний орган, було покладено на органи Державної казначейської служби України.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі виконавчих документів виконуються виключно органами Державної казначейської служби України.

Тобто, на органи Державної казначейської служби України покладається виконання рішень суду, боржником за якими є не тільки державний орган, а всі визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі дії щодо стягнення коштів із рахунків боржників здійснюються органом Казначейства впродовж двох місяців.

Відповідно до п. 33 Порядку, у разі, коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців, територіальний орган Казначейства передає до центрального органу Казначейства відповідний пакет документів (п. п. 1 п. 47 Порядку). При цьому на період виконання відповідного рішення орган Казначейства не проводить платежі за всіма рахунками боржника, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Після отримання документів, Державна казначейська служба України виконує судові рішення згідно до Закону за рахунок Державного бюджету України за КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Водночас, суд зазначає, що згідно п. п. 1 ст. 7 Закону, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, слід зазначити, що списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, здійснюють органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1.2. Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України 26.12.2003 року № 242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 року за № 106/805, депозитні рахунки - це рахунки, які відкривають в органах Державного казначейства та/або установах банків за коштами, які отримали бюджетні установи в тимчасове зберігання згідно з законодавством (без права користування цими коштами, що перебувають на цих рахунках) і з настанням відповідних умов належать поверненню або перерахуванню за призначенням.

Порядок розрахунків з застосуванням платіжних доручень регулюється приписами ст.ст. 1089-1092, глави 74 Розрахунки Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України визначено, що по платіжному дорученню банк зобов'язується по дорученню платника за рахунок грошових коштів, котрі розміщені на його рахунку у цьому банку, перерахувати обумовлену грошову суму на рахунок обумовленої платником особи (отримувача) в цьому або іншому банку в строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не встановлено договором або звичаями ділового обігу. Строк виконання платіжного доручення на користь отримувача, визначений приписами ч. З ст. 1068 Цивільного кодексу України, а саме банк зобов'язаний по розпорядженню клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового документу, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з п. 1 ст. 202 Господарського кодексу України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як свідчать матеріали справи, Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції були здійснені відповідні дії щодо виконання судового наказу № 922/3869/13 від 15 10.2013 року господарського суду Харківської області, зокрема,11.12.2013 року до Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова було направлене платіжне доручення № 1773 від 11.12.2013 р. на суму 857767,49 грн. щодо перерахування стягнутих з "ТЗП "Латуре" на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів на користь ТОВ «Виват-тур» (позивача у справі), яке було виконавчою службою внесено на депозитний рахунок казначейства.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013 між Управлінням Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) та Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Клієнт) був укладений договір № 12 про здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір) , відповідно до умов якого орган казначейства відкриває клієнту депозитний рахунок (рахунки) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Розділом 2 договору сторонами визначені прав та зобов'язання .

Зокрема, п. 2.2.3 договору щодо права клієнта вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунково - касової операції за дорученням клієнта кореспондується з п. 2.3.1, 2.3.2 щодо зобов'язання казначейства належним чином виконувати умови договору та своєчасне здійснювати розрахункове - касові операції за дорученням клієнта.

Наведені обставини справи та приписи чинного законодавства дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 857767,49 грн., які були пред'явлені до стягнення Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р., стягнутих з "ТЗП "Латуре" на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів на користь ТОВ «Виват-тур».

Суд не приймає посилання відповідача про неможливість перерахування коштів у сумі 857767,49 грн. на користь позивача, направлених Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції платіжним доручення № 1773 від 11.12.2013 р., стягнутих з "ТЗП "Латуре" на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів на користь ТОВ «Виват-тур» (позивача у справі), з посиланням на норми ч.2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 (пунктом 5.4) визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому зазначеним законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

При проведені видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, органи Казначейства повинні в першочерговому порядку забезпечити виконання захищених видатків, перелік яких визначений ч.2 ст.55 Бюджетного кодексу України, зокрема, оплату праці працівників бюджетних установ;нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації; забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки; роботи та заходи, що здійснюються на виконання загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла.

З аналізу зазначеної статті Закону, суд приходить до висновку, що видатки з депозитних рахунків державної виконавчої служби не відносяться до захищених статей державного бюджету.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі -7% від суми простроченого відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р. від суми 857767,49 грн., сплата якої прострочена більш ніж за 30 діб, та складає 60043,72 грн., пені - 0,036 % за кожен календарний день прострочення, починаючи з 13.12.2013 року у сумі 12969,44 грн.та 3% річних у сумі 2961,06 грн., суд зазначає наступне.

Позивач вважає стягнуті на його користь з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре» за рішенням суду від 02.10.2013 року по справі № 922/3869/13 безпідставно отримані кошти у розмірі 940000,00 грн. та 18800,00 грн. судового збору та пред'явлені до стягнення Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р., на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів у сумі 857767,49 грн., новим грошовим зобов'язанням відповідача, у зв'язку з чим ним на цю суму, з моменту пред'явлення платіжного доручення від 11.12.2013 року до 24.01.2014 року позивачем нараховані - 7% штрафу у сумі 60043,72 грн., пені - 0,036 % за кожен календарний день прострочення, починаючи з 13.12.2013 року у сумі 12969,44 грн. та 3% річних у сумі 2961,06 грн.

Однак, суд не може погодитися з твердженнями позивача з наступних підстав.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільно-правовим законодавством України.

Відповідно до п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Суд не вважає стягнуті з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре» за рішенням суду від 02.10.2013 року по справі № 922/3869/13 безпідставно отримані кошти у розмірі 940000,00 грн. та 18800,00 грн. судового збору та пред'явлені до стягнення Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р., на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів у сумі 857767,49 грн., новим грошовим зобов'язанням відповідача, у зв"язку з тим, що вони нараховані позивачем на суму боргу, визначену у платіжному доручені, за період його несплати відповідачем та за своєю правовою природою є правовим наслідком порушення зобов"язання. Суд зазначає, що нове грошове зобов'язання не виникло, а може виникнути після виконання не відповідачем, а Приватним підприємством «ТЗП «Латуре» в повному обсязі зобов'язань, які підтверджені рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2013 р. по справі по справі № 922/3869/13, що відповідає нормам ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач (казначейство) не є учасником зобов'язань, яке було предметом розгляду у справі № 922/3869/13, тому пред'явлені до стягнення Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р., на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів у сумі 857767,49 грн., виникло не нове грошове зобов"язання, а зобов"язання що виникли із взаємовідношень між Приватним підприємством «ТЗП «Латуре» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Тур».

Таким чином, враховуючи, що нове грошове зобов"язання у відповідача (казначейства) на підставі платіжного доручення № 1773 від 11.12.2013 р., на примусове виконання наказу господарського суду грошових коштів у сумі 857767,49 грн. не виникло, суд вважає нарахування позивачем - 7% штрафу у сумі 60043,72 грн., пені - 0,036 % за кожен календарний день прострочення, починаючи з 13.12.2013 року у сумі 12969,44 грн. та 3% річних у сумі 2961,06 грн (а не на суму основного боргу, які виникли із взаємовідношень між Приватним підприємством «ТЗП «Латуре» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-Тур») неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача - 7% штрафу у сумі 60043,72 грн., пені - 0,036 % за кожен календарний день прострочення, починаючи з 13.12.2013 року у сумі 12969,44 грн. та 3% річних у сумі 2961,06 грн.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі, в зв"язку з тим, що дана справа підсудна Окружному адміністративному суду (вх. №5464), суд вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкові - є юридичною особою. Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками правовідносин у сфері господарювання є: суб"єкти господарювання, споживачі, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Дана вимога позивача, викладена у позові, цілковито відповідає такому способу його захисту, передбаченому ст. 16 Цивільного кодексу України, як примусове виконання обов'язку в натурі. Більше того, слід враховувати позицію ВСУ, яка простежується в рішеннях у окремих справах, подібна до висвітленої в цій статті: якщо метою заявленя певних вимог та звернення до суду є захист цивільного права, відповідний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 17 Постанови КМУ від 03.08.2011р. №845 стягнення надходжень бюджету здійснюється з тих рахунків органу казначейства, на які вони були зараховані. Отже, судовий збір стягується на користь позивача з бюджетного рахунку через Управління державної казначейської служби за місцем знаходження господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 11, 526, 549, 599, 1068, 1089 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 193, 202, 216 Господарського кодексу України, ст. 55 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 35, 43, 49, 54, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова (61091, м. Харків, вул. Маршала Жукова, 17, код ЄДРПОУ 37999669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виват-Тур" (83015, м. Донецьк, пр. Миру, 13, код ЄДРПОУ 24454102) суму перерахованих грошових коштів в розмірі - 857767,49 грн.

Стягнути з дежавного бюджету України (УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виват-Тур" (83015, м. Донецьк, пр. Миру, 13, код ЄДРПОУ 24454102) судовий збір в розмірі - 17155,35 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/230/14