Рішення

від 26.03.2014 по справі 910/24898/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24898/13 26.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кло - Карта"

до Антимонопольного комітету України

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Авторух"

про визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Макаров К.І. - довіреність б/н від 14.08.2013 року; Зубкова О.Г. - довіреність № 003/25 від 05.02.2014 року;

від відповідача: Харченко С.В. - довіреність б/н від 28.02.2014 року; Мірошниченко В.В. - довіреність б/н від 13.01.2014 року;

від третьої особи: Гуназа Ю.Є. - довіреність б/н від 21.10.2013 року;

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кло - Карта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача оскаржуване рішення було винесено без достатніх підстав, наведені в ньому висновки Відповідача про наявність в діях Позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції є поверхневими, необґрунтованими та помилковими.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, визнавши недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 22-р.тк від 25.09.2013 року.

Ухвалою від 23.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.01.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 22.01.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 21.01.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Ярмак О.М. та призначено її до розгляду на 28.01.2014 року.

22.01.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача, третьої особи надійшли документи по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 25.01.2014 р., у зв'язку з виходом судді Якименка М.М. з лікарняного, справу передано для розгляду судді Якименку М.М.

Ухвалою суду від 25.01.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М.

29.01.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.01.2014 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.01.2014 року розгляд справи відкладено на 12.02.2014 року у зв'язку з неявкою представника позивача.

У судовому засіданні 12.02.2014 року оголошено перерву до 26.02.2014 року.

25.02.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Авторух".

26.02.2014 року представник позивача у судовому засіданні подав довідку по справі, підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Авторух", просив суд його задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Клопотання представника позивача обґрунтоване тим, що, оскільки предметом спору є визнання недійсним рішення АМК № 22-р/тк від 25.09.2013 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, яке в свою чергу стосується і позивача, і ПП "Авторух", то рішення господарського суду по даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскільки вказаним рішенням АМК визнано дії позивача та ПП "Авторух" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), то рішення суду з даного спору може вплинути на обов'язки іншого учасника проведених торгів, а саме ПП "Авторух".

За таких обставин, суд вважав за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Авторух".

Ухвалою суду від 26.02.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "АВТОРУХ" (95011, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, ВУЛИЦЯ САМОКИША, будинок 18, офіс 102А, код ЄДРПОУ 36291410) та Зобов'язано Приватне підприємство "АВТОРУХ" надати письмові пояснення по справі; розгляд справи відкладено на 11.03.2014 року.

В судовому засіданні 11.03.2014 року оголошено перерву до 26.03.2014 року.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів

В судовому засіданні 26.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 26.03.2014 року представник відповідача позовні вимоги не визнав, та просив суд в їх задоволенні відмовити.

В судовому засіданні 26.03.2014 року представник третьої особи позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач), створена відповідно до наказу Голови Антимонопольного комітету України від 18.09.2013 року № 115, розглянувши матеріали справи № 46-02/05.13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції товариством з обмеженою відповідальністю "Кло-Карта" (далі по тексту - позивач) і Приватним Підприємством "Авторух" (далі по тексту - третя особа) та подання з попередніми висновками у справі винесла рішення, яким зокрема, визнала дії Позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що проводились КП по УЗН Дніпровського району міста Києва у 2010 році згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів № 47206, опублікованим 29.11.2010 в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель "Вісник державних закупівель" № 97 (453).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Аналогічної правової позиції дотримується суд при вирішенні даної справи.

Відтак, не знайшли свого нормативного підтвердження посилання Позивача, що органи Відповідача мають право приймати розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тільки у випадку та за умови, якщо в першу чергу ними було виявлено наслідки такого порушення.

Посилання Позивача на ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є необґрунтованим, оскільки на відміну від наведеної у позові редакції даної статті, в дійсності вона передбачає, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Отже, першочерговим є саме виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та однією з таких ознак у тому числі, але не виключно, є виявлення наслідків такого порушення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" торги (конкурсні торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (конкурсних торгів) згідно з процедурами, встановленими цим Законом (крім процедури закупівлі в одного учасника). Згідно з принципами здійснення державних закупівель обов'язковою є добросовісна конкуренція серед учасників (ст. 3 Закону).

Відтак, змагальність продавців - учасників конкурентних процедур закупівель, повинна ґрунтуватися на непевності щодо інших учасників і їх поведінки, та зумовлює необхідність пропонування кожним з учасників кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій, така непевність усувається, а відтак усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури нівелюється.

Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Відтак, антиконкурентні узгоджені дії в силу положень ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб'єктами господарювання щодо їхньої поведінки. Метою антиконкурентних узгоджених дій наприклад на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з якою кореспондується п. 12 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України (затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 N 5 «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України»), доказами у справі про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Згідно з п. 32 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України (затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 N 5 «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України»), у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Так, при розгляді наданих суду матеріалів справи № 46-02/05.13 тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (Відповідача) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, судом встановлено наступне.

29.11.2010 в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" № 97(543) КП по УЗН Дніпровського району м. Києва (далі по тексту - Замовник) було оприлюднене оголошення № 47206 про проведення відкритих торгів на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких (бензин А-76 - 48000 л., А-92 - 16000 л., А-95 - 34000 л. та дизпаливо - 62000 л.) (Торги).

Згідно з реєстром отриманих пропозицій конкурсних торгів, для участі у Торгах надійшли пропозиції від Позивача та Третьої особи по справі (Учасники).

За результатами проведеної Замовником оцінки пропозицій Учасників, відповідно до протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 12.01.2011 № 4, за найменшою ціною переможцем обрано Позивача.

При цьому, з аналізу цінових пропозицій Учасників вбачається, що ціни за 1 л бензинів А-76, А-92, А-95 та дизельного пального (ДП) відрізнялись у Третьої особи на 0,20 грн. від цін Позивача, та Третьою особою не надано жодного мотивованого обґрунтування, яким чином формувалися ціни на бензини А-76, А-92, А-95 у його пропозиції. Таких самих пояснень не надано і Позивачем щодо її пропозиції. А саме лише посилання, що формування та коливання цін на товар пов'язано з тогочасними кризовими явищами в економіці, належним та мотивованим обґрунтуванням не є.

З огляду на наведене, та оскільки Позивачем та Третьою особою не надано доказів протилежного, суд погоджується з висновками Відповідача, викладеними у рішенні АМК № 22-р/тк від 25.09.2013 року, що встановлення Учасниками у своїх пропозиціях цін, які різняться на однаковий показник, не є природним і не може виникнути випадково, тобто без попередньої домовленості, оскільки ціна на продукцію формується продавцем з урахуванням суми витрат різних видів ресурсів (сировини, праці основних засобів, послуг, грошей), очікуваного прибутку, дій покупців та інших продавців тощо.

Крім того, при дослідженні письмових доказів, залучених до матеріалів справи № 46-02/05.13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та зокрема, з переліку наданих документів і способу їх оформлення судом встановлено, що вони мають спільні особливості, відображені Відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Так, обоє Учасників пропонували на торги пальне українського виробництва.

При цьому, з сертифікатів відповідності пального вбачається, що бензини А-76 у обох Учасників був виробництва Шебелинського відділення по переробці газового конденсату та нафти, а бензин А-92 - виробництва ПрАТ "ЛИНІК".

При цьому, сертифікати відповідності на бензин марки А-76, надані Позивачем та Третьою особою є абсолютно ідентичними, з чого Відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що ними було надано на торги документи на бензин марки А-76 з однієї й тієї ж партії. Матеріали справи не містять спростування таких висновків Відповідача та доказів протилежного.

Також, у складі своїх пропозицій, для участі у Процедурі закупівлі Учасники надали Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що зареєстровані однією датою - 13.01.2009 ДПІ у Оболонському районі м. Києва, та в подальшому в зв'язку з перереєстрацією Учасники одночасно отримали нові свідоцтва, початок дії яких 10.12.2010.

Крім того, відповідно до листа ДПІ у Києво-Святошинському районі від 04.07.2013, свідоцтво Третьої особи № 100325774 серія НБ 274108 та свідоцтво Позивача №100325765 серії НБ 274111 були видані 22.02.2011 року одній уповноваженій особі - Заболотських І.Г. за дорученнями від 10.10.2010 року (Третьої особи) та від 11.11.2010 року (Позивача).

Також, обидва Учасники надали довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які видані станом на одну й ту саму дату - 27.12.2010 року.

Відповідно до листа ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03.07.2013 року, заява Позивача від 14.12.2010 року №25-12/1852 та заява Третьої особи від 14.12.2010 року №26-12/1849 про видачу довідки про відсутність заборгованості подавались однією датою - 15.12.2010 року за вхідними номерами №26717/10 та №26713/10, і довідки також було отримано однією особою - Кучером В.І., яка мала повноваження (довіреності) від обох Учасників.

При цьому, Позивачем не наведено суду мотивованого обґрунтування випадковості співпадіння у нього та Третьої особи дат свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, що подавались у складі конкурсної документації на торги, а також видачу цих свідоцтв одній і тій же уповноваженій особі обох Учасників.

Так само матеріали справи не містять обґрунтованого пояснення на доведення випадковості, а не узгодженості дій щодо однієї дати підготовки заяв Учасників на отримання довідок ДПІ, що також подавались у складі конкурсної документації на торги, та що довіреності на отримання довідок мала одна і та ж особа, уповноважена обома Учасниками.

Таких самих мотивованих пояснень та спростувань не надано і Третьою особою.

При цьому судом відхиляються пояснення Позивача, щодо схожості поданих на конкурс документів, а відтак відсутність в його діях порушень, в зв'язку з роботою на підприємствах Позивача та Третьої особи у різний час одного й того ж працівника, який відповідав за підготовку таких документів, оскільки судом натомість встановлено, що в діях Позивача та Третьої особи, як юридичних осіб, мала місце більша схожість дій ніж одне лише подання на конкурс схожих в оформленні документів, що входять до складу тендерних пропозицій.

Крім того, Позивач надав інформацію, що протягом 2010-2012 років ним були укладені договори на постачання продуктів нафтоперероблення, зокрема з Третьою особою: від 01.02.2010 року № 08/АВ-10, від 01.02.2010 року № 09/АВ-10, від 01.02.2011 року №46/КК-11, від 01.04.2011 року №22/АВ-11, від 01.04.2011 року №46/КК-11, від 01.04.2011 року №53/АВ-11.

Відтак, додатково до вищенаведеного мають місце узгодженість дій між Позивачем та Третьою особою в їх господарській діяльності шляхом укладення угод на постачання (закупівлю) продуктів нафтоперероблення, та регулярність таких господарських операцій підтверджується Позивачем в позовній заяві.

Також, у ході проведеного Відповідачем розслідування, письмові докази про що залучено до матеріалів справи № 46-02/05.13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, було здійснено аналіз цінової ситуації на ринку моторних бензинів та дизельного пального м. Києва у досліджуваний період та проведено порівняльний аналіз запропонованих Учасниками цін.

Зокрема, на підставі даних постійного моніторингу зазначеного ринку проведено порівняльний аналіз роздрібних цін у період з 29.12.2010 року по 26.01.2011 року в межах м. Києва, та встановлено, що при формуванні цінових пропозицій Позивач та Третя особа зазначили в пропозиціях ціни на пальне значно вищі, ніж ціни, що діяли на ринку роздрібної торгівлі продуктів нафтоперероблення рідких у м. Києві у вказаний період, а саме:

1) Позивач запропонував ціни, які:

- на 29,73 грн. та відповідно 27,14% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-76;

- на 19,79 грн. та відповідно 26,57% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-92;

- на 20,59 грн. та відповідно 35,03% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-95;

- на 18,21 грн. та відповідно 28,10% перевищували середні ціни роздрібної реалізації дизельного пального;

2) Третя особа запропонувала ціни, які:

- на 32,4 грн. та відповідно 40% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-76;

- на 22,17 грн. та відповідно 36,67% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-92;

- на 22,87 грн. та відповідно 29,34% перевищували середні ціни роздрібної реалізації бензину марки А-95;

- на 20,63 грн. та відповідно 30,72% перевищували середні ціни роздрібної реалізації дизельного пального.

Крім того, за наявними даними моніторингу ринку роздрібної реалізації високооктановими, низькооктановими бензинами та дизельним пальним у місті Києві встановлено, що ціни, запропоновані в пропозиціях (розкриття - 30.12.2010 року) Позивачем та Третьою особою були завищені від 18% до 27% від середньої максимальної ціни роздрібної реалізації по м. Києву. Позивачем дані відомості не спростовано, та матеріали справи не містять доказів протилежного. А, як зазначалось вище, саме лише посилання, що формування та коливання цін на товар пов'язано з тогочасними кризовими явищами в економіці, належним та мотивованим обґрунтуванням динаміки та розмірів завищення цін не є.

Також, про узгодженість конкурентної поведінки дій Позивача та Третьої особи свідчить той факт, що вони не вперше приймають разом участь у конкурсних торгах на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких, при цьому Позивач жодного разу не здобував перемогу в конкурсних торгах, а також Позивач не приймав участь в торгах, де одним із учасників не була б Третя особа. Позивачем дані відомості не спростовано, та матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, Позивач не надав жодного мотивованого обґрунтування, яке б свідчило про випадковість, а не про узгодженість дій та бездіяльності сторін щодо участі в схожих тендерах виключно разом ними обома.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи № 46-02/05.13 та винесенні оскаржуваного рішення від 25.09.2013 № 22-р/тк, Відповідачем було встановлено порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку, зокрема, Позивача, за результатами проведеного системного аналізу ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання (Позивача та Третьої особи) та спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Відповідачем встановлено та доведено суду, що ознаки схожості в діях цих суб'єктів господарювання є результатом узгодженості конкурентної поведінки. Натомість Позивачем та Третьою особою не доведено суду наявність у їхніх діях простих співпадінь дій, зумовлених специфікою відповідного товарного ринку.

Відтак, судом встановлено, що висновки Відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні від 25.09.2013 № 22-р/тк про встановлення у Позивача відсутності об'єктивних причин для вчинення схожих дій ґрунтуються на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні від 25.09.2013 № 22-р/тк Відповідачем наведено докази обмеження конкуренції внаслідок дій суб'єктів господарювання - Позивача та Третьої особи, що мали негативний вплив на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, зокрема, на ринку купівлі продуктів нафтоперероблення рідких в межах проведення процедури державних закупівель.

Негативний вплив таких антиконкурентних дій спричинив обмеження прав Замовника, комунального підприємства, оскільки учасники замінили конкуренцію між собою на координацію, та Замовник отримав не той результат, який би мав в умовах справжньої конкуренції, тобто об'єктивно кращої пропозиції.

Відтак, було порушено право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції, у тому числі, з урахуванням встановленого Відповідачем, з чим погодився суд, узгодженого та рівного завищення цін обома Учасниками, при відсутності об'єктивного обґрунтування обставини і мотивів їх підвищення, та враховуючи співвідношення дій Позивача та Третьої особи як суб'єктів господарювання.

З огляду на наведене, встановленими судом у даній справі обставинами в їх сукупності доведено, що Позивач та Третя особа узгодивши конкурентну поведінку під час участі у торгах в межах проведення процедури державних закупівель КП по УЗН Дніпровського району м. Києва продуктів нафтоперероблення рідких, та вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, і доведення порушення у вигляді антиконкурентиних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині, на що посилається Позивач у позовній заяві.

Позивачем, а також Третьою особою, не надано ні Відповідачу під час розгляду ним справи № 46-02/05.13, ні суду під час розгляду даної справи, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені Відповідачем та судом факти, що у своїй сукупності доводять вчинене Позивачем порушення.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Судом встановлено, що штраф у розмірі 100 000 000,00 грн. (п. 2 рішення Антимонопольного комітету України від 25.09.2013 № 22-р/тк) обґрунтовано розрахований Відповідачем у відповідності до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та на підставі звіту Позивача про фінансові результати та розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), який за 2012 рік склав 1 005 775,0 тис. грн.

Розмір накладеного штрафу разом з підставами його накладення не спростовані Позивачем належними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги про визнання недійсними рішення Антимонопольного комітету України від 25.09.2013 № 22-р/тк про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу - не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.04.2014 року.