Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/53/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/53/14 25.03.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

до Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян

похилого віку та інвалідів

про стягнення47657,62 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Колісниченко А.О. (дов. б/н від 13.01.2014 року)

Від відповідача Савельєв С.І. (дов. № 36 від 03.03.14 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів (далі по тексту - відповідач) про стягнення 47 657,62 грн. заборгованості за надані комунальні послуги по договору № 59/1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.09.2012 року, з яких 42 172,02 грн. основного боргу, 1 344,84 грн. інфляційних втрат,1 985,52 грн. 3% річних, 2 155,60 грн. - пені, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/53/14, розгляд справи призначено на 04.03.2014 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 04.03.14 року оголошено перерву до 11.03.14 року, про що представників було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 77 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.03.2014 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 25.03.2014 року представники сторін з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про долучення доказів по справі та заяву про зменшення штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 59/1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.09.2012 року в частині оплати наданих послуг.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що відповідач є бюджетною і неприбутковою установою, та що заборгованість за вказаним договором виникла у нього перед позивачем внаслідок затримки бюджетного фінансування, що виключає наявність вини відповідача в порушенні зобов'язання, також відповідач станом на момент розгляду справи оплатив частину заборгованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

В 2012 році між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем і позивачем, як балансоутримувачем було укладено Договір № 59/1904 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі по тексту - договір оренди).

Відповідно до умов договору оренди (п. 1.1), орендодавець на підставі рішення сесії Київради (протоколу постійної комісії Київради з питань власності) від 06.10.2011 № 203/6419 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києві (далі - об'єкти) за адресою: вул. Будищанська, 4 розміщення служб (474,30 кв. м.) та розміщення медпункту (46,10 кв. м.).

Відповідно п. 2.1. договору оренди, об'єктом оренди є : нежиле приміщення, загальною площею 520, 40 кв. м., у т.ч. 1 поверх - 474, 30 кв.м., 2 поверх - 46, 10 кв.м. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (п. 2.4. договору оренди).

Відповідно до п. 4.9. договору, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова, вивіз сміття тощо) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

У випадку не укладання договорів з організаціями, що надають вищезазначені послуги, орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками підписати договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

У відповідності до наведеного вище п. 4.9. договору, між позивачем, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем укладено 06.09.2012 року договір № 59/1904 про відшкодування витрат балансоутримувача надання на комунальних послуг орендарю та відшкодування податку за землю (далі за текстом - договір про відшкодування витрат), предметом якого відповідно до п.п. 1.1, 1.2 є забезпечення надання балансоутримувачем послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення, електропостачання нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Будищанська, 4 (надалі будівля), загальною площею 4 319, 00 кв.м. та відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на надання вказаних послуг на умовах визначених цим договором та земельного податку, що сплачується балансоутримувачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 1.3. договору про відшкодування витрат орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на надання вказаних в п.1.1. договору послуг згідно показників лічильників та пропорційно займаної площі, пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відшкодовувати плату на рахунок балансоутримувача будівлі (нежилого приміщення) за комунальні послуги згідно виставлених сум в актах виконаних робіт.

Пунктом 2.2.4. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 20 числа звітного місяця відшкодовувати балансоутримувачу податок на землю, що сплачується у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до п. 5.1. договору про відшкодування витрат цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2012 року, але відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору вже застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, в т.ч. в зв'язку з оплатою за фактичне використання приміщень.

Відповідно до п. 5.4. договору, про відшкодування у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на гой самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, що оформлюється додатковою угодою до договору.

Додатком до договору про відшкодування витрат сторони погодили розрахунок, щомісячних платежів, відповідно до якого нарахування плати за теплову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК "Київенерго" та з урахуванням займаної опалюваної площі та площі загального користування, по тарифах, встановлених КМДА; розмір плати за водопостачання та водовідведення, визначається за показаннями лічильника та згідно розробок табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київводоканал" по тарифах встановлених КМДА; розмір плати за гаряче водопостачання визначається на підставі табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київенерго" по тарифах встановлених КМДА; розмір плати за електроенергію визначається згідно показань лічильників за тарифами, встановленими КМДА; відшкодування податку на землю складає 440, 94 грн.

Крім того, 06.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю, умови якого кореспондуються з умовами підписаного раніше договором про відшкодування витрат, за виключенням положень п. 2.2.4. відповідно до яких орендар зобов'язався вносити на рахунок балансоутримувача будівлі плату за землю не пізніше 10 числа місця, наступного за звітним. Діє договір № 1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.02.2013 року з 02.01.2013 року по 31.12.2013 року включно, відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору вже застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, в т.ч. в зв'язку з оплатою за фактичне використання приміщень.

За твердженням позивача, станом на 30.12.2013 року заборгованість відповідача по сплаті комунальних послуг за договорами про відшкодування витрат становить 42 172,02 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення відповідних платежів.

Згідно викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач фактично не мав можливості оплатити в повному обсязі надані послуги в зв'язку з затримкою бюджетного фінансування. На підтвердження чого, відповідачем надані в матеріали справи копії звернень до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з проханням виділити кошти на оплату комунальних послуг від 25.09.2013 року № 121 та від 13.02.2014 року № 26.

Відповідачем, крім того, надані в матеріали справи, платіжні доручення від 28.01.2014 року, від 10.02.2013 року, від 28.02.2014 року та від 12.03.2014 року, із яких вбачається винесення комунальних платежів за договором № 1904 від 06.02.2013 року на загальну суму 42 170, 51 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 42 170, 51 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 1, 51 грн. основного боргу, 1 985, 52 грн. 3 % відсотків річних, 2155,60 грн. та 1 344, 48 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судом встановлено, що п. 5.1. укладених між сторонами договорів про відшкодування витрат,сторони встановили застосування положень таких договорів до відносин між ними, які виникли до укладення таких договорів. Відповідно, положення договору № 59/1904 про відшкодування витрат балансоутримувача надання на комунальних послуг орендарю та відшкодування податку за землю від 06.09.2012 року застосовуються до правовідносин між сторонами, що виникли до дати укладання зазначеного договору (виходячи із розрахунку позивача з січня 2011 року) та по 31.12.2012 року, а положення договору № 1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.02.2013 року з 02.01.2013 року по 31.12.2013 року включно.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог договорів про відшкодування витрат надавав відповідачу в період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року комунальні послуги передбачені умовами договору, по оплаті яких у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 42 172, 02 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Станом на 25.03.2014 року надані позивачем відповідачу послуги за договорами про відшкодування витрат оплачені відповідачем на суму 42 170, 51, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, оплата наданих позивачем послуг здійснена відповідачем з порушенням строків оплати встановлених договорами про відшкодування, а саме в січні - березні 2014 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення 42 170, 51 грн. основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Несплачена заборгованість відповідача перед позивачем за послуги надані за договорами про відшкодування витрат станом на момент винесення рішення по справі становить 1, 51 грн., і підлягає стягненню з відповідача.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору № 59/1904 про відшкодування витрат балансоутримувача надання на комунальних послуг орендарю та відшкодування податку за землю від 06.09.2012 року сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги орендар сплачує пеню в розмірі 0, 5 % від простроченої суми.

Згідно п. 3.1.3. договору № 1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.02.2013 року балансоутримувач будівлі має право нарахувати пеню за прострочення виконання зобов'язань в частині внесення сум за комунальні послуги за один рік.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 155, 60 грн. за загальний період прострочення з 01.07.2013 року по 30.12.2013 року, у відповідності до п. 3.1.3. договору № 1904 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю від 06.02.2013 року ґрунтуються на законі і договорі.

В ході розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України враховуючи вид діяльності відповідача та відсутністю бюджетного фінансування.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства України, а також, що відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку, а його фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, що прострочення відповідача за договором про відшкодування витрат виникло внаслідок затримки бюджетного фінансування, що станом на момент винесення рішення по справі основна заборгованість відповідача перед позивачем майже повністю сплачена (заборгованість складає 1, 51 грн.), що відповідачем вживались заходи щодо отримання бюджетного фінансування на оплату комунальних послуг, суд дійшов висновку про задоволення поданого відповідачем клопотання, та зменшує суму пені що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за загальний період прострочення з 01.07.2013 року по 30.12.2013 року з 2 155, 60 грн. до 0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 01.01.2011 по 30.12.2013 у сумі 1 344, 48 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2011 року по 30.12.2013 року у сумі 1 985, 52 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.

Судові витрати покладаються на сторін відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням положень п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» в частині судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 42 170, 51 грн. припинити.

2. Позовні вимоги в іншій частині задовольнити.

3. Заяву про зменшення штрафних санкцій у вигляді пені - задовольнити, зменшивши нарахування пені до 0 грн.

4. Стягнути з Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів (02232, м. Київ, вул. Будищанська, 4; код ЄДРПОУ 36820437; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 31776030) 1 (одну) грн. 51 коп. основного боргу, 1 344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 48 коп. 3 % річних, 1 985 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 52 коп. інфляційних нарахувань та 210 (двісті десять) грн. 36 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко