Постанова
від 26.03.2014 по справі 817/67/14
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/67/14

26 березня 2014 року 09год. 57хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.,

відповідача: представник Махаринець М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень: №0001401745 від 05 серпня 2013р. за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 194939,48 грн. (в тому числі 155951,58 грн. основного зобов'язання та 38987,9 грн. штрафної санкції), №0001411745 від 06 серпня 2013р. за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 170492,25 грн. (в тому числі 113661,5 грн. основного зобов'язання та 56830,75 грн. штрафної санкції), а також про визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування податкової звітності СПД ОСОБА_3 з податку на додану вартість за серпень, вересень 2013 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013р.в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені СПД ОСОБА_3 у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень 2013 року. В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані актів перевірки про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по безтоварним операціям , до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентом, чим занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про відсутність первинних документів по господарським операціям позивача з контрагентом щодо придбання товару, що свідчить про нереальність відповідних операцій. Так, проведеною перевіркою позивача податковим органом не встановлено факту передачі товару від контрагента до позивача у зв'язку із відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, які дали б можливість встановити рух товару від продавця (постачальника) до перевізника та до покупця, відтак, на думку податкового органу, операції із придбання товарів мали нереальний характер, а договори на придбання товарів укладені з контрагентом без мети настання реальних наслідків, отже не створюють будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також зазначені висновки податкового органу спираються на акти перевірки контрагентів позивача, за результатами яких, зокрема, суми податку на додану вартість контрагентів позивача внаслідок їх не підтвердження були виключені з податкових зобов'язань, чим спричинено, на думку податкового органу, завищення суми податкового кредиту позивача. Крім того, в ході перевірки податковий орган також дійшов до висновку про безтоварність деяких операцій позивача з продажу товарно-матеріальних цінностей для своїх контрагентів. За наслідком чого, податковим органом було виключено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені позивачем у власних декларацій по таким операціям. Таким чином, за результатом перевірок позивача зроблений висновок, що правочини позивача з деякими контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань здійснено позивачем неправомірно. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також про їх ненадання ревізору під час проведення перевірок є не тільки надуманим та суперечливим, а й безпідставним, оскільки в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентом. З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення та визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування його звітності, шляхом виключення з електронної бази даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених самостійно позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. При цьому,зазначив, що посилання податкового органу на те, з приводу не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, що, на думку податкового органу, доводить фіктивність господарських операцій позивача, не є підставою для визнання операцій нікчемними, оскільки згідно роз'яснення податкового органу, викладеного у листі Міністерства доходів і зборів від 19.09.2013 року №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей. За таких обставин, представник позивача зауважив, що висновки податкового орану зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, їх аналізу та дослідження, без надання належної оцінки усім обставинам, тому є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є підставою для скасування винесених спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що господарські операції позивача з придбання та продажу товарів за участі деяких його контрагентів не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у вказаного суб'єкта господарювання. Враховуючи вищевикладене, укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду СПД ОСОБА_3 з наведеними в актах перевірки суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними. В ході проведення перевірок позивача згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарів. Таким чином, перевірками позивача встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відтак позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з його контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Так, внаслідок безтоварних операцій позивача завищено задекларовані суми податкового кредиту:за лютий 2013 р. на суму 55269,5 грн., за березень 2013 р. на суму 174952,25 грн.,за квітень 2013 р. на суму 39391,33 грн., за серпень 2013 р. на суму 132968 грн., за вересень 2013 року на суму 518516 грн.; а також завищено суми податкових зобов'язань: за серпень 2013 року на суму 135983 грн., за вересень 2013 року на суму 522609 грн. З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у зв'язку із грубим порушенням позивачем норм податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, а тому є правомірними.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 є суб'єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа - підприємець02.03.2010 року в виконавчому комітеті Рівненської міської ради, з 03.03.2010 року взятий на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14.01.2013 року (свідоцтво НОМЕР_7 від 14.01.2013 р.).

З досліджених в ході судового розгляду матеріалів вбачається, що для здійснення господарської діяльності позивачем використовувалися орендовані основні засоби. А зокрема, згідно договору № 6 про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 05 лютого 2013 року, позивач орендує склад будівельних матеріалів площею 1000 кв. м за адресою АДРЕСА_1. Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів, позивач відповідно до договору від 10.01.2013 р. про надання транспортних послуг користувався послугами перевізника - ПП «Інформаційно-консалтингова група», про надання таких послуг періодично складися акти здачі-прийняття послуг (копії містяться в матеріалах справи).

У липні 2013 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному №32 від 09.07.2013 року, посадовою особою податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) у березні 2013 року. За наслідком такої перевірки було складено акт перевірки № 92/1745/НОМЕР_1 від 11.07.2013 р. (надалі акт перевірки від 11.07.2013 р.) та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401745 від 05 серпня 2013р., яким донараховано податкові зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 194939,48 грн. (в тому числі 155951,58 грн. - основного зобов'язання та 38987,9 грн. - штрафної санкції).

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене до Головного управління Міндоходів у Рівненській області. Однак, рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області від 01.10.2013 року №416/14/10-210/233 про результати розгляду скарги, ГУ Міндоходів у Рівненській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001401745 від 05.08.2013 року, а скаргу СПД ОСОБА_3 - без задоволення

За результатами вищенаведеної перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) на суму 155951,58 грн. декларації з ПДВ за березень 2013 року. А саме, як вбачається за актом перевірки від 11.07.2013р., висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою не виявлено документів, по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету.

Висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» зроблений на тій підставі, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, встановлено не відображення постачальником ТЗОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) в податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту СПД ОСОБА_3 в березні 2013 року. Крім того, у вказаному акті перевірки податковим органом ставиться під сумнів можливість реального ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують переміщення товару, а саме товарно-транспортних накладних, відтак, на думку податкового органу укладені правочини з вказаним контрагентом суперечать приписам ч.1,ч.5 ст.103. та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України вказані угоди мають ознаки нікчемності, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Внаслідок чого, податковий орган дійшов висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 155951,58 грн. яка виникла за наслідком операцій позивача із ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» не підтверджена.

Проте з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, 21.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №б/н поставки товару.

В межах вказаного договору ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» було поставлено для приватного підприємця ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності (садове приладдя та будівельні матеріали)на загальну суму 926 165,99 грн., в тому числі ПДВ 154 361 грн. згідно переліків визначених в наступних документах: видаткова накладна №115 від 01.03.2013 р.; податкова накладна №115 від 01.03.2013 р.; видаткова накладна №117 від 04.03.2013 р.; податкова накладна №117 від 04.03.2013 р.; видаткова накладна №119 від 05.03.2013 р.; податкова накладна №119 від 05.03.2013 р.; видаткова накладна №123 від 07.03.2013 р.; податкова накладна №123 від 07.03.2013 р.; видаткова накладна №125 від 11.03.2013 р.; податкова накладна №125 від 11.03.2013 р.; видаткова накладна №129 від 13.03.2013 р.; податкова накладна №129 від 13.03.2013 р.; видаткова накладна №131 від 14.03.2013 р.; податкова накладна №131 від 14.03.2013 р.; видаткова накладна №133 від 15.03.2013 р.; податкова накладна №133 від 15.03.2013 р.; видаткова накладна №135 від 18.03.2013 р.; податкова накладна №135 від 18.03.2013 р.; видаткова накладна №137 від 19.03.2013 р.; податкова накладна №137 від 19.03.2013 р.; видаткова накладна №139 від 20.03.2013 р.; податкова накладна №139 від 20.03.2013 р.; видаткова накладна №141 від 21.03.2013 р.; податкова накладна №141 від 21.03.2013 р.; видаткова накладна №143 від 22.03.2013 р.;податкова накладна №143 від 22.03.2013 р.; видаткова накладна №145 від 25.03.2013 р.; податкова накладна №145 від 25.03.2013 р.; видаткова накладна №147 від 26.03.2013 р.; податкова накладна №147 від 26.03.2013 р.;видаткова накладна №150 від 27.03.2013 р.; податкова накладна №150 від 27.03.2013 р.; видаткова накладна №151 від 28.03.2013 р.; податкова накладна №151 від 28.03.2013 р.

Факт представлення вказаних документів для перевірки відображено в акті перевірки.

Фактичне переміщення поставлених ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей для приватного підприємця ОСОБА_3 здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується наданими до суду товарно-транспортним накладними: №3-115 від 01.03.2013 р.; №3-117 від 04.03.2013 р.; №3-119 від 05.03.2013 р.; №3-123 від 07.03.2013 р.; №3-125 від 11.03.2013 р.; №3-129 від 13.03.2013 р.; №3-131 від 14.03.2013 р.; №3-133 від 15.03.2013 р.; №3-135 від 18.03.2013 р.; №3-137 від 19.03.2013 р.; №3-139 від 20.03.2013 р.; №3-141 від 21.03.2013 р.; №3-143 від 22.03.2013 р.; №3-145 від 25.03.2013 р.; №3-147 від 26.03.2013 р.; №3-150 від 27.03.2013 р.; №3-151 від 28.03.2013 р. Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за березень, квітень 2013 р.

Судом також встановлено, що позивач, на підставі накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з названим вище контрагентом. Оригінали таких документів були надані позивачем в ході проведення перевірки та перелічені у акті перевірки позивача (копії містяться в матеріалах даної справи).

В подальшому вказані товарно-матеріальні цінності (попередньо придбані у ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС») були реалізовані контрагентам позивача, що підтверджено видатковими, податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними,копії наявні в матеріалах справи. Оплата за отриманий від СПД ОСОБА_3 підтверджено банківськими виписками.

Реалізація отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується копіями наступних документів:видаткова накладна №1 від 01.03.2013 р;. податкова накладна №1 від 01.03.2013 р.; видаткова накладна №2 від 01.03.2013 р.; податкова накладна №2 від 01.03.2013 р.; видаткова накладна №3 від 05.03.2013 р.;податкова накладна №3 від 05.03.2013 р.; видаткова накладна №4 від 05.03.2013 р.; податкова накладна №4 від 05.03.2013 р.; видаткова накладна №5 від 06.03.2013 р.; податкова накладна №5 від 06.03.2013 р.; видаткова накладна №6 від 06.03.2013 р.; податкова накладна №6 від 06.03.2013 р.; видаткова накладна №7 від 07.03.2013 р.; податкова накладна №7 від 07.03.2013 р.; видаткова накладна №8 від 12.03.2013 р.; податкова накладна №8 від 12.03.2013 р.; видаткова накладна №9 від 12.03.2013 р.; податкова накладна №9 від 12.03.2013 р.; видаткова накладна №10 від 14.03.2013 р; податкова накладна №10 від 14.03.2013 р.; видаткова накладна №11 від 15.03.2013 р.; податкова накладна №11 від 15.03.2013 р.; видаткова накладна №10 від 18.03.2013 р.; податкова накладна №12 від 18.03.2013 р.; видаткова накладна №13 від 19.03.2013 р.; податкова накладна №13 від 19.03.2013 р.; видаткова накладна №14 від 20.03.2013 р.; податкова накладна №14 від 20.03.2013 р.; видаткова накладна №15 від 21.03.2013 р.; податкова накладна №15 від 21.03.2013 р.; видаткова накладна №16 від 22.03.2013 р.; податкова накладна №16 від 22.03.2013 р.; видаткова накладна №17 від 22.03.2013 р.; податкова накладна №17 від 22.03.2013 р.; видаткова накладна №18 від 25.03.2013 р.; податкова накладна №18 від 25.03.2013 р.; видаткова накладна №19 від 27.03.2013 р.; податкова накладна №19 від 27.03.2013 р.; видаткова накладна №20 від 27.03.2013 р.; податкова накладна №20 від 27.03.2013 р.; видаткова накладна №21 від 27.03.2013 р.; податкова накладна №21 від 27.03.2013 р.; видаткова накладна №22 від 27.03.2013 р.; податкова накладна №22 від 27.03.2013 р.; видаткова накладна №23 від 28.03.2013 р.; податкова накладна №23 від 28.03.2013 р.; видаткова накладна №24 від 28.03.2013 р.; податкова накладна №24 від 28.03.2013 р.; видаткова накладна №25 від 28.03.2013 р.; податкова накладна №25 від 28.03.2013 р.; видаткова накладна №26 від 29.03.2013 р.; податкова накладна №26 від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №27від 29.03.2013 р.; податкова накладна №27від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №28 від 29.03.2013 р.; податкова накладна №28 від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №29 від 29.03.2013 р.; податкова накладна №29 від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №30 від 29.03.2013 р.; податкова накладна №30 від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №31 від 29.03.2013 р. ; податкова накладна №31 від 29.03.2013 р.; видаткова накладна №32 від 29.03.2013 р.; податкова накладна №32 від 29.03.2013 р. Покупцями вказаних ТМЦ були ПВКФ «Фіалка», ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ПП "ФЕРОЛЮКС", ПП ОСОБА_6,ПП "Вестінвестбуд", ПП "ОСОБА_7, Костопільський обласний ліцей - інтернат фізкультури, ПП «Інформаційно-консалтингова група», ПП ОСОБА_8

Реальне виконання зобов'язань, а саме використання отриманих від контрагента ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності підтверджено належними та достатніми доказами, про що зазначено вище по тексту. Копії вказаних документів були надані для суду. При цьому, надані до перевірки договори, первинні документи, податкові накладні, товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Крім того, в ході проведеної іншої перевірки, результати якої оформлені актом перевірки № 115/1745/НОМЕР_1 від 19.07.2013 р., ДПІ у м. Рівному встановлено порушення приватним підприємцем ОСОБА_3 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а зокрема завищення податкового кредиту по операціях з постачання товарів ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) у березні 2013 року на суму 2500 грн., ТОВ «Компанією Метпром» (код ЄДРПОУ 38450741) у квітні 2013 року на суму 39391,33 грн., ТЗОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) у березні 2013 року на суму 16500,67 грн. ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) на суму 55269,5 грн. за лютий 2013 року.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0001411745 від 06 серпня 2013р. за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 170492,25 грн. (в тому числі 113661,5 грн. основного зобов'язання та 56830,75 грн. штрафної санкції).

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене до Головного управління Міндоходів у Рівненській області. Однак, рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області від 09.10.2013 року №459/14/10-210/236 про результати розгляду скарги, ГУ Міндоходів у Рівненській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001411745 від 06.08.2013 р., а скаргу СПД ОСОБА_3 - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року між ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) та позивачем був укладений договір №05-01/13 поставки товару.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_9 був поставлений товар (будівельні матеріали в асортименті). Постачання вказаного товару підтверджено видатковими та податковими накладними: видаткова накладна №РН 2/00001 від 01.02.2013 року; податкова накладна № 1 від 01.02.2013 р.; видаткова накладна №2/00003 від 06.02.2013 р.; податкова накладна №3 від 06.02.2013 р.; видаткова накладна №РН 2/00006 від 13.02.2013 р.; податкова накладна №6 від 13.02.2013 р.; видаткова накладна №РН 2/00010 від 21.02.2013 р.;податкова накладна №10 від 21.02.2013 р.;видаткова накладна №РН 2/00018 від 25.02.2013 р.; податкова накладна №11 від 25.02.2013 р.;видаткова накладна №РН -2/00013 від 26.02.2013 р.;податкова накладна №13 від 26.02.2013 р.; видаткова накладна №РН-2/00015 від 28.02.2013 р.;податкова накладна №15 від 28.02.2013 р.

Фактичне переміщення поставлених ФОП ОСОБА_9 товарно-матеріальних цінностей для приватного підприємця ОСОБА_3 здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується наданими до суду товарно-транспортним накладними: № 2-1 від 01.02.2013 р.; №2-3 від 06.02.2013 р.; №2-6 від 13.02.2013 р.; №2-10 від 21.02.2013 р.; №2-11 від 25.02.2013 р.; №2-13 від 26.02.2013 р.; №2-15 від 28.02.2013 р. Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за лютий, березень 2013 р.

В подальшому вказані товарно-матеріальні цінності (попередньо придбані у ФОП ОСОБА_9) були реалізовані контрагентам позивача (ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ФОП ОСОБА_10, ПВКФ «Фіалка»), що підтверджено видатковими, податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними, копії наявні в матеріалах справи. Оплата за отриманий від СПД ОСОБА_3 товар підтверджено банківськими виписками за лютий, березень, квітень 2013 р.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Рівненському районі №000101/17-12-17-02/НОМЕР_3 від 04.06.2013 року про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_9 (і.п.н.НОМЕР_3), що міститься в акті перевірки позивача, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, судом також враховано, що контрагент позивача - СПД ОСОБА_9 не погоджуючись, із висновками вказаного вище акту перевірки ДПІ у Рівненському районі №000101/17-12-17-02/НОМЕР_3 від 04.06.2013 року, звернувся до суду із позовом про визнання дій податкового органу щодо зменшення сум податкових зобов'язань із ПДВ та відображення такого зменшення в базі даних ДПС неправомірними. За результатом розгляду позовної заяви вказаного контрагента, Рівненським окружним адміністративним судом було прийнято постанову №817/2459/13-а від 23.10.2013 р. якою задоволено позовні вимоги позивача, а також встановлено обставини, що свідчать про здійснення останнім господарських операцій в тому числі з СПД ОСОБА_3 без порушень вимог чинного законодавства. Вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 р., а відтак набрало законної сили.

Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2013 року між ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) та позивачем був укладений договір №05-04 поставки будівельних матеріалів. На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_6 був поставлений товар (щебінь, вікно) на суму 40 000 грн. Постачання вказаного товару підтверджено: видатковою накладною №7 від 22.03.2013 р., податковою накладною №7 від 22.03.2013 р., видатковою накладною №1 від 05.04.2013 р., податковою накладною №1 від 05.04.2013 р.

Судом також встановлено, що 01.04.2013 року, між ТОВ «Компанія Метпром» (код ЄДРПОУ38450741) та позивачем був укладений договір №01/04-13 поставки товару. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Компанія Метпром» був поставлений товар на суму 236 348 грн. Постачання вказаного товару підтверджено: видатковою накладною №216 від 10.04.2013 р., податковою накладною №216 від 10.04.2013 р., видатковою накладною №332 від 15.04.2013 р., податковою накладною №332 від 15.04.2013 р.; видатковою накладною №520 від 22.04.2013 р., податковою накладною №520 від 22.04.2013 р., видатковою накладною №673 від 29.04.2013 р., податковою накладною №673 від 29.04.2013р.

Фактичне переміщення поставлених ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Компанія Метпром» товарно-матеріальних цінностей для приватного підприємця ОСОБА_3 здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується наданими до суду товарно-транспортним накладними. Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за квітень 2013 р.

При цьому використання позивачем в своїй господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Компанія Метпром» товарно-матеріальних цінностей, здійснено шляхом подальшої їх реалізації для ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ФОП ОСОБА_10, ПВКФ «Фіалка», що підтверджено видатковими, податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними, дослідженими в ході судового розгляду, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на акт складений ДПІ у Печерському районі м. Києва №1952/22.8/38450741 від 01.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Метпром» (код ЄДРПОУ 38450741), як на підставу для висновку про відсутність у даного контрагента всіх передумов для здійснення ним господарської діяльності та зменшення сум податкових зобов'язань самостійно задекларованих таким платником податків, оскільки, як вбачається з Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду №11027/13 від 04.03.2014 р., ТОВ «Компанія Метпром» оскаржила такі дії податкового органу по зменшенню сум податкових зобов'язань з ПДВ самостійно задекларованих таким платником податків до суду. За результати розгляду вказаного позову, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, погодився з доводами контрагента позивача, та визнав дії податкового органу неправомірним, тим самим відносив самостійно задекларовані ТОВ «Компанія Метпром» показники податкових зобов'язань з ПДВ,в тому числі і зобов'язання, які виникли за операціями із СПД ОСОБА_3, у відповідних базах даних податкового органу.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №115/1745/НОМЕР_1 від 19.07.2013 р. ДПІ у м. Рівному, податковим органом не було взято до уваги податкові накладні виписані ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» у березні 2013 р., які знайшли своє відображення в декларації позивача з ПДВ за квітень 2013 р. Суд, в даному разі звертає увагу, що фактичні обставини здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» були дослідженні в іншому акті перевірки позивача № 92/1745/НОМЕР_1 від 11.07.2013 р., та спростовані вище наведеними поясненнями суду у даній поставі. Відтак суд приходить до висновку, що не врахування відповідачем податкових накладних: №121 від 06.03.2013 р.;№127 від 12.03.2013 р. з боку податкового органу є неправомірним, оскільки реальність таких операцій підтверджена видатковими накладними№121 від 06.03.2013 р. та №127 від 12.03.2013 р., а також товарно-транспортними накладними №3-121 від 06.03.2013 р. та №3-127 від 12.03.2013 р.

Поряд з тим, в ході проведеної іншої позапланової документальної невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013р., відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме безпідставне віднесення до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ по безтоварним операціям з контрагентами - постачальниками ПДВ . в сумі 132968 грн. за серпень 2013 р., в сумі 518516 грн. за вересень 2013 р.,а також встановлено порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України в результаті чого СПД ОСОБА_3 безпідставно віднесено до податкових зобов'язань декларації з ПДВ за серпень 2013 р. суму ПДВ 135983 грн., за вересень 2013 р. суму ПДВ 522609 грн.

При цьому у згаданому акті перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013р. зазначено, що з метою отримання інформації та документального підтвердження щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013р., вересень 2013 року СПД ОСОБА_3 надіслано лист №8764/10-17-16-17-03-13 від 18.11.2013 року. Однак, станом на 03.12.2013 р. відповідь та підтверджуючі документи платником до ДПІ у м. Рівному не надано.

Відтак, податковий орган, у зв'язку із не наданням позивачем первинних бухгалтерських документів, прийшов до висновку про їх відсутність, що в подальшому слугувало для підставою висновку про безтоварність здійснених СПД ОСОБА_3 за участі своїх контрагентів операцій у відповідних періодах.

На підставі вказаного акта перевірки, податковим органом, задекларовані позивачем за серпень, вересень 2013 року податкові зобов'язання та податковий кредит, відповідно до декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, за результатами зменшені до 0 грн. Вказані зміни щодо зменшення сум податкового кредиту та зобов'язань, були внесенні до електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», що підтверджено представником відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, самостійно задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит в серпні та вересні 2013 року є результатом господарських операцій СПД ОСОБА_3 з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ»ЗАХІД-ДИЛІЖАНС» (код ЄДРПОУ 36950487), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_3), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПП «ТЕПЛОГАЗСЕРВІС - ЖИТОМИР» (код ЄДРПОУ 34649956), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_12 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6), ПП «САНТЕХБУД К» (код ЄДРПОУ 35504893), ТОВ «ВЕРБЕНА» (код ЄДРПОУ 21736490), ПП «ФЕРОЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36597931)..

В серпні місяці 2013 року позивачем було задекларовано податковий кредит в розмірі 132968 грн. та податкове зобов'язання в сумі 135983 грн.

На підтвердження обґрунтування формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень 2013 р., позивачем надано копії податкових та видаткових накладних від контрагентів постачальників та покупців позивача, а також копії договорів та товарно-транспортних накладних. З наданих документів вбачається, що позивач у серпні 2013 року здійснював господарські операції купівлі-продажу ТМЦ за участі таких контрагентів: ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ПП «САНТЕХБУД К» (код ЄДРПОУ 35504893), ТОВ «ВЕРБЕНА» (код ЄДРПОУ 21736490), ПП «ФЕРОЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36597931), ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490).

Придбання товарно-матеріальних цінностей, та формування податкового кредиту підтверджується копіями наступних документів: видаткова накладна №1 від 20.08.2013 р., податкова накладна №1 від 20.08.2013 р.; видаткова накладна №2 від 23.08.2013 р., податкова накладна №2 від 23.08.2013 р.; видаткова накладна №2242 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2242 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №2235 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2235 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №7 від 30.08.2013 р., податкова накладна №7 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №50 від 10.08.2013 р., податкова накладна №50 від 10.08.2013 р.; видаткова накладна №193 від 31.08.2013 р., податкова накладна №193 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №164 від 25.08.2013 р., податкова накладна №164 від 25.08.2013 р.; видаткова накладна №2440 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2440 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №310 від 15.08.2013 р., податкова накладна №310 від 15.08.2013 р.; видаткова накладна №378 від 19.08.2013 р., податкова накладна №378 від 19.08.2013 р.; видаткова накладна №405 від 20.08.2013 р., податкова накладна №405 від 20.08.2013 р.; видаткова накладна №426 від 21.08.2013 р., податкова накладна №426 від 21.08.2013 р.; видаткова накладна №470 від 23.08.2013 р., податкова накладна №470 від 23.08.2013 р.; видаткова накладна №536 від 26.08.2013 р., податкова накладна №536 від 26.08.2013 р.; видаткова накладна №559 від 27.08.2013 р., податкова накладна №559 від 27.08.2013 р.; видаткова накладна №12 від 29.08.2013 р., податкова накладна №12 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №1 від 30.08.2013 р., податкова накладна №1 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №304 від 05.07.2013 р., податкова накладна №304 від 05.07.2013 р.; видаткова накладна №17 від 02.07.2013 р., податкова накладна №17 від 02.07.2013 р.; видаткова накладна №39 від 10.07.2013 р., податкова накладна №39 від 10.07.2013 р.; видаткова накладна №2499 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2499 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2495 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2495 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №1784 від 31.07.2013 р., податкова накладна №1784 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2316 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2316 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2088 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2088 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №46 від 03.06.2013 р., податкова накладна №46 від 03.06.2013 р.; видаткова накладна №304 від 05.07.2013 р.,податкова накладна №304 від 05.07.2013 р.; видаткова накладна №17 від 02.07.2013 р., податкова накладна №17 від 02.07.2013 р.; видаткова накладна №39 від 10.07.2013 р., податкова накладна №39 від 10.07.2013 р.; видаткова накладна №46 від 03.06.2013 р., податкова накладна №46 від 03.06.2013 р.; видаткова накладна №88 від 05.06.2013 р., податкова накладна №88 від 05.06.2013 р.; видаткова накладна №2339 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2339 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2338 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2338 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2579 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2579 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №309 від 06.07.2013 р., податкова накладна №309 від 06.07.2013 р.; видаткова накладна №503 від 11.07.2013 р., податкова накладна №503 від 11.07.2013 р.; видаткова накладна №801 від 16.07.2013 р., податкова накладна №801 від 16.07.2013 р.; видаткова накладна №1112 від 23.07.2013 р., податкова накладна №1112 від 23.07.2013 р.; видаткова накладна №1307 від 30.07.2013 р., податкова накладна №1307 від 30.07.2013 р.

В вересні місяці 2013 року позивачем було задекларовано податковий кредит в сумі 518516 грн., податкове зобов'язання в сумі 522609 грн.

На підтвердження обґрунтування формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень 2013 р., позивачем надано копії податкових та видаткових накладних від контрагентів постачальників та покупців позивача, а також копії договорів та товарно-транспортних накладних. З наданих документів вбачається, що позивач у вересні 2013 року здійснював господарські операції купівлі-продажу ТМЦ за участі таких контрагентів: ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ»ЗАХІД-ДИЛІЖАНС» (код ЄДРПОУ 36950487), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_3), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПП «ТЕПЛОГАЗСЕРВІС - ЖИТОМИР» (код ЄДРПОУ 34649956), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_12 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6).

Придбання товарно-матеріальних цінностей, та формування податкового кредиту підтверджується копіями таких документів: видаткова накладна №106 від 30.09.2013 р., податкова накладна №106 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №4 від 12.09.2013 р., податкова накладна №4 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №5 від 13.09.2013 р., податкова накладна №5 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №7 від 16.09.2013 р., податкова накладна №7 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №8 від 17.09.2013 р., податкова накладна №8 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №9 від 18.09.2013 р., податкова накладна №9 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №11 від 18.09.2013 р., податкова накладна №11 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №12 від 19.09.2013 р., податкова накладна №12 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №13 від 20.09.2013 р., податкова накладна №13 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №14 від 23.09.2013 р., податкова накладна №14 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №15 від 24.09.2013 р., податкова накладна №15 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №16 від 25.09.2013 р., податкова накладна №16 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №18 від 26.09.2013 р., податкова накладна №18 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №19 від 27.09.2013 р., податкова накладна №19 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №20 від 30.09.2013 р., податкова накладна №20 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №1 від 02.09.2013 р., податкова накладна №1 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №5 від 03.09.2013 р., податкова накладна №5 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №6 від 04.09.2013 р., податкова накладна №6 від 04.09.2013 р.; видаткова накладна №7 від 05.09.2013 р., податкова накладна №7 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №9 від 06.09.2013 р., податкова накладна №9 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №8 від 09.09.2013 р., податкова накладна №8 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №10 від 10.09.2013 р., податкова накладна №10 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №11 від 11.09.2013 р., податкова накладна №11 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №12 від 12.09.2013 р., податкова накладна №12 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №1 від 02.09.2013 р., податкова накладна №1 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №2 від 09.09.2013 р., податкова накладна №2 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №118 від 21.08.2013 р., податкова накладна №118 від 21.08.2013 р.; видаткова накладна №194 від 31.08.2013 р., податкова накладна №194 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №458 від 22.08.2013 р., податкова накладна №458 від 22.08.2013 р.; видаткова накладна №589 від 28.08.2013 р., податкова накладна №589 від 28.08.2013 р.; видаткова накладна №616 від 29.08.2013 р., податкова накладна №616 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №680 від 31.08.2013 р., податкова накладна №680 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №2963 від 30.09.2013 р., податкова накладна №2963 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №2973 від 30.09.2013 р., податкова накладна №2973 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №16 від 02.09.2013 р., податкова накладна №16 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №40 від 03.09.2013 р., податкова накладна №40 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №62 від 04.09.2013 р., податкова накладна №62 від 04.09.2013 р.; видаткова накладна №89 від 05.09.2013 р., податкова накладна №89 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №114 від 06.09.2013 р., податкова накладна №114 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №172 від 09.09.2013 р., податкова накладна №172 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №187 від 10.09.2013 р., податкова накладна №187 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №214 від 11.09.2013 р., податкова накладна №214 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №239 від 12.09.2013 р., податкова накладна №239 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №279 від 13.09.2013 р., податкова накладна №279 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №314 від 16.09.2013 р., податкова накладна №314 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №341 від 17.09.2013 р., податкова накладна №341 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №392 від 19.09.2013 р., податкова накладна №392 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №401 від 20.09.2013 р., податкова накладна №401 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №447 від 23.09.2013 р., податкова накладна №447 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №464 від 24.09.2013 р., податкова накладна №464 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №499 від 25.09.2013 р., податкова накладна №499 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №509 від 26.09.2013 р., податкова накладна №509 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №535 від 27.09.2013 р., податкова накладна №535 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №587 від 30.09.2013 р., податкова накладна №587 від 30.09.2013 р.

Реалізація товарів, а відповідно і підтвердження податкового зобов'язання з податку на додану вартість підтверджується копіями наступних документів: видаткова накладна №РН-9/00001 від 02.09.2013 р., податкова накладна №1 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00002 від 03.09.2013 р., податкова накладна №2 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00003 від 04.09.2013 р., податкова накладна №3 від 04.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00004 від 05.09.2013 р., податкова накладна №4 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00005 від 06.09.2013 р., податкова накладна №5 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00006 від 09.09.2013 р., податкова накладна №6 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00007 від 10.09.2013 р., податкова накладна №7 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00008 від 10.09.2013 р., податкова накладна №8 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00009 від 11.09.2013 р., податкова накладна №9 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00010 від 12.09.2013 р., податкова накладна №10 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00011 від 13.09.2013 р., податкова накладна №11 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00012 від 24.09.2013 р., податкова накладна №12 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00013 від 16.09.2013 р., податкова накладна №13 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00014 від 17.09.2013 р., податкова накладна №14 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00015 від 18.09.2013 р., податкова накладна №15 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00016 від 02.09.2013 р., податкова накладна №16 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00017 від 03.09.2013 р., податкова накладна №17 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00018 від 05.09.2013 р., податкова накладна №18 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00019 від 16.09.2013 р., податкова накладна №19 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00020 від 06.09.2013 р., податкова накладна №20 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00021 від 09.09.2013 р., податкова накладна №21 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00022 від 16.09.2013 р., податкова накладна №22 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00023 від 30.09.2013 р., податкова накладна №23 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00024 від 10.09.2013 р., податкова накладна №24 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00025 від 11.09.2013 р., податкова накладна №25 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00026 від 12.09.2013 р., податкова накладна №26 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00027 від 13.09.2013 р., податкова накладна №27 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00028 від 13.09.2013 р., податкова накладна №28 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00029 від 16.09.2013 р., податкова накладна №29 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/0130 від 17.09.2013 р., податкова накладна №130 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/000З0 від 17.09.2013 р., податкова накладна №З0 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00031 від 18.09.2013 р., податкова накладна №31 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00032 від 18.09.2013 р., податкова накладна №32 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00033 від 19.09.2013 р., податкова накладна №33 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00034 від 19.09.2013 р., податкова накладна №34 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00035 від 20.09.2013 р., податкова накладна №35 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00036 від 20.09.2013 р., податкова накладна №36 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00037 від 20.09.2013 р., податкова накладна №37 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00038 від 23.09.2013 р., податкова накладна №38 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00039 від 23.09.2013 р., податкова накладна №39 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00040 від 24.09.2013 р., податкова накладна №40 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00041 від 24.09.2013 р., податкова накладна №41 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00042 від 24.09.2013 р., податкова накладна №42 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00043 від 25.09.2013 р., податкова накладна №43 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00044 від 25.09.2013 р., податкова накладна №44 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00045 від 25.09.2013 р., податкова накладна №45 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00046 від 25.09.2013 р., податкова накладна №46 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00047 від 25.09.2013 р., податкова накладна №47 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00048 від 26.09.2013 р., податкова накладна №48 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00049 від 26.09.2013 р., податкова накладна №49 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00050 від 26.09.2013 р., податкова накладна №50 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00051 від 26.09.2013 р., податкова накладна №51 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00052 від 26.09.2013 р., податкова накладна №52 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00053 від 26.09.2013 р., податкова накладна №53 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00054 від 26.09.2013 р., податкова накладна №54 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00055 від 26.09.2013 р., податкова накладна №55 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00056 від 27.09.2013 р., податкова накладна №56 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00057 від 27.09.2013 р., податкова накладна №57 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00058 від 27.09.2013 р., податкова накладна №58 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00059 від 27.09.2013 р., податкова накладна №59 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00060 від 30.09.2013 р., податкова накладна №60 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00061 від 30.09.2013 р., податкова накладна №61 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №РН-9/00062 від 30.09.2013 р., податкова накладна №62 від 30.09.2013 р.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі договору про надання автотранспортних послуг від 10.01.2013 р., укладеним між позивачем та ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та відповідними товарно-транспортними накладними. Оплата за поставлений і реалізований товар підтверджується копіями банківських виписок за серпень, вересень 2013 р. та копіями прибуткових касових ордерів.

Отже, наявними в матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_3 та його контрагентами по придбанню та реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей, а тому й правомірність формування ним податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень, вересень 2013 року.

Окремо суд зазначає, що акт перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013 р. відображає результати позапланової невиїзної документальної перевірки, що проводилась в приміщенні ДПІ у м. Рівному на підставі наданих платником податків документів.

Стверджуючи про не підтвердження господарських операцій в серпні, вересні 2013 року, відповідач посилається на ненадання відповіді на лист№8764/10-17-16-17-03-13 від 18.11.2013 року направлений з метою отримання інформації та документального підтвердження щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень, вересень 2013 року СПД ОСОБА_3 При цьому, копії вказаного листа та доказів його надсилання/отримання відповідачем не надано, що ставить під сумнів його існування.

При цьому, підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що суми податку на додану вартість, як за накладними, отриманими від постачальників,що включені позивачем до складу податкового кредиту, так і за накладними виписаними особисто позивачем для покупців, що були включені до складу податкових зобов'язань, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач (на підставі вищевказаних первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями з названими контрагентами до складу податкового кредиту та зобов'язань у відповідних періодах.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності перелічених в актах перевірки господарських операцій на підставі різного роду висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, чи виробничих потужностей, або відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжностей у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акти перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акти перевірки, на підставі яких відповідачем винесено спірні рішення, містять лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

При цьому, слід зазначити, що жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2013 році) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності.

Як наслідок, надаючи подальшу правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом враховано, що період у часі, охоплюваний здійснюваними господарськими операціями позивача з контрагентами, щодо спірних правовідносин підпадав під регулювання Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України). Водночас, до спірних правовідносини застосовуються положеня Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами, як нікчемних.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи на нікчемність правочину, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, які за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Адже, встановивши наявність недійсності або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, позивач має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально - процесуального законодавства.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів V Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентами вище згаданими податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вищепереліченими контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано.

Окремо, слід зазначити, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (встановлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про необхідність відображення певних даних у визначених графах податкової декларації платника податку.

Поряд з тим, під час проведення перевірки та оформлення Акту ревізорами відповідача, також не дотримано вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

Стосовно виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суд зазначає наступне.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Як слідує із змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ, здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності у розрізі контрагентів, підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта є протиправними та здійсненими не в порядок та спосіб визначений Податковим кодексом України.

Пункт 2.14 Наказу за № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України за № 166 від 30.05.1997 року затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України за № 159 від 17.03.2008 року, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПС України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій - за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком за № 5, і повинні їм відповідати.

Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у декларації з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплачувати даний податок до бюджету.

Поряд з тим, що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача, а бо самого позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, відтак неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Поряд з тим, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Тому, суд зазначає, що СПД ОСОБА_3 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи вищевикладене, адміністративний позов належить до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001401745 від 05 серпня 2013 року та №0001411745 від 06 серпня 2013 року визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.

Дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області щодо коригування податкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_3 з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної перевірки від 09 грудня 2013 року №188/1745/НОМЕР_1, в тому числі щодо виключення з електронної бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - ОСОБА_3 у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року, - визнати неправомірними.

Присудити на користь позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.


Суд	Рівненський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	26.03.2014
Оприлюднено	08.04.2014
Номер документу	38023082
Судочинство	Адміністративне

Комшелюк Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.03.2014 по справі 817/67/14РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —817/67/14

Постанова від 26.03.2014

Постанова
від 26.03.2014 по справі 817/67/14
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД