Ухвала

від 22.05.2014 по справі 817/67/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2014 р. Справа № 817/67/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2014 р. у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001401745 від 05 серпня 2013 року та №0001411745 від 06 серпня 2013 року .

Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області щодо коригування податкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_3 з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної перевірки від 09 грудня 2013 року №188/1745/НОМЕР_1, в тому числі щодо виключення з електронної бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - ОСОБА_3 у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року.

Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 є суб'єктом господарської діяльності, зареєстрований 02.03.2010 року, як фізична особа - підприємець, у виконавчому комітеті Рівненської міської ради. З 03.03.2010 року взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та є платником податку на додану вартість з 14.01.2013 року.

Для здійснення господарської діяльності позивачем використовувалися орендовані основні засоби, зокрема, згідно договору № 6 про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 05 лютого 2013 року, позивач орендує склад будівельних матеріалів площею 1000 кв. м за адресою м. Рівне, вул. Шпанівська,55. Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів, позивач відповідно до договору від 10.01.2013 р. про надання транспортних послуг користувався послугами перевізника - ПП «Інформаційно-консалтингова група», про надання таких послуг періодично складися акти здачі-прийняття послуг.

За результатами документальної невиїзної перевірки фізичної особи - ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) у березні 2013 року складено акт перевірки № 92/1745/НОМЕР_1 від 11.07.2013 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401745 від 05 серпня 2013р., яким донараховано податкові зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 194939,48 грн. (в тому числі 155951,58 грн. - основного зобов'язання та 38987,9 грн. - штрафної санкції).

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обставини викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, підставою для винесення спірного рішення стало те, що позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) на суму 155951,58 грн. декларації з ПДВ за березень 2013 року. На думку податкового органу, правочини, укладені між позивачем і ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою не виявлено документів, по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також, документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету.

Таких висновків податковий орган дійшов згідно відомостей із системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, оскільки встановлено, що постачальником ТЗОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) не відображено в податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 в березні 2013 року. Окрім того, у вказаному акті перевірки податковим органом ставиться під сумнів можливість реального ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують переміщення товару, а саме товарно-транспортних накладних, відтак, на думку податкового органу укладені правочини з вказаним контрагентом суперечать приписам ч.1,ч.5 ст.103. та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України вказані угоди мають ознаки нікчемності, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Внаслідок чого, податковий орган дійшов висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 155951,58 грн. яка виникла за наслідком операцій позивача із ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» не підтверджена.

Суд першої інстанції правильно не погодився з вказаним висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В абзаці 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704 зазначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів V Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку ( п. 187.1 ст.187 ПК України).

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи убачається, що 21.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поставки товару №б/н (а.с.44,45 том 1).

В межах вказаного договору ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» було поставлено для приватного підприємця ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності (садове приладдя та будівельні матеріали) на загальну суму 926 165,99 грн., в тому числі ПДВ 154 361 грн. згідно видаткових та податкових накладних складених відповідно у березні 2013 року, які досліджено судом першої інстанції (а.с.57-90 том 2).

Про наявність зазначених документів та оформлення їх у порядку, визначеному Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податковий орган не заперечував як при здійсненні перевірки так і при розгляді справи судом першої інстанції. Не містить таких заперечень і апеляційна скарга.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичне переміщення поставлених ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей для приватного підприємця ОСОБА_3 здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується наданими до суду товарно-транспортним накладними, оформленими за відповідний період (а.с.78-113 том 5).

Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за березень, квітень 2013 р., які досліджено судом першої інстанції.

В подальшому, придбані у ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» товарно-матеріальні цінності були реалізовані контрагентам позивача - ПВКФ «Фіалка», ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ПП "ФЕРОЛЮКС", ПП ОСОБА_6, ПП "Вестінвестбуд", ПП ОСОБА_7, Костопільському обласному ліцею - інтернату фізкультури, ПП «Інформаційно-консалтингова група», ПП ОСОБА_8, що підтверджено видатковими та податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними, які досліджено судом першої інстанції та їх копії приєднано до матеріалів справи. Оплата за отриманий від позивача товар підтверджено банківськими виписками (а.с. 115-157 том 2).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що реальне виконання зобов'язань, а саме, використання отриманих від контрагента ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності підтверджено належними та достатніми доказами. Надані до перевірки договори, первинні документи, податкові накладні, товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість), а тому висновки податкового органу щодо не підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності, є безпідставними та правомірно відхилені судом першої інстанції.

Окрім того, при проведенні перевірки, яку оформлено актом № 115/1745/НОМЕР_1 від 19.07.2013 р., ДПІ у м. Рівному встановлено порушення приватним підприємцем ОСОБА_3 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме, завищення податкового кредиту по операціях з постачання товарів ФОП ОСОБА_6 у березні 2013 року на суму 2500 грн., ТОВ «Компанією Метпром» (код ЄДРПОУ 38450741) у квітні 2013 року на суму 39391,33 грн., ТЗОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38366262) у березні 2013 року на суму 16500,67 грн. ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) на суму 55269,5 грн. за лютий 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0001411745 від 06 серпня 2013р. за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 170492,25 грн. (в тому числі 113661,5 грн. основного зобов'язання та 56830,75 грн. штрафної санкції).

Перевіряючи правомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обставини, встановлені під час перевірки щодо вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи, отже винесене податкове повідомлення рішення у названій частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.01.2013 року між ФОП ОСОБА_9 та позивачем було укладено договір №05-01/13 поставки товару (а.с. 65-68 т.5).

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_9 було поставлено товар (будівельні матеріали в асортименті). Постачання вказаного товару підтверджено видатковими та податковими накладними: видаткова накладна №РН 2/00001 від 01.02.2013 року; податкова накладна № 1 від 01.02.2013 р.; видаткова накладна №2/00003 від 06.02.2013 р.; податкова накладна №3 від 06.02.2013 р.; видаткова накладна №РН 2/00006 від 13.02.2013 р.; податкова накладна №6 від 13.02.2013 р.; видаткова накладна №РН 2/00010 від 21.02.2013 р.; податкова накладна №10 від 21.02.2013 р.; видаткова накладна №РН 2/00018 від 25.02.2013 р.; податкова накладна №11 від 25.02.2013 р.; видаткова накладна №РН -2/00013 від 26.02.2013 р.; податкова накладна №13 від 26.02.2013 р.; видаткова накладна №РН-2/00015 від 28.02.2013 р.; податкова накладна №15 від 28.02.2013 р. (а.с.66-79 том 4).

Фактичне переміщення поставлених ФОП ОСОБА_9 товарно-матеріальних цінностей для позивача здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується товарно-транспортним накладними: № 2-1 від 01.02.2013 р.; №2-3 від 06.02.2013 р.; №2-6 від 13.02.2013 р.; №2-10 від 21.02.2013 р.; №2-11 від 25.02.2013 р.; №2-13 від 26.02.2013 р.; №2-15 від 28.02.2013 р. (а.с.26-29, а.с.34-36 том 5). Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за лютий, березень 2013 р.

З матеріалів справи убачається та не заперечується податковим органом, що товарно-матеріальні цінності придбані у ФОП ОСОБА_9 були реалізовані контрагентам позивача (ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ФОП ОСОБА_10, ПВКФ «Фіалка»). Зазначені обставини підтверджується видатковими, податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними, копії яких досліджено судом та приєднано до матеріалів справи (а.с. 31-33 том 5).

Оплата за отриманий від ФОП ОСОБА_3 товар підтверджено банківськими виписками за лютий, березень, квітень 2013 р.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про фіктивність даних господарських операцій з посиланням на акт перевірки ДПІ у Рівненському районі №000101/17-12-17-02/НОМЕР_2 від 04.06.2013 року про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_9, оскільки оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, а порушення податкового законодавства окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Окрім того, судовим рішенням від 23.10.2013 р. у справі №817/2459/13-а, яке набрало законної сили встановлено обставини, що свідчать про здійснення ФОП ОСОБА_9 господарських операцій, в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства (а.с. 216 том 7).

Також, судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2013 року між ФОП ОСОБА_6 та позивачем було укладено договір №05-04 поставки будівельних матеріалів (а.с.63,64 том 5). На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_6 було поставлено товар (щебінь, вікно) на суму 40 000 грн. Постачання вказаного товару підтверджено: видатковою накладною №7 від 22.03.2013 р., податковою накладною №7 від 22.03.2013 р., видатковою накладною №1 від 05.04.2013 р., податковою накладною №1 від 05.04.2013 р. (а.с. 99,100 том 2, а. с.158,159 том 5).

01.04.2013 року, між ТОВ «Компанія Метпром» (код ЄДРПОУ38450741) та позивачем було укладено договір №01/04-13 поставки товару (а.с.19 том 1).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Компанія Метпром» було поставлено товар на суму 236 348 грн., що підтверджується: видатковою накладною №216 від 10.04.2013 р., податковою накладною №216 від 10.04.2013 р., видатковими та податковими накладними оформленими у квітні 2014 року, які досліджено як судом першої інстанції так і їх наявність не заперечується податковим органом (а.с. 66,67, 70-75 том 1, а.с.138-149 том 5).

Транспортування ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Компанія Метпром» товарно-матеріальних цінностей для приватного підприємця ОСОБА_3 здійснювалося ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується товарно-транспортним накладними (а.с. 85, 140,143, 146, 149 том 5).

Оплата за поставку вказаного товару підтверджено копіями банківських виписок за квітень 2013 р.

Так само, судом першої інстанції безспірно встановлено факт використання позивачем в своїй господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Компанія Метпром» товарно-матеріальних цінностей, оскільки ТМЦ були в подальшому реалізовані для ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ФОП ОСОБА_10, ПВКФ «Фіалка», що підтверджено видатковими, податковими накладними, договорами та товарно-транспортними накладними, дослідженими в ході судового розгляду.

Доводи податкового органу про безтоварність зазначеної операції на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №1952/22.8/38450741 від 01.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Метпром» (код ЄДРПОУ 38450741), обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду №11027/13 від 04.03.2014 р., ТОВ «Компанія Метпром» оскаржила дії податкового органу по зменшенню сум податкових зобов'язань з ПДВ самостійно задекларованих таким платником податків до суду. За результати розгляду вказаного позову, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, погодився з доводами контрагента позивача, та визнав дії податкового органу неправомірним, тим самим відносив самостійно задекларовані ТОВ «Компанія Метпром» показники податкових зобов'язань з ПДВ, в тому числі і зобов'язання, які виникли за операціями із ФОП ОСОБА_3, у відповідних базах даних податкового органу (а.с.192-199 том 7) .

Також, є правильними висновки суду першої інстанції, що не врахування відповідачем податкових накладних: №121 від 06.03.2013 р.;№127 від 12.03.2013 р. з боку податкового органу є неправомірним, оскільки реальність таких операцій підтверджена видатковими накладними №121 від 06.03.2013 р. та №127 від 12.03.2013 р., а також товарно-транспортними накладними №3-121 від 06.03.2013 р. та №3-127 від 12.03.2013 р. Проте, як вбачається з акту перевірки №115/1745/НОМЕР_1 від 19.07.2013 р. ДПІ у м. Рівному, податковим органом не було взято до уваги зазначені податкові накладні виписані ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» у березні 2013 р., які знайшли своє відображення в декларації позивача з ПДВ за квітень 2013 р. Окрім того, фактичні обставини здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ЕЛІТ ТРЕЙД СЕРВІС» були дослідженні в іншому акті перевірки позивача № 92/1745/НОМЕР_1 від 11.07.2013 р.

Щодо порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме безпідставне віднесення до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ по безтоварним операціям з контрагентами - постачальниками ПДВ . в сумі 132968 грн. за серпень 2013 р., в сумі 518516 грн. за вересень 2013 р., а також щодо порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України в результаті чого СПД ОСОБА_3 безпідставно віднесено до податкових зобов'язань декларації з ПДВ за серпень 2013 р. суму ПДВ 135983 грн., за вересень 2013 р. суму ПДВ 522609 грн., які встановлено в результаті іншої позапланової документальної невиїзної перевірки (акт перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013р., судом першої інстанції встановлено наступне.

Підставою для такого висновку стало те, що під час перевірки позивачем не надано первинних бухгалтерських документів згідно листа №8764/10-17-16-17-03-13 від 18.11.2013 року, а тому податковий орган прийшов до висновку про їх відсутність, що в подальшому стало підставою для висновку про безтоварність здійснених СПД ОСОБА_3 за участі своїх контрагентів операцій у відповідних періодах.

З урахуванням вказаного акту перевірки, податковим органом, задекларовані позивачем за серпень, вересень 2013 року податкові зобов'язання та податковий кредит, відповідно до декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, за результатами зменшені до 0 грн. Вказані зміни щодо зменшення сум податкового кредиту та зобов'язань, були внесенні до електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», що підтверджено представником відповідача під час розгляду справи.

Суд першої інстанції перевіряючи зазначені обставини встановив, що самостійно задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит в серпні та вересні 2013 року є результатом господарських операцій СПД ОСОБА_3 з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ»ЗАХІД-ДИЛІЖАНС» (код ЄДРПОУ 36950487), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п.3160712519), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПП «ТЕПЛОГАЗСЕРВІС - ЖИТОМИР» (код ЄДРПОУ 34649956), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_12 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_13 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6), ПП «САНТЕХБУД К» (код ЄДРПОУ 35504893), ТОВ «ВЕРБЕНА» (код ЄДРПОУ 21736490), ПП «ФЕРОЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36597931).

Так, в серпні місяці 2013 року позивачем було задекларовано податковий кредит в розмірі 132968 грн. та податкове зобов'язання в сумі 135983 грн. На підтвердження чого надано копії податкових та видаткових накладних від контрагентів постачальників та покупців позивача, а також, копії договорів та товарно-транспортних накладних за участі таких контрагентів: ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_12 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ПП «САНТЕХБУД К» (код ЄДРПОУ 35504893), ТОВ «ВЕРБЕНА» (код ЄДРПОУ 21736490), ПП «ФЕРОЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36597931), ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490) (а.с. 21,24,25,35-38,46-49,50,51, 54,55 том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, придбання товарно-матеріальних цінностей, та формування податкового кредиту підтверджується копіями наступних документів: видаткова накладна №1 від 20.08.2013 р., податкова накладна №1 від 20.08.2013 р.; видаткова накладна №2 від 23.08.2013 р., податкова накладна №2 від 23.08.2013 р.; видаткова накладна №2242 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2242 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №2235 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2235 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №7 від 30.08.2013 р., податкова накладна №7 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №50 від 10.08.2013 р., податкова накладна №50 від 10.08.2013 р.; видаткова накладна №193 від 31.08.2013 р., податкова накладна №193 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №164 від 25.08.2013 р., податкова накладна №164 від 25.08.2013 р.; видаткова накладна №2440 від 31.08.2013 р., податкова накладна №2440 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №310 від 15.08.2013 р., податкова накладна №310 від 15.08.2013 р.; видаткова накладна №378 від 19.08.2013 р., податкова накладна №378 від 19.08.2013 р.; видаткова накладна №405 від 20.08.2013 р., податкова накладна №405 від 20.08.2013 р.; видаткова накладна №426 від 21.08.2013 р., податкова накладна №426 від 21.08.2013 р.; видаткова накладна №470 від 23.08.2013 р., податкова накладна №470 від 23.08.2013 р.; видаткова накладна №536 від 26.08.2013 р., податкова накладна №536 від 26.08.2013 р.; видаткова накладна №559 від 27.08.2013 р., податкова накладна №559 від 27.08.2013 р.; видаткова накладна №12 від 29.08.2013 р., податкова накладна №12 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №1 від 30.08.2013 р., податкова накладна №1 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №304 від 05.07.2013 р., податкова накладна №304 від 05.07.2013 р.; видаткова накладна №17 від 02.07.2013 р., податкова накладна №17 від 02.07.2013 р.; видаткова накладна №39 від 10.07.2013 р., податкова накладна №39 від 10.07.2013 р.; видаткова накладна №2499 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2499 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2495 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2495 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №1784 від 31.07.2013 р., податкова накладна №1784 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2316 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2316 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2088 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2088 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №46 від 03.06.2013 р., податкова накладна №46 від 03.06.2013 р.; видаткова накладна №304 від 05.07.2013 р., податкова накладна №304 від 05.07.2013 р.; видаткова накладна №17 від 02.07.2013 р., податкова накладна №17 від 02.07.2013 р.; видаткова накладна №39 від 10.07.2013 р., податкова накладна №39 від 10.07.2013 р.; видаткова накладна №46 від 03.06.2013 р., податкова накладна №46 від 03.06.2013 р.; видаткова накладна №88 від 05.06.2013 р., податкова накладна №88 від 05.06.2013 р.; видаткова накладна №2339 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2339 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2338 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2338 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №2579 від 31.07.2013 р., податкова накладна №2579 від 31.07.2013 р.; видаткова накладна №309 від 06.07.2013 р., податкова накладна №309 від 06.07.2013 р.; видаткова накладна №503 від 11.07.2013 р., податкова накладна №503 від 11.07.2013 р.; видаткова накладна №801 від 16.07.2013 р., податкова накладна №801 від 16.07.2013 р.; видаткова накладна №1112 від 23.07.2013 р., податкова накладна №1112 від 23.07.2013 р.; видаткова накладна №1307 від 30.07.2013 р., податкова накладна №1307 від 30.07.2013 р. (а.с.210-246 том 5, а.с.42-49,52-57,74, 78, 81,84,96-101 том 3).

Так само, судом першої інстанції безспірно встановлено факт реалізації товарів, а відповідно і підтвердження податкового зобов'язання з податку на додану вартість копіями наступних документів: видаткова накладна №РН-8/00001 від 01.08.2013 р., податкова наладка №1 від 01.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00002 від 01.08.2013 р., податкова наладка №2 від 01.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00003 від 02.08.2013 р., податкова наладка №3 від 02.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00004 від 05.08.2013 р., податкова наладка №4 від 05.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00005 від 06.08.2013 р., податкова наладка №5 від 06.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00006 від 09.08.2013 р., податкова наладка №6 від 09.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00007 від 12.08.2013 р., податкова наладка №7 від 12.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00008 від 12.08.2013 р., податкова наладка №8 від 12.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00009 від 14.08.2013 р., податкова наладка №9 від 14.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00010 від 15.08.2013 р., податкова наладка №10 від 15.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00011 від 18.08.2013 р., податкова наладка №11 від 18.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00012 від 19.08.2013 р., податкова наладка №12 від 19.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00013 від 22.08.2013 р., податкова наладка №13 від 22.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00014 від 28.08.2013 р., податкова наладка №14 від 28.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00015 від 29.08.2013 р., податкова наладка №15 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00016 від 29.08.2013 р., податкова наладка №16 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00017 від 30.08.2013 р., податкова наладка №17 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00018 від 30.08.2013 р., податкова наладка №18 від 30.08.2013 р.; видаткова накладна №РН-8/00019 від 30.08.2013 р., податкова наладка №19 від 30.08.2013 р.

З матеріалів справи убачається, що у вересні місяці 2013 року позивачем було задекларовано податковий кредит в сумі 518516 грн., податкове зобов'язання в сумі 522609 грн., що підтверджується копіями податкових та видаткових накладних від контрагентів постачальників та покупців позивача, а також копії договорів та товарно-транспортних накладних за вказаний період.

З наданих документів, судом першої інстанції встановлено, що позивач у вересні 2013 року здійснював господарські операції купівлі-продажу ТМЦ за участю таких контрагентів: ТОВ «ОРІЯ» (код ЄДРПОУ 32256283), ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), TOB «Якість і будівництво» (код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «ЛІЛОКА» (код ЄДРПОУ 38104490), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ»ЗАХІД-ДИЛІЖАНС» (код ЄДРПОУ 36950487), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПП «ТЕПЛОГАЗСЕРВІС - ЖИТОМИР» (код ЄДРПОУ 34649956), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_12 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_13 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6). Зазначені господарські операції підтверджують: видаткова накладна №106 від 30.09.2013 р., податкова накладна №106 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №4 від 12.09.2013 р., податкова накладна №4 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №5 від 13.09.2013 р., податкова накладна №5 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №7 від 16.09.2013 р., податкова накладна №7 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №8 від 17.09.2013 р., податкова накладна №8 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №9 від 18.09.2013 р., податкова накладна №9 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №11 від 18.09.2013 р., податкова накладна №11 від 18.09.2013 р.; видаткова накладна №12 від 19.09.2013 р., податкова накладна №12 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №13 від 20.09.2013 р., податкова накладна №13 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №14 від 23.09.2013 р., податкова накладна №14 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №15 від 24.09.2013 р., податкова накладна №15 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №16 від 25.09.2013 р., податкова накладна №16 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №18 від 26.09.2013 р., податкова накладна №18 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №19 від 27.09.2013 р., податкова накладна №19 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №20 від 30.09.2013 р., податкова накладна №20 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №1 від 02.09.2013 р., податкова накладна №1 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №5 від 03.09.2013 р., податкова накладна №5 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №6 від 04.09.2013 р., податкова накладна №6 від 04.09.2013 р.; видаткова накладна №7 від 05.09.2013 р., податкова накладна №7 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №9 від 06.09.2013 р., податкова накладна №9 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №8 від 09.09.2013 р., податкова накладна №8 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №10 від 10.09.2013 р., податкова накладна №10 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №11 від 11.09.2013 р., податкова накладна №11 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №12 від 12.09.2013 р., податкова накладна №12 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №1 від 02.09.2013 р., податкова накладна №1 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №2 від 09.09.2013 р., податкова накладна №2 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №118 від 21.08.2013 р., податкова накладна №118 від 21.08.2013 р.; видаткова накладна №194 від 31.08.2013 р., податкова накладна №194 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №458 від 22.08.2013 р., податкова накладна №458 від 22.08.2013 р.; видаткова накладна №589 від 28.08.2013 р., податкова накладна №589 від 28.08.2013 р.; видаткова накладна №616 від 29.08.2013 р., податкова накладна №616 від 29.08.2013 р.; видаткова накладна №680 від 31.08.2013 р., податкова накладна №680 від 31.08.2013 р.; видаткова накладна №2963 від 30.09.2013 р., податкова накладна №2963 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №2973 від 30.09.2013 р., податкова накладна №2973 від 30.09.2013 р.; видаткова накладна №16 від 02.09.2013 р., податкова накладна №16 від 02.09.2013 р.; видаткова накладна №40 від 03.09.2013 р., податкова накладна №40 від 03.09.2013 р.; видаткова накладна №62 від 04.09.2013 р., податкова накладна №62 від 04.09.2013 р.; видаткова накладна №89 від 05.09.2013 р., податкова накладна №89 від 05.09.2013 р.; видаткова накладна №114 від 06.09.2013 р., податкова накладна №114 від 06.09.2013 р.; видаткова накладна №172 від 09.09.2013 р., податкова накладна №172 від 09.09.2013 р.; видаткова накладна №187 від 10.09.2013 р., податкова накладна №187 від 10.09.2013 р.; видаткова накладна №214 від 11.09.2013 р., податкова накладна №214 від 11.09.2013 р.; видаткова накладна №239 від 12.09.2013 р., податкова накладна №239 від 12.09.2013 р.; видаткова накладна №279 від 13.09.2013 р., податкова накладна №279 від 13.09.2013 р.; видаткова накладна №314 від 16.09.2013 р., податкова накладна №314 від 16.09.2013 р.; видаткова накладна №341 від 17.09.2013 р., податкова накладна №341 від 17.09.2013 р.; видаткова накладна №392 від 19.09.2013 р., податкова накладна №392 від 19.09.2013 р.; видаткова накладна №401 від 20.09.2013 р., податкова накладна №401 від 20.09.2013 р.; видаткова накладна №447 від 23.09.2013 р., податкова накладна №447 від 23.09.2013 р.; видаткова накладна №464 від 24.09.2013 р., податкова накладна №464 від 24.09.2013 р.; видаткова накладна №499 від 25.09.2013 р., податкова накладна №499 від 25.09.2013 р.; видаткова накладна №509 від 26.09.2013 р., податкова накладна №509 від 26.09.2013 р.; видаткова накладна №535 від 27.09.2013 р., податкова накладна №535 від 27.09.2013 р.; видаткова накладна №587 від 30.09.2013 р., податкова накладна №587 від 30.09.2013 р.

Так само, судом першої інстанції безспірно встановлено факт реалізації товарів, а відповідно і підтвердження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які підтверджуються оглянутими в судовому засіданні та приєднаними до матеріалів справи видатковими та податковими накладними ( том 1 а.с. 20, 165, 166, 168, 169, 171, 172, 174, 175, 177 ,178, 180, 181, 184, 186, 187, 190, 192, 193,195, 196, 198, 199, 201, 202, 206, 208, 210, 213-217, 219-233, 231, 234, 235, 237, 239, 241, 244, 243, 245, 247, 249, 250, том 2 а.с.1-12,14,16,18,22,24,26,30,37,39,41,43,51-55).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі договору про надання автотранспортних послуг від 10.01.2013 р., укладеним між позивачем та ПП «Інформаційно-консалтингова група», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та відповідними товарно-транспортними накладними. Оплата за поставлений і реалізований товар підтверджується копіями банківських виписок за серпень, вересень 2013 р. та копіями прибуткових касових ордерів.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, суми податку на додану вартість, як за накладними, отриманими від постачальників, що включені позивачем до складу податкового кредиту, так і за накладними виписаними особисто позивачем для покупців, що були включені до складу податкових зобов'язань, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

Враховуючи вищезазначені обставини та належним чином оформлені первинні документи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за серпень, вересень 2013 року.

Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання податкового органу, що позивачу направлявся лист №8764/10-17-16-17-03-13 від 18.11.2013 року з метою отримання інформації та документального підтвердження щодо формування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, оскільки копії вказаного листа та доказів його надсилання/отримання відповідачем не надано.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки №188/1745/НОМЕР_1 від 09.12.2013 р. убачається, що її проведено в приміщенні ДПІ у м. Рівному на підставі наданих платником податків документів.

Так само, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи податкового органу щодо нікчемності та безтоварності перелічених в актах перевірки господарських операцій на підставі різного роду висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, чи виробничих потужностей, або відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжностей у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не знайшли свого підтвердження.

Окрім того, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акти перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом. Також, не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, оскільки належними доказами підтверджено фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом та використання вказаних товарів у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Окрім цього, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься. Отже, на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2013 році) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і посилання податкового органу на нікчемність правочинів.

Так, за період у часі, охоплюваний здійснюваними господарськими операціями позивача з контрагентами, щодо спірних правовідносин підпадав під регулювання Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України). Водночас, до спірних правовідносини застосовуються положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

При цьому судом вірно зазначено, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Суд першої інстанції надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційним доводам податкового органу про нікчемність правочину, вірно зазначив, що податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Також, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Податковим органом, не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. За таких обставин, висновок відповідача про нікчемність договорів носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентами вище згаданими податковими накладними та іншими первинними документами.

Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту в акті перевірки відсутні.

Отже, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вищезазначеними контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, судом першої інстанції не встановлено, що в ході перевірки не позивач не надав усіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

Також, не узгоджуються з матеріалами справи, податковим законодавством та судовою практикою Європейського Суду з прав людини і те, що позивач не має права на формування податкового кредиту та податкових зобов»язань у разі встановлення порушень податкового законодавства контрагентами в ланцюгу постачання.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Зокрема, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення у названій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій податкового органу при коригуванні податкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_3 з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної перевірки від 09 грудня 2013 року №188/1745/НОМЕР_1, в тому числі щодо виключення з електронної бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - ОСОБА_3 у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень місяці 2013 року.

Так, система автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ, здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності у розрізі контрагентів, підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Також, є слушним посиланням суду на те, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту перевірки, є протиправними та здійснене не в порядок та спосіб визначений Податковим кодексом України.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій - за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Враховуючи зазначені норми, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком за № 5, і повинні їм відповідати.

В свою чергу, самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у декларації з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, задовольнивши позовні вимоги у названій частині. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4- представник позивача ОСОБА_15 АДРЕСА_1 - ,