Рішення

від 23.04.2009 по справі 12/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 р.                     Справа № 12/67.

За позовом Чернівецького відділення інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України м.Чернівці

до відповідача Чернівецької міської ради

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне багатопрофільне підприємство «Кліпсидра»м.Чернівці

про визнання недійсним акту   

Суддя                                                               Бутирський А.А.

Представники:

Від позивача –Корнієнко О.Г. –представник (довіреність від 10.03.2009 року), Лавренчук О.П. –представник (довіреність від 10.03.2009 року)

Від відповідача –Власова Т.В. –заступник начальника юридичного управління (довіреність №8/18-361 від 04.05.2007 року), Сарафінчан І.Ф. –начальник юридичного управління (довіреність №8/18-282 від 14.04.2009 року)

Від третьої особи –Сидора І.Ю. –представник (довіреність від 15.04.2009 року)

В засіданні приймали участь

Рішення прийнято 23.04.2009 року у зв'язку оголошенням перерви у судових засіданнях 16.04.2009 року та 21.04.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке відділення інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України м.Чернівці звернулося з позовом до Чернівецької міської ради про визнання недійсним п. 65, п.п. 65.1 рішення 34 сесії ІУ скликання відповідача від 07.07.2005 року №767 “Про скасування частково пункту 3 додатку 4 до рішення 9 сесії 24 скликання Чернівецької міської ради від 27.02.2003 року №172 “Про передачу у приватну власність, надання в користування та оренду земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення”.

Ухвалою від 08.04.2009 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне багатопрофільне підприємство «Кліпсидра».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він є державною науковою установою, а тому спірна земельна ділянка набула статусу державної власності, правовий режим якої визначений Законом України “Про розмежування земель державної та комунальної власності”. Також позивач вказує на те, що Земельний кодекс України не передбачає припинення права користування з підстав, що наведені у спірному рішенні.

Відповідач проти позову заперечує, покликаючись на те, що при прийнятті Чернівецькою міською радою 27.02.2003 року рішення не було враховано, що в межах земельної ділянки, що надано позивачу, знаходиться майно територіальної громади міста, яке передано в оренду третій особі згідно договору від 05.08.2003 року.

Таким чином, відповідач вважає, що він порушив своє ж право, як власника нерухомого майна, а тому рішення від 27.02.2003 року прийнято внаслідок помилки.

Крім того, відповідач просить застосувати загальну позовну давність до зазначених правовідносин і з цих підстав теж відмовити у позові.

Третя особа також проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що використання позивачем земельної ділянки у розмірі згідно рішення від 27.02.2003 року фактично унеможливлює обслуговування його будівлі. Третя особа також посилається на те, що при прийнятті рішення від 27.02.2003 року допущено помилку.

Крім того, третя особа просить призначити судово-землевпорядну експертизу про вирішення питання, для обслуговування яких будівель призначена земельна ділянка площею 0,0520 га на вул. Буковинській, 71-А у м.Чернівці, що була виділена позивачу на підставі рішення від 27.02.2003 року у складі земельної ділянки площею 0,3093 га.

Позивач проти призначення експертизи заперечує, відповідач –підтримує.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вирішення спору потребує правової оцінки правомірності прийняття спірного рішення, а висновок експерта не може свідчити про відсутність або наявність помилки при прийнятті рішення від 27.02.2003 року.    

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.03.1976 року виконавчим комітетом Чернівецької обласної ради було видане розпорядження №130-р “Про передачу і прийняття на баланс приміщень і споруд” (а.с. 95). Відповідно до змісту вказаного документу та у відповідності з дозволом Ради Міністрів Української РСР від 02.03.1976 року зобов'язано обласний відділ народної освіти передати з балансу школи №32 м. Чернівці на баланс заводу “Кварц” частину приміщення майстерень площею 436,2 м кв.

Згідно з абзацом другим наведеного вище розпорядження керівництво заводу “Кварц” зобов'язано в термін до 05.04.1976 року вирішити питання про передачу одержаних приміщень Чернівецькому відділенню ІН АН УРСР для розміщення галузевої лабораторії.

На виконання розпорядження виконкому Чернівецької обласної ради від 30.03.1976 року, розпорядженням №1625 від 22.11.1976 року Президії Академії наук Української РСР (а.с. 96) Чернівецькому відділенню напівпровідникового матеріалознавства Інституту напівпровідників АН УРСР, правонаступником якого, відповідно до абзацу 2 п. 1 статуту Чернівецького відділення Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича (м. Чернівці), затвердженого 27.11.2003 року, є позивач, надано дозвіл прийняти на баланс від заводу “Кварц” будинки, розміщені в м. Чернівцях по вул. Буковинській, 71-а, загальною площею 1042 м кв., балансовою вартістю 260 тис. крб.

Відповідно до рішення IX сесії XXIV скликання №172 від 27.02.2003 року Чернівецької міської ради, позивачу було надано в постійне користування 0,3093 га земельної ділянки по вул. Буковинській, 71-А в м. Чернівці для обслуговування закріплених за позивачем вищезгаданих будівель.

На підставі згаданого рішення, позивачу було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3093 га для обслуговування будівель №000125 від 28.05.2004року.

07.07.2005 року відповідачем прийнято рішення №767 “Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення” (а.с. 17), відповідно до п. 65 якого скасовано п. 3 додатку 4 до рішення IX сесії XXIV скликання №172 від 27.02.2003 року Чернівецької міської ради в частині надання позивачу в постійне користування площі земельної ділянки у розмірі 0,0520га, як помилково включеної в межі земельної ділянки, наданої у постійне користування позивача.

Слід зазначити, що рішення IX сесії XXIV скликання №172 від 27.02.2003 року відповідача не оскаржувалось у встановленому законом порядку, відповідачем не подано доказів про те, що визнання його недійсним є предметом розгляду справи у суді, а тому воно визнається таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно п. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, позивач у законному порядку набув право землекористування, яке надано йому власником даної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами Земельного кодексу України, зокрема ст. ст. 141-144 визначено вичерпні підстави припинення землекористування. Позивач у справі, як зазначено вище, у встановленому законом порядку набув право землекористування і приступив до його реалізації на підставі Державного акта на землю серії ІІ-ЧВ №00125, виданого також у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” до земель державної власності відносяться земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної Академії Наук України.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності НАН України. Таким чином, використовувана позивачем земельна ділянка фактично набула статусу державної власності, який є окремим по відношенню до комунальної власності (ст. ст. 326, 327 ЦК України).

До того ж, з передачею на баланс Чернівецького відділення напівпровідникового матеріалознавства Інституту напівпровідників АН УРСР будівель, розташованих в м. Чернівцях по вул. Буковинській, 71-а та наданням відповідно до рішення IX сесії XXIV скликання №172 від 27.02.2003 року Чернівецької міської ради позивачу  в постійне користування 0,3093 га земельної ділянки по вул. Буковинській, 71-А в м. Чернівці для обслуговування закріплених за позивачем вищезгаданих будівель, регламентація правового режиму вказаного майна (в тому числі і земель) станом на 29.06.2004 року почала регулюватись нормами Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу” (ст. 2 Закону).

Зокрема, відповідно до норми ст. 4 наведеного Закону вилучення земельних ділянок, що знаходяться на балансі позивача може здійснюватись виключно за погодженням з КМ України, а згідно з вимогами Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу” вилучення земельних ділянок НАН України проводиться лише за згодою Президії НАН України.

Відповідачем по справі не доведено правомірності позбавлення позивача права землекористувача у позасудовому порядку при відсутності його згоди та не наведено достатніх правових підстав того, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв у межах і в порядку повноважень, встановлених законом.

У зв'язку з викладеним, спірне рішення підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача та третьої особи спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, з огляду на наступне.

Нежилі приміщення (школа) стали власністю територіальної громади лише 28.08.2003 року (а.с. 97), а зареєстроване відповідне право 05.09.2003 року, у той час як земельна ділянка виділена позивачу 27.02.2003 року. Тобто, твердження відповідача про порушення його права, як власника нерухомого майна, є безпідставними.

Також безпідставними є посилання відповідача та третьої особи на допущення помилки при прийнятті рішення 27.02.2003 року, оскільки земельна ділянка виділена позивачу для обслуговування його будівель, а Земельний кодекс України не містить максимального обмеження надання земель для обслуговування будівель. Крім того, земельна ділянка виділена єдиним масивом.

Стосовно пропуску позивачем позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач вперше звернувся з позовом до господарського суду Чернівецької області про визнання недійсним п. 65, п.п. 65.1 рішення 34 сесії ІУ скликання відповідача від 07.07.2005 року, 13.10.2005 року.

Суд розглянув подану позовну заяву у порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України і 03.02.2006 року виніс постанову у справі №9/222 про відмову у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року постанову апеляційної інстанції скасовано, а постанову господарського суду Чернівецької області залишено в силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 02.12.2008 року всі судові документи скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, позовна давність почала перебіг для позивача 03.12.2008 року і, відповідно, 16.02.2009 року (пред'явлено позов) позовна давність не сплила.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним п. 65, п.п. 65.1 рішення 34 сесії ІУ скликання Чернівецької міської ради від 07.07.2005 року №767 “Про скасування частково пункту 3 додатку 4 до рішення 9 сесії 24 скликання Чернівецької міської ради від 27.02.2003 року №172 “Про передачу у приватну власність, надання в користування та оренду земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення”.

3.          Стягнути з Чернівецької міської ради, ідентифікаційний код 04062216, м.Чернівці, Центральна площа, 1 на користь Чернівецького відділення інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України, ідентифікаційний код 05540043, м.Чернівці, вул. Вільде, 5 –85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя А.А. Бутирський

Рішення підписано і оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27.04.2009 року.