Постанова

від 06.03.2014 по справі 804/1461/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 804/1461/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Шулякової М.В., Чернявського С.А. Чернявської Т.С. Войтенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Електросервіс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

№ 0000882201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 89 547,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22 386, 88 грн.;

№ 0000892201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 38 765, 22 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9 691,31 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000882201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 89 547,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22 386, 88 грн. та № 0000892201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 38 765, 22 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9 691,31 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Крім того, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, оскільки останнім порушено вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст..78 Податкового кодексу України, які позивачем виконано.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року у фактичних періодах їх здійснення.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Центр Електросервіс»:

1) не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Центр Електросервіс» із постачальником ТОВ «Ривс» (код 34914473), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого ТОВ «Центр Електросервіс» порушено

2) п. 135.1 п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 7 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 89547,50 грн., у тому числі:

І квартал 2012 року у сумі 14 989, 27 грн.,

Півріччя 2012 року у сумі 89 547, 50 грн.,

3 квартал 2012 року у сумі 89 547, 50 грн.;

3) ст. 185, ст. 186, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті ного за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 занижено податок на додану вартість на суму 38768,22 грн., в тому числі:

Березень 2012 р. у сумі 6 488, 91 грн.,

Червень 2012р. у сумі 32 2 76, 31 грн.».

За результатами перевірки складено Акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 89 547,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22 386, 88 грн. та № 0000892201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 38 765, 22 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9 691,31 грн.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 20 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Крім того, пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст..79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В судовому засіданні встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби направлено запит від 23.01.2013 року за №1684/10/15.2-13 «Про надання інформації та її документального підтвердження».

Листом, яке отримано 01.02.2013 року відповідачем, підприємство надало відповідь на запит, з переліком засвідчених копій документів.

21.11.2013р. керівником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято наказ №569 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс».

Враховуючи той факт, що позивачем надана відповідь на запит та запитувані документи, суд зазначає про виконання вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Центр Електросервіс» та ТОВ «Ривс» було укладено договір поставки № 10 від 01.03.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Ривс» (постачальник) брало на себе зобов'язання передати у власність покупця - ТОВ «Центр Електросервіс», продукцію виробничо-технічного призначення. Покупець ТОВ «Центр Електросервіс» за цим договором брав на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити постачальнику ТОВ «Ривс» за товар на умовах договору.

Факт отримання вказаного товару ТОВ «Центр Електросервіс» підтверджується актом перевірки стор.17-18.

За даними бухгалтерському обліку ТОВ «Центр Електросервіс» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» станом на 01.01.2012 заборгованість відсутня.

У березні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» отримало ТМЦ (товаро-матеріальні цінності) на суму 38933,49 грн., в т. ч. ПДВ 6488,91 грн. (Д-т 201 «Сировина й матеріали» - 32444,58 грн., 6442 «Податковий кредит» - 6488,91 грн., К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»),

У червні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» отримало ТМЦ на суму 193657,87 грн., в т. ч. ПДВ 32276,31 грн. (Д-т 201 «Сировина й матеріали» - 161381,56 грн., 6442 «Податковий кредит» - 32276.31 грн., К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»).

У липні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 83975,49 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.pax. 631 «Розрахунки з вітчизняний постачальниками» Кт бух.рах. 311 «Поточні рахунки в національній валютах).

У серпні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 25000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт бух.рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті»).

У вересні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 23000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт бух.рах. 511 «Поточні рахунки в національній валюті»).

Станом на 30.09.2012 рахується кредиторська заборгованість у сумі 100615,87 грн.

Оплату за ТМЦ проведено на підставі виписаних рахунків через розрахунковий рахунок. Перелік банківських виписок:

від 03.07.2012 №!25 на суму 38933,49 грн.,

від 16.07.2012 №151 на суму 45042,00 грн.,

від 16.08.2012 №190 на суму 25000,00 грн.,

від 04.09.2012 №205 на суму 23000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21.12.12 № 7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ , та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, та ін.). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Центр Електросервіс", за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року №1448/221/37419297.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішенні винесені Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000882201 та №0000892201 від 06.06.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача в розмірі 393,86 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова