Ухвала

від 21.08.2014 по справі 804/1461/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 21 серпня 2014 рокусправа № 804/1461/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Мартиненка О.В.                     суддів:                     Панченко О.М.  Юхименка О.В. за участю секретаря судового засідання:          Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі №804/1461/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 20.01.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області: №0000882201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 89   547,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22   386,88 грн.; №0000892201 від 06.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 38   765,22 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9   691,31грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Ривс» та вказувало на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Крім того, на думку позивача, у ОДПІ були відсутні підстави для проведення перевірки, оскільки на обов'язковий запит податкового органу, підприємством було надано усі наявні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Ривс». Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс», за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року №1448/221/37419297. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення, винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000882201 та №0000892201 від 06.06.2013р. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про неможливість виконання контрагентом ТОВ «Ривс» своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Також заявник апеляційної скарги зазначає про наявність у податкового органу повноважень на проведення перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства. У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що директор знаходиться у відрядженні. Вивчивши подане клопотання колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. ТОВ «Центр Електросервіс» є юридичною особою, а в клопотанні про відкладення розгляду справи відсутнє обґрунтування причин неможливості участі іншого представника юридичної особи. З журналу судового засідання суду першої інстанції вбачається, що при розгляді справи брали участь три представника позивача. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи. При цьому колегією суддів врахована відсутність з боку позивача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності позивача. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.05.2013р. по 17.05.2012р. повноважними особами Нікопольської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено Акт №1448/221/37419297 від 23.05.2013 року (а.с.18-31) (далі по тексту – Акт перевірки) В Акті перевірки зроблено висновки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Центр Електросервіс» із постачальником ТОВ «Ривс» (код 34914473), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого ТОВ «Центр Електросервіс» порушено: п. 135.1 п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 7 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 89   547,50грн., у тому числі: І квартал 2012 року у сумі 14 989,27 грн., Півріччя 2012 року у сумі 89 547,50грн., 3 квартал 2012 року у сумі 89 547,50грн.; ст. 185, ст. 186, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 занижено податок на додану вартість на суму 38768,22 грн., в тому числі: Березень 2012 р. у сумі 6 488, 91 грн., Червень 2012р. у сумі 32 2 76, 31 грн. На підставі висновків Акту перевірки №1448/221/37419297 від 23.05.2013 року, Нікопольською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року: №0000882201, яким ТОВ «Центр Електросервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 48   456,53грн., в тому числі за основним платежем – 38   765,22грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9   691,31грн. (а.с.32) №0000892201, яким ТОВ «Центр Електросервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 111   934,38грн., в тому числі за основним платежем – 89   547,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 22   386,88грн. (а.с.33) Правомірність дій ОДПІ при проведенні перевірки, а також правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивачем було виконано вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» є неправомірними. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) за результатами якої складено акт від 23.05.2013 року № 1448/221/37419297. Як вбачається з Акту, однією з підстав для проведення перевірки зазначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, в редакції чинній на час проведення перевірки, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про наявність у нього повноважень на проведення перевірок платників податків, проте, оскільки, відповідачем призначено документальну позапланову перевірку, то останній мав керуватися вимогами ст.78 ПК України, якою визначено як порядок так і підстави для проведення такого виду перевірки. Отже, підставами для проведення документальної позапланової перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше, виявлення контролюючим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (встановлюються за допомогою перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації); по-друге, ненадання платником податків відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу. Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Отже, податковий орган має право на звернення до платника податків з письмовим запитом про надання інформації. Відповідно до пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством. Отже, право ДПІ щодо направлення запиту кореспондується з обов'язком платника податків надати інформацію на такий запит. Згідно із п.73.3 ст.73 ПК України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, встановлено інші строки надання відповіді на запит ДПІ і цей строк становить 10 робочих днів з дня отримання запиту. Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ДПІ направлявся на адресу позивача запит від 23.01.2013р. за №1684/10/15.2-13 про надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» (а.с.58). Листом ТОВ «Центр Електросервіс» надані документи, зазначені у письмовому запиті. Вищезазначені документи податковим органом отримані 01.02.2013 року. Отже, позивачем виконано свій обов'язок щодо надання пояснень та їх документального підтвердження протягом 10 робочих днів на обов'язковий запит ДПІ. В наказі на проведення перевірки №569 від 13.05.2013р. зазначено, що позивачем на офіційний письмовий запит було надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» (а.с.17). Водночас, у вказаному наказі зазначено й те, що з метою реалізації законодавчих функцій, визначених ст.19 Податкового кодексу України, працівниками Нікопольської ОДПІ при ознайомленні з наданими платником податків документами встановлено факт ненадання первинних документів згідно офіційного письмового запиту від 23.01.2013 №1684/10/152-13, які підтверджують реальність та повноту відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 у фактичних періодах їх здійснення. При цьому, у даному наказі не зазначено, які ж саме документи не було надано позивачем згідно переліку, визначеному у запиті. Більш того, як вбачається з запиту від 23.01.2013р. за №1684/10/15.2-13, відповідачем було запитано пояснення та документальні підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за березень, червень та липень 2012 року. Згідно ж наказу №569 від 13.05.2013, податковий орган зазначив про ненадання позивачем документів за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, тобто за період, який не було визначено у запиті. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій ДПІ щодо проведення перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Разом з тим, з огляду на позицію позивача, викладену в позові, яка полягає в тому, що господарські операції з ТОВ «Ривс» мали реальний характер та позицію відповідача, викладену запереченнях на позов та безпосередньо в Акті перевірки, яка полягає в тому, що первинні документи, надані позивачем, не підтверджують реальність господарських операцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність надання правової оцінки вказаним доводам та дослідження господарської операції між ТОВ «Центр Електросервіс»та ТОВ «Ривс» з метою підтвердження її реальності або її спростування. Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,  спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними. Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу ґрунтуються на наступному. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було отримано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 № 7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку», яким встановлено порушення ТОВ «Ривс» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями зазначеними в таблицях. З цих підстав на стор.14 Акту перевірки, ДПІ робить висновок про те, що ТОВ «Центр Електросервіс» по ланцюгу поставки ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ «Олимп», ПП «Гермес», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Інфотерм», ПВП «Форест»  ТОВ «Ривс»  ТОВ «Центр Електросервіс» виступає «вигодонабувачем». Аналіз первинних документів по поставкам свідчить про наступне: - у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Ривс», в графі «отримано» не зазначено ПІБ, якій доручено отримати вказані у видатковій накладній ТМЦ; - до перевірки не надано довіреності на отримання ТМЦ, придбаних у ТОВ «Ривс»; - до перевірки не надано сертифікати заводу-виробника запчастин; - до перевірки не надані ТТН, подорожні листи або інші документи, які підтверджують транспортування ТМЦ. З цих підстав, на стор.20 Акту перевірки, податковий орган зазначає, що перевіркою не встановлено, а ТОВ «Центр Електросервіс» не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Ривс» носять реальний характер, а придбані ТМЦ використано в господарській діяльності підприємства. Надані ТОВ «Центр Електросервіс» документи по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом, тобто є недостовірними. Будь-яких інших обставин, з якими б МДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Центр Електросервіс» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №1448/221/37419297 від 23.05.2013р. не містить. Таку позицію Нікопольської ОДПІ суд вважає необґрунтованою з огляду на наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс» на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Так, між ТОВ «Центр Електросервіс» (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Постачальник) було укладено договір поставки №10 від 01.03.2012 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець – прийняти та сплатити товар на умовах та в порядку, передбачених цим договором. На виконання умов вказаного договору, у березні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» отримало ТМЦ (товаро-матеріальні цінності) на суму 38933,49 грн., в т. ч. ПДВ 6488,91 грн. (Д-т 201 «Сировина й матеріали» - 32444,58 грн., 6442 «Податковий кредит» - 6488,91 грн., К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»). У червні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» отримало ТМЦ на суму 193657,87 грн., в т. ч. ПДВ 32276,31 грн. (Д-т 201 «Сировина й матеріали» - 161381,56 грн., 6442 «Податковий кредит» - 32276.31 грн., К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»). У липні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 83975,49 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.pax. 631 «Розрахунки з вітчизняний постачальниками» Кт бух.рах. 311 «Поточні рахунки в національній валютах). У серпні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 25000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт бух.рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). У вересні 2012 року ТОВ «Центр Електросервіс» проведено оплати на суму 23000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку (Дт бух.рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт бух.рах. 511 «Поточні рахунки в національній валюті»). Оплату за ТМЦ проведено на підставі виписаних рахунків через розрахунковий рахунок. Перелік банківських виписок: від 03.07.2012 №!25 на суму 38933,49 грн., від 16.07.2012 №151 на суму 45042,00 грн., від 16.08.2012 №190 на суму 25000,00 грн., від 04.09.2012 №205 на суму 23000,00 грн. За даними бухгалтерському обліку ТОВ «Центр Електросервіс» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» станом на 01.01.2012 заборгованість відсутня. Станом на 30.09.2012 рахується кредиторська заборгованість у сумі 100615,87 грн. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та знайшли своє відображення в Акті перевірки, зокрема, на стор.17-19 Акту. Більш того, на стор.19 Акту перевірки, податковий орган зазначив, що відповідно до первинних документів, які знайшли своє відображення в Акті, та регістрів бухгалтерського обліку, ТМЦ придбані у ТОВ «Ривс» були використані у власній господарській діяльності та списані на ремонт електродвигунів. Відповідно до актів списання товарів №4 від 30.03.2012р. та №12 від 30.06.2012 отримані від ТОВ «Ривс» ТМЦ були списані нра ремонт електродвигунів по бухгалтерському рахунку 231 «Виробництво», як прямі матеріальні виробничі витрати. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На виконання укладеного договору було поставлено товар, видано рахунки на оплату і податкові накладні, здійснено оплату в безготівковій формі. Суми за зазначеними рахунками та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, а також до валових витрат. Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій. Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих. Податковий орган зазначає, що ТОВ «Ривс» фактично не реалізував на адресу ТОВ «Центр Електросервіс» товар, а лише було задіяне в документальному оформленні первинних документів (арк.20 Акту). Таких висновків ДПІ дійшло з огляду на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, товаросупровідних документів. Такі доводи податкового органу є безпідставними, оскільки відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Більш того, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань. Посилання ж податкового органу як на підставу для визначення грошових зобов'язань на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 № 7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» є безпідставним, оскільки враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Проте, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних у акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 № 7211/224/34914473 суб'єктів підприємницької діяльності (контрагентів). Суд першої інстанції вірно зазначив, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує. Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі №804/1461/14 залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Головуючий:                                                            О.В. Мартиненко           Суддя:                                                            О.М. Панченко           Суддя:                                                            О.В. Юхименко