Рішення

від 24.03.2014 по справі 921/56/14-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 921/56/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Гріга, 2, м. Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010)

до відповідача Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул.Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільської області, 46020

про стягнення заборгованості в сумі 50441,73 грн., з яких: 37092,85 грн. основна заборгованість за договором поставки, 11428,18 грн. 1% за кожен день користування товарним кредитом, 1920,70грн. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

За участю представників сторін:

позивача: Возний Віталій Володимирович - довіреність № 14/7 від 15.01.14 р.

відповідача: не з'явився

Представникам позивача та відповідача в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Гріга, 2, м.Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010) (далі по тексту також - позивач або ТзОВ "Трансмет") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул.Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільської області, 46020 (далі по тексту також - відповідач або ПП "Енергоконструкція") про стягнення заборгованості в сумі 67 134,81 грн., з яких: 37 092 грн. 85 коп. - основна заборгованість, 2 049 грн. 09 коп. - пеня, 484 грн. 02 коп. - 3% річних від простроченої суми, 21 807 грн. 73 коп. - 1% за кожен день користування товарним кредитом, 5 701 грн. 12 коп. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки №10-07-3 від 10.07.2013р.; видаткових накладних : №338 від 11.07.2013р., №339 від 11.07.2013р., №349 від 13.07.2013р., №382 від 19.07.2013р., №401 від22.07.2013р., №443 від 26.07.2013р., №505 від 03.08.2013р., №521 від 06.08.2013р., №536 від 07.08.2013р., №554 від 09.08.2013р., №562 від 10.08.2013р., №618 від 16.08.2013р., №649 від 20.08.2013р., №658 від 23.08.2013р., №716 від 30.08.2013р., №740 від 03.09.2013р., №755 від 04.09.2013р., №763 від 06.09.2013р., №787 від 10.09.2013р., №836 від 16.09.2013р., №862 від 16.09.2013р., №883 від 20.09.2013р., №893 від 23.09.2013р., №920 від 26.09.2013р., №943 від 01.10.2013р., №971 від 04.10.2013р., №986 від 07.10.2013р., №1013 від 10.10.2013р.; бухгалтерської довідки від 14.01.2014р., Претензії від 24.12.2013р. на 9-ти арк., Статуту ТОВ "Трансмет", іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 04.02.2014 р. о 14 год. 20 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 04.03.2014р. на 14 год. 40 хв., на 18.03.2014р. на 16год. 00хв. та на 24.03.2014р. на 15год. 20хв.

У судовому засіданні 04.02.2014р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.

В процесі розгляду справи позивачем було подано суду заяву про зменшення позовних вимог №14/34 від 21.02.2014р.(вх.№5843 від 27.02.2014р.), в якій позивач визнає, що при нарахуванні штрафу за невиконання умов договору поставки ним при поданні позовної заяви №14/9ТМ від 15.01.2014р. було застосовано дві однорідні штрафні санкції (нараховано штраф згідно ч.2ст.625ЦК України та згідно п.8.2. Договору), що суперечить ч.2ст.625 ЦК України. А тому просить зменшити розмір позовних вимог в частині 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 484,02 грн.

Також, позивачем було подано суду заяву про зменшення позовних вимог №14/36ТМ від 28.02.2014р.(вх.№5940 від 03.03.2014р.), в якій позивач зважаючи на те, що при нарахуванні пені ним не було враховано вимоги п.п.5.2., 5.3., 5.4. Договору, що регулюють передачу неоплаченого товару на умовах товарного кредиту, просить зменшити позовні вимоги в частині заявленої пені в розмірі 2049,09 грн. нараховану за невиконання грошового зобов'язання по оплаті Товару в порядку, в розмірі та в строки передбачені Договором поставки від 10 липня 2013 року за №10-07-3.

24.03.2014р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог №14/36ТМ від 24.03.2014р. (вх. № 6965 від 24.03.2014р.), посилаючись на те, що при нарахуванні 30% річних та 1 % за користування товарним кредитом Позивачем не було повністю враховано умови ст. 625 ЦК України у сукупності з умовами про строки сплати визначені у п.п.5.1.,5.2.,5.3,5.4. Договору. А тому позивач просить зменшити розмір позовних вимог, в частині сум помилково нарахованих як 30 % річних та 1% за кожен день користування товарним кредитом. Відтак позивач у цій частині просить суд стягнути з відповідача: 11428,18 грн. - 1% за кожен день користування товарним кредитом, та 1920,70грн. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання. Решта вимог поданої Позивачем позовної заяви з урахуванням попередніх заяв про зменшення позовних вимог залишається без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені заяви позивача, суд розцінює їх як заяви, якими позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, а тому суд приймає їх до розгляду, як такі, що подані в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу , предметом розгляду якої є: стягнення заборгованості в сумі 50441,73 грн., з яких: 37092,85 грн. - основна заборгованість за договором поставки, 11428,18 грн. - 1% за кожен день користування товарним кредитом, 1920,70грн. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог, підтримав у повній мірі з підстав наведених у позовній заяві від 15.01.2014р. № 14/9ТМ (вх. № 59 від 22.01.2014р.).

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України, про що свідчать відмітки на рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи, а також особисті відмітки представника відповідача у матеріалах справи.

При цьому у судовому засіданні 04.02.2014р. уповноважений представник відповідача надав заперечення проти позову №14 від 03.02.2014р. (вх.№4533 від 04.02.2014), згідно якого позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав в повному обсязі, одночасно заперечив проти заявлених штрафних санкцій.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи, доводи представників позивача, заперечення на них представника відповідача, подані ними докази, господарський суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 1,2 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 10.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Грига, 2, м. Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010) (далі по тексту також - Постачальник) та Приватним підприємством "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільської області, 46020 (далі по тексту також - Покупець) укладено Договір поставки №10-07-3 (далі по тексту також - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю нафтопродукти в асортименті (далі по тексту також - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Найменування товару: нафтопродукти в асортименті (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору документи на товар, які Постачальник повинен передати Покупцю: накладні, які є невід'ємною частиною договору.

Як передбачено п. 2.2. Договору загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником. Договором також передбачено (п.2.3.Договору), що загальна сума договору складає суму товару отриманого по всіх видаткових накладних, в тому числі ПДВ 20%.

Із змісту з п.п.4.1., 4.2. Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця. Замовлення передається Покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Поставка товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заявки. Умови поставки товару: за домовленістю сторін.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання Сторонами накладних (п.6.2. Договору).

Згідно п.п. 7.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії договору не заявить у письмовій формі про його розірвання, він вважається автоматично продовженим на 1 календарний рік.

Вказаний Договір підписаний Директорами сторін - ТзОВ "Трансмет" і ПП "Енергоконструкція" та завірений їх печатками.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме Позивач поставити Товар, а Відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставки товару у період з 11.07.2013р. по 14.01.2014р.

Як доказ позивачем представлено суду видаткові накладні (на 28 арк.):

№338 від 11.07.2013р., №339 від 11.07.2013р., №349 від 13.07.2013р., №382 від 19.07.2013р., №401 від22.07.2013р., №443 від 26.07.2013р., №505 від 03.08.2013р., №521 від 06.08.2013р., №536 від 07.08.2013р., №554 від 09.08.2013р., №562 від 10.08.2013р., №618 від 16.08.2013р., №649 від 20.08.2013р., №658 від 23.08.2013р., №716 від 30.08.2013р., №740 від 03.09.2013р., №755 від 04.09.2013р., №763 від 06.09.2013р., №787 від 10.09.2013р., №836 від 16.09.2013р., №862 від 16.09.2013р., №883 від 20.09.2013р., №893 від 23.09.2013р., №920 від 26.09.2013р., №943 від 01.10.2013р., №971 від 04.10.2013р., №986 від 07.10.2013р., №1013 від 10.10.2013р.,

із змісту яких покупець (відповідач) отримав від постачальника (позивача), товар усього на суму 231703,35 грн.

Дані накладні підписані представниками сторін та завірені печатками (штампами) як позивача ТзОВ "Трансмет" так і відповідача - ПП "Енергоконструкція".

Також, у кожній з накладних, як на підставу їх укладення, міститься посилання на договір №10-07-3 від 10.07.2013р.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.1. Договору Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар.

В п. 5.1. Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного Договору.

При цьому судом встановлено, що строки оплати за товар, який поставлявся за видатковими накладними відповідачем прострочувались неодноразово, що зокрема, підтверджується наданими суду банківськими виписками, бухгалтерською довідкою та Додатком №1 до позовної заяви.

При цьому, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи відповідачем свої зобов'язання за Договором з оплати поставленого товару виконано не в повній мірі та частково оплачено його у сумі 194610,50 грн. внаслідок чого станом на час звернення з позовною заявою, заборгованість за Договором відповідача перед позивачем складає 37092,85 грн.

24.12.2013р. позивачем було направлено відповідачу претензію-вимогу за вих. №38ТМ про необхідність сплати заборгованості в найкоротші строки (отримана відповідачем 24.12.2013р.). Проте, зазначена претензія-вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Слід зазначити, що відповідно до поданого письмового заперечення №14 від 03.02.2014р. (вх.№4533 від 04.02.2014) та усних пояснень представника відповідача у судовому засіданні 04.02.2014р. відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 37092,85грн. визнає в повній мірі.

Відповідно до частини 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану письмову заяву відповідача в частині визнання суми основного боргу у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання основної заборгованості відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Беручи до уваги зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором з оплати поставленого йому товару відповідач не виконав, при цьому, згідно поданого заперечення проти позову №14 від 03.02.2014р., наявність заборгованості перед позивачем за поставлений йому товар, відповідач визнає в повному обсязі, суд вважає, заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 37092,85 грн. правомірною, документально обґрунтованою, визнаною відповідачем, а тому такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 11428,18 грн. 1% за кожен день користування товарним кредитом, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 694 ЦКУ договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару , проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти , якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

І змісту ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. укладеного сторонами Договору вони узгодили, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту , терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного Договору.

П.5.3. Договору сторони передбачили, що сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.

Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню у розмірах, передбачених в п. 8.1. даного Договору.

Таким чином, відповідно до п.5.2. Договору поставки від 10.07.2013 р. №10-07-3 у випадку не оплати відвантаженої партії товару в строк три банківські дні з дня відвантаження, зазначеного в накладних покупець (відповідач) дав згоду (шляхом підписання даного договору) на те, щоб поставлений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту (статті 694 ЦК України) з нарахуванням 1% за кожен день користування товарним кредитом починаючи з першого дня після відвантаження товару (п.5.2. Договору).

Судом встановлено, що строки оплати за товар, який поставлявся за видатковими накладними починаючи з 12.07.2013р. відповідачем прострочувались неодноразово.

Нараховані згідно договору та заявлені до стягнення відсотки в розмірі 1% за кожен день користування товарним кредитом починаючи з першого дня після відвантаження складають з урахуванням заяви про зменшення суму 11428,18 грн. При цьому з розрахунку вбачається, що він проведено по відношенню до поставленого товару за кожною накладною окремо з урахуванням умов п.п.5.2,5.3.,5.4. Договору щодо строків нарахування відсотків. А також, у розрахунку враховано суми оплати товару здійснені відповідачем, на які позивачем у кожному окремому випадку зменшувалась сума боргу щодо якого нараховувалось 1 % за користування товарним кредитом.

Таким чином, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 1% - за кожен день користування товарним кредитом , суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення 11 428,18 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Разом з цим, п. 8.2. укладеного між сторонами Договору встановлено, що Покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми .

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України з урахуванням збільшеного розміру процентів сторонами у п. 8.2. Договору до 30 %.

Враховуючи зазначене, оцінивши поданий позивачем розрахунок 30% річних в розмірі 1920,70грн., що обрахований за період з 13.11.2013р. по 14.01.2014р. суд, вважає його таким, що здійснений з урахуванням умов п.п. 5.2.,5.3.,5.4.,8.2. Договору в частині строку сплати за поставлений товар та виникнення боргу з урахуванням умов про передачу товару в кредит та його обов'язкової оплати протягом 31 дня, а також виходячи із того, що товар за накладними був поставлений з 11.07.2013р. по 10.10.2013р. Одночасно, позивачем враховано і часткову оплату товару відповідачем та зменшення суми боргу до 37092,85грн. від якої і обраховані річні.

А тому заявлені позивачем до стягнення 1920,70 грн. - 30% річних суд визнає обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, задовольняються судом.

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд позов задовольняє та стягує з приватного підприємства "Енергоконструкція", вул.Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільської області, 46020 (ідент. код 21159437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Грига, 2, м. Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010) (ідент. код 24628559) - 37 092 (тридцять сім тисяч дев'яносто дві) грн. 85 коп. - основної заборгованості, 11 428 (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 18 коп. - 1% за кожен день користування товарним кредитом, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 70 коп. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч.1,2,5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1, 4, Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 73080 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

За подання позову первинно у сумі 67134,81 грн. (100%) позивач згідно квитанції № 3823 від 17.01.2014р. сплатив судовий збір у розмірі 1827 грн. (100%).

При цьому позивачем згідно поданих заяв зменшено суму позову на 16693,08грн. (24,87%) до 50441,73 грн. (75,13%).

З огляду на зазначене, суд, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги, задоволення позовних із врахуванням їх зменшення, судовий збір у розмірі 1372,63 грн. (75,13%) покладає на відповідача у справі та він стягується у користь позивача. У свою чергу, враховуючи зменшення позовних вимог за заявами позивача у справі, судовий збір у розмірі 454,37 грн. (24,87%) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Енергоконструкція", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільської області, 46020 (ідент. код 21159437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Гріга, 2, м. Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010) (ідент. код 24628559) - 37 092 (тридцять сім тисяч дев'яносто дві) грн. 85 коп. - основної заборгованості, 11 428 (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 18 коп. - 1% за кожен день користування товарним кредитом, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 70 коп. - 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 63 коп. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансмет", вул. Бродівська-Гріга, 2, м. Тернопіль, 46400 (для поштових відправлень - вул. Качали, 5, м. Тернопіль, 46010) (ідент. код 24628559) - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 37 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.03.2014р.

Суддя В.Л. Гевко