Рішення

від 07.05.2009 по справі 2/001-09/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/001-09/4

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" травня 2009 р.                                                                          Справа № 2/001-09/4

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСВ Систем”, м. Львів

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Лиса”, м. Вишневе

про                  стягнення 20 488,30 грн.

за участю представників:

від позивача: Стельмащук О.Я. –предст., дов. від 17.04.2009р.

від відповідача: Грищенко В.М. –предст., дов. № 6 від 27.01.2009р.

оголошувалась перерва

Обставини справи:

          Товариством з обмеженою відповідальністю “ПСВ Систем” (далі-позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лиса” (далі-відповідач) про стягнення 20 488,30 грн. заборгованості, які складають 9342,31 грн. за договором № ДГ-0000020 від 20.09.2007р., 7674,02 грн. інфляційних втрат, 2 665, 22 грн. пені, 806, 75 грн. –3% річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки, а саме: повністю не оплатив вартість поставленого йому товару.

Представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України було подано уточнюючий розрахунок суми боргу, відповідно до якого позивач збільшив свої вимоги та загальна сума заборгованості на день розгляду справи складає 19418,63 грн., з якої 9342,31 грн. основного боргу, 1203,29 грн. –пеня, 852,56 грн. –3% річних, 8020,76 грн. –інфляційних втрат.

          Представник відповідача проти позову заперечу повністю з підстав викладених у відзиві від 02.02.2009р.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

20.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПСВ Систем” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лиса” (покупець) було укладено договір № ДГ-0000020 (далі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеному даним договором, продукцію згідно накладних, надалі названу Товар.

Відповідно до п. 1.3. договору найменування, кількість кожного найменування і ціна партії товару, що постачається вказується в накладних на поставку відповідної партії товару.

Пунктом п. 4.1. Договору встановлено, що ціна на Товар визначається в накладних, які підписуються сторонами.

Згідно п. 4.7 покупець зобов'язаний оплатити постачальнику грошові кошти за передану партію Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийому Товару покупцем, який визначається датою підписання накладних.

На виконання зазначеного Договору позивачем була проведена поставка відповідачу товару (енергетичного напою «Tiger»), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 01.10.2007р. за № РН-10-0101 на суму 52386,48 грн.; від 03.12.2007р. за № РН-12-0301 на суму 9542,40 грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 61928,88 грн.

Факт отримання товару згідно вказаних накладних на суму 61 928, 88 грн. та факт невиконання своїх зобов'язань за даними накладними, відповідачем не заперечується.

Проте, відповідач у своєму відзиві на позов, заперечує факт існування договору поставки № ДГ-0000020 від 20.09.2007р., а тому позовні вимоги вважає безпідставними, так як строк виконання зобов'язання сторонами передбачено не було, а тому умови щодо оплати товару обумовлені сторонами не були.

Як доказ своїх заперечень, до відзиву подав свій екземпляр договору без номеру та дати підписання.

Даний договір судом до уваги не береться, оскільки позивач в судовому засіданні подав оригінал вказаного договору, який підписаний першими особами підприємств та скріплений їхніми печатками, а тому у суду відсутні підстави вважати, що даний договір не був укладений, як це стверджує відповідач.

Згідно вимог ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач проти поставки товару не заперечує, та доказів повної сплати заборгованості суду не подав, вимога позивача про стягнення з відповідача 9342,31 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

          Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а  також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються  у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності з п. 4.7. договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розмір пені за уточненим розрахунком позивача становить 1203,29 грн. Даний розхрахунок є вірним, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 852,56 грн. та інфляційних в сумі 8020,76 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСВ Систем” заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лиса” (08132,  Київська обл., м. Вишневе, вул.. Л.Українки, 33а, код 32683728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСВ Систем” (79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 37, код 34260155) 9 342 (дев'ять тисяч триста сорок дві) грн.. 31 коп. основної заборгованості, 1203 (одну тисячу двісті три) грн.. 29 коп. пені, 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн.. 56 коп. –3% річних, 8020 (вісім тисяч двадцять) грн..  76 коп. –інфляційних втрат, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.)  грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                               Щоткін О.В.