Постанова

від 14.07.2009 по справі 2/001-09/4

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/001-09/4

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.07.09 р.                                                                                          № 2/001-09/4          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Мостової Г.І.,

                                                     Шевченка В.Ю.,          

секретар судового засідання    Матвієвська Г.В.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.07.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»на рішення господарського суду Київської області від 07.05.2009 року

по справі № 2/001-09/4 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Систем»,

                                м. Львів,

до                             Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»,  

                                м. Вишневе, Київська область,

про                          стягнення 20 488, 30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСВ Систем»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»про стягнення 20 488, 30 грн., з яких 9 342, 31 грн. основного боргу, 7 674, 02 грн. інфляційних, 2 655, 22 грн. пені, 806, 75 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 9 342, 31 грн. основного боргу, 8 020, 76 грн. інфляційних, 1 203, 29 грн. пені, 852, 56 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.05.2009 року у справі № 2/001-09/4 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 9 342, 31 грн. основної заборгованості, 8 020, 76 грн. інфляційних втрат, 1 203, 29 грн. пені, 852, 56 грн. 3 % річних, 194, 19 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позовні вимоги визнав обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 07.05.2009 року по справі № 2/001-09/4 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те що:

- позивач поставив відповідачу товар у відповідності до Видаткових накладних № РН-10-0101 від 01.10.2007 року та № РН-12-0301 від 03.12.2007 року, дані поставки є окремими правочинами, що здійснювалися поза межами будь-якого договору;

- відповідач частково оплатив товар за видатковими накладними, хоча в них не значаться умови щодо оплати товару, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання встановлений не був;

- у видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних дорученнях відсутні посилання на будь-який договір;

- позивач та відповідач намагались оформити свої правовідносини шляхом укладення договору поставки, однак згоди щодо всіх істотних умов досягнуто не було, а проект договору в силу не вступив, що підтверджується примірником договору між сторонами без дати, номеру, без визначення території дії права представляти і реалізовувати товар, без встановлення товарного кредиту покупцю та терміну дії договору;

- є неправильним посилання позивачем на Договір № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року, так як його не існує, а проект договору, хоч і підписаний сторонами, не містить істотних умов;

- розрахунок суми основного боргу, втрат від інфляції, трьох відсотків річних та пені за Договором є невірним та таким, що не ґрунтується на фактичних даних, оскільки у видаткових накладних не встановлені підстави та умови нарахування пені, а договір є неукладеним;

- позивачем проігноровано претензію відповідача щодо пошкодженої упаковки поставленого товару.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 30.06.2009 року.

Ухвалою від 30.06.2009 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України  у зв'язку з неявкою представника позивача відкладено на 14.07.2009 року.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що її доводи є необґрунтованими з огляду на наступне:

- свої заперечення відповідач мотивує наявністю у нього свого екземпляру договору без номеру та дати підписання, проте Договір № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року є підписаний двома сторонами та згідно його умов відбулась співпраця між позивачем та відповідачем;

- при підписанні Договору сторонами було дотримано всіх вимог, що звичайно ставляться до договорів поставки та обумовлено істотні умови співпраці;

- відповідач не заперечує проти поставки товару, не надає доказів повної сплати заборгованості;

- вимога позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованою, оскільки товар був поставлений, претензій щодо якості товару у відповідача немає, документи, що підтверджують передачу товару відповідачеві наявні, проте останній невмотивовано намагається уникнути оплати та виконати свої зобов'язання;

-  позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтверджуються, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, 20.09.2007 року  між сторонами укладено Договір поставки № ДГ-0000020 (надалі –Договір), згідно п. 1.1. якого ТОВ «ПСВ Систем»(постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «ЛиСа»(покупець) прийняти і оплатити в порядку, визначеному даним Договором, продукцію згідно накладних, надалі названу товар (а.с. 10).

Поставка товару здійснюється партіям. На кожну партію товару покупець направляє постачальнику заявку, форма якої затверджується сторонами в Додатку № 3. Найменування, кількість кожного найменування і ціна партії товару, що постачається вказується в накладних на поставку відповідної партії товару (п. 1.4.-1.5. Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору ціна на товар визначається в накладних, які підписуються сторонами. При передачі товару постачальник передає покупцю накладну на товар, яка є основою для оплати товару, а покупець передає факсимільним зв'язком належним чином оформлену довіреність бланку суворої звітності та підписаний примірник накладної та протягом 3 календарних днів висилає дані документи поштовим зв'язком на адресу постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику грошові кошти за передану партію товару протягом 30 календарних днів з моменту прийому товару покупцем, який визначається датою підписання накладних.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар – енергетичний напій «Tiger»відповідно до Видаткових накладних № РН-10-0101 від 01.10.2007 року на суму 52 386, 48 грн. та № РН-12-0301 від 03.12.2007 року на суму 9 542, 40 грн., всього 61 928, 88 грн.

Відповідач неналежним чином виконував обов'язок щодо оплати поставленого товару, здійснив розрахунок частково у розмірі 52 586, 57 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією № 59 від 19.09.2008 року.

У своїй відповіді на дану претензію відповідач проти заявлених вимог щодо остаточної оплати поставленого товару заперечив з мотивів відсутності укладеного між сторонами договору, а також наявності претензій щодо пошкоджень упаковки товару, у зв'язку з чим відповідач просив прийняти повернення відповідної продукції на суму 4 620, 01 грн.

17.10.2008 року позивач надіслав відповідачу Доповнення до претензії № 59 від 19.09.2008 року разом з копією Договору поставки № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року на підтвердження існування договірних відносин між сторонами.

Оскільки відповідач претензію не задовольнив, остаточного розрахунку за поставлений товар не здійснив, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець обов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що укладеного між сторонами Договору № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року не існує, намагання укласти відповідний договір були припинені на стадії проекту договору, оскільки сторони не змогли погодити всі істотні умови, а поставка товару здійснювалась відповідно до видаткових накладних та ніякого відношення до договору, на який посилається позивач, не має.

Дані твердження колегією суддів апеляційного господарського суду до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з оригіналу Договору № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року, який колегією суддів досліджено у судовому засіданні, він є підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо господарський договір укладається у письмовій формі, у вигляді єдиного документа, або у спрощеній формі шляхом обміну документами або підтвердженням прийняття замовлення до виконання, підписання адресатом запропонованого проекту договору без заперечень щодо його умов (надсилання відповіді на лист, факсограму) слід вважати акцептом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано доказів існування між сторонами на стадії укладення договору поставки відповідних розбіжностей, у зв'язку з чим також відсутні підстави вважати Договір  № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року неукладеним.

Саме ж існування у відповідача примірника договору без номеру та дати підписання не може розцінюватись як доказ відсутності договірних відносин між сторонами.

Доводи відповідача про те, що видаткові накладні та інші документи не містять посилань на Договір № ДГ-0000020 від 20.09.2007 року як на підставу здійснення відповідних операцій є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не вимагає наявності у первинних документах як обов'язкового реквізиту підстави для здійснення господарської операції. Договір на момент здійснення поставки був чинним, а отже немає підстав вважати, що вона здійснювалась поза межами його дії.

Також колегією суддів не береться до уваги твердження відповідача, що частина товару поставлена позивачем з пошкодженням упаковки.

Так, сторони обумовили у розділі 4 Договору, що прийом товару по кількості проводиться представником покупця в момент передачі товару. Після підписання накладної про прийом товару претензії по кількості товару не приймаються і не розглядаються. Одночасно з прийманням товару по кількості проводиться перевірка на відповідність тари, упаковки і маркування товару вимогам стандартів і технічних умов. Прийом товару здійснюється представниками покупця у відповідності з Інструкціями П-6 і П-7 «Про порядок прийому продукції товарів народного споживання по кількості та якості». Право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики та зобов'язання переходять до покупця при прийомі товару на складі покупця.

Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, –в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідач прийняв товар, підписавши відповідні видаткові накладні без заперечень щодо його якості, у зв'язку з чим дані доводи є безпідставними.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач отримав відповідний товар та не сплатив позивачеві повністю його вартості, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позивних вимог в частині основного боргу.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Сторони передбачили у п. 7.1. Договору, що у випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності з п. 4.7. Договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок пені у розмірі 1 203, 29 грн., 3 % річних у розмірі 852, 56 грн. та інфляційних витрат –8 020, 76 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області дійшов вірного висновку про обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи позовних вимог, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 07.05.2009 року у справі № 2/001-09/4 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»на рішення господарського суду Київської області від 07.05.2009 року у справі № 2/001-09/4 –залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.05.2009 року у справі № 2/001-09/4 –залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 2/001-09/4 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                              К.В. Тарасенко

Судді:                                                                                                      Г.І. Мостова

                                                                                                                В.Ю. Шевченко

Дата відправки  20.07.09