Рішення

від 19.05.2009 по справі 20/86/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/86/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09                                                                                        Справа №  20/86/09

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “ПИФ”, м.Запоріжжя           

до Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім”, м.Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Сервіс “KLAFS (КЛАВС) Україна”, м.Київ

про  спонукання передати товар

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –    Чесняк Ф.Ф. (довіреність  б/н від 13.10.2008р.);

Від відповідача  –  Овчаренко А.М.(довіреність №б/н від 27.04.2009р.);

Від третьої особи - не з'явився  

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про спонукання відповідача передати позивачу товар: а) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; б) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; в) парову кабіну 212х212х225 в кількості 1 шт.; г)бочку для окунання в кількості 1шт.; д) солярій “тропік” в кількості 1 шт.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/86/09, судове засідання  призначено на 06.04.2009р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.04.2009р., 19.05.2009р.  Ухвалою суду від 06.04.2009р. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ТОВ “Трейд Сервіс KLAFS Україна”.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 28.04.2009р. строк вирішення спору продовжено на один місяць –до 05.06.2009р.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 19.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав  позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Позов мотивований, зокрема, тим, що позивач замовив у відповідача товар: сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.;  парову кабіну 212х212х225 в кількості 1 шт.; бочку для окунання в кількості 1шт.; солярій “тропік” в кількості 1 шт. на загальну суму 50000грн. Відповідач  виставив  позивачу рахунок №95 від 29.06.2006р. на суму 50000грн. і позивачем була здійснена оплата у розмірі 50000грн., що підтверджується випискою банку №2978 від 29.06.2006р.  Із посиланням на ст.ст.11,202,205,207 ЦК України позивач вважає, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки відповідача виразилися у передачі товару позивачу, який ним був оплачений згідно з рахунком відповідача.  Відповідно до ст.530 ЦК України позивач направив 04.12.2008р. відповідачу вимогу про поставку оплаченого товару. До цього часу відповідачем обов'язок  по поставці товару не виконано.  На підставі ст.ст.11,16,202,205,207,530,620 ЦК України, ст.20 ГК України просить позов задовольнити, спонукати поставити перелічений товар, стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі 2500грн.  витрат на юридичні послуги (послуги адвоката).

Відповідач позов не визнав. У своєму відзиві від 02.04.2009р. зазначив, що між сторонами укладено усний правочин для подальшого придбання двох саун, діжки для омивання, солярію та парової кабінки виробництва фірми “Klafs”, представником якої є ТОВ  Трейд Сервіс “KLAFS Україна”. Одна із замовлених саун розроблялась фабрикою-виробником за індивідуальним проектом. Для того, щоб правильно підготувати приміщення, потрібні були технічні креслення, які фабрика-виробник  виготовляє тільки після 10% передплати від суми замовлення. При укладені усного правочину між позивачем та відповідачем сторони узгодили, що позивач перерахує 50000 грн. на рахунок відповідача, а відповідач перерахує кошти на рахунок фабрики-виробника для отримання технічних креслень. Для ТОВ ВКФ “ПИФ” була підготовлена специфікація, згідно якої 29.06.2006р. на рахунок УІ ТОВ “Іспанський Дім” була проведена оплата у розмірі 50000 (10% від загальної суми замовлення). 30.06.2006р. УІ ТОВ “Іспанський дім” сплатило представникам фабрики-виробника 2590 євро, які еквівалентні 16368,8грн. та 2507 доларів, які еквівалентні 12660,35грн. Архітектор ТОВ ВКФ “ПИФ” вніс зміни до надісланих фабрикою - виробником технічних креслень та підтвердив їх. Після цього з директором ТОВ ВКФ “ПИФ” неможливо  було зв'язатися, на телефонні дзвінки він не відповідав. З посиланням на ст.ст.631,712,633 ЦК України відповідач у письмовому відзиві вказав,  що при укладенні правочину в усній формі позивач і відповідач не узгодили умов щодо строку поставки, тому прохав у позові відмовити у повному обсязі. У доповненні до заперечень (від 27.04.2009р.) відповідач прохав припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вважає, що між сторонами було укладено договір підряду (ч.2 ст.837 ЦК України). Оскільки товар, що є предметом договору, виробляється  за індивідуальним замовленням на підставі будівельних технічних креслень, ТОВ  Трейд Сервіс “KLAFS Україна” за дорученням  УІ ТОВ “Іспанський дім” розробило технічні креслення, що були передані керівництву позивача та затверджені архітектором ТОВ ВКФ “ПИФ”. Оскільки архітектор не є уповноваженою особою, УІ ТОВ “Іспанський дім” неодноразово зверталося до керівництва ТОВ ВКФ “ПИФ” з проханням  затвердити креслення, але до сьогоднішнього дня затверджені креслення надані не були. Таким чином, відповідач на підставі ч.1 ст.253 ЦК України вважає, що строк виконання зобов'язання щодо передачі товару повинен розпочатися з моменту надання належним чином затверджених технічних креслень. Без затвердження належним чином технічних креслень відповідач не мав змоги виготовити і поставити товар. Також відповідач звертає увагу, що вимога щодо поставки товару у 7-денний строк неправомірна, оскільки відповідно до ч.2 ст.846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. При укладенні правочину з замовником було узгоджено орієнтовний строк передачі товару –90 робочих днів, але остаточний строк сторони домовились узгодити після затвердження розроблених креслень. У будь-якому випадку, враховуючи характер та обсяги роботи, розумний строк виконання  замовлення не може бути меншим ніж 90 робочих днів, що підтверджується листом третьої особи від 22.04.2009р. вих.№25. Враховуючи, що строк передачі товару не тільки не настав, але навіть не розпочався,  права замовника ТОВ ВКФ “ПИФ” не порушено. Керуючись ст.ст.207,253,612,837 ЦК України, ст.ст.193,220 ГК України, ст.ст.59,80 ГПК України відповідач просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також у судовому засіданні  19.05.2009р. відповідачем надано рахунок-фактуру №95 від 29.06.2006р. на суму 50 000грн., який за змістом, у тому числі оформленням, відрізняється від примірника, представленого позивачем. Зокрема, у розділі “Найменування” мається запис: “Технические чертежи”. При цьому представник відповідача пояснив, що надати рахунок раніше не мали можливості, оскільки  згідно з протоколом обшуку від 31.07.2008р. документація була вилучена.

У судовому засіданні 06.04.2009р. представником відповідача  було надано клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача  ТОВ  Трейд Сервіс “KLAFS Україна”. Ухвалою суду від 06.04.2009р. клопотання відхилено як необґрунтоване, разом з тим цією з ухвалою на підставі ст.27 ГПК України  ТОВ  Трейд Сервіс “KLAFS Україна” залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.  

Третя особа у судові засідання не з'явилася, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином.  

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст.75 ГПК України у відсутність третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2006р. Українсько - іспанське товариство з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” (постачальник, відповідач у справі) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” (позивач) рахунок №95 на суму 50000грн. (із яких  ПДВ 8333,33грн.), відповідно до якого вказана сума становить вартість товару: а) сауни модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.( ціна без ПДВ 12014,09грн.); б) сауни модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.(ціна без ПДВ 10486,98грн.); в) парової кабіни 212х212х225 в кількості 1 шт.(ціна без ПДВ 11877,50грн.); г) бочки для окунання в кількості 1шт.(ціна без ПДВ 721,13грн.); д)солярію “тропік”  1190х180 в кількості 1 шт. (ціна без ПДВ 6566,97грн.). У рахунку зазначено, що він дійсний протягом 3 днів з моменту отримання.

29.06.2006р. ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” перерахувало на рахунок Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% -8333,33грн.; призначення платежу –“За солярій та сауни згідно рах. №95 від  29.06.2006р.”, що підтверджується банківською випискою.

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі №6/472/08  відмовлено у позові  ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” до Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” про спонукання поставити товар, який зазначений в рахунку №95 від 29.06.2006р.  Підставою для відмови в позові був встановлений судом факт ненастання строку поставки, оскільки позивачем не було надано суду доказів направлення відповідачу вимоги щодо поставки товару.

Після прийняття судом рішення згідно з фіскальним чеком №4485 від 04.12.2008р. ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” направило Українсько - іспанському товариству з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім”  лист №74 від 04.12.2008р., відповідно до якого, з посиланням на рахунок №95 від 29.06.2006р., платіжне доручення №2978 від 29.06.2006р. на суму 50000грн. і, таким чином, укладений договір купівлі-продажу індивідуально визначеного обладнання (згідно з переліком) пропонувало у 10-денний строк виконати зобов'язання по поставці обладнання за юридичною адресою позивача.

Вимога Українсько - іспанським товариством з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім”  не виконана.

03.03.2009р. ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ”  звернулася до господарського суду з позовом про спонукання передати товар (згідно з переліком), по якому судом порушено дану справу №20/86/09.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

  Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

   Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

   Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

    Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України ).

    Частина 1 статті 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

     Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

     Частина 1 статті 207 ЦК України  встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

      Відповідно до статей 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

  Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, Українсько - іспанське товариство з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім”  29.06.2006р. виставило  ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” рахунок №95 на суму 50000грн. (із яких  ПДВ 8333,33грн.),  в якому було перелічено найменування товару, його розміри,  із зазначенням ціни кожного, а також загальної суми 50000грн. При цьому УІ ТОВ “Іспанський Дім” визначило себе постачальником.  ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” погодилося на пропозицію відповідача, прийняло її до виконання і 29.06.2006р. перерахувало на рахунок Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 20% -8333,33грн.; призначення платежу –“За солярій та сауни згідно рах. №95 від  29.06.2006р.”, що підтверджується банківською випискою.

   Таким чином, фактично між сторонами укладено письмовий правочин у спрощеній формі, який за юридичною природою є договором поставки.

    Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Згідно з ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662, ст.663  ЦК України  передбачено, що продавець зобов'язаний    передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений  договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

  Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України  якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з фіскальним чеком №4485 від 04.12.2008р. ТОВ Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” направило Українсько - іспанському товариству з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім”  лист №74 від 04.12.2008р., відповідно до якого, з посиланням на рахунок №95 від 29.06.2006р., платіжне доручення №2978 від 29.06.2006р. на суму 50000грн. і, таким чином, укладений договір купівлі-продажу індивідуально визначеного обладнання (згідно з переліком) пропонувало у 10-денний строк виконати зобов'язання по поставці обладнання за юридичною адресою позивача.

Факт отримання цього листа-вимоги відповідачем не заперечено.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар  покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо  договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

            У ході розгляду даного спору відповідачем, в порядку, визначеному статтями 33, 34 ГПК України  докази, що підтверджують факт виконання вимоги щодо поставки не надавались.

Частиною 1 ст.665 ЦК України передбачено, якщо продавець  відмовився   передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу, згідно з якою у разі   невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у  користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

      Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

       Вищезазначеними нормами передбачено такий спосіб захисту прав, як прийняття судом рішення про примусове виконання обов'язку в натурі.

 Враховуючи викладене, позовні вимоги  є обґрунтованими, основані на законі, умовах договору та підлягають задоволенню у повному обсязі.  

  На підставі викладеного, суд вважає  заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки  відповідно до ч.2  ст. 67,  ч.4  ст.179  ГК України, ст.ст.6,627 ЦК України  сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших  умов господарських   взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідач не довів, що укладений між позивачем та відповідачем договір є договором підряду. Відповідно до ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У рахунку –фактурі №95 від 29.06.2006р. Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” на суму 50000грн.(а.с.7), який оплачений позивачем, відсутнє посилання на те, що вказана у ньому сума є оплата за креслення, чи є частиною оплати. Взаємовідносини між відповідачем та третьою особою щодо виготовлення товару ( у тому числі посилання на видатковий касовий ордер від 30.06.2006р., квитанцію №3037844,  замовлення на фабрику від 29.06.2006р., креслення)  є ризиком підприємницької діяльності відповідача і не стосуються права позивача отримати товар, який ним повністю оплачений ще в 2006 році. При цьому суд також бере до уваги, що відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі №6/472/08  по суті встановлено, що на момент прийняття рішення у відповідача не настав строк поставки, а не виготовлення речі. Твердження відповідача, що він раніше не міг представити рахунок-фактуру №95, в якому визначено технічні креслення, суд вважає необгрунтованим і не бере до уваги представлений відповідачем рахунок-фактуру, а також листування із третьою особою, оскільки  як вбачається  із протоколу обшуку, в ньому відсутнє посилання на вилучення бухгалтерської документації, яка стосується взаємовідносин із позивачем чи третьою особою.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму  85грн. витрат на державне мито та суму 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.44 ГПК України судові витрати на сплату послуг адвоката (юридичні послуги) у розмірі 2500 грн.00 коп.  Суд вважає за необхідне стягнути судові витрати у цій частині  у зв'язку з наступним.

         Як слідує із  заяви, а також доданих документів,  судові витрати у розмірі 2500 грн. на оплату юридичних послуг (послуг адвоката) заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав  позивач звернувся за наданням послуг до адвоката Чесняк Федора Федоровича (свідоцтво №2547 від 16.05.2007р.). У підтвердження цих витрат надані договір про надання юридичних послуг від 01.08.2008р., видатковий касовий ордер №5 від 03.03.2009р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю  №2547 від 16.05.2007р., акт виконаних робіт від 21.03.2009р. Під час розгляду господарським судом Запорізької області справи №20/86/09  у судових засіданнях інтереси позивача представляв також адвокат Чесняк Ф.Ф.

         Оцінюючи докази в цій частині, беручи до уваги матеріали справи, чинне законодавство, зокрема, ст.44 ГПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з оплати послуг адвоката, суд  вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в частині сплати послуг адвоката у розмірі, обумовленому договором про надання юридичних послуг, 2500грн.    Визначаючи розмір, суд бере до уваги ціну позову, складність справи, та вважає, що заявлена сума є співрозмірною.

            Керуючись ст.ст.35,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Спонукати Українсько - іспанське товариство з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” (69057, м.Запоріжжя, вул.Сєдова,8, код ЄДРПОУ 30473206) передати Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” (69057, м.Запоріжжя, вул..40 років Радянської України,86-Б, код ЄДРПОУ 25476904) наступний товар: а) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; б) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; в) парову кабіну 212х212х225 в кількості 1 шт.; г)бочку для окунання в кількості 1шт.; д) солярій “тропік” 1190х180 в кількості 1 шт.

            Стягнути з Українсько - іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Іспанський Дім” (69057, м.Запоріжжя, вул.Сєдова,8, код ЄДРПОУ 30473206, р/р 26008034070001 у АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “ПИФ” (69057, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України,86-Б, код ЄДРПОУ 25476904, р/р 26003126801 у АБ “Металург”, МФО 313528) суму 85грн. 00 коп. витрат на державне мито, суму 118грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суму  2500грн. витрат на послуги адвоката.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                   Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі  29.05.2009р.