Постанова

від 02.04.2014 по справі 810/1901/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року 810/1901/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1465 грн. 28 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і з 1 січня 2011 року вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків за липень - грудень 2010 року у сумі 1465 грн. 28 коп., яку у добровільному порядку не сплатив, тому УПФУ у м. Білій Церкві звернулось до суду.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 2 квітня 2014року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача Синебок І.С. про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.02.1997 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії В01 №320164.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як платник страхових внесків.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення - розрахунок , в якому відповідачу повідомлялось про необхідність сплати 1744 грн. 80 коп. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які підлягають сплаті за липень-грудень 2010 року.

Згідно картки особового рахунку платника, ОСОБА_1 було погашено добровільно заборгованість в сумі 279, 52 грн., заборгованість в сумі 1465, 28 грн. на сьогоднішній день не погашена.

Спеціальними законами, які регулювали відносини в системі пенсійного забезпечення в 2010 році був Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. з наступними змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон України № 1058), Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Частиною 6 статті 19 Закону України № 1058-ІV та п.п 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., розробленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Інструкція) передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 цього ж Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальниками є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону, тобто фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

Відповідно до пп. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058 в редакції Закону України від 8 липня 2010 року №2461-VI, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду Україниповинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

У ч. 1 ст. 1 Закону України №1058-IV визначено терміни, що вживаються в цьому Законі, серед яких згідно абз. 8, мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Отже, відповідач, як фізична особа - підприємець була зобов'язана сплачувати страхові внески за 3 та 4 квартал 2010 року (щомісячно) у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених на відповідний період.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» у липні - вересня 2010 року встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати на рівні 888 грн., у жовтні - листопаді 2010 року встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати на рівні 907 грн. 00 коп., грудень 2010 року - 922 грн. 00 коп.

Згідно абз. 11 пп. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04р. за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції № 21-1, платниками страхових внесків є: Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців у липні, серпні та вересні 2010 року становив: 888 грн. х 33,2% = 294 грн. 82 коп. х 3=884грн. 48 коп.; у жовтні та листопаді 2010 року : 301, 12х2 =602,24 грн.; у грудні 2010 року - 306, 10 грн.

Оскільки відповідач сплачував єдиний податок позивачем на підставі абз.8 ч.2 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему-оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 року №746/99 та Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" було зараховано в рахунок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з липня по грудень 2010 року в сумі 48 грн. Крім того, відповідачем добровільно було погашено 279, 52 грн. заборгованості.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача, обґрунтовано становить 1465 грн. 28 коп. (1792 грн. 80 коп. - ( 327 грн. 52 коп. (добровільної сплати) = 1465 грн. 28коп.).

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 106 Закону України №1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На підставі зазначеного, позивачем було надіслано відповідачу Вимогу про сплату боргу № Ф-1307від 25.11.2010 року та Вимогу №Ф 1307 від 12.03.2011 року.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-ІV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Беручи до уваги те, що заборгованість зі сплати страхових внесків за липень - грудень 2010 року у розмірі 1465 грн. 28 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не сплачена; доказів погашення зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість у сумі 1465 (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.