Ухвала

від 25.03.2014 по справі 821/2765/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2765/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Південь-Снаб» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013р. ПП «Південь-Снаб» (далі-Підприємство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання неправомірними та незаконними дії відповідача при складанні акту перевірки від 18.05.2013р. за №2618/22.3/32618452, в результаті чого просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013р. за №0003952200; №0003932200; №0003942200, а також зобов'язати відповідача відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», за наслідком внесення до такої бази даних результатів акту від 18.05.2013р. №2618/22.3/32618452 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південь-Снаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП «Вікойл» у серпні 2012р., їх відображення в податковій звітності» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні 2012р. за наслідком продажу ПП «Південь-Снаб» олії соняшникової на адресу ТОВ «Світ Олії», ПП «Вікі» та ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ проведена виїзна документальна позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП «Вікойл» у серпні 2012р., їх відображення в податковій звітності, про що складено акт перевірки від 18.05.2013р. №2618/22.3/32618452, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог діючого законодавча, а саме, безтоварність господарських відносин підприємства щодо придбання у вказаного вище контрагента ТМЦ та подальшої їх реалізації.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, відповідачем 01.06.2013р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0003952200 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6907грн. за серпень 2012р.;

- №0003932200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 225457,50грн., в тому числі за основним платежем в сумі 180366грн. та за штрафними санкціями в сумі 45091,50грн.;

- №0003942200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 245795,84 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 196636,67грн. та за штрафними санкціями в сумі 49159,17грн.

Позивач зазначає, у нього наявні усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують дійсність господарських операцій підприємства, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 1 червня 2013р. за №0003952200 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6907грн. за серпень 2012р.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013р. за №0003932200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 225457,50грн., в тому числі за основним платежем в сумі 180366грн. та за штрафними санкціями в сумі 45091,50грн.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013р. №0003942200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 245795,84грн., у тому числі за основним платежем в сумі 196636,67грн. та за штрафними санкціями в сумі 49159,17грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Південь-Снаб» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог, винести нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено подання до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством та є усі підстави для формування платником податків валових витрат та доходів, а також податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ. Крім того, формування платником податків валового доходу та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на підставі документів, що відображають операції, є правомірним.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі виїзної документальної позапланової перевірки Підприємства та акту №2618/22.3/32618452 від 18.05.2013р. (т.1а.с.33-50) ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0003952200 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6907грн. за серпень 2012р., №0003932200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 225457,50грн., в тому числі за основним платежем в сумі 180366грн. та за штрафними санкціями в сумі 45091,50грн., №0003942200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 245795,84 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 196636,67грн. та за штрафними санкціями в сумі 49159,17грн.

Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про порушення вимог ПК України внаслідок чого завищено податкове зобов'язання та податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплати в бюджет на загальну суму 187273грн. Також Підприємством занижено податок на прибуток за 3 квартали 2012р. в сумі 196636,67грн.

Крім того, перевіряючими встановлено, що по ланцюгу постачання від контрагента ПП «Вікойл» на адресу позивача не підтверджено фактичного руху товару, тому при перевірці ревізори дійшли до висновку, що неможливо довести реальність подальших операцій з даним товаром, а саме реалізацію по іншим ланцюгам, внаслідок чого взаємовідносини між Підприємством та контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Вирішуючи питання правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Даючи оцінку висновкам СДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство використовує орендовані виробничі приміщення під цех по розливу рослинної олії та офісні приміщення. З метою зберігання олії соняшникової позивачем з ПП «Вікойл» укладено договір відповідального зберігання від 05.01.2012р. (т.1а.с.83-84). Для здійснення перевезення товарів, матеріалів, готової продукції Підприємство використовує орендований автотранспорт.

Між позивачем (покупець) та ПП «Вікойл» (постачальник) 05.02.2012р. укладено договір поставки №10 (т.1а.с.54), предметом даного договору є поставка соняшникової олії, тобто постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вказаний товар.

В результаті чого ПП «Вікойл» у серпні 2012р. поставило позивачу соняшникову олію у кількості 312,56т. на загальну суму 3000489,60грн., у тому числі ПДВ - 500081,60грн. Позивач розрахувався за вказаний товар безготівковими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.37, стор.5 акту перевірки).

Судом першої інстанції також встановлено, що транспортування товару не відбувалось, оскільки передача товару здійснювалась за місцем його зберігання, на складі.

В подальшому, придбаний товар Підприємство реалізувало покупцям, а саме ТОВ «Світ Олії», ПП «Вікі», ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» (а.с.10-13 акту перевірки).

Судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне, суд першої інстанції встановив, що реалізація соняшникової олії ПП «Вікі» фактично відбулась у вересні 2012р., відповідно до накладної №9 від 10.09.2012р., про що листом №8 від 25.04.2013р. ДПІ було повідомлене.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що ДПІ неправомірно врахувала реалізацію вказаного товару ПП «Вікі» у серпні 2012р.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме висновки щодо нереальності господарської операції контрагента позивача з третіми особами, викладені в акті ДПІ №912/22-4/34785802 від 11.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Вікойл» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за травень 2012р. та серпень 2012р., то суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким судова колегія погоджується, що в матеріалах справи є судові рішення, які набрали законної сили та якими відповідно підтверджено господарську діяльність ПП «Вікойл». Тобто, даними судовими рішеннями підтверджено здійснення ПП «Вікойл» господарських операцій у 2012р. з контрагентами (т.1а.с.159-192).

Як визначено в ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судова колегія вважає, що таке посилання не є обґрунтованим, виходячи з того, що порушення податкового законодавства контрагентом позивача в даному випадку ПП «Вікойл» не може впливати на господарську діяльність позивача і відповідно визнання правочину фіктивним.

Відповідно до ч.1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З наведеної норми вбачається, що укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, а відповідно до вказаної статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

ДПІ не надано до суду належних доказів щодо визнання таких правочинів недійсними.

Щодо вимоги Підприємства про визнання неправомірними дій ДПІ по складанню акту від 18.05.2013р. №2618/22.3/32618452, то суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що сам по собі акт перевірки не несе ніяких правових наслідків та не створює обов'язки позивачу, а тому даний акт не порушує його права та законні інтереси. Виходячи з наведеного, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання ДПІ відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», за наслідком внесення до такої бази даних результатів акту від 18.05.2013р. №2618/22.3/32618452 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південь-Снаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП «Вікойл» у серпні 2012р., їх відображення в податковій звітності» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні 2012р. за наслідком продажу ПП «Південь - Снаб» олії соняшникової на адресу ТОВ «Світ Олії», ПП «Вікі» та ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія», то суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з наступного.

Стаття 74 ПК України визначає, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Отже, з наведеної норми вбачається, що дана система використовується в роботі працівниками ДПІ, а тому внесення або не внесення цих даних не може порушувати права позивача. Крім того, представником Підприємства не доведено належними доказами ті обставини на які він посилається.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не доведено належними доказами нікчемність господарської операції та відповідно правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик