Постанова

від 04.06.2009 по справі 9/1088

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/1088

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" червня 2009 р.                                                           Справа № 9/1088

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Веденяпіна О.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Зав'язуна В.С.

при секретарі                                                            Бугирі Ю.Г. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Швець А.А. (довіреність №32/2 від 09.01.2009р.),

від відповідача: Григоришин М.П. (довіреність №12 від 03.06.2009р.),

розглянувши апеляційну скаргу Великокозарської сільської ради

на рішення господарського суду Житомирської області

від "09" лютого 2009 р. у справі № 9/1088 (суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м. Житомир)

до Великокозарської сільської ради

(с. Велика Козара Романівського району Житомирської області)

про стягнення 9 440,00 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Державна екологічна інспекція в Житомирській області звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Великокозарської сільської ради 9 440,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року у справі №9/1088 позов задоволено.

Стягнуто з Великокозарської сільської ради:

- на користь держави в доход спеціального фонду Державного бюджету України 9 440,00 грн. заподіяної шкоди;

- в доход Державного бюджету України - 102,00 грн. державного  мита та  118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не  погоджуючись  з  прийнятим  рішенням,  Великокозарська  сільська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідач вказує, що сільська рада видаляла  аварійні дерева, які досягли вікової межі, і в цьому випадку ордер на видалення зелених насаджень не видається.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представник позивача заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому виходить  наступного.

Відповідно до  ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( далі - Закон України) природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними  багатствами республіки.

Ст.5 Закону України визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.20 Закону України до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих  і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно з ч.4 ст.68 Закону України підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Ст.25 Закону України "Про рослинний світ" передбачено, що охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу,  охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,  власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу,  а  також  користувачами  природних рослинних ресурсів.

Ст.27 Закону України "Про рослинний світ" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і  здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" заборонено самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.  

Ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог Закону України "Про  Державний  бюджет  України  на  2008 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, надходять до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 3,4,5 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).

Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.

Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно з п.5.5 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого  постановою  Кабінету  Міністрів України  №1520   від 17 листопада   2001 року,  Державна екологічна інспекція має право складати акти перевірки, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.

15 квітня 2008 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Кондратюком О.П. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Великокозарської сільської ради, в ході якої встановлено факт незаконного надання дозволу на проведення рубки зелених насаджень (дерев) в кількості 4 штук біля клубу по вулиці Шкільній в селі Велика Козара Романівського району.

Згідно  з актом перевірки рубку проведено в порушення вищезазначеного Порядку, без погодження з територіальним органом Мінприроди України, без видачі ордера на рубку.

Відповідно до акта від 24 березня 2008 року, складеного комісією виконавчого комітету Великокозарської сільської ради, зелені насадження підлягають видаленню, так як вони засмічують земельні ділянки.

Перевірка проведена в присутності Великокозарського сільського голови Романчука О.І., яким акт підписано без заперечень і якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 119,00 грн.

Розмір шкоди, заподіяної Великокозарською сільською радою рубкою дерев, обрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року №559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" і становить 9 440,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27 червня 2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутні вина у заподіянні шкоди.

Визнання вини самим правопорушником під час адміністративного провадження, сплата ним штрафу, вищезазначені обставини справи та вимоги чинного законодавства зумовили ґрунтовний висновок суду першої інстанції про наявність вини  Великокозарської сільської ради у порушенні Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.

Відповідач в ході розгляду справи не заперечив і не спростував за допомогою належних та допустимих доказів ні факту порушення ним природоохоронного законодавства, ані розміру шкоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів  погоджується з висновком місцевого  господарського суду про  обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими, оскільки спростовуються наведеним та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Довід сільської ради про видалення аварійних дерев, які досягли вікової межі спростовується актом, складеним 24 березня 2008 року комісією виконавчого комітету Великокозарської сільської ради, де зазначено, що причиною видалення дерев є засмічення присадибних ділянок.

Рішення господарського суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року у справі №9/1088 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року  залишити без змін, а апеляційну скаргу Великокозарської сільської ради - без задоволення.

2. Справу №9/1088 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Веденяпін О.А.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Зав'язун В.С.  

Віддрук. 4 прим.:

 1 - до справи,

 2 - позивачу,

 3 - відповідачу,

4 - в наряд.