Постанова

від 01.04.2014 по справі 820/10207/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

01 квітня 2014 р. справа № 820/10207/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Підіпригори М.О.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Чайка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "Чайка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким ПП "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем та 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким ПП "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем та 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 31.05.2013 р. № 2063/2210/30036717 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Чайка» (податковий номер 30036717) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.» відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210. На підставі акту перевірки від 21.06.2013 р. № 2388/2240/30036717 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Чайка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Промснаб-Харків» (податковий номер 33673286) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.» відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240. Позивач вважає висновки актів перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП «Чайка» зареєстроване як юридична особа 14.08.1998 р., згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 421259, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 21.08.1998 р. за № 10370, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05.01.2010 р. №200104205, індивідуальний податковий номер 300367120305 (т. 1 а.с. 189-190, 195, 196).

Згідно довідки серії АА № 747516 Головного управління статистики у Харківській області, ПП «Чайка» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: друкування іншої продукції; виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; видання книг; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. (т. 1 а.с. 193-194).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Чайка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Промснаб-Харків» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2013 р. № 2388/2240/30036717 (т. 1 а.с. 59-63). В акті зазначено про порушення ПП «Чайка» ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 156752,00 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2011 року - 40752,00 грн., грудень 2011 року - 116000,00 грн. (т.1 а.с. 63).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем, 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 65).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ «Промснаб-Харків» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова покладено відомості акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 18.09.2012 р. № 2046/22-104/33673286 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промснаб-Харків» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р.", яким встановлено, що ТОВ «Промснаб-Харків» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період жовтень 2009 року - червень 2012 року по ланцюгу постачання.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ПП «Чайка» з ТОВ «Промснаб-Харків», які виконувались в жовтні, грудні 2011 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (жовтень, грудень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промснаб-Харків». Між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» 03.10.2011 р. укладено договір поставки № 0310/1, на виконання якого позивачу була поставлена поліграфічна продукція: книжки, прописи, словники та інше (т. 2 а.с. 22-23).

Матеріали справи містять: видаткову накладну № 0310/6 від 03.10.2011 р., податкову накладну № 8 від 03.10.2011 р., акт прийому-передачі векселя від 31.10.2011 р., банківську виписку, платіжні доручення (т. 2 а.с. 24-27, 45-48).

Між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» 01.12.2011 р. укладено договір поставки № 0112/1, на виконання якого позивачу був поставлений папір та надані послуги з навантаження та розвантаження (т. 2 а.с. 36-37).

Матеріали справи містять: видаткову накладну № РН-000642 від 30.12.2011 р., податкову накладну № 112 від 30.12.2011 р., акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.12.2011 р., податкову накладну № 111 від 30.12.2011 р., акт прийому-передачі векселя від 30.12.2011 р. (т. 2 а.с. 38-42).

Суд вважає правову позицію відповідача про те, що правочини між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» здійснені без мети настання реальних наслідків безпідставною з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПП «Чайка») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовленого та фактично отриманого товару) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ПП «Чайка» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманого товару контрагента ТОВ «Промснаб-Харків», який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПП «Чайка» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промснаб-Харків» і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку ПП «Чайка» в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240 є незаконним та підлягає скасуванню.

Як було встановлено судом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ПП Чайка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 31.05.2013 р. № 2063/2210/30036717 (т. 1 а.с. 71-113). В акті зазначено про порушення ПП «Чайка», зокрема:

- п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4579895,00 грн. (2 квартал 2012 року - 51592,00 грн., 4 квартал 2012 року - 4528303,00 грн.) (т. 1 а.с. 113, 115);

- ст. 4, ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в України» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ в частині безпідставної видачі векселів.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем, 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 116); та податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002622210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «інші надходження» у розмірі 8500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 117).

Позивачем були оскаржені вказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 30.10.2013 р. № 3115/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області було скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002622210, податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 залишено без змін (т. 1 а.с. 118-124).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 слугував висновок податкового органу про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 21810694,05 грн., завищення витрат, здійснених в результаті проведених з ПВКФ «РОЗС» операцій у квітні 2012 року у розмірі 351361,00 грн., та завищення доходів у розмірі 353031,00 грн., отриманих в результаті операцій, проведених з ПП «Глазго-08» у квітні 2012 року. Вказане призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 4579895,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ПВКФ «РОЗС» та ПП «Глазго-08» суд зазначає наступне.

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова покладено відомості акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 16.11.2012 р. № 5146/22-4/21854963 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «РОЗС» (код ЄДРПОУ 21854963) по взаємовідносинам з ПП «СУНАТКО» (код ЄДРПОУ 31459088) за березень, квітень 2012 року», яким встановлено, що за період березень - квітень 2012 року господарська діяльність ПВКФ «РОЗС» має ознаки нереальності здійснення.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що операції по ланцюгу ПВКФ «РОЗС» - ПП «Чайка» - ПП «Глазго-08», які виконувались у квітні 2012 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (квітень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ПВКФ «РОЗС». Між ПП «Чайка» та ПВКФ «РОЗС» 02.04.2012 р. був укладений договір поставки № 0402/1, на виконання якого позивачу було поставлено папір, картон та горизонтальний фрезерний оброб. центр зі змінними палетами НВ-500 (т. 2 а.с. 215-216).

Матеріали справи містять: видаткові накладні від 23.04.2012 р. та 28.04.2012 р., податкові накладні: № 42810 від 28.04.2012 р., № 42318 від 23.04.2012 р., № 42315 від 23.04.2012 р., товарно-транспортні накладні № 42317 від 23.04.2012 р. та № 42810 від 28.04.2012 р., акт прийому-передачі векселя від 30.04.2012 р., платіжні доручення (т. 1 а.с. 215-227).

Придбаний у ПВКФ «РОЗС» товар в подальшому був реалізований позивачем Приватному підприємству «Глазго-08» на підставі договору поставки № 10/04 від 10.04.2012 р. та договору поставки № 16/04 від 16.04.2012 р. (т. 1 а.с. 229-234).

Матеріали справи містять: видаткові накладні від 23.04.2012 р. за №№ Ч-042305, Ч-042801, Ч-042304, Ч-042306, акт прийому-передачі простих векселів від 30.05.2012 р., платіжні доручення (т. 1 а.с. 235-241).

Суд вважає необґрунтованою правову позицію відповідача про те, що операції по ланцюгу ПВКФ «РОЗС» - ПП «Чайка» - ПП «Глазго-08» здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Згідно п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження визначення доходів та формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку, виконання угод по ланцюгу ПВКФ «РОЗС» - ПП «Чайка» - ПП «Глазго-08» підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з придбання товарів вірно віднесено до валових витрат позивача, та правомірно визначено доходи позивача від реалізованих товарів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем та ПВКФ «РОЗС», ПП «Глазго-08» мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від ПВКФ «РОЗС» податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності по ланцюгу ПВКФ «РОЗС» - ПП «Чайка» - ПП «Глазго-08» і правомірність формування у відповідному звітному періоді валових витрат та визначення доходів позивача від реалізованих товарів.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку ПП «Чайка» в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на прибуток.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 21810694,05 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач зазначив, що станом на 01.04.2012 р. на бухгалтерському рахунку 621 «Векселі видані» у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість у загальній сумі 21810694,05 грн., в тому числі перед ПП «Дверная Служба» (код ЄДРПОУ 32562863) в сумі 19200000,00 грн. (термін погашення - жовтень 2015 року), ПП «НИСА» (код ЄДРПОУ 33907381) в сумі 1272504,31 грн. (термін погашення - грудень 2015 року), ТОВ «Промснаб-Харків» (код ЄДРПОУ 33673286) в сумі 1090844,74 грн. (термін погашення - жовтень, листопад, грудень 2015 року), ПП «Комунбудсервіс-2005» (код ЄДРПОУ 33858214) в сумі 247345,00 грн. (термін погашення - жовтень 2015 року), за простими векселями, виписаними в рахунок оплати за товари (послуги) протягом 2011 року, емітент - ПП «Чайка».

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказані юридичні особи є припиненими або знаходяться в процесі припинення.

На думку податкового органу, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. На момент ліквідації кредитора векселедавець повинен включити заборгованість за векселями до складу валових доходів як безповоротну фінансову допомогу. Оскільки до перевірки позивачем не було надано документів щодо оплати або правонаступництва за векселями, виданими зазначеним постачальникам, відповідач дійшов висновку, що ПП «Чайка» в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПК України занижено доходи за 2012 рік у загальному розмірі 21810694,05 грн.

Суд вважає вказану правову позицію відповідача безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Згідно п. 137.10 ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р. (далі - Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону).

Згідно ст. 33 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону).

Статтею 11 Уніфікованого закону визначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Суд зазначає, що матеріали справи містять договори від 18.11.2011 р., 05.12.2011 р., 15.02.2012 р., 04.06.2012 р. про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні), згідно яких відповідно ПП «Коммунбудсервіс-2005», ПП «Дверная Служба», ПП «НИСА» та ТОВ «Промснаб-Харків» (первісні кредитори) відступили, а новий кредитор - ОСОБА_4 набув права за простими векселями, емітентом яких є ПП «Чайка». Згідно вказаних договорів, до нового кредитора переходять права первісних кредиторів в зобов'язаннях, за якими виникла відступлена вимога, в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договорів. Відступлені векселі передаються первісними кредиторами новому кредитору у формі і з наслідками звичайної цесії, без оформлення індосаменту (т. 2 а.с. 7-9, 13-15, 16-18, 19-21).

Отже, припинення суб'єктів господарювання - векселедержателів: ПП «Дверная Служба», ПП «НИСА», ТОВ «Промснаб-Харків», ПП «Коммунбудсервіс-2005» ще не є свідченням того, що векселі не будуть пред'явлені ПП «Чайка» до оплати, оскільки векселедержателі до припинення своєї діяльності передали їх іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Так, судом було встановлено, що датою настання строку платежу за спірними векселями є жовтень - грудень 2015 року, а тому саме з цього часу слід обраховувати строк позовної давності.

Таким чином, оскільки станом на 4 квартал 2012 року за кредиторською заборгованістю позивача перед векселедержателем не закінчився строк позовної давності, то така заборгованість не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога та, відповідно, не може бути включена до складу валових доходів у відповідності з приписами п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.03.2013 р. по справі № К-38353, від 16.04.2013 р. по справі № К-29343/10 (т. 1 а.с. 243-250).

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно, відповідно до норм діючого законодавства України, не було включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, суму кредиторської заборгованості за простими векселями у загальному розмірі 21810694,05 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 та від 17.07.2013 р. № 0000372240 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Чайка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким Приватному підприємству "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем та 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким Приватному підприємству "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем та 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного підприємства "Чайка" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 11, код ЄДРПОУ 30036717) судові витрати у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 04.04.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.