Ухвала

від 21.05.2014 по справі 820/10207/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.Справа № 820/10207/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Підіпригори М.О., відповдіача - Михайлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 820/10207/13-а

за позовом Приватного підприємства "Чайка"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Чайка" (далі по тексту - ПП «Чайка»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким ПП "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем та 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким ПП "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем та 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року по справі № 820/10207/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "Чайка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким Приватному підприємству "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем та 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким Приватному підприємству "Чайка" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем та 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного підприємства "Чайка" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 11, код ЄДРПОУ 30036717) судові витрати у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт від 18.09.2012 року №2046/22-104/33673286 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Промснаб - Харків» (код ЄДРПОУ 33673286) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р.» Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС стверджує про відсутність реального характеру угод між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків», у зв'язку з чим вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень, грудень 2011 року суму ПДВ у розмірі 156752 грн. за результатами відносин із вказаним контрагентом. Крім того, пояснив, що станом на 01.04.2012 р. у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість у загальній сумі 21810694,05 грн., в тому числі перед ПП "Дверная Служба", ПП "НИСА", ТОВ "Промснаб-Харків", ПП "Комунбудсервіс-2005", за простими векселями, виписаними в рахунок оплати за товари (послуги) протягом 2011 року, емітент - ПП "Чайка". З посиланням на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначив, що вказані юридичні особи є припиненими або знаходяться в процесі припинення. Вважає, що оскільки до перевірки позивачем не було надано документів щодо оплати або правонаступництва за векселями, виданими зазначеним постачальникам, кредиторська заборгованість у розмірі 21810694,05 грн. за зазначеними вище векселями внаслідок скасування державної реєстрації юридичних осіб - векселедержателів: ПП «Дверная Служба», ПП «НИСА», TOB «Промснаб- Харків», ПП «Коммунбудсервіс-2005», е безповоротною фінансовою допомогою та відповідно п. 137.10 ст. 137 ПК України підлягає включенню до складу валового доходу.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що ліквідація суб'єктів господарювання - держателів векселів: ПП «Дверная Служба», ПП «НИСА», TOB «Промснаб-Харьков», ПП «Коммунбудсервіс-2005», не означає, що спірні векселі не буде пред'явлено ПП «Чайка» до оплати, оскільки векселедержателі до припинення своєї діяльності (скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання) передали їх іншим особам.

Крім того, зазначив, що господарські операції між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують отримання продукції та послуг від TOB «Промснаб-Харків» та надають позивачу право на формування податкового кредиту. Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, однак, не були враховані перевіряючими. При цьому, висновки про порушення ПП «Чайка» вимог ст.ст.198, 200 Податкового кодексу України відповідачем обґрунтовано лише наявністю акту перевірки від 18.09.12р. № 2046/22-104/33673286 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Промснаб-Харків» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р.», без посилання на відповідні первинні документи, які б підтверджували факти виявлених порушень.

З огляду на викладене, вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та від 18.07.2013 р. № 0002612210 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Чайка" зареєстроване як юридична особа 14.08.1998 р., відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 421259, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 21.08.1998 р. за № 10370, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05.01.2010 р. №200104205, індивідуальний податковий номер 300367120305 (т. 1 а.с. 189-190, 195, 196).

Згідно з довідкою серії АА № 747516 Головного управління статистики у Харківській області, ПП "Чайка" здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: друкування іншої продукції; виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; видання книг; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. (т. 1 а.с. 193-194).

21.06.2013 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП "Чайка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Промснаб-Харків" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2013 р. № 2388/2240/30036717 (т. 1 а.с. 59-63).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ПП "Чайка" ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 156752,00 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2011 року - 40752,00 грн., грудень 2011 року - 116000,00 грн. (т.1 а.с. 63).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 235128,00 грн., з яких 156752,00 грн. - за основним платежем, 78376,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 65).

Крім того, в період з 05.04.2013 року по 11.04.2013 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Чайка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 31.05.2013 р. № 2063/2210/30036717 (т. 1 а.с. 71-113).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ПП "Чайка", зокрема:

- п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4579895,00 грн. (2 квартал 2012 року - 51592,00 грн., 4 квартал 2012 року - 4528303,00 грн.) (т. 1 а.с. 113, 115);

- ст. 4, ст. 13 Закону України "Про обіг векселів в України" від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ в частині безпідставної видачі векселів.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6869842,50 грн., з яких 4579895,00 грн. - за основним платежем, 2289947,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 116); та податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002622210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "інші надходження" у розмірі 8500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 117).

Позивачем були оскаржені вказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 30.10.2013 р. № 3115/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області було скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002622210, податкове повідомлення - рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 залишено без змін (т. 1 а.с. 118-124).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.07.2013 р. № 0000372240 та від 18.07.2013 р. № 0002612210, ПП «Чайка» звернулось до суду з даним позовом про їх оскарження.

Приймаючи рішення про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості, доведеності та правомірності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. № 0000372240 слугував висновок податкового органу про порушення ПП «Чайка» ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

У свою чергу, такий висновок зроблено відповідачем виходячи з твердження про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок віднесення до складу останнього суми ПДВ по правочинам із ПП «Промснаб», які, на думку відповідача, не мають реального характеру.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.10.2011 р. між ПП "Чайка" (Покупець) та ТОВ "Промснаб-Харків" (Продавець) укладено договір поставки № 0310/1, на виконання якого позивачу була поставлена поліграфічна продукція: книжки, прописи, словники та інше (т. 2 а.с. 22-23).

Також, між ПП "Чайка" та ТОВ "Промснаб-Харків" 01.12.2011 р. укладено договір поставки № 0112/1, на виконання якого позивачу був поставлений папір та надані послуги з навантаження та розвантаження (т. 2 а.с. 36-37).

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 0310/6 від 03.10.2011 р., № РН-000642 від 30.12.2011 р., податкових накладних № 8 від 03.10.2011 р., № 112 від 30.12.2011 р., № 111 від 30.12.2011 р., акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.12.2011 р. (т.2, а.с.24-26, 38-41).

Фактичне переміщення придбаного товару підтверджується наданими представником позивача до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за договорами були здійсненні позивачем частково шляхом видачі простого векселя серія АА № 1565451, номінальною вартістю 74230,64 грн. (дата видачі 31.10.2011р., дата погашення 31.10.2015р.), та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок TOB «Промснаб-Харьков», про що свідчить наявні в матеріалах справи копії актів прийому-передачі векселя від 31.10.2011 р., від 30.12.2011 р., банківської виписки, платіжних доручень (т. 2 а.с. 27, 42, 45-48).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, поліграфічна продукція, придбана у TOB «Промснаб-Харків», в подальшому була реалізована іншим суб'єктам господарювання: TOB «Книгарня Є», TOB «Торгівельно-виконавчий дім «Зеніт», ДП з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», TOB «Джерела М», TOB «Виробничо-комерційна фірма «Полмет ГМБХ», TOB «Торговий дім «Бумажнік», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, виписаних ПП «Чайка» як продавцем: № 101024/1 від 10.10.2011р., № 101026/1 від 10.10.2011р., № 101010/1 від 10.10.2011р., № ЧП-103102 від 31.10.2011р., № ЧП-101703 від 17.10.2011р., № 101701/1 від 17.10.2011р., № 101103/1 від 11.10.2011р., № 102102/1 від 21.10.2011р., № ЧП-101101 від 11.10.2011р.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги вказані вище види діяльності ПП «Чайка», колегія суддів вважає, що придбання книжкової та паперової продукції, а також надання послуг з її навантаження та розвантаження безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ПП «Чайка» цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень, грудень 2011 року суму ПДВ у розмірі 156752 грн. за результатами реальних господарських операцій із ТОВ «Промснаб-Харків», повністю підтвердженим первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що в основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про відсутність реального характеру правочинів між ПП «Чайка» та ТОВ «Промснаб-Харків» відповідачем покладено відомості акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 18.09.2012 р. № 2046/22-104/33673286 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промснаб-Україна" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р.", яким встановлено, що ТОВ "Промснаб-Україна» (в деяких місцях акту - «Промснаб-Харків») не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період жовтень 2009 року - червень 2012 року по ланцюгу постачання.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ПП "Чайка" з ТОВ "Промснаб-Харків", які виконувались в жовтні, грудні 2011 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промснаб-Харків» від 18.09.2012 р. № 2046/22-104/33673286, на який посилається відповідач в акті перевірки ПП «Чайка» від 21.06.2013 р. № 2388/2240/30036717, не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання товарів та замовлення послуг у вказаного контрагента.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок вартості товарів та послуг, придбаних у контрагента ТОВ «Промснаб-Харків» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки товарів та надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Крім того, як зазначено в акті перевірки позивача з посиланням на дані податкової звітності ТОВ «Промснаб-Харків», у ІІІ кварталі 2011 року (в період здійснення спірних господарських операцій з позивачем по справі) складала 10 осіб, що свідчить про суперечливість висновку відповідача щодо відсутності у вказаного підприємства можливостей для здійснення господарської діяльності.

Щодо твердження відповідача про відсутність ТОВ «Промснаб-Харків» за юридичною адресою, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування таких тверджень відповідач посилається виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 18.09.2012 р. № 2046/22-104/33673286, однак, належних доказів відсутності вказаного підприємства за місцезнаходженням (повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, направленого до відповідних підрозділів органу податкової служби, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит у розмірі 156752 грн. за результатами відносин із ТОВ «Промснаб-Харків» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та замовленням послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача, а тому підстави для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 156752 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2013 р. № 0000372240 відсутні.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПК України за рахунок заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 21810694,05 грн..

У свою чергу, такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що кредиторська заборгованість у розмірі 21810694,05 грн. за векселями, виданими позивачем як емітентом векселедержателям ПП «Дверная Служба», ПП «НИСА», TOB «Промснаб- Харьков», ПП «Коммунбудсервіс-2005» внаслідок скасування державної реєстрації останніх як юридичних осіб, є безповоротною фінансовою допомогою, та відповідно п. 137.10 ст. 137 ПК України підлягає включенню до складу валового доходу.

Так, відповідач в акті перевірки зазначив, що станом на 01.04.2012 р. на бухгалтерському рахунку 621 "Векселі видані" у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість у загальній сумі 21810694,05 грн., в тому числі перед ПП "Дверная Служба" (код ЄДРПОУ 32562863) в сумі 19200000,00 грн. (термін погашення - жовтень 2015 року), ПП "НИСА" (код ЄДРПОУ 33907381) в сумі 1272504,31 грн. (термін погашення - грудень 2015 року), ТОВ "Промснаб-Харків" (код ЄДРПОУ 33673286) в сумі 1090844,74 грн. (термін погашення - жовтень, листопад, грудень 2015 року), ПП "Комунбудсервіс-2005" (код ЄДРПОУ 33858214) в сумі 247345,00 грн. (термін погашення - жовтень 2015 року), за простими векселями, виписаними в рахунок оплати за товари (послуги) протягом 2011 року, емітент - ПП "Чайка".

З посиланням на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зазначив. що вказані юридичні особи є припиненими або знаходяться в процесі припинення.

На думку податкового органу, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. На момент ліквідації кредитора векселедавець повинен включити заборгованість за векселями до складу валових доходів як безповоротну фінансову допомогу. Оскільки до перевірки позивачем не було надано документів щодо оплати або правонаступництва за векселями, виданими зазначеним постачальникам, відповідач дійшов висновку, що ПП "Чайка" в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПК України занижено доходи за 2012 рік у загальному розмірі 21810694,05 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток, з наступних підстав.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Згідно з п. 137.10 ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Як визначено підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (п.п. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Як встановлено статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до ст. 77 Женевської Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р. (далі - Уніфікований закон), до якої Україна приєдналася згідно із Законом від 06.07.1999 року № 826-ХІV, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону).

Згідно ст. 33 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону).

Статтею 11 Уніфікованого закону визначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять договори від 18.11.2011 р., 05.12.2011 р., 15.02.2012 р., 04.06.2012 р. про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні), згідно з якими відповідно ПП "Коммунбудсервіс-2005", ПП "Дверная Служба", ПП "НИСА" та ТОВ "Промснаб-Харків" (первісні кредитори) відступили, а новий кредитор - ОСОБА_3 набув права за простими векселями, емітентом яких є ПП "Чайка".

Згідно з вказаними договорами, до нового кредитора переходять права первісних кредиторів в зобов'язаннях, за якими виникла відступлена вимога, в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договорів. Відступлені векселі передаються первісними кредиторами новому кредитору у формі і з наслідками звичайної цесії, без оформлення індосаменту (т. 2 а.с. 7-9, 13-15, 16-18, 19-21).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, припинення суб'єктів господарювання - векселедержателів: ПП "Дверная Служба", ПП "НИСА", ТОВ "Промснаб-Харків", ПП "Коммунбудсервіс-2005" не є свідченням того, що векселі не будуть пред'явлені ПП "Чайка" до оплати, оскільки векселедержателі до припинення своєї діяльності передали їх іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що датою настання строку платежу за спірними векселями є жовтень - грудень 2015 року, а тому саме з цього часу слід обчислювати строк позовної давності.

Таким чином, оскільки станом на 4 квартал 2012 року (останній податковий період звітного періоду, охопленого перевіркою) за кредиторською заборгованістю позивача перед векселедержателем не закінчився строк позовної давності, враховуючи, що право вимоги за векселями було відступлене іншій особі, то така заборгованість не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога та, відповідно, не може бути включена до складу валових доходів у відповідності з приписами п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.03.2013 р. по справі № К-38353, від 16.04.2013 р. по справі № К-29343/10 (т. 1 а.с. 243-250).

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно, відповідно до норм діючого законодавства України, не було включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, суму кредиторської заборгованості за простими векселями у загальному розмірі 21810694,05 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10. ст.137 ПК України помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 р. № 0002612210 - таким, що підлягає скасуванню.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на завищення позивачем доходу на за ІІ-ІV квартали 2012 року на 353031,00 грн., та завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, на суму 351361,00 грн. за результатами відносин по ланцюгу постачання із ПВКФ «РОЗС», колегія суддів зазначає, що такі обставини не були підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2013 р. № 0002612210, яке є предметом оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.07.2013 р. № 0000372240 та від 18.07.2013 р. № 0002612210, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 820/10207/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.05.2014 р.