Постанова

від 26.03.2014 по справі 805/17919/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року справа №805/17919/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Яковенко М.М., секретарі Куленко О.В., за участю представника позивача Гордієнко Є.С., представника відповідача Матеши Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 805/17919/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року № 000852201 та № 000842201,-

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року № 000852201 та № 000842201.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вказаних податкових повідомлень-рішень та безпідставністю висновків, зроблених посадовими особами відповідача в акті перевірки.

Позивач вказує, що ним правомірно було відображено відповідні суми у податковій звітності та у нього є всі належні документи які підтверджують реальність господарських відносин з ТОВ «Техносфера 2000» та доказів на підтвердження використання товару, отриманого від контрагента у власній господарській діяльності.

Посилався на те, що не може відповідати за порушення податкового законодавства, допущені контрагентом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 805/17919/13-а позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.12.2013 року № 000852201 та № 000842201.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції в супереч ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необґрунтовано прийняті в якості доказів реальності господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку, надані позивачем.

Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і встановила наступне

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури», код ЄДРПОУ 33620957, зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 09.06.2005 року. Відповідно до свідоцтва № 200127291 позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька за індивідуальним податковим номером 336209505671.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, доходи та витрати, що враховуються ти визначені об'єкта оподаткування за 2-3 квартали 2011 року, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період: січень, березень, травень, червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера 2000»..

Перевірка здійснювалась на підставі направлень № 598/22-1/33620957, 600/22-1/33620957, 599/22-1/33620957 від 07.10.2013 року, виданих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області державної податкової служби.

За результатами перевірки було складено акт № 620/22-1/33620957 від 18.10.2013 року, на який позивачем було подано заперечення № 103/8 від 22.10.2013 року.

Після розгляду заперечення, відповідачем було прийнято рішення про призначення повторної перевірки, яку проводили посадові особи Відповідача, на підставі направлень № 781/22-1/33620957, 782/22-1/33620957, 783/22-1/33620957 від 07.11.2013 року, та за результатами якої було складено акт № 900/22-1/33620957 від 20.11.2013 року (далі - акт, акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури»:

- п.198.3 ст.198, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 33 030 грн. за січень, березень, травень, червень, серпень 2011 року.

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на суму 12 600 грн.,

- п.135.1, п.135.2 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2-й та 3-й квартали 2011 року на суму 26 393 грн.

На підставі акту були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 000842201 від 04.12.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 38 034,00 грн. (33030,00 грн. за основним платежем та 5004,00 грн. за штрафними санкціями) та № 000852201 від 04.12.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на сумі 38 994,00 грн. (38 993,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями).

Відповідач, надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між позивачем та ТОВ «Техносфера 2000» з виконання усного договору поставки, відхилив всю первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності господарської операції та правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні бази оподаткування, як таку, що не має юридичної сили та не надає права ТОВ «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що виконання договору, укладеного між ТОВ «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» та ТОВ «Техносфера 2000», підтверджено первинним документами бухгалтерського обліку, які повністю підтверджують факт здійснення господарської операції. Також судом зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Техносфера 2000» актам цивільного законодавства, не доведено, що цей договір суперечить або не відповідає приписам законодавства, не надано судового рішення, яким договір визнано недійсним, не надано доказів, що на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Техносфера 2000» було фіктивним підприємством, не надано доказів безтоварності здійснення господарської операції позивачем.

Проте суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, як наслідок, прийшов до помилкового висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Техносфера 2000» за усною домовленістю, без укладення договору, було поставлено позивачу в січні, березні, травні, червні, серпні 2011 року електрообладнання.

ТОВ «Техносфера 2000» було виписано позивачу видаткові накладні: - № 210111-1 від 24.01.2011р., № РН-010903 від 12.03.2011р., № 1605/1 від 18.05.2011р., № РН-2906/4 від 29.06.2011р., № РН-0208/4-2 від 22.08.2011р., № РН-0208/4 від 11.08.2011р.; та податкові накладні: - № 0120113 від 21.01.2011p., № 010903 від 10.03.2011р.. за № 9 від 18.05.2011р., № 36 від 20.06.2011р., № 20 від 18.08.2011 р., за № 12 від 03.08.2011р.

Оплата за поставлену продукцію була здійснена позивачем в безготівковій формі, платіжними дорученнями № 54 від 20.01.2011р., № 320 від 10.03.2011р., № 742 від 18.05.2011р., № 918 від 17.06.2011р., № 1278 від 18.08.2011р., № 1187 від 03.08.2011р., згідно рахунків-фактур №1606/4 від 16.06.2011р., №180120113 від 18.01.2011р., №10903 від 09.03.2011р., №1605/1 від 16.05.2011р., №208/4 від 02.08.2011р.

На отриману продукцію були виписані товарно-транспортні накладні за № 210111 від 24.01.2011р., № 10903 від 12.03.2011р., № 1605/1 від 18.05.2011р., № 2906 від 29.06.2011р., № 250 від 11.08.2013р., № 258 від 22.08.2013р.

Транспортування вказаної продукції здійснювалось позивачем автомобілем ГАЗ 3302 держ. НОМЕР_1, який було орендовано позивачем у ОСОБА_4, що підтверджується відповідними договорами оренди транспортного засобу, актом його приймання-передачі, ТТН та відповідними подорожніми листами і не заперечується відповідачем.

Суд першої інстанції визнав той факт що зазначення 2013 року датою ТТН № 250 та № 258 2013 є помилкою, з огляду на наявність доданих до ТТН подорожніх листів, які датовано 2011-м роком.

Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Техносфера 2000».

Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вищевказані податкові накладні підписані різними особами, одна з них без розшифрування підпису та про те, що вказані податкові накладні містять посилання на договір № 12 від 12.01.2011 року, який не надано ані до перевірки ані суду.

Вказані податкові накладні підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який, як вказує відповідач, є невідомою особою.

Суд першої інстанції зазначив, що неналежним чином оформлена податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги, в той час як позивачем надано суду документи, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техносфера 2000». Крім того, позивачем надано суду журнали ордери і відомості по бухгалтерських рахунках 631, 201 щодо вказаного товару, відповідні акти списання сировини й матеріалів зі складу позивача, які підтверджують рух отриманого від ТОВ «Техносфера 2000» товару для їх подальшого використання у виготовленні продукції, а також надано відповідні договори зі специфікаціями до них, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджує факт реалізації третім особам товару, в складі якого наявне електрообладнання (приводи), що були отримані позивачем від ТОВ «Техносфера 2000».

Посилання відповідача те, що в ході досудового слідства встановлено, що директор ТОВ «Техносфера-2000» Заєчь С.О. не має відношення до діяльності зазначеного підприємства та про те, що вказане підприємство було придбано невідомими особами з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, надавали податкову вигоду третім особам, судом до уваги не прийнято.

Позивачем в якості додаткових доказів надавався журнал реєстрації довіреностей (далі - журнал), в якому відображені данні щодо отримувача товарно-матеріальних цінностей по операціям з ТОВ «Техносфера-2000».

Згідно п.10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Так запис №445 містить дані щодо уповноваження ОСОБА_8 на отримання ТМЦ, у колонці №6 та 8 зазначені реквізити документів, що підтверджують використання довіреності, а саме №1605/1 від 16.05.13р. та від 18.08.13р. Однак строк дії довіреності до 27.05.11р. Тобто операції які відбувались в травні 2011р. не можуть бути підтверджені документами складеними у 2013р.

Запис №815 містить дані щодо уповноваження ОСОБА_9 на отримання ТМЦ, у колонці 7 стоїть розпис особи, що отримала довіреність, яка немає нічого спільного з підписом, що значиться на видатковій накладній від 22.08.11р. №РН-0208/4-2. Ідентифікувати осіб, що отримували товар не можливо, так як видаткові накладні, так само як і зазначена, не містять ініціалів отримувача, тільки підпис.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також судами не взято до уваги факти, встановлені постановами Ленінського районного суду м. Донецька від 25.12.2013 року та 27.12.2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП, відповідно, директора підприємства позивача - Дмитрієва А.М. та бухгалтера підприємства позивача - Корольової С.В., а саме заниження податку на прибуток за 1-3 квартал 2011 рік на суму 165150 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за січень, березень, травень 2011 року на суму 15530 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера-2000».

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Правила ведення податкового обліку передбачені ст.11 Закону. У контексті статті 5 Закону 334/94, під іншими документами слід розуміти первинні документи, в розрізі ст. 11 Закону. Зокрема, відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону 334/94, визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: - або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 135.1-135.2 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 та з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.1, п. 138.8, ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарської операції. Крім того, суд зазначив, що податковий орган не встановив порушень з боку позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

Проте, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

На підставі ч.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто матеріалами справи та в судовому засіданні не доведено пов'язаність господарської операції ТОВ «Техносфера-2000» з власною господарською діяльністю позивача, не доведено можливість виконання ТОВ «Техносфера-2000» розглядуваних поставок своїми силами та засобами. Податковий кодекс пов'язує віднесення сум сплачених постачальнику товарів, робіт, послуг до валових витрат та податкового кредиту із безпосереднім використанням цих робіт, товарів, послуг в оподаткованих операціях в межах власної господарської діяльності.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення та виконання договору, з яким пов'язано донарахування грошового зобов'язання, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 805/17919/13-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 805/17919/13-а скасувати.

Відмовити у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року № 000852201 та № 000842201.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2014 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

М.М. Яковенко