Постанова

від 25.05.2009 по справі 34/1-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/1-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         25.05.2009                                                                                   Справа№  34/1-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

        за участю представників

        позивача: Кориняк О.Г.

відповідача: Корнілов О.О.  

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Графіт-Проект”, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2009 року у справі № 34/1-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „НЗ-інвест”, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області           

до приватного підприємства "Графіт-Проект”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

про визнання недійсним п.1.1.1 договору та стягнення 49 143,60 грн.,

                                                      ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним п. 1.1.1 договору №233 на виконання проектних робіт, укладеного між ТОВ з ІІ „НЗ-інвест” та ПП „Графіт-Проект” 23.05.07 року та стягнення з відповідача попередньої оплати за договором у сумі 49 143,60 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2009 року у справі № 34/1-09 (суддя Примак С.А.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі; п.1.1.1 оспорюваного договору визнано недійсним та стягнуто на користь позивача сплачену суму передоплати.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що спірний пункт договору (п.1.1.1) підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідач, як суб'єкт господарювання, не має спеціальної правосуб'єктності на провадження діяльності, передбаченої даним пунктом; з визнанням правочину недійсним сторони підлягають поверненню в первинний стан.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження доказів у справі. На думку скаржника, господарським судом не враховано право підприємства залучати до участі у виконанні умов договору субпідрядних організацій, які мають відповідні ліцензії на проведення передпроектних робіт та включення в суми попередньої оплати не тільки вартості передпроектних робіт, а і робіт по розробці робочого проекту об'єкту архітектури.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу -  без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.05.09р.   

У судовому засіданні 25.05.09р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.07р. між ТОВ з ІІ „НЗ-проект” (Замовник) та ПП „Графіт-Проект” (Підрядник) був укладений договір на виконання проектних робіт за №233, відповідно до якого сторони зобов'язалися:

Замовник –прийняти та оплатити роботи по виготовленню проектної документації на реконструкцію нежилих приміщень у м. Долинськ, вул. Леніна, 62 (п.1.1);

Підрядник - виконати передпроектні роботи (комплексну експертизу стану будівельних конструкцій та їх властивостей, технічний висновок щодо можливості реконструкції об'єкта будівництва, ескізний архітектурний проект) (п. 1.1.1)

та розробити робочий проект об'єкта архітектури (п. 1.1.2).

За своєю правовою природою спірний договір є договором підряду на проведення проектних робіт, до якого застосовуються положення глави 61 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

В силу вимог п. 30 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, чинним на момент виникнення правовідносин сторін, вишукувальні та проектні роботи для будівництва підлягали ліцензуванню.

Обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій (визначення параметрів і необхідних характеристик матеріалів конструкцій із застосуванням спеціального устаткування, приладів та апаратури на об'єктах і в лабораторіях) віднесено до видів діяльності, які підлягають ліцензуванню у відповідності з підпунктом 2.02.11 Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених наказом Держпідприємства, Держбуду від 13.09.2001р. №112/182, що діяв на момент укладання договору.

Статтею 4 Закону України „Про архітектурну діяльність” передбачено, що комплекс робіт, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури, зокрема робіт з реконструкції включає здійснення передпроектних робіт та виконання робочої документації.

Недопущення розробки проектної документації без інженерних вишукувань, а при реконструкції об'єктів –без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань передбачене п. 2.1, 2.5 Державних будівельних норм України „Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004”, вимоги яких є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Відповідно до приписів зазначених норм уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань, всупереч твердженням скаржника, передує розробці проектної документації.  

Таким чином, для проведення робіт, передбачених п. 1.1.1 спірного договору, відповідач обов'язково повинен був мати відповідну ліцензію, видану згідно вимог чинного законодавства України. На момент укладання договору відповідної ліцензії Підрядник не мав.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний недійсним.

З зазначеною нормою узгоджуються приписи ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки відповідачем не було надано суду доказів наявності в нього спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності передбаченої п.1.1.1 договору, господарським судом спірний пункт договору правомірно визнаний недійсним.

При цьому посилання скаржника на можливість залучення до проведення передпроектних робіт субпідрядних організацій, які мають відповідні ліцензії, не приймається колегією суддів. Спірним договором Підряднику не надано права залучати до виконання умов договору субпідрядні організації; більш того, п.5.1.6 договору обумовлено не передавати без дозволу Замовника екземпляри документів третім особам.

Наданий скаржником у судове засідання договір субпідряду не може бути прийнятий до уваги, оскільки, по-перше, зазначений договір не був предметом розгляду у суді першої інстанції і неможливість подання його при розгляді справи місцевим судом відповідачем не обґрунтована; по-друге, до копії договору не прилучені докази його виконання субпідрядником та оплати проведених робіт генпідрядником.

Господарським судом задоволені і майнові вимоги позивача, однак з даним висновком погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем платіжним дорученням №964 від 08.06.07р. було здійснено передоплату робіт у сумі 49 143,60 грн.

За змістом ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Однак, спірний правочин укладався на проведення робіт двох видів: вишукувальних та проектних, відповідно, і попередня оплата вносилася за загальний обсяг робіт без розподілу на кожну з робіт окремо.

Згідно ст.218 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Матеріалами справи посвідчується, що в частині виконання проектних робіт правочин між сторонами залишається в силі і на виконання договірних зобов'язань відповідачу належить виконати низку робіт. В іншій частині (за винятком п.1.1.1) договір залишається діючим, вимоги щодо передоплати є умовами його виконання, що передбачено пунктом  3.2.1. Зазначений пункт недійсним не визнаний, внаслідок чого, підстави для повернення другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину (а саме, суми попередньої оплати) відсутні.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача попередньої оплати за договором в сумі 49 143,60 грн. належить відмовити.

З огляду на викладені обставини, вимоги скаржника про скасування рішення господарського суду являються обґрунтованими частково, оспорюване рішення підлягає зміні, витрати у справі розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Графіт-Проект”, м. Кривий Ріг задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2009 року у справі № 34/1-09 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п.1.1.1 Договору на виконання проектних робіт №233 від 23.05.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „НЗ-інвест” (код ЄДРПОУ 34560674) та Приватним підприємством "Графіт-Проект” (код ЄДРПОУ 34340460).

Стягнути з Приватного підприємства "Графіт-Проект” (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тесленко, 21, код ЄДРПОУ 34340460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „НЗ-інвест” (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Мічуріна, 5, код ЄДРПОУ 34560674) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                                                  Л.В. Чоха