Ухвала

від 28.05.2009 по справі 1/25/08-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/25/08-НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"28" травня 2009 р.Справа №  1/25/08-НР

  головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –М'якенький С.В., довіреність № 13 від 29.05.2008 року,

від відповідача 1–Кукін В.В., довіреність № 50 від 22.04.2009 року; Джулай В.Б., довіреність № 51 від 22.04.2009 року;

від відповідача 2 –не з'явились;

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 1/25/08-НР

За позовом: Новобузької районної ради Миколаївської області, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Гребеннікова, 1,

До відповідачів:

1.          Новобузького районного споживчого товариства,  Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Гагаріна,12,

2.          Виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області,  Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Леніна, 42,

про: визнати недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул. Леніна, 23 (літер А –рибний павільйон, загальною площею 96, 6 кв.м.) та по вул. Куйбишева, 1 (літ.А –м'ясний павільон, загальною площею 108, 1 кв.м.) в м. Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 року Новобузькому районному споживчому товариству Виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області, -

          У судовому засіданні 19.05.2009 року було оголошено перерву на 28.05.2009 року.

В С Т А Н О В И В:

Новобузька районна рада Миколаївської області звернулася  до господарського суду з позовом до Новобузького районного споживчого товариства та Виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області про визнати недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул. Леніна, 23 (літер А –рибний павільйон, загальною площею 96, 6 кв.м.) та по вул. Куйбишева, 1 (літ.А –м'ясний павільон, загальною площею 108, 1 кв.м.) в м. Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 року Новобузькому районному споживчому товариству Виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008 року у справі № 1/25/08, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року, позов задоволено: визнано недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 року Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області; стягнуто з Новобузького районного споживчого товариства на користь Новобузької районної ради Миколаївської області судові витрати в сумі 85 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 700 грн. за послуги адвоката.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.2.2009 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008 року у справі № 1/25/08 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області справу було прийнято до провадження та присвоєно № 1/25/08-НР.

У письмових поясненнях до позовної заяви, які надійшли на адресу господарського суду, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету міської ради.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Засади і способи захисту права власності передбачено главою 29 Цивільного кодексу України, в тому числі право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 Цивільного кодексу України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 Цивільного кодексу України) та інші.

В позовній заяві позивач не визначив, які саме його права або інтереси були порушені. В поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що оспорювані Свідоцтва порушують право власності позивача на відповідні будівлі. Але ані в позовній заяві, ані в своїх  поясненнях до позовної заяви позивач не навів безспірних доказів існування у нього такого права. Безспірними доказами щодо об'єктів нерухомості можуть слугувати тільки  правовстановлювальні документі.

Вичерпний перелік правовстановлювальних документів щодо права власності на об'єкти нерухомості наведений в додатку 1 до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Мінюсту України від 07.02.2002 року № 7/5. Жодний з документів, на які посилається Позивач в позовній заяві як на доказ наявності у нього права власності, до правовстановлюючих не відноситься. Не наведені такі документі і в поясненнях до позовної заяви.

Не визначив позивач в позовній заяви та в поясненнях до позовної заяви в чому саме полягає дійсне порушення його законних прав і інтересів та зв'язок такого порушення із вибраним позивачем предметом позову. Стосовно «можливих негативних наслідків», на які позивач посилається у поясненні до позовної заяви, то суд вважає, що Вищий господарський суд України у своїй постанові по цій справі від 12.02.2009 року справедливо зауважив, що «не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушене у майбутньому». Але таке зауваження ВГСУ залишилося поза увагою позивача. В Роз'ясненні ВАСУ від 26.01.2000 року № 02-5/35 зазначається що, «якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову».

Крім того, в пункті 9 Інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»зазначається, що свідоцтва про право власності не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво.

З позовної заяви випливає, що позивач вважає себе власником будівель, на які видані Відповідачу-1 оспорювані Свідоцтва на право власності. Перелік способів захисту цивільних прав наведені в статті 16 Цивільного кодексу України. Ця стаття припускає захист порушеного права і в інший спосіб, але такий, що визначений законом або договором. Аналогічну за змістом законодавчу норму містить стаття 20 Господарського кодексу України. Визначені законом способи захисту права власності містяться у відповідних статтях Глави 29 Цивільного кодексу України. В наведених законодавчих актах не передбачається захист права власності шляхом визнання недійсними свідоцтв на право власності, що видані іншій особі.

Отже, зазначені Свідоцтва не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу акта державного чи іншого органу та не є правочином, а відтак зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

 Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86  Господарського процесуального кодексу  України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.          Провадження у справі № 1/25/08 –НР  припинити.

           Дану ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня їх прийняття до Одеського апеляційного господарського суду.

                Повний текст ухвали складений 03.06.2009 року.

Суддя С.М.Коваль