Постанова

від 04.04.2014 по справі 825/779/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/779/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

за участі представника позивача Ковальчука В.Д.,

Литвинова С.І.,

за участі представника відповідача Лисиці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03.03.2014 звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 18 листопада 2013 року №0000552200.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що при проведенні перевірки діяльності ПАТ «Ніжинський хліб» Ніжинська ОДПІ керувалася актом від 30.05.2013 №1624/22-30/31681342, що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року». Вказаний акт перевірки діяльності ТОВ «Ферко» по взаємовідносинах з нашим підприємством не містить доказів порушення податкового законодавства з боку ПАТ «Ніжинський хліб», а складений лише на підставі формальних обставин, що відображають взаємовідносини контрагента з третіми особами. Крім того, згідно з п. 2 Листа Міністерства доходів і зборів України №3642/6/99-99-19-04-01-15 від 27.05.2013 суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента, якщо останнім було порушено норми законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність. ПАТ «Ніжинський хліб» має право здійснювати господарські операції, які не суперечать статуту підприємства та в подальшому від яких підприємством буде отримано прибуток. Відсутність наказів на відрядження та не складання авансових звітів на відрядження лише звільняє ПАТ «Ніжинський хліб» від зайвих адміністративних витрат, що не призводить до збільшення собівартості готової продукції. Підписання первинних документів та приймання-передача товарів відбувалася керівником підприємства особисто. Товар, придбаний ПАТ «Ніжинський хліб» у ТОВ «Ферко», був реалізований на експорт за допомогою комісіонера. Договір комісії укладений між ПАТ «Ніжинський хліб» та ТОВ «Вторметекспорт». На підтвердження реалізації придбаних у ТОВ «Ферко» соєвих бобів та олії соняшникової до перевірки перевіряючому надавалися вантажно-митні декларації. Таким чином, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що на адресу Ніжинської ОДПІ надійшли акти перевірок: від 30.05.2013 №1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року», даним актом зменшено задекларовані ТОВ «Ферко»: податковий кредит за період лютий 2013 року на суму 21376467,00 грн. та податкове зобов'язання за відповідний період, та від 16.09.2013 № 962/22.8-15/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Квентін» та подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей за період з 01.04.2013 по 30.04.2013», за результатами якого зменшено задекларовані ТОВ «Ферко»: податковий кредит за квітень 2013 року на суму 7835139,00 грн. та податкове зобов'язання за відповідний період. В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Ферко» (Продавець) та ПАТ «Ніжинський хліб» (Покупець) укладено договір поставки №25012 від 25.01.2013. Відповідно до даних журналу реєстрації довіреностей ПАТ «Ніжинський хліб» за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 підприємство не виписувало довіреностей на отримання товару від ТОВ «Ферко». Придбані у ТОВ «Ферко» боби соєві оприбутковані на 281 рахунок «Товари на складі». Документи які б підтверджували оприбуткування товарів придбаних у ТОВ «Ферко» на склад підприємства, їх зберігання та списання на реалізацію в ході перевірки надано не було. Також не встановлено укладання договорів оренди складських приміщень або договорів відповідального зберігання олії соняшникової та соєвих бобів з іншими організаціями. Даний товар, придбаний ПАТ «Ніжинський хліб» у ТОВ «Ферко», був реалізований на експорт за допомогою комісіонера. Договір комісії №К01252 від 25.01.2013 укладений між ПАТ «Ніжинський хліб» та ТОВ «Вторметекспорт». Відповідно до даних системи співставлень податкових зобов'язань та податкового кредиту в податкових зобов'язаннях ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 не відображені суми ПДВ по ТОВ «Ферко» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешенал». Податкові зобов'язання по вказаним операціям відображені по контрагенту ПАТ «Ніжинський хліб». Таким чином, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ПАТ «Ніжинський хліб» завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 200337,50 грн., в тому числі за квітень 2013 року 200337,50 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити.

Працівниками Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Ферко" відображених у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №282/22-00381054 від 28.10.2013 (а.с.10-24).

Перевіркою було встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого, занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 200338,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року 200338,00 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 300507,00 грн., з них: +200338,00 грн. - за основним платежем та 100169,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.25).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Основними видами господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (а.с.114-115). Публічне акціонерне товариство "Ніжинський хліб" є платником податку на додану вартість.

25.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Ніжинський хліб" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферко" (Постачальник) було укладено договір поставки №25012 з додатком від 29.04.2013 №5 (а.с.26-27,33).

Відповідно до пп.1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до пп.1.2 договору кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце поставки товару визначається додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до пп.2.2 договору перехід права власності на товар від Постачальника Покупцю відбувається в момент підписання акту прийому-передачі товару (партії товару). Ризик загибелі товару несе власник.

Відповідно до пп.2.4 договору приймання товару Покупцем відбувається в день відвантаження за участю уповноважених представників у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Виконання даного договору підтверджується:

- актом прийому-передачі товару від 29.04.2013 №1 на загальну суму 1202025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200337,50 грн. (а.с.34);

- видатковою накладною на соєві боби (для технічних потреб) від 29.04.2013 №3401 на загальну суму 1202025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200337,50 грн. (а.с.127).

- рахунком на оплату соєвих бобів (для технічних потреб) від 29.04.2013 №828 на загальну суму 1202025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200337,50 грн.(а.с.39).

Позивач належним чином розрахувався за соєві боби (для технічних потреб), що підтверджується платіжним дорученням від 19.06.2013 №9352, виписками по рахунку (а.с.65,173-184).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферко" було виписано податкову накладну від 29.04.2013 №288 на загальну суму 1202025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200337,50 грн. (а.с.221).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується випискою по рахунку 63, 631, 3394 (а.с.155-159).

Придбані соєві боби було реалізовано згідно договору комісії від 25.01.2013 №К01252 з додатками, укладеного з Підприємством "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (а.с.66-68), виконання якого підтверджується рахунками на оплату: від 30.04.2013: №118, від 07.03.2013 №72, від 04.06.2013 №193; звітами комісіонера про повне виконання робіт від 30.04.2013, від 04.06.2013; актами прийому-передачі товару на комісію від 29.03.2013; актами надання послуг від 30.04.2013 №249, від 04.06.2013 №394; виписками по рахунку; платіжними дорученнями від 19.06.2013 №6, від 15.07.2013 №9852 (а.с.69-72,81,163-166,172).

Соєві боби Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" було реалізоване згідно контрактів від 28.03.2013 №С8/2013-V та від 23.05.2013 № С18/2013-V, укладених з "Black Sea Commodities LTD", що підтверджується фітосанітарним сертифікатом; вантажно-митними деклараціями (а.с.75-78,82-90,167-171).

Дана операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується виписками по рахунку 63, 631, 3387 (а.с.160-162).

Зберігання товару здійснювалось згідно договору зберігання від 02.01.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальність "Вторметекспорт" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшил" (Зберігач) (а.с.95-97), виконання якого підтверджується сертифікатом відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; листами від 05.04.2013: №31/7, №1/18; (а.с.74,98-99).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ "Ферко" було належним чином зареєстровані в якості суб'єкта господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.185-186) та було платником ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що господарська операція позивача з ТОВ "Ферко" мала реальний характер, оскільки придбання соєвих бобів (для технічних потреб), зазначених у актах прийому-передачі товару, у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З акту перевірки та доводів представника відповідача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про нереальність господарських операцій Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" з ТОВ "Ферко" стали акти перевірок від 16.09.2013 №962/22.8-15/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ферко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Квентін" та подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Квентін" товарно-матеріальних цінностей за період з 01.04.2013 по 30.04.2013», яким зменшено задекларований ТОВ "Ферко" податковий кредит за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 на суму 7835139,00 грн. та податкове зобов'язання за відповідний період; від 30.05.2013 №1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року», яким зменшено задекларовані ТОВ «Ферко» податковий кредит за період лютий 2013 року на суму 21376467,00 грн. та податкове зобов'язання за відповідний період.

Проте, суд зазначає, що викладені в актах обставини не спростовують реальності господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів ТОВ "Ферко".

Про реальність здійснення господарських операцій свідчать і реальні зміни у майновому стані сторін правочинів, які відбулися в наслідок оплати соєвих бобів (для технічних потреб).

Також, факт придбання соєвих бобів у ТОВ "Ферко" підтверджується їх подальшим експортом згідно договору комісії. Якби ТОВ "Ферко" товар не поставило, відповідно, Публічне акціонерне товариство "Ніжинський хліб" не могло цей товар експортувати згідно договору комісії з Підприємством "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

До того ж, реальність господарських відносин між Публічним акціонерним товариством "Ніжинський хліб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферко" згідно договору поставки від 25.01.2013 №25012 за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 підтверджено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 (а.с.187-198,222).

Крім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. В законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Суд погоджується з посиланням позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), якими визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. В законодавстві України також закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року №0000552200.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 18 листопада 2013 року №0000552200, з підстав наведених позивачем у позовній заяві, належать задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 18 листопада 2013 року №0000552200.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" (код ЄДРПОУ 00381054) судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна