Рішення

від 31.03.2014 по справі 912/413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 рокуСправа № 912/413/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/413/14

за позовом: Підприємства об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 26 051,80 грн.

Представники сторін:

від позивача - Голуб В.М., довіреність № 121 від 24.03.14;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підприємство об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" 25151,45 грн. основного боргу, що є вартістю неоплаченого відповідачем товару, 1291,70 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати, і 993,60 грн. штрафних санкцій у вигляді 10% річних, а всього - 27 436,75 грн.

Заявою від 12.03.2014 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині суми основного боргу у зв'язку з її частковою оплатою відповідачем та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" 23151,45 грн. суми основного боргу, 1291,70 грн. пені та 993,60 грн. штрафних санкцій (а.с. 39-40).

Заявою від 20.03.2014 позивач збільшив розмір позовних вимог внаслідок проведених донарахувань пені і 10% річних та просить стягнути з відповідача 23151,45 грн. суми основного боргу, 1639,34 грн. пені та 1261,01 грн. штрафних санкцій, що всього становить 26051,80 грн. (а.с. 48-49).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вказаного, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 20.03.2014 про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав.

В судовому засіданні 31.03.2014 представник позивача позовні вимоги в розмірі 26051,80 грн. підтримав повністю.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника до суду не направив.

Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про проведення судового засідання, оскільки ухвали суду надсилались на адресу відповідача, за якою ТОВ "РІДА" зареєстровано в ЄДРПОУ, та яка зазначена відповідачем в клопотанні від 11.03.2014 про відкладення розгляду справи (а.с. 37, 55-58). Крім того, господарський суд повідомив відповідача про проведення судового засідання у даній справі 31.03.2014 телефонограмою від 28.03.2014, яка містить відмітку про її прийняття посадовою особою товариства (а.с. 59). Визначаючи названу дату судового засідання при відкладенні розгляду справи, господарський суд врахував повідомлені в клопотанні відповідача від 11.03.2014 обставини щодо перебування директора ТОВ "РІДА" у відпустці по 26.03.2014 (а.с. 38). Окрім того, господарський суд як при порушенні провадження у справі, так і при відкладенні розгляду справи, звертав увагу, зокрема відповідача, на можливість розгляду судом справи по суті в разі неявки представника в судове засідання або неподання витребуваних документів без поважних причин.

Приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Положення ст. 75 названого кодексу України встановлюють, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 31.03.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором поставки № 10013 від 29.08.2013 (Договір) між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, відповідно до яких позивач (Постачальник) зобов'язався виготовити і передати відповідачеві (Покупець), а Покупець - прийняти і оплатити продукцію (Товар) в асортименті, кількості і терміни, обговорені сторонами відповідно до письмової заявки, накладної та умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Товаром є вироби - картон гофрований, ящик з гофрокартону та інші вироби з гофрокартону.

Найменування, асортимент та ціна Товару погоджені сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни (а.с. 9).

В пункті 2.1. Договору передбачено, що кількість поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які супроводжують Товар. Загальна кількість Товару визначається підсумком фактично поставленої кількості Товару згідно всіх видаткових накладних протягом терміну дії Договору.

Договором погоджено наступні умови поставки: Товар поставляється за рахунок/автомобільним транспортом Покупця (п. 4.1. Договору); днем отримання партії Товару вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію Товару (п. 4.3. Договору); Товар передається Покупцеві згідно видаткової накладної (п. 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору розрахунки за кожну одержану партію Товару Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний в п. 9 Договору, на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з дати відвантаження.

Днем оплати, відповідно до пункту 3.5. Договору, вважається день зарахування банком коштів на рахунок Постачальника.

При цьому, згідно з пунктом 2.6. Договору відсутність письмової заявки не звільняє Покупця від обов'язку оплати фактично отриманої ним партії Товару, згідно умов даного Договору, в даному випадку оплата проводиться за фактично отриманий Товар згідно видаткових накладних.

В пункту 8.1. Договору сторони зазначили, що погоджуються з тим, що ними узгоджено всі істотні умови по Договору, зобов'язуються надалі ніяких претензій один до одного не мати.

Згідно з пунктом 8.8. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на Договорі і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за замовлений та/або отриманий Товар.

Договір поставки № 10013 від 29.08.2013 підписано керівниками обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Нормами ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно визначення, наведеного в ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору поставки № 10013 від 29.08.2013 позивачем виготовлено та поставлено відповідачеві обумовлений Договором Товар - картон гофрований, ящики з гофрокартону та інші вироби з гофрокартону на загальну вартість 49854,45 грн.

Поставка Товару здійснена за наступними видатковими накладними (а.с. 11-14):

№ РН-0002319 від 04.09.2013 на суму 4296,70 грн.;

№ РН-0002497 від 23.09.2013 на суму 18852,54 грн.;

№ РН-0002551 від 30.09.2013 на суму 21803,05 грн.;

№ РН-0002781 від 21.10.2013 на суму 4902,16 грн.

Зазначені накладні містять посилання на договір № 10013 від 29.08.2013 та підписи осіб зі сторони відповідача про отримання Товару, уповноважених на вказане згідно довіреностей, виданих керівником ТОВ "РІДА" (а.с. 15-18).

Враховуючи умови Договору, положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, вказані вище докази - накладні і довіреності є належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку позивачем Товару та отримання його відповідачем.

Однак, як повідомляє позивач, всупереч умовам пункту 3.3. Договору відповідач за отриманий Товар розрахувався з порушенням договірних строків оплати та не в повному обсязі.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, відповідачем здійснено наступну оплату вартості отриманого товару (а.с. 19-29):

30.08.2013 в сумі 4023,00 грн.;

24.09.2013 в сумі 4000,00 грн.;

18.10.2013 в сумі 4680,00 грн.;

28.10.2013 в сумі 3000,00 грн.;

20.11.2013 в сумі 1000,00 грн.;

03.12.2013 в сумі 2000,00 грн.;

12.12.2013 в сумі 2000,00 грн.;

18.12.2013 в сумі 1000,00 грн.;

20.12.2013 в сумі 1000,00 грн.;

23.12.2013 в сумі 1000,00 грн.;

28.01.2014 в сумі 1000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача на час подання позову становила 25151,45 грн. (49854,45 грн. (вартість Товару) - 24703,00 грн. (оплата)).

Після порушення провадження у справі відповідачем 07.03.2014 сплачено, а позивачем зараховано в рахунок погашення суми основного боргу 2000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення вартості неоплаченого товару до 23151,45 грн. (а.с. 42).

За вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріплені і в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (ст. ст. 691-692), які застосовуються і до відносин поставки, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

На підставі викладеного, з огляду на підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем Товару за договором поставки № 10013 від 29.08.2013 на загальну суму 49854,45 грн., оплату його вартості в сумі 26703,00 грн. та відсутність в матеріалах справи доказів сплати залишку вартості отриманого Товару в сумі 23151,45 грн., позовні вимоги позивача в частині стягнення зазначеного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Названі приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто три проценти річних застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір річних. У разі якщо в договорі сторонами погоджено інший розмір процентів річних, то застосовується розмір, встановлений договором.

В пунктів 6.5. Договору сторонами передбачено, що у випадку недотримання Покупцем термінів оплати, Покупець виплачує Постачальнику суму з урахуванням 10 відсотків річних за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від простроченого Товару за увесь час прострочення.

Згідно пункту 6.7. Договору сторони домовилися, що строк нарахування штрафних санкцій, визначених цим Договором, і строк давності на їх стягнення, не обмежується шістьма місяцями і/або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки).

З урахуванням наведеного вище, враховуючи підтвердження матеріалами справи прострочення зі сторони відповідача строку оплати вартості отриманого Товару, що є порушенням грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення пені та 10% річних, нарахованих від простроченої суми за період прострочення, є такою, що відповідає вимогам законодавства.

Однак, під час розрахунку пені та 10% річних позивачем не враховано положення пункту 3.5. Договору, згідно з яким днем оплати вважається день зарахування банком грошових коштів на рахунок Постачальника, та безпідставно включено день оплати в період часу, за який нараховано пеню і 10% річних.

Як зазначено в пункту 1.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням наведеного, враховуючи умови Договору, дату поставки Товару та строк виникнення зобов'язань з оплати і дату фактичної оплати, правильним є наступний розрахунок пені і 10% річних в межах зазначеного позивачем періоду нарахування:

з 08.10. по 14.10.2013 на суму 15126,24 грн. пеня в розмірі 37,71 грн. та 10% річних в розмірі 29,01 грн.;

з 15.10. по 17.10.2013 на суму 36929,29 грн. пеня в розмірі 39,45 грн. та 10% річних в розмірі 30,35 грн.;

з 18.10. по 27.10.2013 на суму 32249,29 грн. пеня в розмірі 114,86 грн. та 10% річних в розмірі 88,35 грн.;

з 28.10. по 04.11.2013 р. на суму 29249,29 грн. пеня в розмірі 83,34 грн. та 10% річних в розмірі 64,11 грн.;

з 05.11. по 19.11.2013 на суму 34151,45 грн. пеня в розмірі 182,45 грн. та 10% річних в розмірі 140,35 грн.;

з 20.11. по 02.12.2013 на суму 33151,45 грн. пеня в розмірі 153,50 грн. та 10% річних в розмірі 118,07 грн.;

з 03.12 по 11.12.2013 на суму 31151,45 грн. пеня в розмірі 99,85 грн. та 10% річних в розмірі 76,81 грн.;

за 12.12.2013 на суму 29151,45 грн. пеня в розмірі 10,38 грн. та 10% річних в розмірі 7,09 грн.;

з 14.12. по 19.12.2013 на суму 28151,45 грн. пеня в розмірі 60,16 грн. та 10% річних в розмірі 46.28 грн.;

з 20.12. по 22.12.2013 на суму 27151,45 грн. пеня в розмірі 29,01 грн. та 10% річних в розмірі 22,32 грн.;

з 23.12.2013 по 27.01.2014 на суму 26151б45 грн. пеня в розмірі 335,31 грн. та 10% річних в розмірі 257,93 грн.;

з 28.01. по 06.03.2014 на суму 25151,45 грн. пеня в розмірі 340,41 грн. та 10% річних в розмірі 261,85 грн.;

з 08.03. по 21.03.2014 на суму 23151,45 грн. пеня в розмірі 123,69 грн. та 10% річних в розмірі 95,14 грн.

Всього: пеня в розмірі 1610,13 грн. та 10% річних в розмірі 1237,66 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1639,34 грн. та 10% річних в розмірі 1261,01 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1610,13 грн. пені та 1237,66 грн. 10% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі викладеного, позовні вимоги підприємства об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" 23151,45 грн. основного боргу, 1639,34 грн. пені та 1261,01 грн. 10% річних підлягають частковому задоволенню на суму 23151,45 грн. основного боргу, 1610,13 грн. пені та 1237,66 грн. 10% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації звільнені від сплати судового збору за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

В силу норм ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір з розрахунку 1,5 розміру мінімальної заробітної (ст. 5 Закону), що складає 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Робоча, 256, ідентифікаційний код 23091169) на користь підприємства об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/3, ідентифікаційний код 36262458) - 23151,45 грн. основного боргу, 1610,13 грн. пені та 1237,66 грн. річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Робоча, 256, ідентифікаційний код 23091169) в доход Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Робоча, б. 2 кв. 256.

Повне рішення складено 04.04.2014.

Суддя В.В.Тимошевська