Рішення

від 31.03.2014 по справі 921/127/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2014 р.Справа № 921/127/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Панчук М.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "САНРАЙЗГРОУ", с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області

до відповідача: Приватного підприємства "Кронос Вест", м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 39 479,56 грн. основного боргу, 1 732,01 грн. пені, 5 921,93 грн. штрафу, 6 395,13 грн. річних

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні 05.03.2014р. роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору : На розгляд господарського суду Тернопільської області ПП "Санрайзгроу" подано позов до ПП "Кронос Вест" про стягнення 39 479,56 грн. основного боргу, 1 732,01 грн. пені, 5 921,93 грн. штрафу, 6 395,13 грн. 48 % річних.

Ухвалою суду від 13.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.03.2014р.

В судовому засіданні 05.03.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.2014р. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 05.03.2014р. не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 13.02.2014 р. не виконав. Враховуючи викладене розгляд справи відкладено на 24.03.2014 р.

Ухвалою суду від 24.03.2014р. розгляд справи відкладено на 31.03.2014р. в зв'язку з повторною неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 31.03.2014р. не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.2014р. втретє не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду справи, з огляду на відсутність клопотань про продовження строків вирішення спору, суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 31.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ПП САНРАЙЗГРОУ" (Постачальник) та ПП "Кронос Вест" (Покупець) укладено договір поставки (на умовах відстрочення кінцевого розрахунку) № 19 від 07.05.2013р. (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (надалі - товар).

Конкретний асортимент товару, кількість, ціна, загальна вартість, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4. договору).

Товар по даному договору продається на умовах здійснення часткової передоплати та відстрочення кінцевого розрахунку. Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до укладених специфікацій № 1 від 07.05.2013р., № 2 від 14.05.2013р., № 3 від 15.05.2013р. та № 4 від 16.05.2013р. сторони узгодили строк остаточної оплати за одержаний відповідачем товар - не пізніше 01.10.2013р.

На виконання умов договору поставки (на умовах відстрочення кінцевого розрахунку) № 19 від 07.05.2013р. та специфікацій № 1 від 07.05.2013р., № 2 від 14.05.2013р., № 3 від 15.05.2013р., № 4 від 16.05.2013р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 79 911,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № 23 від 08.05.2013р. на суму 13 144,32 грн., № 34 від 14.05.2013р. на суму 4 694,40 грн., № 42 від 17.05.2013р. на суму 6 885,12 грн., № 43 від 17.05.2013р. на суму 19 874,10 грн., № 56 від 27.05.2013р. на суму 33 259,44 грн., № 62 від 13.06.2013р. на суму 2 053,80 грн., які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Зазначений товар отриманий відповідачем через його представника Сергу Тараса Сергійовича на підставі довіреностей № 24 від 07.05.2013р., № 23 від 07.05.2013р., № 27 від 15.05.2013р., № 29 від 17.05.2013р., № 34 від 24.05.2013р. та № 42 від 13.06.2013р.

Проте вартість поставленого товару відповідач оплатив частково в сумі 40 431,62 грн., про що свідчать банківські виписки, належно завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 39 479,56 грн.

Відповідно до п. 5.7 договору, за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, позивачем за період з 01.10.2013р. по 20.01.2014р. нараховано пеню в розмірі 1 732,01 грн., та відповідно до п. 5.8. договору за прострочення платежу понад 30 календарних днів нараховано штраф у розмірі 15 % від суми прострочення, що становить 5 921,93 грн.

Згідно з п. 5.9 договору позивачем за прострочення сплати платежів за отриманий товар з 01.10.2013р. по 20.01.2014р. нараховано відповідачеві 48 % відсотків річних (сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч.2 ст.625 ЦКУкраїни ) у розмірі 6 395,13 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1 827,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки (на умовах відстрочення кінцевого розрахунку) № 19 від 07.05.2013р., позивач поставив відповідачеві товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 79 911,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № 23 від 08.05.2013р. на суму 13 144,32 грн., № 34 від 14.05.2013р. на суму 4 694,40 грн., № 42 від 17.05.2013р. на суму 6 885,12 грн., № 43 від 17.05.2013р. на суму 19 874,10 грн., № 56 від 27.05.2013р. на суму 33 259,44 грн., № 62 від 13.06.2013р. на суму 2 053,80 грн. та довіреностями № 24 від 07.05.2013р., № 23 від 07.05.2013р., № 27 від 15.05.2013р., № 29 від 17.05.2013р., № 34 від 24.05.2013р. та № 42 від 13.06.2013р., виданими на ім'я Серги Тараса Сергійовича, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

П. 3.1 даного Договору сторони передбачили, що Товар по даному договору продається на умовах здійснення часткової передоплати та відстрочення кінцевого розрахунку. Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Відповідно до укладених специфікацій № 1 від 07.05.2013р., № 2 від 14.05.2013р., № 3 від 15.05.2013р. та № 4 від 16.05.2013р. сторони узгодили строк остаточної оплати за одержаний відповідачем товар - не пізніше 01.10.2013р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, оплативши позивачеві лише 40 431,62 грн., про що свідчать банківські виписки, належно завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач доказів оплати решти суми боргу суду не представив.

Відтак, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по договору поставки (на умовах відстрочення кінцевого розрахунку) № 19 від 07.05.2013р. становить 39 479,56 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.7. договору № 19 від 07.05.2013р., за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, за порушення строків оплати, встановлених договором та специфікаціями до нього, з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за період з 01.10.2013р. по 20.01.2014р. позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 1 732,01 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені судом встановлено, що відповідно до укладених між сторонами специфікацій № 1 від 07.05.2013р., № 2 від 14.05.2013р., № 3 від 15.05.2013р. та № 4 від 16.05.2013р. днем остаточної оплати за одержаний товар визначено 01.10.2013р.

Відтак слід вважати, що прострочення відповідача виникає з 02.10.2013р., тобто на наступний день після узгодженої дати остаточної оплати товару. Тому судом здійснено перерахунок нарахування пені з 02.10.2013р. по 20.01.2014р., з врахуванням часткової сплати заборгованості, що становить 1 712,60 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.8. Договору за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати товару більше ніж 30 календарних днів додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 15 % від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов'язання по оплаті. Відтак, нарахований позивачем штраф у розмірі 15 % від суми прострочення становить 5 921,93 грн. та підлягає до стягнення.

Згідно з п. 5.9. договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України і встановлюють її в 48% річних від несплаченої загальної вартості товару з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору) до дня повної оплати. З дня закінчення строків оплати, передбачених у специфікації (ях) до договору, вважається, що постачальником пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Позивачем за прострочення сплати платежів за отриманий товар нараховано відповідачеві 48 % відсотків річних за період з 01.10.2013р. по 20.01.2014р. у розмірі 6 395,13 грн.

Однак, як встановлено вище, прострочення відповідача виникає з 02.10.2013р. Відтак, право на нарахування 48 % відсотків річних у позивача виникає з 02.10.2013р. по 20.01.2014р., що становить 6 323,46 грн. та підлягає до стягнення (розрахунок 48 % відсотків річних, проведений судом, знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 823,89 грн. покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись cт.ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кронос Вест" (48100, вул. Кн. Василька, 73, м. Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 35440600) на користь Приватного підприємства "САНРАЙЗГРОУ" (22100, вул. Шкільна, 33, с. Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 38219446) - 39 479 (тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 60 коп. пені, 5 921 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 93 коп. штрафу, 6 323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 46 коп. 48 % річних та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 89 коп. - судового збору.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2014р.

Суддя Галамай О.З.