Рішення

від 01.04.2014 по справі 920/143/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2014 Справа № 920/143/14

за позовом: Фермерського господарства ОСОБА_1,

с. Бездрик Сумського району Сумської області

до відповідача: Бездрицької сільської ради, с. Бездрик Сумського району

Сумської області

про визнання права власності.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Буренко Я.В.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати право власності на об'єкт нерухомості - овочесховище, розташоване за адресою АДРЕСА_1

Представник позивача в судове засідання надав заяву про уточнення позовних вимог. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає і просить суд розглядати справу без їхнього представника.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, і відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обов'язків, зокрема право заявляти відводи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 1998 року Фермерське господарство ОСОБА_1 володіє та користується овочесховищем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. До цього моменту зазначений об'єкт нерухомості перебував в занедбаному стані та ніким не використовувався. Намагання знайти власника та викупити його чи взяти в оренду були марними.

Разом з тим, як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що за вищевказаний період позивач вклав кошти у відновлення зазначеного овочесховища, та щорічно витрачав кошти на його утримання, використовуючи останнє за цільовим напрямом. При цьому з моменту початку фактичного володіння та по сьогоднішній день, жодна особа не заявила свої права на нього.

Частиною 5 ст. 12 Цивільного кодексу України передбачено, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно довідки Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області № 106/02-25 від 27.02.2014 р. у користуванні позивача перебуває земельна ділянка під будівлею - овощесховище, договір оренди даної земельної ділянки не укладався.

Матеріалами справи підтверджується, а саме: довідками Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області № 805/02-25 від 16.12.2013 р., № 806 від 16.12.2013 р., № 106/02-25 від 27.02.2014 р. (а.с. 6-7, 35), що овощесховище на балансі сільської ради не перебуває. Власник відсутній.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, що розташуються на земельній ділянці і не можуть переміщуватись без знецінення та зміни призначення. Тобто, зазначена будівля є об'єктом, що не може існувати без землі та переміщення її є неможливим без її знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Господарським кодексом України , Цивільним кодексом України , іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним з видів речового права на чуже майно є право володіння. При цьому, згідно ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, а фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена вся сукупність ознак, з якими чинне цивільне законодавство пов'язує можливість визнання права власності за набувальною давністю, а саме: доведене саме існування нерухомого майна, добросовісність заволодіння цим нерухомим майном і відкрите, безперервне володіння протягом вказаного законодавством строку - 10 років (станом на 2013 р. відносно спірного майна - 15 років).

Оцінивши надані позивачем документи та докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з норми, закріпленої ст. 328 Цивільного кодексу України, а саме: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим законно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 16, 328, 344 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вартість спірного майна, з позивача в доход держбюджету підлягає достягненню судовий збір у розмірі 1 884 грн. 80 коп., про що представники останнього не заперечували.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 344 Цивільного кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 21107446) право власності на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення (овочесховище) під літ. А, загальною площею 227,6 м 2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 21107446) в доход держави (рахунок 31218206783002, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, ЄДРПОУ 37970593, Банк одержувача ГУДКCУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 1 884 грн. 80 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.2014 року.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА