Рішення

від 04.04.2014 по справі 927/222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 01 » квітня 2014 року Справа №927/222/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю «МК КСЕНКО»

83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, 16

До ВІДПОВІДАЧА: Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації

14005, м. Чернігів, вул. Щорса, 1-б

Про стягнення 1001389,93 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Говорун А.О. - представник, довіреність б/н від 28.02.2014.

Від Відповідача: Здор А.І. - заступник начальника з економічних питань, дов.№01-07/1370 від 19.03.2014.

Ленько О.П. - юрисконсульт, дов.№01-07/1372 від 19.03.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "МК КСЕНКО" заявлено позов до Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення 1001389,93 грн., в тому числі 964500,00 грн. основного боргу, 4785,58 грн. інфляційних нарахувань та 32104,35 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про закупівлю товарів №8 від 18.10.2012.

У судовому засіданні 20.03.2014 представник Позивача підтримала позовні вимоги.

До початку судового засідання 20.03.2014 через канцелярію суду від Відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Відповідач не заперечує проти суми основного боргу у розмірі 964500,00 грн., проте просить відмовити у стягненні інфляційних та 3% річних, оскільки Управління охорони здоров'я Чернігівської державної адміністрації є бюджетною установою, повністю залежною від фінансування обласного та державного бюджетів. Відповідач неодноразово, систематично звертався до різних державних та місцевих інстанцій щодо виділення коштів для погашення суми боргу за договірними зобов'язаннями, які виникли за результатами закупівлі обладнання для оснащення відділення інтенсивної терапії новонароджених у 2012 році, проте кошти виділені не були. На підтвердження викладеного Відповідачем надані копії відповідних листів-звернень.

Разом з тим, Відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 31 грудня 2014 року.

До початку судового засідання 01.04.2014 від представника Позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання Відповідача щодо відстрочки виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК КСЕНКО" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.01.2010, номер запису 12661020000035231.

Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.11.1995, дата та номер запису в ЄДР 01.11.2006 №10641200000005022.

18 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК КСЕНКО" (Продавець) та Управлінням охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації (Покупець) укладено договір №8 про закупівлю товарів (далі - Договір).

Згідно з п. п.1.1.-1.3. Договору Продавець зобов'язується у 2012 році поставити Покупцю товар, зазначений в Специфікації, що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - обладнання для оснащення відділення інтенсивної терапії новонароджених по коду ДК 016-97 33.10.1 "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" - (далі - Товар). Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п.п.3.1.-3.4. Договору ціна договору становить 5239500,00 грн. (п'ять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) без ПДВ (на підставі п.п.197.1.27 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України). Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару може змінюватись не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Ціни на товар за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товару, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України.

Відповідно до п.п.4.1.-4.6. Договору розрахунки за Товар здійснюються в національній валюті України - гривні. Розрахунки за товар проводяться шляхом безготівкових розрахунків з рахунку Замовника на рахунок Продавця після пред'явлення Продавцем рахунка на оплату товару та видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Покупець має право передбачити відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2010р. №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) на термін до 3 місяців з моменту оплати у розмірі 100% від суми договору на підставі рахунку, виставленого Продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Покупець залишає за собою право на зменшення обсягів придбання товару, в залежності від обсягів фінансування. До рахунка додаються: видаткова накладна, документи, що підтверджують якість товару, передбачені в п.п.2.1. та 2.2. Договору.

За умовами п.п.5.1.-5.2. Договору строк (термін) поставки (передачі) товару: жовтень-грудень 2012 року або до повного виконання. Продавець зобов'язаний провести пусконалагоджувальні роботи, введення Товару в експлуатацію та навчання медичного персоналу методам роботи у місці поставки у строк не більше 30 календарних днів з моменту його поставки. Поставка Товару здійснюється за рахунок Продавця. Поставка Продавцем може здійснюватися частинами (партіями), або одноразово. Зобов'язання Продавця (крім зобов'язань, передбачених розділом ІІ цього Договору) вважаються виконаними у повному обсязі з моменту поставки, виконання пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу у місці експлуатації відповідно, що засвідчується Актом здачі-прийняття робіт з пусконалагодження, введення в експлуатацію та навчання персоналу, підписаних уповноваженими особами Учасника, Замовника або закладу охорони здоров'я, який отримує Товар.

Відповідно до п.п.5.5.-5.7. Договору приймання-передача Товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом 2 Договору. Приймання та передача Товару оформлюється видатковою накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами Продавця та Покупця, або визначеної ним установи. В видатковій накладній відповідно до Специфікації обов'язково зазначаються номер Договору, назва товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість. Протягом 5 (п'яти) робочих днів після виконання Продавцем зобов'язань, передбачених пунктом 5.2. Договору, між Продавцем і Покупцем або закладом охорони здоров'я складається двосторонній Акт здачі-прийняття робіт. Складання Акту здачі-прийняття робіт не звільняє Продавця від виконання зобов'язань, передбачених розділом ІІ цього Договору.

Згідно з п.6.1.1. Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дня моменту підписання і діє до 31 грудня 2012р., або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Згідно Специфікації загальна вартість договору становить 5239500,00 грн. (п'ять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) без ПДВ (п.п.197.1.27 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України).

29.10.2012 між Позивачем та Відповідачем була підписана Додаткова угода №1 до Договору від 18 жовтня 2012р. №8 про закупівлю товарів, відповідно до якої Сторони домовилися викласти п.5.2. Договору у наступній редакції:

"5.2. Продавець зобов'язаний провести пусконалагоджувальні роботи, введення Товару в експлуатацію та навчання медичного персоналу методам роботи у місці поставки у строк не більше 30 календарних днів з моменту повної оплати товару Покупцем."

Всі інші умови Договору залишилися незмінними.

28.12.2012 між Позивачем та Відповідачем була підписана Додаткова угода №2 до Договору від 18.10.2012 №8, відповідно до якої Сторони домовилися зменшити обсяг закупівлі товару на 1 найменування та загальну вартість Договору на 132000,00 грн. і внести наступні зміни до Договору:

"1.1. Пункт 3.1. розділу ІІІ "Ціна договору" викласти у наступній редакції:

"Сума договору складає 5107500,00 грн. (п'ять мільйонів сто сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) без ПДВ (п.п.197.1.27 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України)."

1.2. Додаток до Договору "Специфікація" викласти у редакції, що додається."

Всі інші умови Договору залишилися чинними у попередній редакції і Сторони підтвердили їх обов'язковість.

Згідно з Додатковою угодою №2 підписана Специфікації, відповідно до якої загальна вартість договору становить 5107500,00 грн. (п'ять мільйонів сто сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) без ПДВ (п.п.197.1.27 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України).

Позивач на виконання умов вищезазначеного Договору передав Відповідачу Товар на загальну суму 5107500,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-00565 від 30.10.2012 на суму 1594700,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00623 від 13.11.2012 на суму 115000,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00689 від 26.11.2012 на суму 820000,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00690 від 26.11.2012 на суму 463300,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00815 від 19.12.2012 на суму 820000,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00841 від 24.12.2012 на суму 615000,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-00942 від 29.12.2012 на суму 349500,00 грн.;

- видатковою накладною №РН-000101 від 25.03.2013 на суму 330000,00 грн.;

- відповідними довіреностями на отримання цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання п.5.2., п.5.4. Договору між сторонами підписані відповідні Акти пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого від Позивача Товару у сумі 4143000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

Неоплаченими залишилися видаткові накладні №РН-00841 від 24.12.2012 на суму 615000,00 грн. та №РН-00942 від 29.12.2012 на суму 349500,00 грн.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 964500,00 грн. основного боргу.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Як передбачено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору."

Досліджуючи матеріали справи суд відмічає наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, на яку в обґрунтування своїх позовних вимог посилається Позивач, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, дана стаття може застосовуватися до визначення строку оплати поставленого товару лише у випадку не визначення даного строку самим договором поставки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Згідно з п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару , відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України."

Таким чином, і наведена ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачає, що до визначення строку виконання зобов'язання в першу чергу мають застосуватися саме умови зобов'язання, зокрема і договору, який встановлює такі зобов'язання, в т.ч. і щодо строку його виконання, а не положення цивільного законодавства.

Строк оплати поставленого товару у Договорі визначений двома пунктами Договору, а саме п.4.2. та п.4.3., які мають суттєві відмінності.

Так, відповідно до п.4.2. Договору, розрахунки за товар проводяться шляхом безготівкових розрахунків з рахунку Замовника на рахунок Продавця після пред'явлення Продавцем рахунка на оплату товару та видаткової накладної.

Тобто, згідно даного пункту Відповідач фактично зобов'язаний оплатити товар одразу після його поставки.

Разом з тим, згідно з п.4.3. Договору, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Таким чином, даний пункт пов'язує виникнення у Відповідача обов'язку оплатити поставлений товар не з фактом та датою поставки товару, а з фактом та датою отримання Відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

З приводу даної розбіжності суд приходить до наступних висновків.

Пункт 4.3. Договору передбачає саме бюджетне фінансування розрахунку за поставлений товар.

Крім того, розділ І Договору передбачав, що оплата Товару Відповідачем мала здійснюватися за рахунок субвенції з Держбюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, передбаченою Законом України «Про Державний бюджетна 2012 рік» з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2012 року №106 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій» (далі Постанова) та спільного розпорядження Чернігівської облдержадміністрації та Чернігівської обласної ради.

Згідно п.п.2,5,6,8,11 даної Постанови:

« 2.Головним розпорядником субвенції є Мінфін.

5. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування формують і затверджують переліки об'єктів і заходів.

8. Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. № 1132 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 96, ст. 3399).

11. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування подають щомісяця до 10 числа Мінфіну і Мінекономрозвитку інформацію про використання субвенції у розрізі об'єктів і заходів.»

З викладеного вбачається, що виділення та обсяг даної субвенції залежить від держбюджету та Мінфіну, розподіл - від місцевих держадміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, перерахування - від органів державної казначейської служби, жоден з яких не являється стороною Договору.

Таким чином, Відповідач є лише кінцевим розпорядником вищевказаної бюджетної субвенції, від волі якого факт надходження субвенції, дата надходження та її обсяг практично не залежать.

Зазначене додатково підтверджується тим, що основна поставка товару відбулася ще в кінці 2012 року. У 2013 році відбулася поставка лише згідно видаткової накладної №РН-000101 від 25.03.2013 на суму 330000,00 грн., яка складає тільки третину від суми основного боргу.

Тобто, майже п'ята частина від загальної вартості поставленого товару, а саме 964500,00 грн., залишаються несплаченими більше року.

Відповідачем до відзиву на позов додано 24 власні звернення до Чернігівської обласної державної адміністрації, яка відповідно до п.6 зазначеної Постанови відповідає за розподіл вказаної субвенції, за період з 24.01.2013 по 12.03.2014 з проханням виділити кошти для оплати поставленого Товару.

Разом з тим, незважаючи на ці звернення доказів, що дані кошти, якщо не перераховані Відповідачу, то хоча б передбачені або виділені йому згідно розпоряджень, кошторисів чи інших документів облдержадміністрації Відповідачем суду не представленого.

Таким чином, дата отримання Відповідачем бюджетного фінансування є не прогнозованою, не передбачуваною і незалежною від волі сторін Договору, зокрема і Відповідача, а тому пов'язування п.4.3. Договору дати виникнення обов'язку Відповідача оплатити Товар з датою отримання ним бюджетного фінансування робить першу нечіткою, неконкретизованою і може призвести до того, що такий обов'язок у Відповідача виникне або через декілька років або не виникне взагалі ніколи.

Проте, відповідно до ст.8 Конституції України:

«В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N2453-VI:

„Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права , забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України."

Відповідно до ч.1 ст.6 даного Закону:

«Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права .»

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України(справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб , інтересів суспільства і держави."

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Крім того, згідно п.6 ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 по справі №11/446 зазначено, що за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що застосування судом до спірних правовідносин п.4.3. Договору призведе до можливості тривалого невиконання Відповідачем обов'язку по оплаті Товару, а отже і порушення майнових прав Позивача на своєчасне отримання грошових коштів за поставлений Товар, чим будуть порушені вищевказаний конституційний принцип верховенства права, право Позивача на справедливий суд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та на ефективний засіб юридичного захисту, передбачене ст.13 даної Конвенції, що неодноразово констатувалося рішеннями Європейського суду з прав людини проти держави України стосовно інших юридичних та фізичних осіб.

Таким чином, строк виконання зобов'язання має визначатися в даному випадку відповідно до п.4.2. Договору, згідно якого Відповідач фактично зобов'язаний оплатити товар одразу після його поставки.

Крім того, суд враховує, що Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та не заперечує наявності власного обов'язку в повному обсязі оплатити поставлений товар.

На підставі зазначеного суд вважає, що позов в частині стягнення 964500,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 32104,35 грн. - 3% річних за період з 30.12.2012 по 07.02.2014 та 4785,58 грн. інфляційних за січень-грудень 2013 року.

Згідно ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, на яку посилається Відповідач обґрунтовуючи невизнання позову в частині нарахованих інфляційних та річних:

«Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.»

Разом з тим, згідно п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, тобто річні та інфляційні не є засобом саме відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, у вищенаведеній постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 по справі №11/446 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд не приймає заперечення Відповідача щодо нарахування інфляційних та річних.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача суд доходить висновку, що, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Разом з тим, Відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 31 грудня 2014 року.

Дане клопотання Відповідач обґрунтовує тим, що Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації не заперечує щодо наявності боргу в сумі 964500,00 грн., для оплати фінансових зобов'язань за договором №8 від 18.10.2012 Управлінням відкрито спеціальний реєстраційний рахунок. Разом з тим, Управління охорони здоров'я Чернігівської державної адміністрації є бюджетною установою та включене до Єдиного державного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що підтверджується Довідкою ГУДКУ у Чернігівській області від 25.05.2009.

З метою недопущення дестабілізації у діяльності Управління охорони здоров'я Чернігівської державної адміністрації у зв'язку із накладенням арешту на всі рахунки, що може статися внаслідок прийняття судового рішення та відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 31 грудня 2014 року.

Позивач надав заперечення проти клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 31 грудня 2014 року, які обґрунтовує тим, що його думку, питання про відстрочення виконання рішення суду відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянуто в окремому судовому засіданні після винесення судом судового рішення у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання на підставі заяви Відповідача, яка повинна бути надіслана Позивачу з доказами на її обґрунтування.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, згідно з п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тобто, можливість суду відстрочити або розстрочити виконання рішення безпосередньо під час його прийняття прямо передбачена чинним ГПК.

У п.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2013 №6 "Про судове рішення" зазначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК ).

Таким чином, ст.121 ГПК в даному випадку використовується судом для визначення не порядку розгляду, а підстав надання відстрочки або розстрочки, оскільки такі підстави не передбачені п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.п.7.1, 7.2. п.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №6 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України":

«Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

7.1.1. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

7.2. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.»

Враховуючи, що:

· як встановлено судом вище, оплата товару Відповідачем має здійснюватися за рахунок не власних коштів, а за рахунок саме відповідної субвенції з Держбюджету, яка має надійти на спеціальний реєстраційний рахунок,

· Відповідачем постійно вживаються заходи по їх отриманню шляхом звернення до повноважного органу - Чернігівської обласної державної адміністрації, проте, на даний момент ці кошти до Відповідача не надійшли,

· судом зафіксовано факт порушення майнових прав Позивача і рішенням суду їх буде захищено шляхом стягнення з Відповідача суми заборгованості,

· наявність даного судового рішення може стати додатковим стимулом для прискорення повноважними органами виділення коштів з субвенції Відповідачу для оплати поставленого Товару,

· виконання даного судового рішення може призвести до накладення арешту на всі рахунки Відповідача, що порушить нормальну діяльність Управління охорони здоров'я Чернігівської державної адміністрації, який органом державної влади, на який покладено виконання відповідних державних функцій,

суд приходить до висновку, що заява Відповідача про відстрочку виконання рішення суду для можливості отримання за рахунок субвенції необхідних для погашення боргу коштів є обґрунтованою та вважає за можливе її частково задовольнити шляхом відстрочки виконання рішення до 31 серпня 2014 року.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, п.6 ст.83, ст.ст.84, 85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації (14005, м. Чернігів, вул. Щорса, 1-б, ідентифікаційний код 02013290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК КСЕНКО" (83023, м. Донецьк, вул.Лабутенка, 16, ідентифікаційний код 36935846) 964500 грн. 00 коп. основного боргу, 4785грн. 58 коп. інфляційних, 32104 грн. 35 коп. - 3% річних та 20027 грн. 80 коп. на відшкодування судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Чернігівської області у справі 927/222/14, в частині стягнення за п.2 резолютивної частини рішення, терміном до 31.08.2014 року, в зв'язку з чим наказ видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої відстрочки зі строком пред'явлення до примусового виконання з 01.09.2014. по 01.09.2015.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 квітня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір