Постанова

від 28.02.2014 по справі 804/864/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 р. Справа № 804/864/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБезрученко К.В. за участю представників сторін: від позивача: Довгань С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Реванш-97» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень від 05.08.2013р. №0002142203, №0002132203, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014р. Приватне підприємство «Реванш-97» звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.08.2013р. за №0002142203 про застосування до позивача суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 88650,00 грн. та штрафних санкцій 22163,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.08.2013р. за №0002132203 про застосування до позивача збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 101855,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25464,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією у період з 15.07.2013р. по 19.07.2013р. було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 25.07.2013р., яким встановлено порушення вимог ст.14, 134, 138, 180, 185, 186, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України на підставі якого були прийняті вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству, оскільки факти здійснення реальності господарської діяльності позивача з ТОВ «ВК Віконні системи» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, укладеним договором, отриманими податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, копіями платіжних доручень про перерахування коштів, відображенням позивачем податкових накладних у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ, що на думку позивача, свідчить про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб, передбачений законом, що підтверджує здійснення господарських операцій та правомірно сформований податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях про що свідчить практика Вищого адміністративного Суду України та Європейського суду з прав людини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 05.02.2014р, 06.02.2014р., 18.02.2014р. та 21.02.2014р., що підтверджується наявними у справі звітом про надіслання та отримання факсів відповідачем, а також поштовими повідомленнями (а.с.108-109,120-121).

Згідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.02.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Реванш-97» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 25.09.1997р. як юридична особа за адресою:51918, Дніпропетровська область, м. Днпродзержинськ, провулок 4-й Артема, буд. 23, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м.Дніпродзержинську з 14.10.1997р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією свідоцтва про державну реєстрацію, довідкою статистики, копією свідоцтва платника ПДВ та копією довідки про взяття на облік від 04.11.2010р. (а.с. 27-37).

У період з 15.07.2013р. по 19.07.2013р. Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ВК Віконні системи» за квітень, липень, серпень, вересень 2012р. за результатами якої складено акт від 25.07.2013р. № 119/15/22.6-09/25005352 та встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 88650,30 грн. ПДВ по податковим накладним, які не є об'єктом оподаткування та не відповідають вимогам первинних документів, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 88650,30 грн. у тому числі: квітень, липень, серпень, вересень 2012р.;

- п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 101855 грн., в т.ч. за І-ІІ квартал 2012р. (а.с.18-26).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 05.08.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- № 0002142203 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 110813,00 грн., в тому числі за основним платежем - 88650 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 22163 грн. (а.с.16);

- №0002132203 за яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 127319,00 грн., в тому числі за основним платежем - 101855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25464 грн. (а.с.17).

Позивач вважає, що вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків, викладених в акті перевірки, які не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству, а тому є протиправними.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за результатами якої складено акт від 25.07.2013р. №119/15/22.6-09/25005352 яким було встановлено заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток на суму відповідно 88650,30 грн. та 101855 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ВК Віконні системи».

Підставою для вищевказаних висновків слугували ті обставини, що з урахуванням перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи», за якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-покупців у 2011-2012 роках, наданих позивачем до перевірки документів, а саме: договору на виконання робіт, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок було встановлено, що позивач є кінцевим споживачем сумнівного податкового кредиту сформованого за рахунок ТОВ «ВК «Віконні системи». Також, податковим інспектором зазначено, що дані факти унеможливлюють та не надають законних підстав для прийняття рішення органами ДПС щодо підтвердження достовірності факту формування податкового кредиту позивача з придбання послуг у ТОВ «ВК «Віконні системи» у звязку з чим підприємством позивача безпідставно завищено суму витрат, що враховується при об'єкті оподаткування на загальну суму 101855 грн. та занижено ПДВ на загальну суму у розмірі 88650 грн. у квітні, липні, серпні, вересні 2012р. (а.с.22, 25).

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, 30.03.2012р. між ТОВ «ВК «Віконні системи» (Виконавцем) та ПП «Реванш-97» (Замовником) був укладений договір №04/12-4 за умовами п.1.1 якого - ТОВ «ВК «Віконні системи» зобов'язався виконати роботи по завданню позивача (Замовника) по ремонту технологічного обладнання, монтажу та демонтажу металевих конструкцій, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надані копії актів прийомки виконаних будівельних робіт, довідки вартості виконаних будівельних робіт, податкові накладні та виписки по рахунку про перерахування коштів (а.с.43-93).

Між тим, вищевказані надані первинні документи не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження реальності здійснення вищевказаної господарської операції, оскільки, як вбачається із досліджених судом копій актів прийомки виконаних будівельних робіт вони містять посилання на те, що позивач за вказаним договором є Генпідрядником, а ТОВ «ВК «Віконні системи» є Субпідрядником та вказаним підприємством здійснювався - «зупиночний ремонт технологічного обладнання цеха синтеза аміака №1-Б в 2012р. на об'єкті - «Цех синтеза аміака» (а.с.55-84).

У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг надати суду доказів та пояснити кому належить вказаний Цех синтезу аміака та з яким підприємством позивач укладав договір підряду за яким він є генпідрядником, не надано і доказів, які б свідчили про те, що об'єкти на яких проводилися будівельні роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт належать позивачеві.

Також ні до перевірки, ні в судовому засіданні, позивачем не надано доказів отримання прибутку у періоді в якому здійснені господарські операції за вказаним вище договором.

Судом критично оцінюється надана позивачем довідка про сплату податків та заробітної плати, оскільки зазначена довідка не може підтверджувати отримання позивачем прибутку за договором №04/12-4 від 30.03.2012рю. у вказаний період.

Окрім того, суд не вбачає доцільності в укладенні вказаного договору з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, устаткування та монтаж машин і устаткування, інші будівельно-монтажні роботи, що підтверджується видами діяльності позивача зазначеними у довідці статистики (а.с.29).

Також судом враховується і те, що станом з квітня по вересень 2012р. позивач мав у штаті кваліфікованих працівників для виконання таких робіт, зокрема, чотирьох монтажників, а отже, позивач мав можливість виконати вказані будівельні роботи власними силами.

Можливість виконання вказаних будівельних робіт своїми силами підтверджено і представником позивача в судовому засіданні.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і посилання позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі №804/1261/13-а за якою визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 21.12.2012р. відносно здійснення реальності господарських операцій ТОВ «ВК «Віконні системи», оскільки зі змісту вказаної постанови видно, що обставини про реальність господарської операції саме за договором №04/12-4 від 30.03.2012р. укладеного між ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Реванш-97» не досліджувалися, а тому зазначене рішення суду не може бути доказом реальності здійснення саме позивачем господарської операції за вищевказаним договором та підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарської операції за договором №04/12-4 від 30.03.2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи».

Є неспроможними доводи позивача про те, що податковому органу не надано повноважень в позасудовому порядку визнавати нікчемність правочини, оскільки відповідачем вказаний правочин не визнавався нікчемним у ході перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки від 25.07.2013р. (а.с.18-26).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4286 грн. 38 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Реванш-97» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень від 05.08.2013р. №0002142203, №0002132203 - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Реванш-97» (51918, м.Дніпродзержинськ, вул.4-й провулок Артема,23, р/р №26009050252299 в ПАТ КБ «Приватбанк» Дніпропетровське РУ, МФО 305299, ЄДРПОУ 25005352, ІПН 250053504031) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 4286 грн. 38 коп. (чотири тисячі двісті вісімдесят шість грн. 38 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 05.03.2014р.

Суддя С.О. Конєва